Глава 76 — традиційний герой (Часть 2).
- Хмм?
Гордіня відразу помітила зміни, які відбулися з тілом Теодора.
Її почуття перевищували людські в десятки або, можливо, сотні разів, і тому вона могла зрозуміти навіть найменші зміни. Аналіз відбувся миттєво, беручи до уваги кількість видаленого поту, швидкість серцебиття, температуру тіла і розширення та скорочення зіниць.
« Як не дивно, але з тіла мавпи повністю зник страх» — подумала здивована Гордіня.
– Ты... Що за трюк ти викинув?
Гордовиню, яка була на вершині ланцюга живлення, потрібно було боятися будь - якої істоти. Не мало значення, яка була індивідуальна сила істоти, якщо його переповнив живіт жах. Не були винятком і маги разом з користувачами аури, які перебували за межами певного рівня. Те саме можна сказати про звичайних мавп, подібних до цієї. Гординя не могла збагнути, що відбувається.
Теодор повільно піднявся. Він виставив вперед праву руку, яка була сміхотворно маленької порівняно з лапами Супербії, а потім ...
Вушах!
З вказівного пальця вирвалося світло, підірвавши череп Гордовині.
- ...А-а?
Елленя, яка ледве могла дихати, від подиву відкрила рот. Вид розмоїзованого голови цього створіння був якимось нереалістичним. Для нормальної істоти це була б миттєва смерть.
Теодор, ні, Альфред подивився на свого ворога ясними очима.
А потім кивнув і стиснув кулаки.
« Мудро. Ти зрозумів, що краще вибрати мене."
На даний час було тільки два письменники, яких Тео міг викликати через Перезапис — Альфред і Лі Юнсуна. У випадку Мірдала, Тео не проходив синхронізацію, а тому такий варіант для перезапису не пропонувався. Тео розривався між Лі Юнсуном і Альфредом Беллонтесом, але врешті-решт прийняв рішення, і... завантажив у своє тіло творця Магічної Пулі і героя війни Альфреда Беллонтеса.
Фру-фру-фу... Фру-фру-фу...
Але монстр, який вбив десятки елітних магів, не міг померти лише від одного удару.
Голова почала знову плоттю, а кістки розростаються. Така регенерація була цілком можливою для повороту часу. Очі Альфреда виблискували холодним світлом, коли він побачив дивне явище.
« Це щось більше, ніж троль. Це вже не регенерація, а якесь безсмертя. Цього ворога мені не перемогти шляхом звичайного вбивства."
Саме цю помилку допустили Герман та інші маги з конвою. Щоб повністю знищити монстра, потрібен був майстерний рівень, причому когось з вогненною силою Вероніки або Бланделла. Якщо б вони повністю зосередилися на придушенні його рухливості, то могли б зцілитись.
- Ти, сволота! Ніжна мавпа!
З піввідсотньої пащі Гордині вирвав жахливий низькочастотний крик.
Тепер морда монстра виглядала інакше, але до цих пір дивилася на нього своїми сітківками. Той факт, що на неї напала проста мавпа, сильно зачепив її гордість. І ось, форма звіра миттєво перетворилася відповідно до цих кривавих намірів.
« Сила огра. Сила мінотавра. Сила циклопу"
Раптом тіло Гордіні опухло.
Вона стала вище трьох метрів і вдвічі ширша, при цьому кожен її орган порос м'язами. Червоні сухожилля і м'язи переплелися, немов мотузки, створюючи істоту, яка прямо-таки кипить бажанням знищувати.
Насичення насильства підняло руки, які були товстіші за колоду.
– Хра-а-А- а-ак!
А потім монстр зревів і його чотири кулаки врізалися в землю.
- ...!
Це було знищення в прямому розумінні цього слова! У тому місці, куди вдарили кулаки Супербії, земля тріснула і здибалася. Здавалося, що світ задзвенів і Альфред відразу схопився з Елленю. До них припадала хвиля, яка розірвала б їхні нутрощі на частини!
- Елленя!
- Так, так! - Несвідомо вигукнула Елленя, слухаючись такого сильного голосу.
- Я тебе кину! Подбай про свою посадку!
Часу на вислуховування відповіді не було. Альфред витягнув з спогадів Тео одне із заклинань вітру.
Він використав Порив Вітра, удар якого міг відштовхнути людину, наче кленовий лист. Об'єднавши це разом з ударною хвилею Гордіні, можна було пролетіти кілька сотень метрів. Він повинен був використовувати цей проміжок, щоб прибрати Елленю на безпечну відстань.
Отже, Альфред без найменшого коливання запустив вищого ельфа в політ і притиснув йому величезне прискорення.
- Кай-а-А-ак! - З виразом абсурдності на обличчі заволав Елленя, зникаючи в нічному небі. Альфред хвилювався про її посадку, але подібні речі не були проблемою для вищого ельфа, якого любила природа. Потім він і сам покинув траєкторію удару, продовжуючи думати над своїми подальшими діями.
Але як тільки він зійшов на землю...
Ху-ду-у!
З хмари пилу з'явився величезний кулак. Це було достатньо, щоб підняти справжній тайфун з пилу одним поривом вітру!
А ще цей удар був в три рази могутнішим за першого. Якби він пропустив цю атаку, то зник би, не залишивши після себе і слідів. Отже, Альфред відмовився від нападу і зосередив усі свої сили на своїх грудях. Це була технологія управління тілом, отримана від Лі Юнсуна — Залізної Дошки.
Перед його горішньою частиною був червоний стовп.
Дух!
Коли величезний кулак врізався у неї, з носа Альфреда пішла кров. Він відразу ж витер її і кинувся праворуч. Тільки присутність поруч з цим втіленням насильства гнітила й приголомшила. Коли Альфред втік від одного кулака, монстр одночасно викинув вперед три інших.
Альфред, дивлячись на цю завісу з смерті, усміхнувся:
– Дурень.
Його тіло прискорилося, залишивши після себе лише дим.
« Песнь Боя. Соната скорости. Оживлення"
Якщо він не встигне відреагувати хоч на один удар, то помре. Два удари також приведуть до смерті. Якщо так, йому потрібно було бути на три-чотири удари попереду.
Альфред точно і вірно розрахував силу трьох кулаків, ніж це зробив би недосвідчений Теодор. Він без найменших помилок проникав у щілини, які були завбільшки з голчине вушко. Альфред рухався навколо грудей Гордовині, наче танцював.
А потім його рука, влаштовуючись як спис, проколола груди монстра.
Вшу-вша-ушу - вхожу!
Чотири Магічні Ракети, які вилетіли з усіх, крім великого, пальців його руки, прокололи кістки і м'язи, що прикривають серце монстра.
- ----!
Від жахливого болю тіло Гордовині почало битися в конвульсіях.
Лише один удар Супербії миттєво знищив би людське тіло. Вся битва залежала лише від одного удару. Навіть легка подряпина могла призвести до серйозної травми, а мала вибити все повітря з легенів. З другого боку, Альфред не мав нічого такого, що могло б призвести до вбивства свого ворога.
Незважаючи на це, герой продовжував танцювати перед монстром, наче буря.
- Ах ти щурячий виродок!
Гордіні не атакували кулаками і ногами. Альфред уникав ударів і пінків, а потім жорстоко стримував їх в будь - яку колючку. Суть професії стрілка полягала в пронизуванні життєво важливих точок. І ось, за допомогою цих високоточних атак Супербія ставала здобиччю Альфреда Беллонтеса.
« Якщо ти не помреш, я просто перетворю тебе у живе решето» — подумав Альфред, пославши Гордоні насміший погляд.
Якщо б все так і тривало, Альфред зміг би протриматися протягом години або двох. Кожного разу, коли з його пальців вилітали спалахи, монстр почав розлютитися, а герой - обстоювати свою вищість.
Однак невдовзі він зрозумів, що це не так.
***
Рівно через п'ять хвилин...
– ... Тепер мені зрозуміло, що за брудний трюк ти викинув.
Для гордощів найважливішим було її гордість, але розум Супербії теж був зовсім не малий. Альфред зрозумів, що гордість змінилася. Тепер вона розглядала його як здобич, на яку напевно варто було полювати.
Коли Супербія почала переходити в іншу форму, Альфред відчув холод по його хребті.
Хрусь... Хрусь...
Її передні ноги схожі на вісьжі щупальці, а хвіст - на лезо. Ця форма повністю відрізнялась від гуманоїдної.
Альфред міг протистояти Супербії, оскільки знав, яким буде її наступний рух. Для людини з її досвідом було неважко вирахувати час, необхідний для того чи іншого удару, а також прочитати рух м'язів, суглобів і хрящої Гордині, оскільки, хоч би яким сильним не був його тіло, воно все одно падало на людину.
Але він не знав, як саме. Тому його реакція не може бути такою ж, як раніше.
- Умри! - Змовила Гордовиня і розрубала простір. Це був напад хвостом Каракалоса!
Альфред швидко відскочив назад, але все одно не зміг уникнути поріза на грудях. Якби він замахався хоч на мигновені, то його серце разом з усією грудною кліткою, було б розрізано на дві рівні частини.
Його знання Тео врятували. Каракалоси були небезпечними монстрами А-ранга, які населяли південне болото. Їхні хвости були маленькими, але містили міфрилл, і тому їх добре знали як зброю, яка могла пробити будь-який магічний та фізичний захист.
« Чорт візьми, це вже щось більше ніж користувач аури» — поцокав мовою Альфред, з запізненням отримавши потрібну інформацію. Він провів усе своє життя на півночі, а тому ніколи не цікавився монстрами півдня. Крім того, він не читав таких книжок, як Теодор. Інакше кажучи, якщо такі раптові атаки продовжуються, то йому буде важко протриматись 10 хвилин, не говорячи вже про годину.
Тому Альфред сказав: « Це те, що ти бачиш всередині - це мій запах?»
- Так, я чую Вас. Говоріть.
Це був Теодор Міллер, власник тіла.
Двоє чоловіків, які були схожі на передню і задню частину однієї монети, нарешті подивилися один на одного.
Хоча Альфред використовував тіло Теодора, він не міг скористатися всіма його здібностями, оскільки всі навики, які йому давали з артефактів, належали до нього. Альфред Беллонтес був чужинцем у тілі Тео, а тому були обмеження.
« З цього моменту я повинен бути глибоко пов’язаним з твоїм мисленням. Мені потрібно на це твоя згода".
- Звичайно, згоден.
« Це занадто швидка відповідь. Хіба можна так вирішувати, навіть не знаючи про можливі побічні ефекти? З'єднання моєї свідомості з твоєю може бути небезпечним, навіть якщо я поступаюсь, коли мова заходить про магічні знання."
Теодор чітко бачив світловолосого чоловіка, який дивився на нього зі стурбованим обличчям.
У світі їх свідомості зовнішній вигляд Альфреда залишився все таким же. Він мав королівську велич і гідність воїна, якого називали героєм.
Тео відчув якісь дивні емоції і повільно кивнув. Він вже у всьому визначився ще з того моменту, як вирішив битися з монстром.
«... Я поважаю твою волю, хлопче."
Так чи інакше, іншого виходу не було. Ситуація дійшла до такого стану, коли Теодору залишалось тільки одне — бігти з цієї дистанції аж до самого кінця... Ну або, принаймні, до тих пір, поки не буде гарантована безпека Еллени, або доки не прибуде Вероніка. А до цього моменту він повинен буде протистояти смерті, яка перед ним. Азартні ігри з душею загиблого героя кращі, ніж безглузда смерть.
А потім...
Об'єкт "Альфред Беллонтес" і користувач « Теодор Міллер» чудово гармонізували свою свідомість.
Функція « Перетин» призупинена.
Увага, користувач може постраждати.
Активна прихована функція "Трансмісія".
Якщо Трансмісія пройде успішно, фрагмент Альфреда Беллонтеса буде повністю відновлено. Якщо ж ви зазнаєте невдачі, то втратите всі навики, які поглинете після того, як вас поглинуто нудить, а психічний шок може призвести до самознищення вашого « его».
Ви впевнені, що хочете запустити Трансмісію?
Так / Ні.
Навіть незважаючи на таку жахливу пересторогу, Тео не вагався.
- Трансмісія!
Він сказав, що з темного ментального світу випливли дві спалахи світла. Одна з них була душею величного і блискучого героя, а інша - душа ще не повністю вихованого тіла. Два вогники безладно танцювали в повітрі, після чого стали одним суцільним потоком.
Бу-у-Унь!
Здавалося, в голову Теодора Міллера вдарила блискавка.