Глава 70 — Найвищий ельф Елленя (Часть 4).
Цю силу не можна було назвати нічим, окрім силою життя.
Зелене світло, яке розтанулося від Еллени, почало впливати на все, що торкалося. Зелені листочки виноградної лози почали рости, а невеликі виноградини стали більшими.
Теодор теж не міг уникнути цього світла. Все його тіло защекотало, і він став свідком по-справжньому дивовижного видовища.
«... Рани, вони зажили...? "
Хоч Тео не був серйозно поранений під час завдання, то це не означало, що він зовсім не постраждав. Були й маленькі вуха, і порізи, та розтягування м'язів, так що деякі місця до цих пір побалювали. Тео не хотів використовувати цілющі зілля для таких незначних травм, а просто намагався ігнорувати їх. Але тепер рубці та рани зникли, не залишивши й сліду.
Це було цілковите відновлення, яке нагадувало вплив божественної сили священиків. Як тільки світло життєвої сили досягло його, маленькі ссади зникли і втома накопичилась у тілі людини, трансформувалася в енергію. Це була виняткова здатність вищих ельфів, які успадкували кров свого прабатька Арви. Основна здатність вищої ельфів полягала в тому, що вони несвідомо збільшували силу природи і скеровували її, діючи вже свідомо.
Саме тому Королівство Остін хотіла використати Еллену як розв’язання проблеми посухи. Вони вважали, що це можливо і тому вирішили на випадок кіднепінгу.
« І тепер ця цілюща сила використовується для пробудження Мітри... Якби Елленоя зосередилась на чиємусь виздоровленні, вона могла б миттєво вилікувати смертельну травму." - подумавши, мимовільно скотнув Тео.
Чи може кардинал Ефіра, вищий представник релігії, котра має свою цілющу силу, створити таке чудо як Елленя? Тео ніколи раніше не зустрічав кардинала, але це було щось надзвичайне. Не кліпаючи, він втупився на Мітру і Елленю, які були оточені зеленим світлом.
У той момент він почув ясний голос вищого ельфа.
- Теодор?
Це не було звуком, який він сприйняв за допомогою свого слуху. Її голос передавався через його серце. Донині тільки Обжерство і Мітра могли розмовляти з ним подібним чином, оскільки далеко не кожен міг отримати доступ до розуму мага.
Але Елленя говорила прямо з його душею! Отже, Тео звичайно відчував себе повністю розкритем перед нею.
- Елленя? Как!?
- Я використала ваш зв'язок з Мітроєю. Без цього я не могла б впливати на неї.
- Можливо щось подібне теж можливо.
Будучи магом, йому було неважко зрозуміти принцип, що лежить в основі цього. Якби у Елені були погані наміри, вона могла б безпосередньо атакувати його розум. Звичайно, її тут же відключила б Мітра, якби зрозуміла такі наміри. Мітра не дозволила б комусь із нечистими намірами зашкодити своєму підрядчику.
А наступні слова Елленої заспокоїли Тео.
- А зараз я розбуду суть Мітри. Я не знаю, як це вплине на вас, так само як на одну з сторін контракту, тому будь ласка, заспокойтеся ваш розум.
– ... Добре.
Прислухавшись її поради, Тео закрив очі. Спочатку затуманилося його бачення, потім він відрізав всі звуки, а потім повністю занурився у свою свідомість. Його запахи й смак, які він міг відчувати носом і ротом, просто розсіялися.
Його шосте відчуття посилилося, а рухи кіл стали чіткішими.
Втішаючись цією тишиною, він відчув, як Елленоя потягла за ручку і відкрила « двері до Мітру ».
***
У далекому минулому була епоха, коли люди ще не далеко пішли від мавп і махали своїми кам'яними сокирами.
У ті часи були і істоти, які жили поза оболонкою живих істот. Вони були абсолютними створіннями, які дихали природою і дбали про життя. Розумні створіння приносили їм жертви, називаючи їх « багатими» і прославляли їх.
Голоси, які хвалять їх, стали називати новими іменами.
« »___, будь ласка, змилуйся над нами!" -- вигукнув чоловік перед розкішним вівтарем, і моє ім'я стало ___.
Моя "форма" була намальована ними, а моя присутність, яка була абсолютно вільною, набула певних рис. Але я пам’ятаю, що сама прийняла їх.
З якоїсь причини я подумала, що цей дискомфорт навіть чимось прекрасний.
Ці створіння не могли витримати засухи кілька місяців.
Вони були схожі на мурашок у порівнянні з моєю силою, але я була в захваті від їхніх закликів. Викрики мого імені збагачували мене.
Ніхто з таких, як я, не зрозумів, що саме це і стало початком кінця.
Коли я усвідомила, що сила, якою могла похвалитися як мати Земля, почала зменшуватись?
Відійшовши від природи, безсмертні боги почали вмирати. Замість того щоб залишатися з природою, вони надто довго перебували разом із людьми і їхня доля почала змінюватися.
Як не дивно, але саме через людей боги зрозуміли своє власне его і від цього усвідомлення самознищення.
Я, ___, теж не могла зупинити свій кінець.
...
- Теодор! - хтось дзвонив, повернувши Тео в свідомість.
Деякий час Тео все ще був як в тумані, але незабаром згадав хто був власником голосу. Це був найвищий ельф, який розмовляв з ним за допомогою зв'язку з Мітрою.
- Елленя?
- О, Ви прокинулися! Я рада.
Елленя справді була щаслива.
Коли вона розбудила суть Мітри, свідомість Теодора втягнулась у нього. Зараз Мітра була лише підлеглою йому духом, але її справжня сутність знаходилась поза світом Духів. Знати людину, яка залишилася всередині її сутності, могло бути розплавлено, наче від потрапляння в лаву.
На щастя, Теодор вибрався з нього, перш ніж це сталося.
- Так сталося тому, що ваша близькість занадто висока. Будь ласка, тримайте свою свідомість окремо, як зараз.
Завдяки їй Тео зрозумів, наскільки небезпечна ситуація і глибоко зітхнув. Цей подих гладким рахунком нічого не означав, але він був цілком непоганий для самодисципліни.
Тео занурився в стабілізацію свого дихання і незабаром знову почув гучний голос Елленої:
- Замісіть свій розум і подивіться вниз.
Тео відразу опустив очі.
- ...
Його очі від подиву полізли на лоб.
Це щось було величезним. Під ним стояла величезна гора невимовного розміру. Її пік пробивався крізь кілька шарів хмар і був настільки високо, що з нього не можна було навіть відрізнити розтягнені гори від рівнин.
Тео зрозумів, на що він дивиться, і після кількох спроб все-таки зміг сказати:
- Це прототип Мітри?
– Да, - Без вагання відповіла Елленя, - "Вона" є суттю духу, пов'язаного з Теодором. "Вона" - це насіння старого божества, який існував за кілька тисяч років до початку сучасної епохи. Це божество було символом достатку й родючості.
Коли Елленя говорила, перед очима Тео починав затикати потік спогадів.
За винятком кількох вчених, це ім'я більше ніхто не знав. Мати Земля, яка мала вищий статус, ніж будь-який інший бог, і відкривала людям сільськогосподарську епоху...
Її величне і божественне ім'я звучало як « Мити Землю, Дютра».
Вона була богинею землі, яку в деяких країнах поклонялися як Церері і як Деметра в інших.
Дмітра допомагала вирощувати врожай і приносила родючість землі. Через те, що вона була джерелом життя і істотами, які панували над землею, вона мала набагато вищий статус, ніж інші боги. Тео ніколи не думав, що особистість Мітри виявиться настільки великою.
Тіо несвідомо подивився на Мітру.
– ... ... Ах...
І вона зустрілася з його поглядом.
***
– А-ва-а-ак! – Заволив Тео, коли його знову вкинули у реальність.
Вид цієї гігантської сутності прямо-таки потряс його свідомість. Незважаючи на те, що все це відбулося занадто швидко, він розумів, ніби просто неможливо було відновити між ними зоровий контакт. Вона була богом, абсолютним істотам, монстром, якому поклонялися навіть легендарні маги 9-го Круга.
Тео, що підбиває, навіть впав зі стільця.
– ... ніж я гадала.
Голос Елленої був дещо виснажений.
- Елленя.
- Це Ваш перший досвід? Зараз у Вас може бути запаморочення, так що піднімайтеся повільно ...
- Ні, все гаразд.
Тео вже три рази проходив подібне, так що цей раз можна було сміливо називати четвертим. Іншими словами, Тео вже звик до цього, а тому без коливань піднявся на ноги.
Елленя відкрила стомлені очі, але перш ніж вона встигла щось сказати, до Теодора щось підйшло.
Бам!
- Вах!
Тео дуже здивувався цьому раптовому удару і подивився на свої ноги. Тичок був не хворобливий, але він все одно нахмурився. Мітра стала набагато більшою і тепер виглядала як глиняна лялька розміром з голову Тео.
- Дeo!
Крім того, вона ще й незрозуміло назвала його на ім'я!
- M-Мітра?
- Так! Mидрa!
Коли перед його очима з'явилася ця дівчинка, образ Дмітри нарешті зник.
Тео з полегшенням її погладив, і Елленоя сказала:
- Церемонія пройшла успішно. Тепер Мітра може використовувати силу духу-лейтенанта. Як бачите, у неї є здібності і подальший ріст.
- До росту... Правда?
Звичайно Тео відчув, що сила Мітри подвоїлась.
Раніше йому доводилося обмежувати використання магії землі лише найпростішими і ефективними речами, але тепер він міг використовувати ще кілька трюків за допомогою свого духу.
Так чи інакше, Тео був радий побачити свою маленьку Мітру. Такий дух не був обтяжливим.
- Тільки не здумай ставати більше мене. Зрозуміло?
- Так?
Мітра була збентежена, а Еллена почала чути слова Тео і посміхнулась.