Розділ 40 — Повернення додому через п’ять років (Часть 1).
Виклик Майстра Сіней Вежі, Бланделла Адрункуса!
Обидва чоловіки були вкрай спантеличені таким несподіваним « передбаченням », але їх примусили прийняти його. Хай стосунки між старшими і молодшими лаштами були досить гнучкими, але це була воля чоловіка на вершині вежі. Вони не могли відмовити йому, навіть якщо й не знали його намірів.
Синя Башта розташована неподалік Магічного товариства, і тому двоє магів пішли за Мелроузом. Коли Тео увійшов усередину, до нього почали чіплятися погляди сторонніх людей.
– ... Вчитель, чому мені здається, що на мене всі дивляться?
Вінс також був дуже чутливий до поглядів інших, тому злегка скрикнув і кивнув.
- Схоже, після вчорашнього дня ти став знаменитістю. Як і очікувалося від Сіней Вежі, чутки поширились надто швидко.
- Мені варто про щось турбуватися?
- Просто ігноруй їх. Якщо ти будеш вступати у зоровий контакт з ними, вони почнуть до тебе чіплятися.
Якщо Червона Башта була занадто прямолінійною, то Синя башта була зайвою. Саме ці слова магі обох башт використовували, щоб насміхатися один над одним. Але в цьому і полягала їхня суть. Червона Башта наполягла, а не логіку, тоді як Синя Вежі не практикувала лобового зіткнення і віддавала перевагу трюкам.
Сутність двох конкуруючих башт цілком узгоджується з тим, як їх називали.
Так само, як не рекомендувалося таращуватися на магів Червоної Вежі, які без будь-яких пояснень могли викликати дуель, не слід було і вести справи з чарівниками Сіней башти, який міг замочити свого болта більше ніж будь - якої людини.
Отже, Тео послухався поради досвідченого у цих справах Вінса і йшов слідом за ним, повністю ігноруючи оточення. Невдовзі вони прибули на верхній поверх, де жив господар вежі.
Вони зупинилися перед дверима, прикрашеною барвистими візерунками, і Мелроуз ввічливо їм вклонився, жестом запрошуючи гостей пройти всередину. Як тільки Вінс ступив вперед, двері з жахливим скрипом відкрилися.
Кхрі-ри-рик.
Коли Вінс і Теодор увійшли в кімнату, знову спрацювало якесь заклинання, і двері зачинилися.
Окрім обливання заклинань, кімната просто кишила артефактами. Але Тео так нічого й не помітив, бо старий чоловік, який сидів на стільці посередині кімнати, відразу встав і привітався з ними:
- Привіт, вітаю! Вибачте, що покликав вас так раннім качом?
Бланделл, який розставав руки, раптово застиг і пильно подивився на Вінса. Його очі, що сміються, раптово сяяли, наче прозорі скляні намистинки. А через кілька секунд Бланделл так широко посміхнувся, що у нього навіть щічки зморщилися.
- Ку-ха-хо! Винс, ти нарешті це зробив!
– ... Що ви маєте на увазі?
- Ах, який скромний! Чому ти намагаєшся провести око Майстра Сіней Вежі? У будь-якому випадку, вітаю тебе з виходом за межі стіни!
- Ах, так, дякую.
Як і очікувалося від мага 8-го кола, Бланделл з одного погляду помітив досягнення Вінса, в зв'язку з чим весело розсміявся.
Вони обмінялися вітаннями і сіли за великий стіл. Від гарячого чаю виходив якийсь диковинний аромат. Очевидно, розмова тривала довгий час.
- Винс, можу я для початку тебе дещо запитати?
- Запитуйте.
– 932 и 1106. Чи ви знаєте, що означають ці цифри?
Почувши про цифри, Вінс відразу нахмурився. У таких ситуаціях мудрий чоловік радить тримати язик за зубами. Таким чином, Вінс нічого не відповів, а тому Бланделл сам пояснив їх значення.
- Ці цифри є кількістю людей, які шукали інформацію про Вінса Хайдела та Теодора Міллера з учора.
- ...?
Почувши це, двоє людей полізли на лоб. Завдяки вчорашньому церемонії награбування, вони отримали деяку популярність, але не очікували від них уваги так багато людей. З огляду на те, що людей, які мали доступ до інформації Магічного повідомлення, було дуже мало, це були дійсно великі цифри.
Побачивши, як Вінс і Тео напружилися, Бланделл похитав головою та заспокоїв їх.
- Ну, вам не варто хвилюватися. Я знав, що все так і буде, а тому заблокував доступ до цієї інформації ще перед початком церемонії. Єдиний, хто має більше повноважень, ніж я - це Його Величність, так що можете розслабитися.
– ... Ви знали, що це станеться?
- Це звичайна ситуація. Щороку високопоставлені маги набирають собі з - поміж нових протеже. І цей випадок не є винятком. Просто розмах був трохи більший, — спокійно відповів Бланделл, потягуючи чай.
Так чи інакше, Вінс не міг нахмуритися. Він знехтував всіма цими політичними інтригами, і так покинув столицю. Але тепер всі ці люди починали переслідувати ще й його учня. У ньому почав закидати гнів, і всі шість кіл мага почали несвідомо викривати магічну силу.
Температура в кімнаті миттєво стала нагріватися.
Гнів мага 6-го Круса був дійсно жахливим. На щастя, поруч сидів ще один могутній чарівник.
— Буде тобі, не кип’ятиться, — заспокоюющо вимовив Бланделл, провівши рукою по повітрі.
Раптом повітря охололо, і воно стало прохолодним, наче осінні вітри. Лише тепер Тео зрозумів, наскільки сильним є той чоловік, який сидить перед ним. Це була абсолютна магія, в якій слова активації були просто беззмістовними!
Сила цього мага, що досяг 8-го кола ще 30 років тому, була ближче до стихійного лиха. Якщо б Бланделл того хотів, він міг би викликати крижану бурю лише одним натисканням пальців, в порівнянні з якою В’юга Сільвія не була б руйнівною кинутого сніжка.
Охолоджуючи температуру, а заодно і атмосферу в кімнаті, Бланделл сказав:
- Навіть якщо ти маг 6-го кола, то не можеш закривати очі на політику. Протистояти тим, хто має владу, — це не найрозумніший вибір.
- А що зробив би мудрий Майстер Вежі?
– А-а? Якби це був я, то я б їх усіх побив. Я чарівник 8-го Колоу, а тому не дбаю про те, на кого і коли наступаю.
Як тільки обидва гостя в замішанні зумовилися на господаря кабінета, він розсміявся і дещо витягнув.
- Це жарт. А ось це - те, що я приготував спеціально для вас.
– Що...?
Це був конверт з печаткою Магічного повідомлення. На відміну від Тео, який з недовірою дивився на Майстра, Вінс точно знав, що всередині.
- Це доручення? Теодор все ще базовий.
- Якщо ви не можете позбутися лайна, то просто й уникайте його. Це краще, ніж залишатися у своїй кімнаті до кінця магічного конкурсу — з задоволенням посміхнувся Бланделл, після чого додав: - Теодоре, чи не минуло вже п'ять років відтоді, як ти був удома? Чи ви хотіли б скористатися з цієї нагоди, щоб відвідати свої рідні краї?
– А-а? Повернутися додому?
- Ах, так, зовсім забув. Пунктом призначення цієї маленької місії є володіння Міллерів.
- А-а...!
Це докорінно змінювало справу. Вінс міг прибрати Теодора з-під непотрібних поглядів двірян, не турбуючись при цьому про те, що вони будуть ображені. Тео міг зустрітися з сім’єю після довгої розлуки. Це була дуже добра пропозиція, якщо рівень складності був розумним.
Вінс дивився, як Тео читає вміст конверта. Це був звіт про відкриту печеру і маленьку біографію людини. Кінцева частина містила кілька коротких інструкцій.
– ... Визначте місце розташування мага, посланого для огляду печери Міллерів. Хіба це не просте завдання?
Бланделл погодився з словами Тео і дещо пояснив:
- Це не підземелля, а звичайна печера, знайдена три місяці тому. Для її обстеження був посланий досить розумна людина, але...
- Перестав виходити на контакт.
- Кхе, так, все так.
Таке траплялося досить часто. Магі були типовими істотами, які потурають своїм бажанням, і їх сутність не сильно змінювалася навіть після вступу в ту чи іншу вежу магії. Як тільки вони знаходили щось гідне дослідження, то занурилися в це на кілька місяців. У такому разі було зроблено висновок, що інший дослідник повинен був відшукати попередній метод.
- Важка робота тобі тут не загрожує. Достатньо буде просто відпочити вдома і не провокувати зайвих чуток. Якщо ж ти знайдеш того мага, то буде непогано, якщо повернешся разом з ним.
– ... Я розумію.
У цьому дійсно не було нічого складного. Влада Міллерів була місцем, де він провів усе своє дитинство, а його батько був бідним лордом, який нічого не приховував від своїх жителів. Якщо печера була не такою глибокою, то маг буде знайдений досить швидко.
Тео отримав дозвіл Вінса і сховав конверт.
- Ах, старий трохи турбує те, що ти так молодий. Якщо цей дослідник не навмисно обірвав усі контакти, то така задачка може бути трохи небезпечною... - Він раптом заговорив Бланделл, придаючи своєму голосу драматичні ноти.
- Про що це Ви? - Винс запитав.
- Таким чином, у мене є для тебе відповідний компаньйон!
Бланделл проігнорував питання Вінса і стукнув своєю палицею об землю. Здавалося, це було щось подібне до сигналу для того, хто повинен був з'явитися.
Як тільки на обличчях двох людей з'явилися підозрілі вирази, через велику книжкову шафку видавалася чиясь фігура. Це була Сильвія, з її блакитними очима і сліпучим срібним волоссям, що тримав в руках білу палицю, явно відмінною від того, який використовували на конкурсі.
– ... Сильвія, — тихо пробурмотів Тео.
— Ах, привіт, - пробурмотала у відповідь Сильвія, злегка опустивши голову.
- Ех, привіт...?
Це був дуже незручний обмін вітаннями. Обидва були далеко від суспільства і не звикли виражати свої почуття. Все їхнє спілкування було зведено лише до кількох фраз під час турніру, а тому їм обом було дуже незручно. Добро, мовчання незабаром було порушено ніким іншим як Бланделл.
- Ти не єдиний, хто після вчорашнього дня удосконалився. Сільвія переживає щось подібне.
- Тільки не кажіть мені, що компаньйоном...
- Так, це Сильвія!
Зрозумівши це, Тео поспішно пробурмотів:
- Вибачте, але краще я скористаюся слідом...
— Ні, почекай хвилинку, — перебив його Бланделл перед тим як Тео встиг відмовитися і схопив його за плечі.
Теодор відчув велику силу на своїх плечах, а у вухах пролунав приглушений голос. У такій ситуації він просто не боявся.
- Це може бути трохи обтяжливим, але Сильвія не має абсолютно ніякого досвіду дружби. Її магічні навички чудові, але в душі вона ще дитина. Тому я хотів би, щоб в цій поїздці вона отримала деякий соціальний досвід.
- Навіть якщо ця подорож вимагає спільної подорожі жінки разом з чоловіком?
- Як я вже казав, ця дитина до цих пір нічого не сенсує в протилежному полі. Цікавість, виявлена до тебе, пов’язана з відчуттям схожості між вами. Іншими словами, їй потрібна дружня людина.
Однак Тео не міг почуватися обтяженим. Він ніяк не міг витиснути з себе згоду, а тому Бланделл дістав щось схоже на меморіальну табличку і показав її Тео. На ній знайшовся символ Магічного повідомлення і підпис Бланделла.
- Це...?
- Це паспортна табличка, яку отримують інспектору з Магічного товариства. Згідно з її рангом інспектору надається грант. Якщо ти виконаєш місію, яка відповідає найнижчому 9-му рівня, то отримаєш грант у розмірі трьох золотих. Но...
Бланделл підніс палець до таблички, замінивши дев’яту на п'ятірку.
- Я можу змінювати умови на власний розсуд.
- Тоді грант...
- Звичайно, він буде збільшуватися. Наскільки я пам'ятаю, можу заплатити до 100 золотих.
Коли Тео почув про сотню золотих речей, його очі полізли на лоб.
« Якщо я зараз отримаю 100 золотих...»
Це була величезна сума грошей, на яку протягом кількох років могли жити всі мешканці землі Міллерів. Фермери, які помирали з голоду, особливо потребували особливої допомоги, оскільки не могли зібрати достатньо врожаю.
Якщо Тео додам ще 200 золотих, які він отримав за турнір, то їм не потрібно буде турбуватися про жнива протягом наступних 10 років. Він зможе купити гарний одяг своїм батькам, які завжди носили все старе і також полегшити тягар бідних та голодних селян.
Звичайно, він був змушений погодитися.
– ... Я розумію. Я поїду разом з Сильвією.
- Оу! Так, ти добре подумав! Можливість побувати в супроводі мага 5-го Колоу не так вже й доступна! Ухо-ха-Ха-ху!
Поки Бланделл голосно сміявся, Тео перетнувся поглядом з Сильвією, яка весь цей час дивилася на нього.
Коли їхні очі зустрілися, вона з сором’язливим виразом обличчя махала рукою. Красиві обличчя Сільвії, що посміхаються, значно молодші за нього.
Що ж він почує, коли приведе її до себе додому?
"Уф, хіба це не було золотою колоною?"
Тео став магом 4-го Круга і повертався додому з трьома сотнями золотих та красивих дівчат. Про щось подібне, як правило, завжди говорилося на початку героїчних історій.
Хоч би який молодий чоловік побачив такий поворот подій, Тео міг лише глибоко вдихнути.
Ще один малюнок Сільвії, який надав автор.
