Розділ 7 — Які смаки книжки? (Часть 3).
У вухах-ущух, вихшух.
Коли до Тео повернулося свідомість, він побачив, як у моторошному темпі змінюються краєвиди. Ні, більш точно було б сказати, що це він сам несеться повз них.
Тео, який все ще не до кінця розумів, що відбувається, повернув голову і його вух досягли чиї-небудь крики.
- Генерале! Прямо перед нами ворожі війська!
Генерале? Вороги? Ці слова явно походили з поля бою.
Тео спробував нахмуритися, але його погляд рухався незалежно від його волі. Потім він подивився на обличчя лицаря, який скаче поруч з ним, а ще через мить зрозумів, що його губи рухаються самі по собі.
- Хм-м, це виявилося трохи раніше, ніж я очікував.
Голос був глибокий і навіть злегка урочистий.
Його кінчики пальців торкнулися підборіддя і відчули грубу щітину. Тіо ще не було і 20 років, а тому борода явно належала йому.
Якщо так, то логічно.
« Мій голос... То це не моє тіло? "
Можливо, це була правильна відповідь.
Все це сталося відразу після того, як він проковтнув [Балістичну Магію] Альфреда Беллонтеса. Отже, Тео дійшов висновку, що це явище було пов'язане з можливістю перейняти дещо із власного досвіду автора, про яке згадувалося в інформаційній інформації про книгу.
Він не знав, що таке синхронізація, але якщо це допомагало отримати досвід Альфреда Беллонтеса...
- Принце! Я піду попереду! Проста піхота не зможе зупинити атаку наших лицарів. Я, Винс, присягаюся захищати принца будь-якою ціною!
Це вигукування нагадувало ревучу полум’я. Страта, яка відчувалася в цьому голосі була просто неймовірною. Очевидно, він був лідером лицарського загону. Крім того, його запалючі очі доводили, що він не просто бахнувся, кидаючи слова на вітер.
Однак принц Альфред не погодився з пропозицією Вінса.
- Ні, попереду піду я! А ви всі підете за мною!
Людина з найвищим титулом заявив, що займе найнебезпечнішу позицію в авангарді.
Хоча ворог наближався, Альфред Беллонтес не зупинив свого коня. Потиснувши руку Вінса, він кинувся вперед.
Незабаром дві армії врізалися один в одного.
Бруду-ду!
З диким рівом кавалерія зіткнулася з піхотними частинами противника. Страшна сила лицарської атаки посилилася копитами коней і розбила ворожий навал. З несподіваного боку ворожа побудова почала п’яцати назад, і війська Беллонтеса миттєво зайняли панівне становище — тесня свого противника.
Перебуваючи в самому авангарді, маг зревів:
- Я, принц Альфред Беллонтес, стою перед вами! Виходьте вперед, якщо достатньо сміливі, щоб претендувати на мою голову.
Це була очевидна провокація. Оскільки Альфред був принцем і героєм війни, його голова коштувала тисячі золотих. Якщо б ворог вбив його, то вся війна могла закінчитись одним махом.
І ось, розмітаючи зі свого шляху приголомшених воїнів, почав пробиватися один з ворожих лицарів. Він явно збирався прийняти виклик.
- Я Річард, старший син графа Джейсона!
Кожен змахував його мечем відразу по кілька солдатів. Це не було найбільш поширеним видовищем, коли люди падали від леза меча, наче солома. Проте кожен лицар повинен був мати принаймні такі навички.
Коли Річард наближався до Альфреда, то посміхнувся.
Тео не на жарт злякався, коли побачив очевидні вбивства свого візави.
« Це дуже небезпечно. На цій відстані неможливо вижити, якщо моє тіло не належить магу 6-го кола!»
У будь-який період запеклого ворога кожного мага були лицарі. Вони були майстрами зброї, які не мали рівних у ближній боротьбі. Рыцарь міг зрубати голову мага ще до того, як той заклинає. Отже, маги завжди супроводжувалися ескортом. Але тепер поряд з Альфредом нікого не було. Це була чудова можливість для Річарда Джейсона, який славився своєю спритністю.
Коли Річард зламав більше 30 воїнів, він впевнено вигукнув:
- Герой Беллонтесів! Я віддаю належне Вашій хоробрості і намірі протистояти лицарю, але ...
« Але зараз Ви прийміть свій кінець! » — так і залишилися невинесеними.
– ... Що ж, тоді я віддаю належне Вашій дурості - посміхнувся Альфред, направивши на Річарда вказівний палець.
Вжух!
Воїн так і не дійшов до своєї мети. Його тіло впало на землю. Річард Джейсон, який млявся до Альфреда і хотів прикінчити його одним помахом свого меча, раптово помер.
Його смерть була неминучою, адже в середині його мозку було просвердлено великий отвір. Жодна людина не може пережити таке, навіть якщо в ньому тече кров огра. Жодна регенерація не могла врятуватися, якщо був зруйнований мозок.
Тим часом Тео був просто вражений такою несподіваною змінною ситуації.
« Це що, магічна ракета? Не може бути!"
Все, що він побачив - це лише хвилинну синю спалах. Якби Тео не був всередині тіла Альфреда, тоді він би навіть не встиг засікти момент коли закляття було активоване.
Хоча це і була магія 1-го Круга, її ефективність виходила далеко за межі здорового глузду. Можливо, навіть закляття 5-го Круга, "Болт Сили" було слабшим за це.
Вжух!
І знову з пальця Альфреда вилетіла синя спалах.
- Кхак! - Тільки й встиг викрикнути ворожий лицар, після чого вирвав дух.
Кожного разу, коли Альфред скеровував на когось кінчик свого пальця, загинув один воїн. Те саме стосувалося магів, яким навіть не допомагали їхні захисні чари та лицарів у озброєнні. Швидкість магічної ракети не дозволила ухилитися навіть найзапеклішим воїнам, а її могутність пробивала будь-яку охорону, викликаючи в рядах ворога паніку. Це був справжній смертельний удар.
Після випуску кількох сотень магічних ракет...
«... Ось як Альфред використовує це закляття. Навіть якщо інша людина використає ту саму формулу, вона неодмінно зазнає невдачі."
Раптом Тео зрозумів принципи цієї могутньої магічної ракети. Вже понад 30 років науковці намагалися збагнути таємницю успіху Альфреда.
Теодор Міллер зрозумів концепцію, але не тому, що він був талановитим.
Справа була в синхроніці, яка дозволила йому розділити почуття з Альфредом Белонтесом.
« Він повністю розчепірив магію по своєму тілу»
Зазвичай кожне заклинання використовується для обробки ману поза тілом. Чутливість ж дозволяла налаштовувати саму магічну силу. Але Альфред вдосконалив магічну ракету таким чином, який повністю суперечило цій концепції.
Він зосередив магію всередині свого тіла і стріляв нею прямо з власного тіла.
Це був дуже важкий спосіб. Людське тіло не було посудиною для зберігання магічних заклинань. Щоб досягти такої ефективності, Альфред мусив відмовитися від інших заклинань. Завдяки спеціальній підготовці, кісткам і крові його тіла перетворилися на велике магічне коло, яке сприяє росту ефективності чадної ракети.
В результаті він зміг створити найпотужнішу магічну ракету в світі.
« Маг, в арсеналі якого тільки магічні ракети... Його точно можна називати магом? "
Чому Альфред віддав перевагу цій магії? Він відмовився від свободи, яку надав статус мага, і зосередився лише на вбивстві людей за допомогою магічних ракет. Тео не співчував Альфреду. Він зрозумів, звідки на його обличчі ця тінь.
Невдовзі було вбито останнього ворога.
- Гей, відпустіть мене! Я сказав, відпустіть! Я марказ Белфорд Астро. З моїм статусом не можна жартувати!
Він носив плащ з бординою. Складні риси вишитого зображення показують, що він був не звичайним солдатом. Ритуальне вбрання завжди було ознакою благородних кровожерливих людей.
Солдати ппустили його і змусили стати на коліна. Холодними очима Альфред подивився на цього чоловіка і сказав:
- Твій статус нижчий за собачого, маркиз Астро.
Голос Альфреда звучав справді моторошно.
- Хіба не ти грабував будинки? Хіба ти не продавав жінок і дітей у рабство? Я не збираюся брати таких, як ти, у полон.
- Принц Альфред, зачекайте!
- У мене немає хобі слухати собак.
Альфред простягнув палець, приготуючи людину, яка стояла перед ним, до смерті. Цей чоловік не був гідний навіть полону, і палець Альфреда засяяв блакитним світлом.
Вжух!
С отвором в голові труп впав на землю.
– ... Тіло спалити, — відвернувшись, сказав Альфред.
За правилами ввічливості треба було відправити тіло вбитого у ворогуючу королівство. Однак цей чоловік спалював села і руйнував сім’ї. Враховуючи це, не було жодної необхідності залишати на землі згадки про нього. Незабаром зникла кількість жертв, які носили ім’я Белфорд.
Після цього Тео залишив тіло Альфреда.
"Ага, значить вже кінець."
Досвід був справді вражаючим. Тео подивився на землю, яка почала потроху віддалятися. Це було поле бою, наповнене кров'ю, смертниками, пащеними лицарями, відполірованими доспедами, обезголовленими чарівниками і солдатами...
А потім він побачив Альфреда Белонтеса. У цей момент Альфред теж подивився на нього.
– Ч-що?
Тео був здивований, коли побачив губу Альфреда.
- Молодий чарівник, що прагне моєї сили.
Його глибокий голос лугався по околиці.
Альфред зовсім не розмовляв сам з собою. Це була його порада Теодорові Міллеру. Подарунок від людини, яка втратила свободу і жив як герой війни, а не як маг.
- Не кидай свій шлях мага.
На зв’язку з Альфредом закінчилася.
Синхронізація з Альфредом Беллонтесом завершена.
Синхронізація становила 85,7%.
Цей досвід був збережений.
Магічна Ракета 1-го Круса перетворена в Маґічну Ракетину у стилі Альфреда.
Досвід Альфреда Беллонтеса збільшив вашу майстерність у цій магії.
Обжерливість задоволена їжею.
Задайте йому питання або поставте гримуару ще одну книгу.
***
У східній частині Королівства Мелтор, в бібліотеці Академії Бергену...
Теодор втратив свідомість.