Розділ 2 — Жадний Грімар (Часть 2).
Бібліотека була неподалік від гуртожитку.
Коли він опинився в декількох кроках від її пошарпаних дверей, ніс Тео защекотав запах старої паперу і книжкових полиць. Приємний запах став для нього майже рідним.
За наполовину відчиненими дверима його очі з'явилися порожній бібліотечний зал.
- Все, як я і очікував.
Картина завжди була тією ж самою. Можна було сказати, що ніхто з учнів не міг знайти після уроків у бібліотеці крім Теодора Міллера.
Більшість з цих книжок розпалили складні концепції, які професори намагалися донести до своїх студентів у простіший спосіб на уроках. Таким чином, у хлопців не було жодних причин відчувати потяг до старих книжок, коли існував ще мільйон інших, більш захоплюючих занять.
Завдяки цьому Тео отримав свій власний, спокійний простір.
- Сьогодні... Треба б ще разок поглянути на магію блискавки.
Тео ходив між знайомими книгарнями. Провівши п’ять років у цій бібліотеці, він з закритими очима міг знайти книжку. Навіть професори, які іноді сюди захапали щоб взяти якусь з книг, замість бібліотекарів підходили до Тео, оскільки не сумнівалися в його пам'яті.
Тео витягнув книги, які хотів сьогодні освіжити в пам’яті.
- [Пособі по магії блискавки]... Я запам'ятав усе, що в ньому написано, але оскільки я міг і щось пропустити. Крім того, може бути корисним і [Чому блискавкою важко контролювати?]. [Основні принципи Удара Молн? Це ближче до метеорології, ніж до магії, але так і бути, давайте візьмемо й це.
Тео миттєво відібрав три товсті книжки.
Кожен том був досить об'ємним. Навіть швидко читачі повинні були б витратити півтора дня, щоб прочитати їх від початку до кінця. При цьому максимум, на що міг розраховувати така людина - це запам'ятати дещо лише з одного такого знаряддя.
Якби якийсь професор ризикнув поставити ці три книги як домашнє завдання на вихідні, учні підняли б справжній бунт. Однак Тео вважав, що це цілком прийнятне завдання на вечір. Професора знали причуди цього студента, але ігнорували його, оскільки це марно.
Якби вони дізналися, скільки книжок прочитали Тео, то теж не змогли б приховати свого жалю, як і професор Вінс.
Шурх-шурс.
У бібліотеці було тільки шурхіт сторінок.
Тіо любив проводити час у такій атмосфері. Він прагнув знань, які могли б допомогти йому подолати цю безвихідну ситуацію. Тут не було ані професорів, які б вигнали його, ні тих студентів, що глузували з нього.
Кожного дня Тео зосередив усі свої зусилля на навчанні. Його геніальний мозок не вважав це напруженням і заглушував знання, які в бібліотеці нагромадилися, наче губка, що поглинає воду.
У такому режимі минуло п'ять років. Чи він уявляв собі, що все обернеться саме так?
Тео уважно дивився на книжки, помічаючи, що літери ніби виблискують під його поглядом.
***
Хлоп.
Пальці Тео закрили останню, третю книгу. Годинники в бібліотеці показували 22-00. Він прийшов сюди о шостій вечора, а отже прочитав три книги всього за чотири години. Справді, такий темп заслуговував того, щоб називатись високою швидкістю читання.
- Хм, це було дуже пізнавально.
Це були досить цікаві книги. Наприклад, чому блискавиця була такою складна?
Найскладнішим заклинанням у другому колі було « Удар Моління», при якому створюється справжня блискавка, після чого видавалася в певному напрямку. Не рідкістю було те, що навіть чарівники 3-го або 4-ого кола не були досвідченими у поводженні з магією блискавки.
Тео відклав книгу, після чого попрямував долоню в сторону відкритого вікна і пробурмотів:
- Удар блискавки.
Можливо... Він просто сподівався, що це спрацює.
Пшик.
Але результати були такими ж, як і очікувалось. Перед тим, як закляття розвіялося, з його руки вирвався слабкий електростатичний розряд. Формула магічного заклинання була досконалою, але здатність Тео контролювати її була занадто слабкою. Людина, якій бракувало контролю, не могла стати магом.
Він вже тисячу разів чув про це, але все одно не міг стримати від цього похмурого видовища.
- Прокляття! Що, чорт візьми, зі мною не так...?
Чутливість, яку також називали « снасті », вважалася вродженим талантом. Саме вона була пов'язана зі здатністю контролювати магічну силу. Магі були сильніші за своїх колег, навіть коли використовували одне і те ж закляття. Вона також безпосередньо впливала на швидкість накопичення магічної сили.
Тому чутливість була невід’ємною частиною кожного мага. Оскільки не існувало жодного методу розвивати її, для нього це стало справжньою проблемою. Для Тео це було схоже на шматок пирога, який висів у небі.
- Е-е-э-Ех... - Теодор не стримався від зітхання.
Через п’ять років він майже перестав надіятися. Тео думав про своїх батьків, які чекали його, і людей, котрі думали про нього як про свого господаря. Як йому дивитися в очі, якщо він не зможе отримати ступінь?
Маг, який закінчив академію, може на кілька найближчих років забути про труднощі просто покладаючись на ім’я академії.
- Але чи зможу я спуститися наступного року...?
Хоча він став набагато менше спати, Тео зміг досягти всього 2-го кола. Для нього було майже неможливо опанувати 3-им Колом без смертельного результату, що була вимогою для кожного випускника Академії Бергена.
І наступного року навряд чи щось змінить.
Хлопець, який був настільки впевнений у собі, коли покинув рідний дім, став молодим чоловіком, що боїться невдач.
Дзинь!
Це дзвінок, який прогулювався в академіці, що гасне світло. Він також вказував на те, що кінець спокійного часу Тео закінчився. Він повинен був поспішати, інакше двері в гуртожитку буде закрита.
Але для початку йому потрібно було забрати три книжки. Тео взяв їх в охапку, але як тільки він спробував піддатися ...
- Е-е?
Його увагу привернула ще одна книга, що лежала на столі.
- Я ж взяв із собою тільки три посібники... Невже я випадково тягав за собою ще одне?
Це було досить дивно, але, так чи інакше, він все одно повинен був прибрати і його. Тео встав і витягнув вперед свою ліву руку. Книга була досить тонкою, так що він міг підчепити її всього пару пальців. Але як тільки він торкнувся її, то відчув якесь дивне відчуття. Здавалося, що Тео засунув руку в бочку з липким сиропом, або як ніби він обмінюється рукостисканням з якоюсь безформною слизкою долонею.
... А ще у нього було таке відчуття, ніби він засунув руку в рот чомусь живому.
Чавк.
- Ох, ей!
Тео торопливо відтягнув руку і навіть умудрився впасти, виронивши інші три підручники. Але це не мало значення. Йому потрібно було з'ясувати, що за липка гидота чіпала його руку.
Піднявшись на ноги, Тео вирішив краще оглянути нерозпізнану книжку. Однак на столі вже нічого не було.
– А-а?
Очі Тео полізли на лоб. Це був якийсь абсолютно незрозумілий феномен. Не палили якась галюцинація? Але він і досі відчував на своїй долоні страшне відчуття, коли його долоня лоскотала щось липке й слизове.
Тео обережно торкнувся своєї лівої руки. Він хотів перевірити, чи не сира вона. Це повинно було довести, що те що сталося з ним кілька секунд тому не було галюцинацією. Але долоню лівої руки була суха, начитана будь-якої ознаки вологи.
- Невже все-таки галюцинація...? Але ж я на власні очі бачив ту пошарпану книгу... - Пробурмотів Тео і опустився на підлогу. Він сів прямо на край одного з посібників, у зв'язку з чим відчував певний дискомфорт. Однак фізичні незручності були нічим у порівнянні з психологічним розладом.
Хіба маг не повинен завжди залишатися крутим? Невже його психічний стан впав на дно тільки через почуття невпевненості в собі?
- Може, цього року мені все-таки варто піти?
Це було краще, ніж ганебне виключення. Тео знав це, але п'ять років провів у академії з надією стати магом. І це була не просто якась тимчасова мрія, яку легко забути. Так і не прийнявши рішення, Тео зітхнув, після чого вперся рукою на холодну підлогу, щоб піднятися.
Саме в цей момент...
Чавк.
Раптом його ліва рука знову відчула дивне відчуття. І воно знову було слизьким і липким... Галюцинація, яка лоскотала долоню Тео, з'явилася знову!
Тео поглянув на ліву руку, яка торкалася підлоги.
І побачив щось жахливе.
– ... Я-язик!?
З долоні Тео стирчав язик. Він мав гладку рожеву поверхню і представляв собою найдовговіший шматок тіла, який виглядав так, ніби був вилучений у якоїсь рептилії. З отвору посеред його долоні вискочив язик і струшився, наче змія перед прийомом їжі.
Мова повільно похитала.
Чавк!
Ніби жабка, що ловить муху, він схопив книжку на підлозі. Його швидкість була настільки швидкою, що Тео не встиг помітити навіть її титульне зображення. Мова повністю обернулася навколо книги.
Те, що сталося далі, не може передбачити навіть найдосвідченіший чарівник. Той язик, який тримав здобич, почав повертатися назад у отвір в долоні Тео.
Хлюп!
Роздався пронизливий звук. Книга, що лежала на землі секунду тому. Раптом впала в лівій руці Тео.
Сам Тео з відвислою щелепою втупився на свою ліву руку. Однак книжка, яку проковтнула долоня, більше не з’явилася.
Натомість він почув голос.
Голос з дивним тоном, який він ніколи раніше не чув.
Ви проковтнули « Пособи по магії блискавки».
Ваше розуміння книги дуже високе.
Ви вивчили Удар Молені 2-го Коло.
Прокинувшись від довгого сну, Обжерливість дуже голодна.
Покваптеся і наситіть його.
Час, що залишився: 10 хвилин (1/5).