- Ну що ж, пропоную поки що прогулятися по четвертому поверху. - Виходячи з магічного ліфта, звернувся до чарівників, які мене підтримують. Трійця магів і одна чари без зайвих заперечень слідували за мною, відмінно знаю мою високу позицію в ордені фенікса та світі загалом.
- Думаєте, атака може початися з четвертого поверху? - Уточнила у мене єдина жінка в загоні, дуже ненав'язливо зігнувшись в спині, намагаючись таким чином виставити свою красу в найбільш вигідному світлі... Що з урахуванням її арійських коренів, розглядалося дуже навіть непогано. Але більшість британок виокремлювали цей вид у дуже вигідному світлі. Нехай і не дотягуючи до Белли або моїх вейл.
- Сильно в цьому сумніваюся, міс Помела. - Краешком губ посміхнувся молода дівчина, що, очевидно, вирішила звернути на себе увагу такого чудового і заможного мене. Хоча, вона цим ще під час свого навчання в Хогвортсі грішила, випустивши акурат у перший рік мого викладача в школі чаклунства і магії.
- Мабуть, головна атака піде на перші поверхи. Але й інші відділи міністерства залишати без нагляду дуже не бажано. - продовжував свою думку, спостерігаючи за снодійним між кабінетами міністерства, чий робочий день закінчиться як годинник через два.
- Чому ви так думаєте, містере Блек? На цьому поверсі один з найбільших камінних виходів у всьому міністерстві. - З легкою підозрою у погляді вклінився в розмову Борх Сандер — літній чарівник, що ще за минулих часів війни з Волдемортом був орден Дамбльдора.
- Прямого каміна в відділі таємниць, наскільки я знаю, ні. А саме там темний лорд, за ідеєю, хоче потрапити в першу чергу. - Легко потиснув плечима, продовжуючи нешвидку прогулянку Міністерством. Так, щоб не збирати на нашій компанії зайвого уваги... А то спілкуватися з місцевою охороною, кількість якої залишає не найкраще, мені не дуже-то і хочеться.
- Звідки така впевненість? - Все так само підозріло допитував мене чарівник, збираючи на собі трохи незадоволені погляди решти моїх компаньйонів.
- У мене немає впевненості. Але саме відділ таємниць під час минулої війни часто вставав палиці в колеса цього темного мага. Не дивуюся, якщо він вирішить розправитися з такою небезпечною установою... Хоча, тут той теж миє з'явитися, не просто так мене попросили гуляти саме по цьому поверху. - Розслаблено пояснив свою позицію, на час затика колишнього працівника відділу таємниць.
Що більше не міг лізти до мене з запитаннями, відмінно відчуваючи атмосферу і не найдобріші погляди у свою сторону. Трійця чарівників не оцінила грубої поведінки містера Сандера, що зволив ставитися до мене з підозрою... Не просто так кажуть, що колишніх працівників відділу секретів не буває. Я впевнений, що цей кадр і його начальники мають багато запитань до мене, ось тільки давати на них зрозумілі відповіді я не те щоб збираюся.
Тим більше що плани темного лорда я описав досить точно. Якщо можливо, той знищить відділ таємниць перед своєю сутичкою з Дамбльдером... Але такі думки не крутилися в моїй голові занадто довго. Одна надто набридлива дівчина знову спробувала привернути мою увагу, чого я і не зробив.
Миловидна відьма - це не просто нудне блукання з міністерства магії чи розмови із підозріло зірканим на тебе мужиком. Допомагає скорочувати час, а разом з тим настроїтися на майбутній бій... Чекати початку якого довелося не так вже й довго.
Тільки годинником пробити шість вечорів, а працівникам Міністерства остаточно розслабитися на своїх робочих місцях, у очікуванні кінця робочого дня, як система сигналізації вийшло дивний звук, тут же виключившись, так і не встиг підняти на вуха працюючих чарівників.
- Ну, ось і почалося. - Потягнувся до своєї паличкою я, швидким кроком сміяючись в кут залу під номером чотирнадцять ... Тут якраз було декілька камінів, через які вже почали прибувати дико вишукані чарівники і ... Загін перевертнів. Лише близько п’ятнадцяти противників, кожен з яких їжа перевершувала силу вчорашньих випускників Хогвортса.
Це був результат несподіванки та повної неготовності працівників міністерства самозахисту. Десятки пожирачів за лічені хвилини змогли обробити життя декількох випадкових магів, а також прикрили те й справу запалені зеленим полум’ям каміни, через які до порушника поступово набували підкріплення.
- Що будемо робити, професор? - Кілька навантажено в мене Помела, явно з старої пам'яті обзиваючи мене своїм професором.
- Атакувати порушників, звичайно ж. - Фикнув, легким рухом палички посилаючи в своїх противників відразу сім закляття ... Це були не найсильніші атаки, але для тих, хто потрапив у міністерство відходів і цього було досить. Все ж більш-менш серйозна освіта в Британії можна отримати хіба що у Хогвортссі.
Інші магічні школи та коледжі випускають в основному таких ось слабосилок, чиї чарівні сили не вистачає для створення скільки або потужних захисту... Ну, точно не достатніх для захисту від заклять повноцінної магістра магії.
- Швидко. - Вражено зазначив хтось з мого супроводу, точно так само оголена паличку і вступаючи в бій ... Я не хотів привертати до себе особливу увагу, але безцеремонно скорочуючи поголосу порушників. За що в майбутньому мені цілком могли б висунути звинувачення не найрозумніші чарівники, які стали свідками цієї сцени... Лише ті, хто літав з боку ватажків авади, давали мені вагомий привід обривати життя інших.
До того ж, міністерство в одному з залів було не найбільшою проблемою для звичайних працівників пера і магічного штампу. Шпигуни також заслали в міністерство шпигунів, і вони почали без розбору вбивати та вирубувати паніку магів... Яким, на щастя трохи більше, ніж тим чарівникам, що зараз опинилися в самому епіцентрі битви між моїм загону і командою вторгнення.
Шпіони, які вже кілька місяців працювали в міністерстві, не хотіли без розбору вбивати своїх колишніх колег. Були, звичайно, прецеденти, але більшість працівників міністерства все одно намагалися банально вирубати, щоб вони стали свого роду заручниками в руках терористів.
Про що, схоже, забули повідомити нападникам з міністерства перевертань і сміттям із кримінальних районів цього магічного світу... Ті вбивали всіх і без розбору, іноді навіть своїх « вправних» відправляли до праотців шальною авадою.
- Так, з такими підпорядкованими і ворогів не потрібно. - Одними губами шепотів я, потужним потоком вітру і води прикриваючи декількох працівників міністерства від алих та сірих променів закляттям. Здається, що відкидки не вистачає вічно кидаючись авадами.
Незважаючи на те, що кілька вправних чарівників були серед тих, хто стояв перед нами, і прикривалися спинами звичайної швалі, намагаючись не дати мені нічого противитись і поступово втікаючи від шуму чаклунам з ордену фенікса. І деякі працівники міністерства, що вже там, хотіли взяти паличку в руки, даючи хоч якийсь опір нападникам.
Їх, до слова, було не так вже й мало. За останні місяці темний лорд встиг зібрати під своїм початком майже весь збронь магічного світу. Будь то перевертні, кілька кланів вампірів, найманці з континенту і самої Британії, просто бандити з того ж Лютного... Усього близько шести сотень магів різних калібр, більшість яких сьогодні була відправлена на штурм Міністерства. А менша - і так вже була тут як шпигунів.
Воландеморт, слухаючись мого наказу, кинув всі свої сили в цю атаку, залагоджуючи масштабну сутичку чарівників протягом останніх десятиліть. Магів не так вже й багато, через що сьогодні майже напевно увійде в історію магічної Британії. А може бути і всього магічного світу...
- Я відчуваю серйозні магічні обурення на першому поверсі ... Направляємося туди! - Крикнув старшою триматися ближче до мене дівчині. - Тут і без нас розберуться. - Продовжував кричати, не бажаючи на самоті залишати це поле бою ... Флірт з молодою відьмою підняв мені настрій у достатній мірі, щоб я не хотів залишати ту в центрі магічної потасовки. Крім того, ця особа почала вдихати страх, адреналін і нескінченне чаклунство.
- Це нормально? - Дрознючим голосом, звернулася до мене чарівниця, тремтячи рукою керуючи палицею в бік закриваних дверей ліфта.
- Не переживай. Підкріплення пожирачів припинилося, далі наші товариші впораються самі. Внизу ж точно не завадить наша допомога ... Головне, щоб цей бісів ліфт дотуда дістався. - Продовжуючи тримати захист навколо нас, заспокоював я свою колишню ученицю. Разом з тим сподіваючись, що ще одна моя учениця, яка повинна буде проникнути в міністерство разом із Сиріусом, зараз не надто відпалює.
А то я знаю Німфадору, вічно ця дурня спочатку викладеться на все сто, а після кожну частину магії економить, борючись з заведом більш потужним противником... Добре, особисті захисту навіть від авад захищають, так що в її безпеці я більш-менш впевнений. Головне, щоб та до початку фінального бою хоч трохи сил і заготовлених закляттям ще мала. На випадок, якщо мені знадобиться її допомога в битві з Дамбльдора.
- Брр, як холодно! - Тільки ліфту проїхати другий поверх, Прошепотіла Помела.
- Аура дементорів! - Відразу ж опізнав знайоме присутність... Задоволений тим, що підконтрольні мені тварюки все ж змогли пробитися крізь захист міністерства. Ріддлу вистачило здібностей створити брухт для таких огидних, але все ж корисні в даному випадку істот. - Потрус використовувати вмієш? Або хоча б ментальну магію знаєш? - Запитав у своєї супутниці, накидаючи на себе додаткові захисні чари.
- Н-ні! - Пискнула молода чарівниця, з силою вчепившись у мою ліву руку. Здається, ця вже починає мучитися не найкращі видіння. Все ж ціла зграя агресивних і роззадорих дементорів - це вам не жарти.
- Погано. Тоді я залишу тебе тут, заблокувавши ліфт... Старайся не висовуватися і не спускати з себе магічних захисту! - Віддав наказ, звільнивши свою руку з чужого захоплення і все ж залишаючи дівчину одну... Я ніколи не хотів мати за собою недостатнього свідка, тому спочатку думав про те, що це буде щось на зразок чарівнички у відносно безпечному місці.
Добре, зламати ліфт було не так вже й складно. Важко було прямо по ходу справи накинути в кабінку кілька додаткових захисту. Але я справився... Це буде неприємно, якщо моя нова-стара поховає в подіях на першому поверсі битви. Серед учасників якої я досі не знайшов темного лорда. Тільки аура Грюма світила трохи яскравіше, повідомляючи мені, що цей маніяк вже встиг закинутися зіллями, відбиваючи атаки розшарпаних відділів пожирачів смерті і прикриваючи їх дементорів.
Дамбльдор ще не прибув... А от темний лорд, здається, вже прорвався у відділ таємниць, тепер випалюючи весь підземний поверх своїм пекельним полум'ям...
Досконало! Після подібного старого точно не наважитися звалити в останній момент. Кинути міністерство і більшість своїх союзників на розшарування всім силою свого колишнього учня той просто не насмілитися. А значить, мені всього лише те і залишається протриматися до появи директора, через Ворона продовжую стежити та контролювати свого особистого темного лорда.
Ну і готуватися до атаки на фенікса - фамільєра директора, так ...
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek