- Професор! - Рванула до мене Німфадора, магію підхоплюючи мене під лопатки... Не дуже приємно, але це всякого краще падіння на твердий підлогу Тайної кімнати.
- Все нормально. - Відновлюючи рівновагу, помахом руки зупинив ученицю, - перевірте Поттера. - Кротко кинув, втираючи тонку струбу крові з носа. Цілком очікувані наслідки цього обряду. Все ж, підключаючи обчислювальні здібності Ворона до проведення ритуалу, я неслабо так перенапряг власну ментальну оболонку. Настільки, що це сталося на моєму тілі...
Тиск підскочила, і я влаштовував кілька мікрорамінерів. І нехай духи життя тут же підлатали мене, але приємного все одно мало. Так і від ритуалу відволікатися було ніяк не можна. Вихоплення хреста з черепашки Поттера витягнули з мене всі магічні сили і ще трохи зверху палиця довелося додати.
Все ж таки вирвати якийсь астральний паразит з аури хлопчика — справа не така проста. А вже зробити це так, щоб Поттер згодом вижив, залишився магом і навіть не постраждав... І це я ще не беру до уваги побічні завдання ритуалу, за типом друкування вивченого хреста.
Коротше, ритуал забрав у мене дійсно багато сил, як магічних і ментальних. Не просто так мені потрібна була безпосередня допомога Ворона в проведенні ритуалу. Контроль над цією руною конструкцією, що я створив для захоплення хрестража, захисту Гаррі і його ж безпосередного лікування прямо під час самого ритуалу, вимагав колосальної концентрації та контролю над власною силою... Це точно ритуал, гідний Магістра ритуальної магії.
Я сам все це розрахував і відтворив у реальності. Навіть сам ритуал з кінцевого боку був стрічним за планом. Страхування і допомога Дори не потребувала... Залишилося тільки зрозуміти, як там Гаррі Поттер.
- Гаррі живий! Але, здається, у нього починається лихоманка. Мене дуже занепокоїло те, що я почула мої тривожні думки. Хоча, може бути дійсно чого уловила в моїх поверхостях думки. Я зараз не в тому стані, щоб повноцінно приховувати свій розум від уваги не настільки вже й слабкої у ментальні магії.
- Це нормально. Його організм пропустив через себе величезну кількість магії. Так що лихоманка цілком очікувана. Краще скажи, що там з аурою. - Не поспішаючи самостійно активувати справжній зір, я уточнив у дівчинки. Не те щоб з цим щось було не так, щоб використовувати справжній зір навіть магом бути не потрібно.
Але в мене зараз так розкололася голова, що я боявся навіть звичайним зором на чомусь там фокусуватися. Ось зараз запаморочення і біль трохи стихнуть, магічний резерв трохи поновиться за рахунок спокійного потоку магії з палиці і можна буде повернутися в цей бронений світ і власними очима оглянути результати проведеного ритуалу.
- Я... Не впевнена. - Зам'явшись, шепотіла чари. - Магія Гаррі немов збивається, безперервним потоком виходячи з його тіла. І аура ніяк цьому не перешкоджає... Організм Поттера рятується від вилишок мани. Але я не впевнена, що відтік магії припинитися сам по собі. - Описувала мені ситуацію дівчина, разом з тим накидаючи на сплячу тварюку хлопчика кілька скануючих заклинань.
- Що з іншими оболонками душі? - Приблизно Представляючи, які закляття Німфадора тільки що використовувала, з цікавістю уточнив я. - Ментальна сфера не пошкоджена? - Трохи бентежив зону свого інтересу, в першу чергу турбуючись саме про розум Гаррі.
- Начебто ні, мозок Поттера нічого не загрожує... Прана поводиться якось дивно. Вона наче кипить у такт магії, точно так само виливаючись вовні, нехай і не дуже активно. - Не дуже розуміючи, що ж відбувається з національним знаменитістю, описувала ситуацію пуфендуйка.
- Зрозуміло. Мабуть аурі Гаррі дійсно дісталося ... - Видихнув, через силу активуючи свій справжній зір. За що відразу довелося розплатитися болем у скринях, але переконатися в деяких своїх висновках я був просто зобов'язаний. - Погано... - Прошипів, телекінезом підтасовуючи до себе сумку з просторовим розширенням.
Аура Поттера зіяла - це відома газета «дирой», через яку неконтрольовано відставлялося багато магії та життєвої сили. А це означає, що витягання хреста не тільки пошкодило молодого шамана, але й його душу так зачепило. Ну, принаймні магічний початок хлопчика точно понесло деякий урон. І на другому початку його душі, більшість з яких зберігають життя та виробників життєвої сили, також дісталося.
І це погано! Звичайно, не найгірший варіант з можливих, все ж розум хлопчика не зайде... Дякую Крукові, що і займався захистом ментальній сфери нашого мимовільного пацієнта. Але лікувати ураження душі іншим не є найприємніше. Не кажучи вже про те, що такі травми неможливо буде приховати від самого Поттера.
- Але, на ідеальний збіг обставин я і не очікував. Дора, дай хлопчиську ось ці зілля. А я поки що підготую ще одне руне коло. - Звертався до учениці, на ходу складаючи план дій і видаючи дівчині аж дванадцять флакончиків з зеленими... Багато з них достатньо токсичні, щоб молодим магам їх не рекомендували вживати за будь - яких обставин.
Але в даному випадку не було особливих варіантів. А тому, крізь біль, мігрень і запаморочення я все ж змусив себе накреслити на холодній підлозі Тайної кімнати невеликий руне коло. Приблизно метр двадцять в діаметрі... Чого кілька маловато для проведення ритуалу над півтораметровим хлопцем, але на більше мене все одно не вистачило.
Німфадора майже миттєво виконала мою вказівку, заливаючи в горлянку Поттера дванадцять флаконів з зеленими рослинами. Ну а до моменту, коли тіло хлопчика вже почало страждати від інтоксикації, у мене був готовий лише таке ритуальне коло... На який Дора і уклала Гаррі, дозволяючи мені нехай не в повній мірі, але компенсувати дії небезпечних для життя мага токсинів.
А духи життя мені в цьому допомагали, придаючи марнодушному тельцю Поттера додаткових сил і дозволяючи тому не оглядатися найближчим часом. Хоча я вже розібрався з великою частиною токсинів, деяка частина банально виводячи із організму хлопчика природним шляхом, а якась нейтралізуюча тонким впливом своєї магії...
Здається, у мене знову кров з носа побігла.
- Ви в порядку, професор? - Підхопила мене під руку молода брюнетка, вже вдруге за цей день рятуючи мене від падіння.
- Ні, я точно надерся. - Не став я приховувати таку очевидну правду. Займатися набагато важче, ніж ходити в злодійство після важкого обряду — ідея дуже нижча за середню. Але ситуація, як відомо, іноді просто не залишає нам ніякого вибору... - Прослідкуй за станом Гаррі. Мені потрібно хоча б пів години на відновлення. - Попросив ученицю, все ж опускаючи свою п'яту точку на горизонтальну поверхню.
- Я постараюся. - Уверенно кивнула мені дівчина, накладаючи на Поттера серію медичних заклять. - А вам саму допомогу не потрібна, професор Блек? - З косом очей в мою сторону, уточнила Німфадора.
- Краще, ніж я сам, мені ніхто не допоможе. - Відмахнувся, доставаючи з сумки нові флаконики з зеленіями і перекидаючи ті в себе... Миттєвий ефект це не дало, швидше вже навпаки, до запаморочення мене ще і нудота почала турбувати. Але після невеликої дихальної гімнастики і 10 хвилин медитації мені стало легше.
Ну а там мені вистачило сил на те, щоб взяти свою прану під контроль і вже з її допомогою повернути своєму тілу деякий тонус, застібаючи та вдосконалюючи дію раніше випилених зелений ... Загалом так, півгодини мені вистачило на те, щоб не тільки повернути собі крапельку здоров'я, але й з відновленням сил для подальшого лікування Гаррі розібратися.
Правда, продовжувати лікування в Тайній кімнаті було кілька непідручно. А тому, вся наша бравая була змушена переміститися у мій особистий заміський будиночок. Я дуже боявся повернутися до Сіріуса. Цей дублом напевно буде лізти під руку і заважати ефективному лікуванню національного героя. Я не вважав, що обов’язково турбувати брата раніше.
Я міг би допомогти йому, якщо б був поруч. Отже, ми з Німфадорою були вимушені поставити молодого чарівника на ноги. Я займався відновленням аури і душі хлопчика. Дора ж стежила, щоб тіло Гаррі не загнулося під напором усіх тих зелень, що я в нього видавав.
Добре, я був готовий до майже будь-якого потенціалу розвитку подій, так що брак у зіллях і духах життя, кількох із яких мені довелося натурально принести в жертву, щоб зупинити витік життєвої сили від тіла та душі Гаррі Поттера... Дуже грубий спосіб лікування, але без нього Гаррі ризикував померти від банального виснаження життєвої сили. Що, звичайно, малоймовірно...
Але навіть якщо ризикувати смертю, довготривалий відтік життєвої сили міг дуже пошкодити нам тепер і майбутньому здоров’я магічного хреста Сіріуса. Як приклад, тіло Гаррі могло перестати рости через стрес та перевантаження його душі...
Загалом, до лікування хлопчика доводилося ставитися з усією відповідальністю. І нехай ближче до ранку я знову був готовий валитися з ніг, але сам Поттер обіцяв вже близько полудня прокинутись якщо і не повністю здоровим... Ні, до стану повністю здорового чарівника Гаррі було ще далеко. Але й помирати той вже не збирався, про що я і розповів Сіріус, притягнувши до нього мульця ближче до сніданку.
- Як прокинеться, напий його ось цими зіллями... Ну і придумай якусь правдоподібну причину, через яку у Гаррі болить все тіло і той не може користуватися магією. - Вручаючи братові худе тіло гриффиндорца, запарив Сиріуса. - Я спаду. У разі чого буди, але якщо причина для пробудження буде недостатньо вагою, отримаєш в щелепу. Я тебе попередив. - Кротко кинув, без попиту прямуючи до гостевої кімнати.
Де мене вже чекала м'яка і така бажане ліжко... Ну а з Гаррі нехай вже сам Сіріус пояснює. Думаю, Німфадора, яка прийшла зі мною, зможе трохи більше докладно пояснити тому проведений ритуал. Мене ж це вже не турбувало... Здається, я навіть двері в гостьову кімнату не закривав, вирубуючись ще десь на півдорозі до ліжка. На той час у мене вже не залишалося жодного.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek