Часті побачення з Німфадорою в якийсь момент стали для мене просто звичайною справою. Учениця, вперше провівши фокус з поцілунком, клюнувши мене в губи після побачення і не отримавши на відповідь заслуженого покарання, прямо-таки засяяла духом та готовністю повторити трюк. А я, швидше за все, обернув ситуацію на користь навчання Німфадори.
Наприклад, на чергове побачення Німфадора могла затягнути мене лише після значного « прориву» в тій чи іншій галузі магічного мистецтва. Хоча це не прискорило навчання протягом довгого часу, все ж дало їй змогу щодня працювати з мотивами. І я користувався цим, поступово починаючи готувати Німфадору до отримання майстерності в трансфігурації і форсуючи її навчання стихійної магії.
Основний курс трансфігурації ми з нею вже пройшли, за останні кілька років окинувши всі сім років навчання в Хогвортсі і навіть більше. Я, на відміну від МакКошки, що давала матеріал суворо за програмою, не соромився заглиблюватися в ту чи іншу тему, особливо якщо бачив відгук з боку самої учениці. І в якийсь момент, дійсно почала подобатися трансфігурація. Звичайно, це не є чимось дивним, особливо з огляду на явний талант дівчини і її успіх та легкість у навчанні.
Але я все одно був радий ревнивості своєї підопічні. Намагаючись передати Німфадорі всю повноту своїх знань, не соромлячись розкривати і власні наробки в цьому вигляді магії. На те Німфадора і особиста учениця, щоб я без всякого нужди ділився з тим знанням...
- Думаю, вже дуже скоро можна буде оформити створення твоєї особистої палиці, Дора. - Під час однієї з тренувань, задумливо простягнув я, дивлячись на дівчину. Та вже досить просунулася в магії слова, щоб почати гостро відчувати брак кількості власних аури. Я також вже довгий час даю базу з артефактики, намагаючись добре комбінувати й поєднувати шумерську та місцеву магію.
Ви думаєте, що я маю достатньо сил, щоб створити досить надійний артефакт? - З каплею здивовання окинула мене поглядом Німфадора, намагаючись при цьому не відволікатися від своєї тренування. До речі, останнім часом я все частіше використовую скорочену версію імені моєї учениці. Це була наша давня домовленість з нею. Її частина та виконала, піддавши собі дар метаморфа.
І навіть за час нашого знайомства та вже звикла чути від мене повну версію свого імені. Але я не збирався відступати від своїх обіцянок, хоча іноді й продовжував звертатися до повністюї учениці.
- Думаю, сил тобі вистачить. До того ж я тебе в будь-якому випадку підстрахую. І всі матеріали, в тому числі для експериментів, я тобі представлю. - Легко потиснув я плечима, не відриваючи погляд від Німфадори. Та ж, після невеликої замінки, все ж кивнула мені, погоджуючись з подібним станом справ.
- Я не відмовляюся від такої пропозиції, професоре. - Трохи змутився, але все ж пристосувавши обличчя, схилила голову дівчина. - Після деяких замінок, та все ж озвучила блукаючі думки в голові.
- Не варто. Твої батьки не настільки багаті, щоб спонукати тебе до таких збочень. Я взяв тебе в особисті учениці, а тому всі витрати на навчання я беру на себе. - Безапелляційно хмикнув я, чудово розуміючи почуття своєї учениці. Я теж почувався незручно, живучи за рахунок інших. - До того ж, я глава роду Блек. Купівля якихось інгредієнтів, навіть ті і будуть найприбутковішими з продавців за гроші, навряд чи зможе вплинути на мій гаманець. - Добавив я, намагаючись заспокоїти сумління учениці.
- Ну, мені все одно дещо незручно створювати особистий артефакт за ваш рахунок, професор ... Навіть я розумію, що у вас немає проблем з грошима. - Повертаючись до тренування, прошепотіла Дора.
- Найкраща оплата для мене будуть твої успіхи в навчанні. - З легкою посмішкою помітив я, отримуюши у відповідь лише загартовані очі дівчини. - Що ж стосується мого багатства... Ну, при великому бажанні я можу прийняти тебе в рід. І ти також зможеш найближче життя не турбуватися про фінансові справи. - Малость провокаційно посміхнувся я, зазначаючи досить гостру реакцію учениці на таку пропозицію.
- Ви це зараз серйозно, професор? - Намагаючись контролювати спалах емоцій і використовуючи ментальну магію для власного заспокоєння, впилася в мене поглядом дівчина. Молодець учениці, швидко взяла себе в руки. Хоча якийсь шок і невірство все одно прослідкувався в очах Дори. Заздалегідь дівчинка розуміла, що звичайні чарівники в утробі приймають лише у виняткових випадках. Навіть якщо спорідненість з тим чи іншим родом є найпрямішим...
Навіть у Хогвортсах цих бастардів мало навчається. І ніхто не поспішає приймати подібних родичів у свій рід. Ситуація ж Німфадори і того гірше... Все ж її мати вигнанець, а батько простий маглороджений.
- Ну, ти моя двоюрідна племінниця і особиста учениця. твоя напівкров'я може перешкодити мені ось так з наскока підключити тебе до пологового джерела Блеків. Але всі ці проблеми вирішуються буквально за кілька днів, було б бажання. - Посміхнувся, продовжую жартувати з реакції дівчини.
- Чиє саме бажання? - Я дуже зацікавився темою, уточнила в мене Дора.
- В основному, звичайно, моє. Але навряд чи я буду проти, якщо ти захочеш стати частиною мого роду. Ти і так моя особиста учениця, особливих проблем з твоїм вступом в рід я не бачу. Щоправда, твоя мати і батько навряд чи оцінять такий хід. У минулому їм довелося багато пережити через мій рід. І нехай зараз у мене досить гладкі відносини з Андромедою, але якщо говорити про твоє повернення в рід... Я не можу бути впевнений хоч у чомусь. - Дав я цілком істинний розклад племені, ретельно відстежуючи її реакцію і гуляючи в глибинах свідомості думки.
Адже я вже давно обдумую можливість втягнути особисту ученицю до себе в рід. Інша справа, що раніше я про це з самої Дори не обговорював. И не просто так... Бо навіть тепер, вдаючи з себе, що саме покоління може дати чарівнику і чого вимагає взамін, перше про що подумала Німфадора - сяба зі мною. Ну і ще одна романтична нісенітниця, яку я вже навіть не думав виганяти з розуму своєї учениці.
Добре, розумовий голос досить швидко віщував, повертаючи думки дівчини у потрібне русло. Практикаментальної магії поступово дає свої плоди. Та й взагалі, з віком Німфадора стала трохи більш стриманою.
- Тобто, ви дійсно можете прийняти мене в рід... Просто побажавши цього і отримавши згоду моїх батьків? - Недовірно звузила очі Дора, продовжуючи гіпнотизувати мене поглядом. Але я вже майже фізично відчував тихий ментальний підпис дівчини і готовність ось прямо зараз писати листи батькам, вговорюючи тих відпустити її до мене в рід.
- А чому ні? На даний момент в роду, якщо не брати до уваги мого брата, чиє становище досить невизначене, лише я сам. Белла — голова Лестрейнджій, вейли — прості коханки без права голосу. Якщо у мене від них колись будуть діти, я звичайно підключу тих до пологового джерела. Але це вже так... Головний факт в тому, що я можу прийняти до себе в рід чи будь-якого чарівника або чари. - Відвертно радіючи з того, куди саме йде розмова, пояснював я.
- Ось воно як... - Опускаючи очі до грудей, задумливо простягнула Німфадора.
- Дора, давай розставимо всі точки над нею... Якщо ти викинеш бажання стати частиною мого роду, я буду тільки за. От тільки з твоїми батьками доведеться якось домовлятися. І робити це, в основному, доведеться саме тобі. - Я відчув нерішучість і сумніви дівчини, подав я голос.
- Я зрозуміла, професор. - Викидаючи з голови зайві думки і піднімаючи погляд, кивнула моя учениця. -Для мене це означає дійсно багато ... Я поговорю з батьками на цей рахунок. І якщо все пройде добре... - Тянула слова дівчина-метаморф, зам'якшившись під самий кінець.
- Я приму тебе в рід Блек. З усіма перевагами і недоліками такої ситуації. - Кивнув я, закінчуючи слова своєї учениці. - Але ж, поспішати тобі зовсім не обов'язково. Після повноліття, або ще краще - отримання майстерності в якійсь гільдії, навряд чи хтось наважитися забороняти тобі робити власний вибір. - Поспішав нагадати я Німфадорі, щоб та не надто тинялася або ображалася на батьків у разі їхньої відмови.
- Як скажете, професоре. У разі чого я завжди можу почекати пару років. - Правильно зрозуміла мене учениця, повертаючись до тренування. Продовжувати довгу розмову стало занадто виснажливим для дівчини підліткового віку. Вона вирішила повернутися до тренування, марно намагаючись заспокоїтись і не показувати свого щастя.
Я ж не став ту відволікати, повертаючись до власних розрахунків і тренування в руній магії. Займатися чимось більш серйозним в стінах Хогвортсу я не збирався. Була, звичайно, ідея скласти компанію Німфадоре, погравшись з трансфігурацією і відточуючи деякі досить специфічні перетворення, що до цих пір даються мені з натяжкою.
Але саме зараз мені не хотілося особливого перенапрягатися. Свіжі опіки на руках від власної магії псували настрій, не додаючи бажання активно махати паличкою. Ех, а оскільки я останнім часом майже не отримував опіків від власної магії вогню. Після повернення з штатів це перший подібний випадок, коли я занадто перенапрягся не утримуючи контроль над своїм заколюванням ...
Добре, що у Німфадори є все куди краще. Відчувається талант... Я, звичайно, передав тій поки що найбільші основи вогненної магії але навіть так, дівчинка майже не обпікалася про власну магію, дуже швидко опанувавши контролем вогняних заклинань. У магії вітру, правда, прогрес у дівчини були куди скромніше, але і в ній Німфадора не безнадійна.
Думаю, вже через кілька років, якщо наші з Дорою заняття тривають в тому ж темпі, у мене в підопічних виявиться по-справжньому сильна і небезпечна чарівниця, яка повністю вміє поєднати дві абсолютно різних школи магії... Якщо ж до всього цього додати її дар метаморфа, велика кількість життєвої сили, ментальну магію і хороший резерв магії в цілому... Навіть Беллі не просто буде боротися з такою ворожкою.
Інша справа, що Німфадорі ще і бойовий досвід десь набратися потрібно, щоб все її знання з магії не лежали в голові мертвим вантажем. Але з цим я знаю, що можна зробити. Александр уже був у Японії, розвідував ситуацію і жив на новому місці... І нехай спочатку я все це затіяв, в основному, для отримання нових знань з магії. І в Японії, незважаючи на успіх у створенні магічних знань континентальних магів, досі сильні традиційні школи магії.
Всі Омеджі і просто цілі клани магів, зі своїми особистими наробітками в тій чи іншій сфері магії... Все це досить цікаво, щоб я хоча б спробував урвати частину чужих знань. А як приємний бонус, можна буде взяти з собою ще й Німфадору. В Японії майже регулярно відбуваються змагання для молодих чарівників та турніри. Ось і пускай учениця як слід відірветься, випробувавши свої навички на практиці та добившись якогосьникового досвіду.
До слова, в Японії ще й демонологія, ось вже жарт, досі не заборонена. Правда, знання про неї суворо контролюються, а за появою « вільних демонологів» слідкують особливо чітко і пильно. Але навіть так, країна зі сходу сонця може виявитися дійсно цінним джерелом інформації на цю тему. Питання лише в тому, як цю саму інформацію добути... Щось дійсно цікаве острівні азіатські воліють зберігати за сімома замками і десятьма печатками, навіть зі своїми батьків дуже неохоче ділитися цінною інформацією.
Ну та нічого, видобутку інформації - це проблема Олександра. За останні роки пан дампір чудово понаточив у цій сфері. Ось і нехай займається, тим більше що про перші успіхи у впровадженнях до нового середовища той вже встиг мені відрахуватися. Одна з японських громад Йокаїв-місної нечистоти, включаючи багато видів і підвидів всілякими тварями, що без жодніарія там не зрозуміти особливо. Добре, вампіри на островах теж є, і вони навіть мають деяку повагу серед інших видів нечисті.
І нехай сам Олександр воліє бачити своїх родичів виключно в розчленованому вигляді, але скористатися чужою репутацією і ситуацією у цілому йому це не перешкодило ...Правда, поки що дійсно цінність інформації з боку дампіра не робилося, а наступним літом я збираюся відвідати острівну країну самодостатно.
Ну а там вже можна буде і подумати про добування чужих знань про магію... Думаю, що навіть серед азіатів знайдеться багато людей, які за дзвінку монету та мати рідної буде продати. Але якщо ситуація не вирішиться грошима, репутацією чи обміномом, то завжди можна вдатися до менш упереджених методів.
- Треба тільки визначити, чи я поїду до Японії під своєю особою або закосити під місцевого чарівника... - Трохи задумано хмикнув я, дуже сподіваючись, що Олександр не підведе всю необхідну інформацію по цій темі. - Я не любив робити це. Добре, Беллу з вейлами у таку подорож не доведеться брати. До наступного літа Белла вже буде з моїм батьком на руках. А тягти грудинка в іншу країну - той ще ідіотизм.
Правда, через народження пари дочок я і сам навряд чи зможу особливо розвернутися в Японії. Белла не пробачить мені надто довго відсутність але про це я подумаю вже потім. У крайньому разі я буду мотати портключіз Японії до Британії і назад. Це, звичайно, той ще геморою, але на що не підеш заради своїх близьких і можливості розширити свій арсенал заклять.
Пам'ять Тома мене вже майже повністю освоює. Деякі види магії і окремі закляття, правда, я поки що відроблю не поспішаю. Але наступне зростання в будь-якому випадку вимагатиме чогось нового... Ну а про магію азіатських, і це я зараз не тільки про Японців, навіть Волландеморт знав прискорено мало. Отже, ситуація доведеться виправити особисто...
Думаю, це буде просто відмінною можливістю запасти у себе в рукаві ще парочку козирів і на трохи наблизитися до звання повноцінної магістра.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek