- Не густо вас, як я подивлюся. - Дочекавшись початку уроку, прошепотів я, озираючись аудиторії ... На зібрання прийшло аж вісім осіб. П'ять ворон, дві змії і один лев... З Пуффендуї семикурсників не було взагалі, що не викликало особливого здивування. - Це все, чи хтось ще повинен підтягнутися? - Все ж уточнив я, звертаючись до дівчинки зі Слізерін. Мері Елінгтон - це звичайна чарівниця зі старого роду. Дівчинка, по суті, займає посаду старости на своєму факультеті, через що я і волів звертатися в першу чергу саме до неї.
- Ні, професор Блек. Ніхто не ризикнув спізнюватися на перший урок у нового вчителя. - Посміхнулася слизерка, стріливши в мене очима. Що ж, проте не було чимось незвичайним. Багато учениць старших курсів, ще навіть не встигнути відвідати мене на уроці, вже досить уже висловити свою зацікавленість в мені. І щось мені підказало, що тут справа не тільки в моїй привабливості.
Звичайно, молодий вчитель і без жодних доповнень буде викликати підвищений інтерес. Та і зовнішність в цьому плані грала мені на руку... Але всього цього все одно було мало, щоб чистокровні чари дозволили собі занадто виразну демонстрацію своїх намірів. У цій справі, очевидно, не було жодних батьківських настанов. Все ж я на даний момент один з найбільш завидних нареченого в магічній Британії. Молодий майстер в трьох напрямках магії - вже звучить дуже і надзвичайно солідно... Про інші свої, куди важливіші, привілеї та титули я і взагалі не буду мовчати.
- Тоді можна починати урок... І почнемо ми його з маленького тесту. Нічого особливого, але прикладний рівень ваших знань мені оцінити в будь-якому випадку доведеться. - Спокійно простягнув я, ретельно відстежуючи реакцію своїх нових учнів на подібне початок наших занять. І загальна реакція була неввічливою. Студенти не дуже зраділи, коли в перший же день нашого навчання з’явилися тестові роботи.
Власне, результати моїх тестів також не стали чимось надзвичайним. Загальний рівень знань був цілком на рівні студентів, що закінчили шість курсів, але після канікул ще не встигли згадати все те, чого навчався раніше. У цьому плані ніхто особливих сюрпризів мені не підніс. На сьомому курсі не було виявлено жодних відсталих або надто підготовлених студентів.
І така ситуація була майже що на всіх курсах. Звичайно, були деякі самородки, що вивчали рунології над шкільною програмою. Були і ті, хто відстоюють, що минулого року, видно, ледве-їдва змогли здати іспити... І для тих, і для інших я вже почав готувати окремі програми. Добре, але я мав небагато студентів, через що міг без особливих проблем виділити трохи часу кожному учневі.
Але загалом я не мусив докладати таких зусиль. Більшість студентів вибирали вивчення стародавніх Рун лише для наступного пристрою в той же міністерстві магії. У якому, ось вже жарт, тим навряд чи коли-небудь знадобляться всі знання, що я збираюся давати студентам на своїх уроках ... Це стало основним завданням для мене, у більшості випадків - таке навчання студентів на випускних екзаменах СОВ та ЖАБА.
Рідкісні винятки, як правило, складалися з дітей, чиї родичі займаються рунологією або артефактикою. З подібними індивідами я був готовий займатися окремо, навіть у межах гармонії зі своїми батьками студентів. Так само, як і самі студенти та їхні предки, моя робота ставала трохи цікавішою й різноманітнішою...
Власне, налагодження контактів з такими от унікамами і підгонку складеної мною програми під сіру масу звичайних студентів у мене і пішов весь перший місяць моєї роботи в Хогвортс... Можна сказати, саме стільки часу мені потрібно було, щоб повністю влитися у роботу і звикнути до життя в Хогвортсі. І саме після цього моменту я взявся за активні пошуки хреста, до цих пір намагаючись не надто активувати в цьому напрямку.
Я не хотів бути надто зацікавлений чи стурбований Дамбльдором і викладачем. А так, до мене вже встигли звикнути і сам я знову звик до Хогвортсу та його внутрішнього будування. Раніше я знав замок лише за пам'яткою Регулусу, яка в моментах чудово доповнилася після мого особистого дослідження замку. І все ж справжній зір і пошукові закляття допомагають виявити безліч прихованих ніш та лазів, про які мій попередник навіть не підозрював.
Шкода лише, що духів на території Хогвортсу краще не було використовувати. На їхню присутність могли зреагувати привиди та деякі захисні системи замку. Але Хогворт — це справді стародавня і монументальна споруда. Захисні чари та системи тут було далеко не так, я це і без справжнього розуміння розумів... Просто в силу того, що деякі із захисних чар я ж і оновлював на компанії інших викладачів перед початком навчального року.
Щоправда, захисна система замку я все одно уявляв собі лише в загальних рисах, абсолютно не бажаючи перевіряти її можливості на практиці... Через що і доводилося діяти дуже акуратно. Тільки в моменти нічних чергувань, якими мене не так і часто навантажували, я міг дозволити собі трохи більше речей. Використання пошукових чар було досить легко довести, тим більше що основним завданням моїх нічних прогулянок по замку є пошук порушників, які вирішили пройтися вночі.
- Щось не так, професор Блек? - Побоюючись дещо ніяково прикрити своїх друзів прихованими чарами звернувся до мене Гаррі Девіс. П'ятикурсник і старосту Буффенда, що саме мав право пересуватися по замку після відбою.
- Нічого такого, містере Девіс. - М'яко посміхнувся я, не відводячи погляду від пари хлопців, прихованих звичайними чарами невидимості. Які мало того, що залишали після себе легке марево в просторі ... Що в цілому можна було і не помітити у темряві нічних коридорів. Але такі чари не рятували зовсім від аурочної зору. - Але спробуйте в майбутньому вивчити більш прогресивні чари приховування. - Я хмикнув, вирішивши в цей раз закрити очі на проделки старших учнів.
Звичайно, алкоголь не найкращий компаньйон для підлітків. Але я не збирався на це звернути увагу. Я - не Снейп, мені не цікаво розкидатися штрафними балами наліво і направо. Також мене не зневажала особиста робота, пов’язана із контрабандою алкоголю. Я взагалі, якщо бути чесним, волів закривати очі на проробки більшості старших учнів. Звичайно, за те, що він був надто зухвалим або тупим, карав... Але в іншому я волів не відволікатися зайвий раз від своїх прогулянок.
Мені часто доводилось супроводжувати хлопців з перших трьох-чотирьох курсів, нічні прогулянки яких я вже дійсно не міг ігнорувати. Я б погано не зрозумів інших викладачів, порахувавши ігноруючи дитину звичайною недбалістю з мого боку...
- Я... Я вас зрозумів, професор Блек. Дозвольте відмовити... - Пойнявши свій прокол, поспішив видалитися старости барсуків, потягнувши за собою своїх відверто розгублених і злегка наляканих приятелів ... Дивлячись на яких справжнім зором я і вловив дещо, чого до цього моменту ніколи не помічав. Зокрема, я помітив сліди стародавнього, який давно вже розв'язався закляттям на стіні замку...
І навіть такі сліди не були чимось особливо незвичайним для Хогвортса. Багато захисних систем замку за минулі сторіччя змогли оновитися десятки разів. Багато стародавніх чарів уже давно втратили свою силу, залишивши по собі лише ледве вловий слід. Який навіть мені було не так вже й просто вловити... Та й не збирався зайвий раз приділяти увагу на давно безробітні чари, і так вже встиг на ті надивитися.
Але саме через те, що я вже встиг ознайомитися зі слідами стародавніх чарів, які буквально входили у самі стіни стародавнього будинку... Саме через те, що я занадто добре розумів, як вивітрині чари повинні виглядати, мені і здалися дивними раптово виявлені сліди... Здавалося, що ці сліди були насправді відмінними від інших речей, які я бачив раніше в цьому замку.
- Цікаво. - Дозволивши студентам покинути мою компанію, прошепотів я... Не маючи можливості ось так відразу визначити, що ж саме не так з звичайною такою стіною. Та якраз була розташована далеко від лікарняного крила і гуртожитку барсуків. І наскільки я розумів планування стародавнього замку, за цією стіною не було чогось особливого. Ні потайних ходів, ні прихованих від чужих очей приміщень. - Дуже цікаво. - Я хмикнув, ховаючи себе по-справжньому сильними прихованими чарами і почав досліджувати знайдену мною аномалія.
Мене навіть не бентежив той факт, що я фактично відлився від своєї основної роботи. За минулий час я вже встиг запропонувати себе в колі викладачів. Так що навряд чи комусь допоможе перевірити мене під час нічного чергування. Це на початку року той же Снейп або Флітвік ще могли крокувати за мною, очевидно перевіряючи свого нового колегу на вшивість ... Але тепер все вже майже звикає, що я відповідально підходжу до своїх обов’язків, хоча й не кваплю надто швидко відбирати бали у прокажених студентів.
Загалом так, я міг трохи відволіктися на виявлену аномаллю, тим більше що інших порушників у цій частині замку вже не було. Я навіть спеціально все перевірив, за допомогою власної наробітки в пошукових чарах, що могли ігнорувати загальний фон замку, реагуючи насамперед на життєву силу інших чарівників.
- Це якісь неточні руни. - Активувався Ворон, також звертаючи увагу на предмет мого інтересу. - Від них виходить дивний ментальний посил. Ніби вони були створені і не людьми взагалі. - Тут же додав дух, куди краще відчуваючи подібні нюанси. - Раніше я нічого про подібне не читав. - Передочікуючи моє наступне питання, уточнив Крук.
- Що ж, значить це ставати дійсно чимось цікавим. Руни, відомості про які немає у твоєму сховищі знань... Чи ти мене десь обманюєш, чи то ми з тобою чогось не розуміємо. Ти вже познайомився з бібліотекою рунологів. Та й з бібліотекою Хогвортсу ти вже знайомий... - Не приймаючи "слова" Ворону близько до серця, ментально хмикнув я.
Хоча, той факт, що мій дух Охоронець не зміг розпізнати або розпізнав неправильно сліди від чиїхось рун і заклинань, все одно викликав інтерес. І я не збирався ігнорувати його, тим більше що об'єктів для досліджень було далеко... Після якогось аналізу стало зрозуміло, що наведений мною слід — це лише верхівка айсберга. Раніше на місці ледь уловленого аурного сліду було дійсно грандіозне закляття, чиї лінії та магічні вузли поширювалися по багатьох інших стінах стародавнього замку.
Хоча я міг лише здогадатися про ці речі, але через свіжі чари і ручні ланцюги. « Засвітлення» від яких дуже заважали помітити сліди стародавніх проклять. Хоча, ймовірно, ті швидше вже не було. Сусідство з новими чарами зрештою знищує такі види відходів від стародавньої магії. Але загальна схема закляття чужої особи я все одно зміг скласти.
- Неначе вени, що пронизують всі носите стіни Хогвортса ... Існує декілька основних вузлів. - Шепотом озвучив я найкращої аналогії... - Ось тільки « серце » цього закляття обрані якось дивно. - Трохи голосніше хмикнув я, не до кінця розуміючи, як звичайний жіночий туалет на третьому поверсі замку міг бути таким ось "сердцем" стародавнього закляття.
Хоча, можливо я чогось дійсно не розумію. Ну або господар закляття був тим ще збоченцем...
- Хто насмілювався відвідати туалет Плакси Міртл? - Раптом кинувся в мою сторону привид померлої дівчини, ледь не провокуючи на агресію. Ще трохи і я точно використав би чарівне еккорцизм... І лише звичка не атакувати місцевих привидів і півтергейта врятувала зайве крикливого та галасливого примару від повторної загибелі.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek