- Люціус, Нарциса. Я спокійно привітався з чарівниками, виходячи із каміну і таким чином трохи схиляючи голову перед господарями будинку. - Радий знати, що з вами все гаразд. - Кинув я чергую фразу, чекаючи, коли камін знову спалахне зеленим полум'ям, а за моєю спиною з’явитися Белла... Яку я відразу ж і прибрав, щиро побоюючись, що кузина може щось відчудити, побачивши перед собою праву руку свого колишнього господаря.
- Регулус, Беллатріса... Радий вітати вас у своїй мені. - Чінно роблячи крок у нашу сторону, спокійно вимовив Люціус ... Хоча вона дуже похмура і виснажена, все ж не збираючись втратити аристократичного лоска. Хоча, за останній тиждень йому довелося дійсно важко... Відбиватися від усіх нападів міністерства та аврорів, що мало не намагалися вломитися у оселю цього мага. І щось мені підказує, що після однієї-єдиної невдачі вони не будуть зупинятися.
- Ми не могли проігнорувати твоє запрошення, Люціус... Тим більше, що ситуація стала дійсно серйозною. - Спокійно помітив я. - Міністерство пішло ва-банк. Крауч і подібні йому чарівники хотіли посадити всіх причетних у пожирачі смерті в що б не сталося. Не зовсім розбираючись хто винен, а хто ні. Щоб потрапити до Азакабану, треба буде підозрювати. - Підводячи церемоніальні розшарування до свого логічного кінця, простягнув я.
- Да... І їхні ланцюгові піски з аврорату не збираються залишати нас у спокої... Вже завтра вони знову намагатимуться взяти мій будинок штурмом, Регуус. Про це мені вже встигли повідомити... - Трохи здувно простягнув чоловік, кинувши трохи затравлений погляд в мою сторону.
- І саме тому я тут. Я вже точно не стану, коли кину родичів у подібній ситуації. - Спокійно відповів я, не згадуючи про те, що Люціус вже встиг пообіцяти мені, сьогодні ж відправити моїх кузин до Італії, де їх і повинен буде зустріти Олександр.
- Я цього не забуду. - Сухо кивнув Люціус. - Але давай спочатку розберемося з нашими милами дамами... Белла, ти ж згідна сьогодні поїхати до Італії разом зі своєю дружиною та сином? - Акуратно звернувся чоловік до моєї родички, щиро побоюючись ту і намагаючись не кидати занадто явні погляди в сторону обрубка її руки ... Тому найближчим часом, цілком можливо, теж доведеться попрощатися з кінцівкою. Ось чоловіка і тріпотить трохи, нехай той намагається тримати себе в руках.
- Ми вже говорили на цей рахунок з Регусом... Я виїжджаю з Нарцисою. - Сухо простягла жінка, кілька мимовільно подивившись в мою сторону. Ну так, розмова у нас вийшла досить напружений... Зрештою, я примусив жінку покинути країну тільки під загрозою зупинити створення біо-факсу.
- Чудово. Тоді ось ваші порт ключі. Вони ведуть прямо в міністерство магії Італії... Отже, ви можете не турбуватися про легальність свого тимчасового переїзду. - Доставаючи кілька зачарованих шнурків, сказав Люціус. - Апарувати можете зі спеціальною майданчиком у нас в саду. - Тут же додав чоловік, рухаючись в сторону позначеного саду ...
- Думаю, вам з Нарцисою варто поспішати. До того ж моя людина вже чекає вас в Італії. - Спокійно звернувся я до Беллі, що теж помітила деяку поспішність Люціуса... Ну, воно і не дивно. Тому не терпілося обговорити зі мною план « на завтра», та й хвилювання чоловіка штовхало того вперед. Ось той трохи і поспішає, піддаючись власній паніці.
- Я чекатиму тебе в Італії рівно три місяці, Регуус. Якщо після цього часу ти хоча б не наведеш мене, я сама повернуся в Британії, чого б мені це не коштувало. - Грозново свівши брови до переносниці, запевнила мене Белла... Яку я просто не встиг відправити заграницю до того, як всі шляхи відходу для можливих злочинців не перекрили.
Хоча Малфой прямо довів, що шляхи відходу таки є. Особливо, якщо мати зв'язки і боржників в департаменті іммігрованих контролю чарівників. А ще тому дуже "поєзло", що його дружина не була офіційно прирахована до пожирачів смерті... Хай і вважалася не дуже благонадійною чарівницею. І я навіть не хочу знати, чим саме Люціус заплатив, щоб лорд не втягував його дружину до своєї організації. Але зараз той явно не жалкував про своє рішення.
- Не переживай, Бело. Як тільки трохи розгребнуся з справами в країні, я тебе відвідаю... Можливо, ми навіть зможемо трохи поворухнутися разом. - З легкою посмішкою простягнув я ... Успев уже звикнути до компанії цієї жінки. Та могла бути дуже навіть не поганою людиною, хоча іноді і змушуючи ворушити волосся на моїй голові своїми зовсім незграбними витівками та істериками. Які я все ж був готовий прощати тій вибачити, чудово розуміючи, що я сам і довів жінку до подібного стану.
Але не важливо, нудьгувати по кузині мені точно буде колись, тим більше що я збирався не тільки зберегти своє в всій цій ситуації. Ні, я збирався скористатися загальним переполохом і тим фактом, що я з підсумку, начебто, виявився на стороні переможців, щоб урвати собі шматок більше з загального пирога. Проте серед пожирачів, багато з яких зараз кидаються або воліють померти в бою, ніж стати перед судом, було не так вже й мало успішних комерсантів. Хтось з ваших рідних вже дуже скоро зможе викупити за безцінні або мінімальні ціни.
- Дякую, що допоміг з Беллою, Люціус. - Спокійно простягнув я, спостерігаючи за тим, як дві жінки і річна дитина зникають з гранітної майданчики.
- Я здивований, що тобі вдалося трохи переконати свою кузину, Регуус... І саме через те, що у тебе вийшло щось подібне, я і не проти того, щоб леді Лестрейндж супроводжувати мою дружину в Італії. - дозволивши собі скупу висмішку, простягнув блондин.
- Що ж, нехай так. Я зрозумів, що не буду вимагати такої допомоги. - Тоді, давай вже перейдемо до основного питання... У тебе вже є якийсь план, Люціус? - Спокійно уточнив я, починаючи нехай назад, в родовий менор Малфоїв.
- Так. Я вже підняв всі свої зв'язки, намагаючись покінчити з цією справою через суд... У мене є чим натиснути на Крадуча і Дамбльдора. Але запасного плану у мене немає... Я йду ва-банк, Регуус. І в разі провалу мене відправлять до Азкабан... Цілком можливо, що навіть на нижні рівні. - Трохи бліді, пояснював мені чоловік. - І саме тому я шукаю будь-яку підтримку на стороні... - Покинувши на мене дуже словно говорить погляд, додав Малфой.
- Я тебе підстрахую... Не факт що мого впливу вистачить, щоб серйозно вплинути на ситуацію, але ти можеш на мене розраховувати. - Спокійно запевняв я співрозмовника, дуже сподіваючись, що Дамбльдор не буде вимагати з мене борг у такий важливий для мого майбутнього момент ... І хоча це малоймовірно, тим більше разів Люціус каже, що він має чим очоріти заграючого старого.
- Що ж. Тоді вже завтра мені доведеться здатися аврорам... За мною прийде куплений мною же загін, так що про цей етап можна не хвилюватися, але ось далі ... - Почав присвячувати мене в ключові деталі свого плану Люціус. Я ж уважно слухав, поступово порівнюючи його слова зі своїми даними від десятків нижчих духів. Що весь цей час продовжують збирати інформацію про те, що відбувається в міністерстві магії.
Добре, Ворон спокійно контролює всю цю ору нижчих тварюків, аналізуючи і сортовуючи інформацію, таким чином дозволяє всій цій системі працювати як годинник. І навіть мої парфуми могли проникнути далеко не в усі куточки міністерства. Але інформація від цієї розвідки, яку я ще в минулому світі іноді використовував, нехай і не у подібних масштабах, було все одно більш ніж достатньо, щоб відмінно розуміти, про що саме мені розповідає Люціус Малфой.
Більше того, завдяки обиллю дуже специфічної інформації, яка за ідеєю взагалі не повинна була коли-небудь вислизнути назовні, я зміг досить швидко втягнутися у розмову, швидко знаходячи слабкі місця в чужому плані ... Про які сам Люціус іноді навіть не здогадувався, через що наша розмова в якийсь момент переросла у повноцінну доробку чужого плану. У який я непогано так вклінився, збираючись реалізувати частину того компромата, що у мене вже встиг накопичитися про багатьох брудних працівників міністерства магії.
І нехай початковий план Люціуса мав всі шанси на успіх... Але після деякої доробітки той все одно виховував куди більше впевненості у відвертому нервозному і напруженому чоловікові. А ще той повністю переконався, що зі мною можна вести справи. Один факт, що я мав дуже велику інформацію про справи в міністерстві магії, разом з тим маючи багато компромата у тому числі на вищі лагоди цієї організації... Щось подібне не залишилося без уваги мого ділового партнера.
Думаю, Люціус повністю оцінив мою обізнаність... І готовність ділитися дуже цінною інформацією. Можна сказати, що між нами було визначене якесь довір'я, а ми розірвалися повністю задоволені один одним. Правда, наступні кілька тижнів мені мабуть доведеться з головою пірнути в справи судові. Що, в цілому, все одно вписується у мої плани на найближче майбутнє, але гемороя, відчуваю, дійсно буде багато.
І це я ще не беру до уваги дії Дамбльдора, який, незважаючи на всі запевнення Люціуса, все одно міг серйозно так перешкодити плану мого майже що родича. Останнім часом цей старий чоловік не мав жодних проблем з впливом і владою. Багато людей, та й не тільки вони, вже засудили перемогу над темним лордом саме фракції директора Хогвортсу, що сильно вплинуло на мої подальші плани.
Дамбльдор не збирався упускати свій шанс, гребаючи під себе всього і більше. І тому навіть протиставити було фактично нічого ... Особливо, якщо не вступати з старим у пряму конфронтацію, чого зараз не хотів робити взагалі ніхто. Можна сказати, що ще годину тріумфу наздогнав Дамбльдора, оскільки навіть турбота про «національний герої» довірили без зайвих заперечень... На жаль, у Поттерів не було так вже й мало близьких родичів, в тому числі за кордоном.
Мда... Здається я починаю розуміти, хто головний кукловод в магічній Британії. Дамбльдор сам дав нам на свій стан в країні, почав « корекламувати » особистість Гаррі Поттера ще до того, як опікунство над дитиною було переданий йому... Добре, мені вдалося вчасно отруїти брата, що не був задоволений подібним розкладом. Нехай з підсумку мені і довелося ще більше зміцнити репутацію старого в очах власного брата...
Але це було нічого кращого, ніж цей великий пизден вирушив би з'ясовувати стосунки з директором Хогвортсу, виплутуючи в всю цю ситуацію і мене самого...
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek