- Регхулус! - Сипло прошипів Сиріус, насилу витримуючи мій удар собі під дих. - За що? - Все ж зумівши зробити ковток повітря, запитав хлопець, мабуть, трохи заспокоюючись.
- Будеш менше брата власного ігнорувати. - Зло хмикнув я. - Я ж тобі прямо в вухо кричу, не вбивати цього виродка. Дай мені спочатку покопатися в його пам'яті, а тому вже будемо вирішувати, що з ним робити. - Грозново пророкував я, зло дивлячись на саму Сиріуса і на поранену тушу переможеного Пітера.
- Извини... - Мотнувши головою, акі справжній пес, прошепотів Сиріус.
- Нічого. Головне не розклеюйся раніше часу і будь готовий підстрахувати мене, якщо цей потворний раптом прокинеться. Я відчув, що настрій Сіріуса знову змінився. І плювати, що Пітер тепер точно не прокинеться, парочку заклять я на того вже повісив. Сиріуса в будь-якому випадку слід було чимось зайняти, щоб він тут відверто ридати не почав ... Ну або що б просто не зірвався, убиваючи свого колишнього дружка.
- Добре. - Не дуже твердим голосом сказав брат, трохи заспокоюючись ... Не без допомоги крапельки ментальні магії з мого боку, але все ж заспокійливо.
- Дай мені пару хвилин. - Я хмикнув, підходячи до тіла Пітера і піна того, щоб розгорнути цього обличчям до себе. Не те щоб це було обов'язково, але Сіріусу потрібна була якась демонстрація дій з мого боку, через що я навіть паличку на пораненого чарівника навів ... До того моменту вже зламуючи досить непогану, але все ж слабка, захист розуму Пітера Петтігрю.
Ну а там мені дійсно вистачило всього пару хвилин, щоб переглянути пам'ять Пітера за останні кілька днів... І нехай деякі деталі його пам'яті і були затерті, але загальний картину я все одно зумів вловити. Хоча, деякі моменти і викликали в мені певні сумніви... Але те скоріше через обриви чужих спогадів, частина яких приховували численні обітниці і клятви, а інша частини просто не спостерігалася. Хтось гарно попрацював з пам'яттю хлопця, позбавляючи мене настільки необхідних мені зараз зачіпок.
- Пітер дійсно привів Воландеморта в будинок Поттерів... Він вже давно зрадив орден фенікса, зливши досить багато інформації нашому ворогу... Ось тільки сам Воллендемрт, похід, не дуже то і довіряв цьому щуру. Це саме через його наказ Піттер не міг просто аппарувати з дому Поттерів. Лорд заборонив тому апарувати без нього... І цей черв'як не зміг обійти магічний наказ. - Спокійно тягнув я слова, пояснюючи Сиріусу зразкову ситуацію.
- Цей виродок. - Рикнув роз'ярений Блек, підбігши до тіла свого колишнього товариша і починаючи без жодних сумнівів бити того ногами ... Мабуть, все ще пам'ятає про мою прохання не вбивати його, але гнів бере своє.
- Заспокойся... Є й хороші новини. - Однув я Сиріуса, не дозволяючи і далі бити і без того напівживого мага. - Воландемор, схоже, не зміг пережити зустріч з сином твого друга. Ну або з самим Джеймсом і Лілі. - Борячись з власним подивом і намагаючись зберігати спокій, розповів я Сіріусу... Якщо чесно не довіряючи в власні слова. І тому хтось досить майстерно змінив пам'ять Пітера, через що мої слова втрачають будь-яке значення... Але зайняти думки Блека хоч чимось я все одно був просто зобов'язаний.
- В якому сенсі? - Задав досить тупе питання Сіріус, про що, мабуть, той і сам дуже швидко здогадався. - Тобто, ти хочеш сказати, що темний лорд здох? - Відверто не довіряючи мені, уточнив брат. Здається, навіть крапелька адекватності повернулася від подібних новин. Ну чи той, принаймні, на кілька хвилин забув про трагедію з його найкращим другом.
- Ммм, мені самому слабо віритися, але схоже, що все так воно і є. - Не дуже впевнений зауважив я. - Потрібно краще вивчити пам'ять Пітера. Але поки що все вказує на те, що темний лорд дійсно згинув в будинку Поттерів... Можливо твій друг додумався поставити якусь особливо хитрий захист на свого сина. - Тихо припустив я, заставляючи свого духу життя трохи полатати тіло Пітера, щоб той не озирнувся найближчим часом від втрати крові.
- Бред! - Кротко кинув Сиріус, з силою пивши Пітера по ребрах, здається, ламаючи кілька з них. - Джеймс сильний чарівник, але наодинці він проти темного лорда точно б не вистояв! - Резовато простягнув брат, у відповідь отримували болючий тичок в плече вже від мене.
- Не бісись. Розбиратися з такою інформацією ми будемо пізніше. - Справді не вірячи в те, що Воландемор міг ось так просто поміряти, простяг. - Зараз же нам краще звалити звідси подалі. Не дивуюся, якщо сюди скоро прийдуть аврори і зреагують на використання потужної магії в маглів. - Шикнув я на брата, хапаючи того під кісточок і піднімаючи Пітера за комір мантії.
Приблизно в такому положенні я перемістив нашу Трійцю до одного зі своїх запасних будинків, чудово розуміючи, що вже дуже скоро у мене можуть з'явитися гості... Ну а ще мені просто не хотілося вести Сиріуса на Гріммо 12. Той зараз у дуже підвішеному стані, а в мене вдома Белла живе. Раптом у брата щось перемкне в голові і той накинеться на нашу спільну кузину з паличкою наперевіс.
- Де ми? - Трохи насторожено озираючись по сторонах, уточнив в мене Сиріус. - Куди ти мене привів, Регуус? - Настороженно і трохи агресивно запитав мене хлопець, явно розраховуючи опинитися в іншому місці ... Здорово ж його плющ, раз подібний дрібниця негайно приводить до агресії і запалення його раніше атрофована параноїї.
- Це моя резервна квартира в Лондоні. Якраз на такий випадок її і купив... Тут можна буде легко прийняти будь-яких гостей, не розкриваючи кому потрапилося місце розташування мого особистого будиночка. - Спокійно пояснив, все ще акуратно і непомітно впливаючи на емоційний стан брата. Бо без моєї підтримки і магічного впливу той би зараз вів себе... Зовсім неприйнятно. Я згладжував гострі кути чужої істерики, не дозволяючи Сіріусу впадати у крайність.
- Ми чекаємо гостей? - Кілька збентежено уточнив в мене Сиріус... Я маю в голові кілька болючих пульсів. Ось чесне слово, той зараз був як маленька дитина, змінюючи свій настрій і модель поведінки кожні дві-три хвилини.
- Да... Я хочу, щоб ти покликав до нас Люпіна і когось ще з ордену фенікса... Потрібно повідомити їм, що у нас є інформація і звалити на кого-небудь нагляд за Пітером. А то залишати вас наодинці я точно не ризикую. - Спокійно помітив я, кидаючи тіло Пітера на одне з кресел, з легкою привощістю ще раз оглядаючи чужі рани. Світло від магічної люстри дало змогу повністю оцінити масштаб трагедії. У напівмракі нічних вулиць чужі рани та опіки виглядали не так критично.
- Я... Зв'яжуся з Люпіном. И с директором теж. - Трохи загальмовано пообіцяв мені, з легкістю створюючи фізичного патроуса у вигляді знайомого мені пса. - От тільки... Де ми знаходимося? - Уточнив у мене Сіріус, отримуючи в відповідь точну адресу каміна, під'єднаного до цього будиночку.
- О, чудово. Думаю, тепер я можу зробити трохи більш щільним аналізом пам'яті Пітера... Ну а ти поки що можеш зв'язатися з Нарцисою. Думаю, їй варто знати про можливу смерть темного лорда. Але якщо той реально помер, то її сім'я може опинитися під ударом. - Спокійно зауважив я, внутрішню починаючи повільно розслаблюватися. Сьогодні ввечері, незважаючи на свою короткочасність, встиг здорово мене виснажити...
Я дійсно злякався, зрозумівши, що Сиріус може загинути від рук темного лорда... Через пам'ять Регулуса і дуже імпонуючої мені поведінки самого Сиріуса я з недавніх пір дійсно почав вважати того своїм братом. І втратити його мені щось от зовсім не хочеться ... Добре, найгіршого все ж не сталося. Зараз Сіріус під моїм наглядом, а темний лорд, цілком можливо, дійсно помер ...
- Мда, божевільний день. - Важко видихнув я, масуючи віскі і запрягая Ворона допомагати мені з дослідженням чужої пам'яті ... Це, звичайно, не основний профіль мого духу Охоронника, той більше спеціалізується на роботі з книжками. Але його підтримка все одно не перешкодить мені, тим більше що я повинен не стільки вивчити пам'ять Пітера. Все рвано найважливішою і цікавою інформацією приховування магічними контрактами, які буде обминути їх як не просто та лише ціною життя самого Пітера.
Мені цей варіант не підходить, а тому і пригостити увагу на чужих спогадах я не буду. Швидше вдаючись у заглибинний аналіз тієї частини пам'яті, що відповідає за останні кілька годин життя Пітера... Над ними ще ніхто не встиг попрацювати, тому мені доступні майже всі думки і відчуття, що пережив сам Пітер за останні кілька годин...
І інформації в цих декількох годинах дійсно було багато, все ж саме Пітер провів темного лорда у будинок Поттерів, мимовільно маючи з тим досить тривалу, нехай і не дуже інформативну розмову... А ще я майже впевнений, що пам'ять Пітера ніхто не підробляв. Темний лорд, очевидно, дійсно зник у будинку Джеймса, так і не зумівши вбити нещасного малюка, якого ще півгодини тому я сам і тримав на руках... І так, вбився той точно не про Джеймса, він помер сильно раніше, ніж зник лорд.
Мда, цікава інформація... Ось тільки по великому рахунку вона не повинна ні на що впливати. Я навіть не знаю повного механізму роботи хрестражів, але такої інформації у своїй родовій бібліотеці не було. Ну то як, я приблизно уявляв, як саме хрестраж здатний зберегти душу мага від догляду за границю, при цьому відмінно знаючи, що цей самий Хрестаж можна створити ... Але чесно кажучи, у мене навіть припущення не було, скільки часу потрібно Воландеморту, щоб повернути собі оболонку... Якщо той, звичайно, дійсно помер.
У що, до речі, після всієї години роздумів і аналізу чужої пам'яті я все більш швидше й краще вірю. Не просто так будинок Поттера настільки фонил чорної магії, а Піттер в якийсь момент просто перестав відчувати свого пана ... Не повністю, але все ж перестав, відразу вирішив відступити від підгонку... Перед Дамбльдором.
Чомусь Пітер був щиро переконаний, що це директор Хога вбив його власника... Що з врахуванням серйозних таких пробілів у минулих спогадах кілька бентежить мене. Я все менше і менш починаю розуміти, яким боком у всій цій історії заметений Дамбльдор. Але те, що він приклав руку до того що трапилося я тепер практично впевнений. Занадто багато ниток веде до нього ...
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek