- Мені нічого тобі сказати з цього приводу. - Звівши брови до переноснице, прошепотів Грюм. - Я й сам розумію, що вступи Дамбльдор у пряме протистояння з темним лордом, і ситуація зараз була б зовсім інша... Повір мені, щоб там не говорили злі мови, але магом директор Хогвортсу є дійсно великим. - У півголоса цедил слова вже немолодою аврор, відпивши з власної фляги.
- Я не сумніваюся в силі Дамбльдора. Аби хто не зміг би покласти край війні з Гріндемальдом... Мене більше дивує його повне бездіяльність, коли справа доходить до прямого зіткнення з ворогом. - Розслаблено простягнув я, що подумки прощаючи Сіріусу його витівку. Заради такої розмови і можливості вивчити хоч якусь інформацію з Грюма я був готовий ще раз пройти через парну апарацію з ним... Хоча, в морду я йому потім все ж дам.
- Мене теж. - Рикнув Грюм. - Але йти у битву Дамбльдор не стане, як ти не просиш. Це просто не в його стилі... Максимум чого ти доб'єшся, завівши з ним таку розмову, це багатогодинну лекцію про цінності чужого життя і поради на майбутнє завершення. - Я відчув щось подібне на власному досвіді, запевнив мене аврор.
- Ясно... Що ж, значить розраховувати на старого я і надалі не буду. - Спокійно простягнувши, перевіряючи реакцію свого співрозмовника на мої слова... Але той навіть не подумав затирати мені щось про величність Дамбльдора, як то у свій час почали робити Сиріус і Джеймс. - Але мені все одно скоро потрібно буде з ним зустрітися... І думає, що я все одно поставлю це питання особисто. - Важко зітхає, заявив я...
Думки про Дамбльдор мимовільно повернули мене до думок про мою рідну кузину, і я не буду розбирати її протягом багатьох днів. Однак, починати з чогось в будь-якому випадку потрібно ... І чим швидше - тим краще. Кожного дня, коли я цього не робив, ця розкішна фора темному лорду дозволила безкарно грабувати майно Лестрейнджей. Та і в особистий сейф Белли мені не завадило б потрапити ... А є у мене певний побоювання, що один з хрестражів лорда спокійно так зберігатися в Грінготтсі. Саме у комірці Белли.
- Чому тобі потрібна зустріч з Дамбльдором? - З легким інтересом в голосі, уточнив у мене Грюм... Мабуть, все так само підозрював мене в чомусь поганому. Однак у цьому випадку його побоювання і підозри правдиві. І я не збирався цього приховувати.
- Буду виторговувати у нього життя своїх кузин. - Спокійно заявив я, відразу опинившись під прицілом ланцюгового погляду свого співрозмовника. - І нехай ти можеш мені не вірити... Але в таборі лорда зараз все не дуже спокійно. Деякі маги, які раніше вірні й віддані, тепер думають про те, як втекти від того куди подалі. - Роблячи більш ніж товстий натяк на положення Нарциси, простягнув я ... Прикриваючи нас з Грюмом бар'єром від висушенки.
- Я тебе зрозумів... Але це ж не все? - Все так само буравши мене поглядом, уточнив в мене чоловік... Чий розум я ще під час нашої зустрічі примусився непомітно прочупати, повністю переконавшись у тому, що той точно не є шпигуном лорда. Дамбльдор і Дамблдор, здається, вірні. Той веде справи зі старим чоловіком лише через свої особисті мотиви, ратуя за благополуччя рідної країни і щиро ненавидячи темного лорда. Ще одна причина, чому Дамбльдор не співпрацює з ним.
- А ось це вже досить особиста інформація... І я не хотів би особисто проголошувати ту. - Спокійно витримуючи чужий погляд, заявив я. - Але повір мені, якби ти знав про Белу те, що я дізнався про неї, то не виникло б питань. - Спокійно запевнив я, Грюма, чудово розуміючи, що мої слова нічого для того не значать.
- Ця божевільна сука вбила більше моїх хлопців, ніж сам Воладморт... Та будь-яка з її витівок під час каральними нальотами пожирачів обпече ту пряму балачку в Азкабан. У тебе не вийде відмазати свою родичку після всього, що вона наробила. Навіть якщо вона весь цей час була під Імперіусом, що просто неможливо, це ні краплі не змінить ситуацію. - Дивлячись на мене відверто ворожий і злий, заявив Грюм... І я бачив в його очах готовність самопоправно відновити справедливість, навіть якщо суд і міністерство виправдає мою кузину.
- Повір мені... Є закляття і гірше Імперіуса. - Спокійно хмикнув я, з горла заливаючи в себе ще трохи вогнегасники. - Впростим, в чомусь ти дійсно правий. Белі буде майже неможливо отримати амністію з такою ж репутацією... Але її амністія допоможе у моїй війні з темним лордом. А тому, я все ж спробую поговорити з Дамбльдором. Цілком може статись і так, що він вважатиме ці аргументи достатньо важливими. - Сухо цедил я слова, нагороджуючи Грюма байдужим поглядом.
- Якщо ця тварюка коли-небудь отримає амністію за всі свої гріхи... Я особисто знищу її, чого б мені це не коштувало. - Завірив мене чоловік, піднімаючи зі свого місця і віддаляючись геть ... От і поговорили. Не можу сказати, що це було занадто корисною або хоча б приємна розмова, але я все одно ні про що не шкодую. До того ж, реакція Грюма сказала мені дійсно багато чого... Ну а ще я можу бути впевнений, що Дамбльдор дізнається про те що Белла жива... А значить і зустрітися з директором Хога мені буде куди легше.
Ну а обіцянка Грюма... Що ж, він не один у Британії. В країні зараз взагалі занадто багато людей і сімей, що постраждали від терору пожирачів та Белли зокрема. А тому, залишати Беллу на Британських островах в будь-якому випадку не варто. Нехай та отримає спадщину вже свого роду... А потім я вже відправлю ту кудись до Італії. Нехай здоров’я поправить, а життя — налагодить. А в Британії ця робити дійсно нічого.
Загалом так, на цей рахунок я особливо не хвилювався, більше турбуючись про те, що інформація про готовий зрадник Малфоїв піде кудись далі Грума... Але й це занепокоєння, по суті, було не до кінця щирим. Адже з одного боку, якщо до темного лорда дійде чутки про ненадійність його правої руки ... Це, звичайно, може поставити життя моїй кузині під загрозу.
Але ще більш ймовірно, що Люціус про ці чутки дізнається куди раніше лорда. І щось мені підказує, що подібні чутки можуть непогано так додати тому рішучості діяти тут і зараз, не очікуючи зручного моменту для своєї зради. У цьому плані мені вся ця ситуація може піти на користь ... Через що я і вирішив підняти тему своїх кузин у розмові з Грюмом.
Хоча, я все ж схиляюся, що старий аврор не нагнеть ситуацію, залишивши мої слова в таємниці. Тим більше що сам він, схоже, не дуже то і повірив в мої відкриття на рахунок роду Малфой... А ще така інформація не стала такою слабкою через фінал нашої розмови, що також зіграє свою роль. Упевнений, зараз всі думки Грюма крутяться навколо Белли, а про мої натяки про Нарциссе, він може і взагалі не згадати.
- Регульус, ти що, знову поцпався з Грюмом? - Не дозволяючи мені надовго залишитися на самоті підбіг до мене Сиріус ... Мало не пошепки, звертаючись до мене, явно не збираючись привертати до нас надмірну увагу від своїх товаришів.
- Скажімо так, ми не зійшлися в поглядах з деяких питань... Але обговорювати цю тему зараз я не хочу. Краще я з тобою трохи пізніше зв'яжуся, поділюся досить важливими новинами... Вони стосуються темного лорда, а також нашого роду. - Так само переходячи на шопот, простягнув я, тут же помічаючи проблиск усвідомлення в очах хлопця... Ну або це так алкоголь блищить в його очах.
- Добре... Я почекаю твого повідомлення. - Стримано кивнув мені брат, трохи заспокоюючись і займаючи тепер пустиве крісло Грюма. - Але, у мене і без Грюма є до тебе деякі питання... Рег, не поділися секретом коли ти став настільки небезпечним чарівником і де навчився подібної магії? - У півголоса уточнил в мене Сиріус, викликаючи легкою усмішкою на моєму обличчі. Це було приблизно таке запитання, якого я очікував.
- Извини, Сириус... Але розкрити тобі всі карти я не можу. На мене ваблять магічні контракти, та й місця, де я проводив своє навчання, тепер не існує. - Максимально серйозно заявив я, граючи словами, але не ходячи до банальної брехні. - Але знай, моя сила є результатом багатьох років праці... За кілька років навчання майже неможливо здобути таких навичок. - Тут же додав я, породжуваючи ще більше запитань в голові брата... Але не збираючись на ті відповідати.
- Я розумію. - Швидко зрозумівши мої слова, запевнив мене Сіріус. - Але... Ти ж можеш навчити мене чогось подібного? - Не обманюючи моїх очікувань, уточнив хлопець.
- Можу... Але для початку тобі краще найняти майстра з звичайної магії... Проте, деякі практики я тобі передам в найближчий час. Звичайно, якщо ти погодишся не поширювати мої знання без моєї згоди. - Висунув я свої умови, не особливо турбуючись про те, що хтось почує мої слова. Моя сила та магія стали для мене причиною багатьох чарівників. І той факт, що я вирішив підтягнути брата в магію, навряд чи понесе за собою особливого шкоди. Навпаки, репутація Сіріуса може стати такою сильною, якщо така інформація піде в маси.
- Контракт? - Без сумніву, в мене брат, отримавши у відповідь задоволені кивки і легкій посмішку. - Добре... Я розумію ціну таких знань і не буду поширювати ті без твого дозволу. - Спокійно запевнив мене Сиріус, погоджуючись в майбутньому укласти зі мною магічний контракт.
- Радий, що ти мене розумієш... Виводити такі знання за передели роду я б не хотів. Занадто дорого за ті довелося заплатити. - Протягнув я, з легкою усмішкою зауважуючи схожість своєї нинішньої поведінки зі звичайною поведінкою мого власного вчителя. Той теж любив юлити і грати словами, постійно змушуючи мене думати над його виразами та шукати в тих прихований підвох... Що неслабо так допомогло мені в подальшому житті і в практиці шаманізму зокрема.
Ну і так, мої знання дійсно обійшлися мені дорого. Батько за моє навчання платив повним золотом, і я тому цей борг повернув у потрійному розмірі... І то були дуже і досить пристойний гроші, навіть для такого мага як я.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek