- Ти став сильнішим, Регуус ... Я навіть уявити не можу, де ти міг навчитися подібним закляттям. - Не дуже то й переживаючи про смерть своїх напарників, серед яких був і її чоловік, з божевільною усмішкою пророкувала жінка. - Але я все рівно знищу тебе, чого б мені це не коштувало! - Рикнув та, явно розраховуючи на підтримку з боку вампірів ... Вони не підтримали пориву обезумливої жінки, що відразу ж кинулася на мене в черговий напад.
Вампіри, на той момент все ж розібравшись з аврорами, залишилися один на один з Олександром, якому я віддав команду до знищення. І той повністю виправдав мої очікування, меч і магію провалля життя не готових до повороту подій вампірів. Добро, сутичка з аврорами, а також колишні зусилля дампіра не пройшли для вампирів даром. Зараз їх залишилося всього четверо, з чим цілком собі міг впоратися Олександр... Добре, ніхто з дійсно сильних вампірів на службу Воландеморту не йшов.
Белла не знайшла підтримки у свого вампірського прикриття, вимушеного самостійно вести бій проти мене. Чесно кажучи, той факт, що ця жінка ще могла щось показати після того, як захистилася від моєї останньої атаки, вже дивувався... Але ось серйозна небезпека та мені вже несла. Її авади і прокляття сильно втратили в швидкості, а руху стали зв'язаними та надмірними рванними, ясно показуючи утому жінки.
Я ж, навпаки, мав добру третину своїх магічних запасів, та і прання свої рухи все ще прискорювало без особливих проблем, в якийсь момент почав дедалі більше наближатися зі своєю кузиною ... Ну а там вже сама жінка просто не встигла захиститися від закляття паралізації в упор, зав'язавши кілька переломів, зустрівшись з вітряним ударом мого духу. На цьому, власне, цей бій і можна було закінчувати...
Але я все ж не вирішив ось так відразу вбивати подібну магію. Хоча, звичайно, ідея запхати її душу до своєї палиці, заодно почав поступово викачувати з тієї потрібної мені знання і імпонувала ... Але поспішати з цим я дійсно не став, звичайним таким ударом палиці відсилаючи свою кузину в безпорадність відразу ж накладаю на ту ще паруочку стримуючих і присипляючих чар. Робота з розумом ще живої людини завжди дається легше. Тіло залишає колоди в ментальному захисті людини, якою можна користуватися при відповідному рівні навики.
- Дій. - Одними губами прошепотів я, зусилля ментальний посил в сторону Олександра, що якраз закінчив розбиратися з залишками вампірів. І той почув мене, відразу підскочивши до мене... Вонзаючи меч мені в район печінки, і намагаючись скрутити мені шию сильним ударом кулака. Правда, з огляду на те нічого не виходить, а сам дампір ледве-їдва встигає врятуватися від випущеного в упор вала вогню... Але це вже дрібниці. - Лорду скажеш, що я підкорив частину твоїх товаришів ментальні магії. - Ментально нагадав я про наш план дампіру, продовжую зображати активний бій між нами...
За результатами якого Олександр отримав ще парочку ран, для повноти образу, перш ніж сховатися з місця злочину. Власне, я зробив точно так само, підхоплюючи тіло своєї кузини і трансгрісуючи в бік рідного будинку, до якого потім все ж довелося ще трохи пробігтися ... Згідно з цим, коли жінка закидала тіло в одну із підземних кімнат нашого особняка, що колись давно використовувалися як камери для полонених. Донині можна було використовувати за призначенням, навіть якщо сам вид фотоапарата вже давно перетворювався і став більш комфортним для життя.
Власне, кілька подібних кімнат я заздалегідь підготувався при випадку тримати в тих можливих полонених або піддослідних для магічних експериментів. Ну і так, я спочатку планував за можливості захопити Белу. Мені було цікаво, як виникла ситуація, в якій ця жінка, вихована у кращих традиціях роду Блек, сама руками хоче обірвати цей рід. Проте, займатися її допитами і силою її розуму я буду трохи пізніше.
Зараз я відрубав ту ліву руку своїм мечем, тим самим розриваючи зв'язок жінки з темним лордом. аби лорд точно не зрозумів, де мій дім. А то ж чари філіуса, мабуть не всесильні... Ну та не суть. План мінімум у відношенні Белли я вже виконав. Залишилося тільки трохи ту підлатати, щоб вона не загинула раніше часу від кровотечі і можна буде займатися власним здоров'ям.
Дух життя, звичайно, вже зупинив кров, та і в цілому удар мого шпигуна був таким, що особливою загрозою для мене не було. Але такі рани все одно здоров'я не додають, та й терпіти біль далі мені не дуже і хочеться. А тому, спочатку я вирішив зайнятися власним здоров'ям і відновленням після недавньої битви, про себе переживаючи за долю Олександра.
Я зовсім не хотів від цього слова, бо втратив свого шпигуна в рядах Волдеморта. Через що ми з огляду на це і ризикнули на недавню авантюру, втровши невеликий вистава та бій між нами... Далеко не факт, що поранене мені врятує дампіра від гніву Волдеморта. Але спробувати утримати свого шпигуна підле ворожого мені некроманта все одно коштувало. Добре, розум Олександра був у певній мірі захищений від чужої уваги... Принаймні, я дуже сподівався, що один ні до чого не зобов'язує магічний контракт між нами зможе захистити частину думок і пам"яті хлопця від уваги темного лорда.
У крайньому ж випадку в тіло дампіра мною був заживлений спеціальний порт-ключ, яким Олександр при необхідності і використається, пересуваючись безпосередньо до Праги, тим самим ховаючись від можливого переслідування лорда ... І нехай сам я дуже сподівався, що до такого сценарію не дійде, але вже через кілька годин після нашої битви зі мною зв'язався сам Олександр, повідомляючи далеко не найкращі новини.
- Провали завдання негідні життя, так? - Недовольно пророкував я, дивлячись на магічне зображення в маленькому дзеркалі перед собою. Олександр виглядав з'їденим і пом'ятим... Навіть приємнішим, ніж він виглядав після нашої битви. - І все ж наш план провалився. Тільки дарма здоров'я ризикував, завдаючи тебе під удар лорда. - Важко зітхає, простягнув я.
- У нас все могло вийти, але лорд був занадто злий через смерть чети Лестрейндж. Та й я, втративши всіх підлеглих, не давав для того особливої цінності... А ще, здається лорд починає серйозно боятися тебе, Регулус. Можливо, невдовзі тобі варто чекати на ще одну атаку з його боку. - Мабуть, вже встиг заспокоїтися після всього що сталося, намагався потішити мене дампір. - До слова, Регуус, як ти там після мого удару? - Виливши крапельку занепокоєння, уточнив в мене хлопець.
- Все нормально, рана до завтра точно затягнеться, не залишивши по собі не сліду. А зв'язок з загубленою кров'ю я вже розірвав, ніхто не зможе мені через неї зашкодити. - Спокійно відмахнувся я від питання, про себе думаючи, що тепер робити з знову безробітним дампіром. Хоча, деякі ідеї на цей рахунок у мене вже є ... - До слова про це... Оскільки вже наш план провалився, у мене буде для тебе нове завдання, Олександр. - Я відразу ж почав розмову, спостерігаючи за тим, що міг.
- Слухаю. - Сурово звів брови до переносника Олександр, готовий виконувати будь-яку мою команду. Навіть про оплату нічого не запитав... Я вже звик виконувати мої дрібні і не дуже доручення.
- Тому що в Британії тобі зараз краще не з'являтися ... Роби собі ім'я найманця на континенті. У майбутньому ти будеш у пригоді доброму імені робітника меча та чарівної палички. Ну і дещо інформація для мене тебе буде так набагато легше зібрати. - Трохи посміхнувся я, дозвольаючи своєму помічнику організувати так улюблений їм геноцид вампірів. Тим більше що самі вампіри зазвичай і можуть бити цікаві мене знання.
- Що конкретно тобі цікавить? - Спокійно поцікавився вампир, трохи висвітлив обличчям.
- Магічні знання. Будь-які нині втрачені або просто таємні і рідкісні магічні знання. У найближчий час я хочу чудово розширити свою бібліотеку, і твоя допомога в цьому мені не завадить. Але, в першу чергу мене цікавить магія крові і магія вольтування... Або як її ще називають, симпатична магія, магія вуду... Будь-яка згадка про таку магію, і тим більше книги по ній, буду мною оплачені вдвічі. - Я обдумав сферу своїх інтересів.
- Мені дозволяється вивчати чари, які тебе цікавлять? - Тихо уточнив дампір, відразу ж отримавши ствердний кивок в відповідь. - Що ж, добре... Я поки що не знаю, як саме підступати до подібного завдання. Якщо з магією крові ще щось зрозуміло, то ось із магії вуду... Це занадто складно, але я докладу всіх зусиль у своїх пошуках. - Завірив мене хлопець, здається, вже готовий братися за нову підробку.
- Чудово. Тоді використовуй наступні кілька тижнів для свого відновлення і збирай інформацію про те, що цікавить мене. Рівно через два тижні ми знову зв’яжемося і вже детально обговоримо завдання, поставлене перед тобою. що саме тобі може знадобитися для пошуку подібних результатів. - Дав я дампіру зразковий план дій, тим самим закінчуючи розмову.
Ніхто з нас не любив мови... Та і стан дампіра диктувала свої умови. Під час розмови той намагався тримати себе в руках, але я чітко бачив, що ще трохи і він банально завалитися прямо перед дзеркалом. Зустріч з Волдемортом не пройшла для нього безслідно... Хоча нам слід радіти, що він взагалі зміг втекти з його погляду. Порт-ключ, звичайно, міг пробитися крізь більшість звичайних бар'єрів, все ж я над цим артефактом попрацював особисто. Але навіть так, Олександру пощастило, що він зміг зберегти своє життя в цій авантюрі...
Ну і так, мій інтерес до магії крові та вольтування виник не на порожньому місці. Волдеморт якось убезпечив свій зв'язок з хрестражем. Тепер, звичайні духи просто не могли завдати серйозної шкоди через цей зв'язок. Сам же я в подібній магії розбирався відверто брудно... І навіть бібліотека Блеків не дуже володіла знанням на цю тему. Ось і довелося мені запрягати свого дампіра, в легкій надії, що тому все ж вдасться знайти щось цікаве.
Але його нове завдання в будь-якому випадку буде дуже до місця. Бо спочатку я вербував його проти Воландеморту, але оскільки він вже у цьому плані втратив більшість своєї цінності, то нехай тепер залишається на континенті. Зробить собі ім'я найманця, можливо буде чим наповнити мою родову бібліотеку, та й просто підвищить власну кваліфікацію і магічний досвід... Що буде всякого корисного, тим більше що опускати цього дампіра я вже в будь-якому випадку не збираюся.
Та не суть, головне, мого помічника я зайняв справою, і тепер можу знову зосередитись на справах тих хто насущний. Зокрема, буду займатися власним лікуванням і плануванням своїх подальших кроків проти Воландеморта ... А завтра можна буде і розумом Белли зайнятися. Думаю, від неї я зможу дізнатися багато нового про свого ворога і її життя в цілому... Ну а якщо причини її останніх вчинків мені зовсім не сподобаються, то місце під її душу в моїй палиці вже готове.
https://literna.net/uk/books/259-harri-potter-novii-rehuus-blek