Ясні алі очі дивилися прямо на мене.
'Ти не можеш знову заснути, ха-ха ...'
Я кивнула, трохи засмучена тим, що вона, здається, повністю прокинулася.
- Добре.
- Моя мама повинна бути зі мною.
Дівчинка, закопана обличчям в мої руки, була прекрасна.
Але я вирішила, що повинна попередити дитину.
- Джудіт, коли ти кудись йдеш, ти повинна сказати про це мамі чи татові.
Я суворо подивилася їй в очі.
- Минулого разу, коли ти таємно грала в схованки з покоївками я відрубала тебе. Якщо ти знову ось так зникнеш, я накладу магічний друк.
- Ти сердишся?
Вона була розумною, тому швидко зрозуміла, до чого я веду, і скаржилася на мене.
Моє серце не витримало.
- Я не злюся, я беспокоюсь.
Зрештою я зітхнула і міцно обняла Джудіт.
- Знаєш, як я переживала, коли подумала, що тебе викрали?
- Але... У мене не було часу.
- ... Що? Часу на що?
- Е-е, доповісти про своє місце розташування.
У тебе не було часу розповісти?
"Хто навчив тебе такими словами?"
Хоча це чудове виправдання розсмішило мене, а не розізлило, я стримала усміх.
- Незалежно від того, наскільки ти зайнята своїми справами, ти повинна повідомити нам про це. Інакше твої мама й тато будуть плакати і шукати Джудіт.
- Вы... Викали мене?
- Звичайно. Ти хочеш, щоб твої мама і тато кожного дня плакали та шукали Джудіт?
- Нет, нет...
Дитина розридалася, і я притиснула її до себе.
- ...Кхм, до речі, навіщо ти зламала артефакт в підземеллі?
Я кашлянула, зберігаючи самовладання, бо мені ще було за що її відчитати.
- Так не можна робити. Артефакти - це речі, які потрібно охороняти і оберігати.
- Але...
Джудіт раптово закрила обличчя моїми руками, щось пробурчавши.
- Тому... зберегти....
- Що? - Перепитала я, не розчувши її бурмотіння.
А дівчинка раптом підняла голову і закричала:
- Тільки я буду доставляти проблеми!
- Джудіт, що це означає?
- Умх!
Але Джудіт знову зачинила обличчя моїми руками, не відповівши.
Насправді, хоча я народила її, я зовсім не встигала за ходом її думок.
Джудіт, яка якийсь час махала крилами і гралася з кінчиками мого волосся, незабаром знову заспівала.
Я накрила ковдрою її зручніше.
Вона добре спить, але я не помітила реакції на дотик.
'Ти, напевно, втомилася ...'
Що ж, вона же бігала по таємному підземеллю і займалася знищенням артефактів.
Я збиралася покликати покоївок, але передумала, злякавшись, що вона знову прокинеться і почала роздягати її сама.
Варто було мені розстебнути всі гудзики і потягнути спідницю, як на ліжко щось впало.
'Ти принесла якийсь артефакт?'
Я з захопленням підняла предмет і широко розплющила очі.
- Эм...
Він був захований в її одязі.
'Це осколок дзеркала істини.'
Вона розтрощила на шматки гребене дзеркало, яке ти не дала мені знищити.
Я згадала, що недавно сказав мені Каллісто.
Непосіда, яка прялася в підземеллі палацу сонця, розбила дзеркало правди.
Хоча це була давня реліквія, вона давно не працювала.
Так чи інакше, я відновлювала його тільки через Вінтера.
'Чому ти його сховала в спідниці?'
Вона з дитинства поводилася незвично і могла грати зі зламаними артефактами.
Однак вона, мабуть, хотіла приховати його, бо нікому нічого не сказала і поклала в спідницю.
'Ну, хто знає, що діється у неї в голові?'
Усміхнувшись, я поклала осколок на тумбочку.
Потім обережно розчавила кулак сплячої дитини.
Осколок дзеркала був нерівним і вкритим коррозією через давні часи, тому я переживала, що вона могла порізатися.
На щастя, її м’які долоні залишилися неушкодженими.
Помивши хустинку, я витерла обличчя і ноги Джудіт та одягнула дитину в її улюблену піжаму.
Джудіт не прокинулася.
Коли я теж переодяглася в зручне вбрання і лягла поруч з нею, вона зачепила мене своєю мертвою хистом.
Протягнувши руку, я погладила її крила.
Пошуки втоми накрили припливною хвилею протягом цілого дня.
- Кожен день нові пригоди...
Після виявлення зв’язків між колишніми чаклунами і монстрами я вийшла заміж за імператора й пішла у відставку, лише час од часу цікавлячись справами.
Якби герцог наполягав і далі, я б отримала посаду голови міністерства культури.
Я не думала, що це було так вже погано, тому що тоді не було б різниці між "до" і "після весілля".
Але мені було не дуже шкода.
"Імператриця набагато вище глави міністерства..."
Цей коментар так і не прозвучало через побоювання, що герцог знову розридається.
За п’ять років я добилася всього, що могла, а тепер кожного разу, коли на мене накочувала нудьга, читала новий звіт про розкопки.
Я була цілком вільна в порівнянні з минулими імператрицями.
Після народження дитини я збиралася зосередитися на його вихованні...
'Це не відрізняється від тих днів, коли я травнялася від нудьги і блукала по окрузі.'
Не знаю, звідки в цьому маленькому тілі стільки сил, але Джудіт продовжувала досліджувати палац з тих пір, як почала робити свої перші кроки.
І на кожну подію, пов’язану з нею, можна було мобілізувати армію.
Стрятки в таємному місці і знищення неробочих артефактів були дрібницею.
- Умх, мама...
Уві сні дитина дійсно була вродливою до болю.
Я поцілувала Джудіт у щоку, забуваючи про всі свої тривоги.
- Так. Роби що хочеш, поки тобі весело.
Я не хотіла, щоб вона душила свої бажання, як я з Каллісто у дитинстві.
Дивіться на світ якнайширше і одного дня ви злетите, широко відчинивши крила.
Я буду підтримувати тебе, щоб ти могла піднятися наверх, навіть якщо будеш падати.
З чоловіком, якого я обрала.
Я також заснула, чекаючи на повернення Каллісто.
Раптом мені в очі вдарив яскраве світло.
'Калісто повернувся?'
Прикриваючи сонні очі, я зрозуміла, що стою в дивному місці, а не сплю у ліжку.
- Що... Ага.
Ні, може це не так вже й дивно.
В незамінній темряві було видно тільки величезне дзеркало.
"Зеркало правди."
Як тільки я його побачила, у мене вирвалося сумне:
- Схоже, ми ще не закінчили.
Хіба, коли я попрощалася з Івоною і врятувала Вінтера, не виявили, що це були стародавні маги або їм подібні істоти?
Зі тріщин потертої гладіатори дзеркала лизалося світло.
Мені було трохи моторошно бачити його через довгий час.
Думаю, вони знають, що дзеркало зламав моя дитина.
- Чому знову? Що ви хочете, щоб я зробила з цим? - Роздратовано запитала я, переставши тремтіти перед дзеркалом.
На поверхні потрісканого дзеркала з’явилися хвилі.
'Ви... Покажіть мені реінкарнацію Івони?
Якщо так, то поява дзеркала в моєму сні мало сенс.
Але тоді виникло інше питання.
'Що за реінкарнація може статися так скоро?'
Я не експерт, але судячи з романів і фільмів, які я дивилася в шкільні роки, на це мало б піти кілька десятиліть.
'Що відрізняє цей світ від інших?'
Невдовзі на поверхні з’явилася картина. Дзеркало було розбито, тому деяких фрагментів зображення не вистачало.
Сучасна лікарняна палата, якої немає у світі.
Нещасна жінка, з’єднана до різних медичних приладів у ліжку.
Хоча там, де мало бути обличчя жінки, відсутня частина дзеркала не могла розпізнати її, я все одно перестала дихати.
- ...Ах.
Адже це була не хто інша, як я.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert