Джудит Регулус.
Дівчинка, якій у цьому році виповнилося 3 роки, була настільки милою, щоб кожного разу при погляді на неї щемало серце.
Я не могла повірити, що вона була в мені.
Осліплі золоті волосся і червоні очі, символ імператорської родини.
Герцог знову розридався, дізнавшись, що вона настільки схожа на імператора.
Хоча всі говорили, що вона виглядає як альтер-его Каллісто, в моїх очах все було інакше.
На відміну від її батька, який мав пряме волосся, у неї були милі кудрі.
Ніжні світлі щоки, високий ніс і червоні губи.
Іноді на сонці її очі були того ж кольору, що і моє волосся, не такі червоні та темні, як кров, а злегка рожеві.
Мені не просто здавалося, що це визнав Каллісто.
За винятком кількох особливостей тіла, це була моя дитина.
'Звичайно, вона не схожа на мене, але зате вилита копія свого батька.' - думала я, обшукуючи ліс біля мисливських угідь, де часто грала Джудіт.
Маленька дівчинка була ніжною і милою, але коли справа досягала шалощів, її проробки часто виходили за рамки уяви.
Одного разу вона зламала колони і стелю палацу, а наступного разу притягнула з лісу всіх дрібних тварин.
"Може бути, це тому що вона вперше пішла на мисливський фестиваль ..."
Цікаво, їй так сподобалося спостерігати за похотями людей?
В останній день, коли вона фестивальувала червоні очі Джудіт прикуті до її батька, який зайняв перше місце, то яскраво сяяла.
Наступного дня я побачила кролика, фазана, лисицю і оленя в палаці принцеси.
(...) Я віддам їх мамі... Джуді, як і тато, займе перше місце...
Я спробувала відрубати її, але не змогла розлютитися при вигляді очей, що сяють маліновим кольором під сонцем.
В інший день вона проникла в конференц-зал під час наради, а потім втекла, вкравши імператорську державу у Каллісто.
Цього разу я не закрила на її ігри очі, тому що це торкалося державних справ.
Коли я прочитала її, вона плачу, видала:
(...) Седрик тепер ворог Джуді. Його зрада розкрита...
(...) Джуді хоче швидко перемогти батька! Ось чому мені потрібно стати гідним противником для дядька ... Бо дядько... Більш ніж тато.
Рейнольду, який нав'язував моїй дитині якісь божевільні ідеї, заборонили входити до палацу принцеси наступні три місяці.
- Ха...
Пригадуючи досягнення моєї трирічної доньки, я зітхнула.
Вона знову десь ховалася, тому я хвилювалась, що хтось заподіє їй шкоду. Я не знала, де ще її шукати.
- Ха, ха...! Ваша Величність!
Це було тоді.
- Я обшукав весь ліс. Не думаю, що принцеса тут, - доклав один з шукачів її охоронців, важко дихаючи.
Потім підбігли нянька і покоївки.
Прятки, що почалися опівдні, змусили всіх кілька разів облитися пізніше.
Ось чому подружні пари з дітьми недолюблюють.
Коли я побачила їхні страждання, мені стало шкода себе.
- Може, спустимося до водоспаду і ще трохи пошукаємо?
- Добре. Не схоже, що вона в лісі, так що давайте обійдемо округу.
- Ха... Але, Ваша Величносте. Скоро стемніє... А якщо це викрадення?
Коли я повернулася, нянька почала нагнітати обстановку, навшпивши собі щось.
- Хто може завдати шкоди принцесі в імператорському палаці? Швидше це злочинці стануть її жертвами.
Але коли я почула слово "викрадення", мені стало не по собі.
"Що насправді з тобою сталося?"
Я вирішила повернутися до палацу принцеси, і мої кроки прискорилися.
Я закусила губу і думала про людей, які могли зашкодити дитині в імператорському палаці.
'Граф Ханнес?'
Деякі консервативні аристократи виступили проти волі імператора передати принцесу.
Через те, що Джудіт - дівчинка.
'Ні, у його прихильників немає такої влади.'
Я швидко похитала головою.
Це був лише легкий ремствування. Одного слова Каллісто було достатньо, щоб назавжди обдерти дзижчання цих мух.
Вони не могли відважитись на вторгнення до імператорського палацу або наймати вбивць, щоб завдати шкоди нашій дитині.
'Чи це бунтарі?'
Відтоді як Каллісто зійшов на престол, минуло вісім років.
Більшість країн, які він завоював під час свого перебування в ролі наслідного принца, стали частиною імперії.
Але в деяких районах часто виникають конфлікти через незадоволення населення, тому повстання мали місце.
'Однако пробитися через бар'єр і увійти до палац нелегко."
Бар’єр, який висів над усім палацом, був пов'язаний з імператором.
Поки Каллісто був здоровий, ймовірність пошкодження захисту залишалася надзвичайно низькою.
Навіть якщо хтось намагається захопитися, це не залишилося б непоміченим ні палацовими чарівниками чи імператором.
Вісім років тому Лейла в тілі Івони легко захопила палац, бо вбила імператора під час відсутності Каллісто.
'Не може ж бути ... Що Лейла все ще жива?
Коли я подумала про це, моє серце стиснулося.
Хоча артефактів для промивання мозку більше не існує, Лейла, напевно, спробує проникнути в Імператорський палац за будь - яку ціну.
'Вона легко може вибрати об'єктом помсти нашого маленького і ніжного дитини ...!"
- Ва-ваше Величність! Ви так впадете. Ми підемо першими, тому будь ласка, йдіть повільно, добре?
На той час, як з'явився шпиль палацу, я майже бігла.
Пригнічена намагалася зупинити мене, але я її не чула.
'Чорт, потрібно було взяти карету.'
Перетин усього подвір’я зачепило мою голову, як дати Каллісто знати про це і мобілізувати всіх вартових.
Через це я не помітила камінь на своєму шляху.
Коли я усвідомила, що наблизилась на спідницю, моє тіло вже нахилилося вперед.
- А.!
- Ах! Ва-ваше Величність імператриця!
Земля наближається.
Горничі, що бігали за мною, кричали.
Імператриця!
І хтось з силою потягнув мене на себе.
Коли я прийшла в себе, то опинилася обличчям перед чиїмись грудьми.
Мій носа торкнувся знайомий запах.
Коли я підняла очі, то побачила золоте волосся в червоному західному світлі.
Це був Каллісто.
- Ти ледь не поранилася. Чому ти вибігаєш прямо з-за кута?
Коли я бачив його, що він турбується про мене, то потемніло в очах.
- Ваша Величність. Джудит, наша маленька пропала...!
Коли я намагалася стримати сльози, то розповіла про те, що сталося з дитиною.
- Умх...
Мене раптом торкнулося щось тепле і звив'яте.
Я опустила голову. Дівчинка, яку я шукала, спала на руках Каллісто.
Вона обернулась і злегка нахмурилась, ніби їй не подобалося бути затиснутою між нами.
З рук Каллісто висувалися золоті крильця, які були в захваті.
- Ха...
У мене вирвалося дихання полегшення.
На щастя, страхи, які виникали в мене протягом усього мого шляху до палацу принцеси, були даремними.
У цей момент я відчула слабкість у ногах і похитнулась. Каллісто знову обійняв мене, клацнувши мовою:
- Тц. Ти знову ранила серце своєї матері.
- Де... Де ви її знайшли?
- Під палацом Сонця.
- Що?
Я широко відкрила рота. Для неї місце для пряток було захопливим.
- Як вона туди потрапила? Він же запечатаний магією.
Під палацом сонця було заховано драконове тіло, а також зачаровані скарби.
Ось чому я наклала на нього потужне заклинання, щоб ніхто інший не міг отримати до нього доступ, крім імператора з печаткою...
- Маркіс Верданді сказав, що вона, схоже, зламала друк.
Каллісто спокійно повідомив про звірства дитини.
- Я зміг знайти її тільки тому, що у мене був ключ.
У мене закрутилася голова, і я схопилася за лоб.
Серце боліло через дитину, яка постійно робить щось справді видатне.
Але я не могла будити сплячу дівчинку, щоб відрубати її.
Не тому, що вона моя дитина. Вона справді прекрасна як ангел, коли мовчить.
- У кого вона пішла? Чи не занадто багато проблем від неї?
Зрештою, замість того, щоб розсердитися я ніжно погладила її за щокою і зітхнув.
Каллісто потиснув плечима:
- Не в мене.
- И не в меня.
- Ну, в це важко повірити, враховуючи всі неприємності, у які ми потрапляли до весілля.
- Ха. Хто ви, чорт візьми, такий, щоб це говорити...!
Ми як зазвичай перекидалися колкостями.
Коли я увійшла до палацу і добралася до дитячої кімнати, моє тіло врешті - решт розслабилося.
- Вам всім довелося нелегко.
- Ні, Ваша Величносте. Я рада, що принцеса не захворіла.
- На сьогодні достатньо, можеш повернутися і відпочити.
Каллісто поклав дитину на ліжко, віддавши належне тим, хто шукав її до пізньої ночі.
Підійшовши до нього, я раптом виявила, що його волосся позаду стояли дибки і мерехтіли.
- Джудіт знову смикала вас за волосся?
Коли Каллісто сидів на ліжку навпроти мене, то вдарив мою руку і сказав:
- Здається, їй не сподобалося, що я силою потягнув її.
Я нахмурилась.
Це було зовсім не схоже на нього, але Каллісто був слабкий, коли справа стосувалася Джудіт.
Тому, хоча зазвичай вона була милою дитиною, часто жорстоко з нею поводились.
- Ви повинні відрубати її, щоб вона цього не робила.
- Від того, що вона більше не здасться мені на очі, обурившись на мене, програю лише я.
- Вона жорстока, тому що ви надмірно поблажливі до неї.
- Ти надто суворо з нею.
- Мабуть, вам пора у відставку.
Я хотіла дати своєму чаду всю нашу владу і багатство.
Так і повинно було бути.
Але я не збиралася виховувати з неї розпещену і нерозсудливу дворянку, що не знає як страшний світ.
'Коли ти виростеш, ти повинна стати зразковою принцесою.'
Поки я суворо дивилася на сплячу дитину, присягаючись.
Калісто ігриво сказав, заспокоюючи мене:
- Принаймні вона не спалила мені волосся, як минулого разу.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert