Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Фіналом лиходійки може бути тільки смерть

Частина 32

Прочитано 0% глави

- Бобби! Що робила сьогодні вранці?

Я тепло привітала жінку середнього віку, коли вона зайшла в моє помешкання.

- Мій батько збирав малину рано вранці. Я подумала, що ви зараз снідаєте, так що помила її, спробуйте на десерт.

Боббі простягнула мені кошик.

- Дякую, що домовилася про все це.

У кошику була маса завбільшки з великий виноград.

Я з посмішкою прийняла її від Боббі.

- Тебе не поранили вранці? На світанку з гори спустився рій монстрів.

- Завдяки професорам і нашим захисникам в нижній селі все було гаразд. Давайте, спробуйте, - запропонувала Боббі, посміхнувшись.

Мене все ще підштовхнуло після раптового приступу, і я боялася його повторення.

Але я з'їла пару ягід, думаючи про її зусилля.

На щастя, все пройшло без проблем.

Коли я надкусила м'якуш, у роті поширився кисло-солодкий ягідний смак.

З раптовим зростанням апетиту накинувся на крихітку, і я обронила:

- До речі, Боббі, схоже, суп, який ти приготувала вчора, зіпсувався. Може, тому що в останні дні стає тепліше.

- Суп? Не може бути. Я зварила його зі свіжозібраних продуктів.

Боббі відірвалася і опрочилась на кухню.

- Дозвольте мені поглянути, професор.

"Може бути, мені слід було викинути його мовчки?'

Коли я подумала, що не варто було їй нічого говорити, то попливла за нею.

Боббі, яка вже відкрила кришку каструлі з супом і спробувала його, подивилася на мене.

- Він в порядку.

- Правда? Але чому мені... Угх!

У цей момент я встала біля неї і також заглянула у каструлю.

Поганий запах, який я відчувала раніше, знову вдарив у ніс.

Цього разу нудоту було неможливо стримати.

- Ой, професор! З вами все гаразд? - здивовано запитала Боббі з широко відкритими очима.

- Угх! Ум...!

Після серії блювання я не витримала і побігла до ванної.

Але попри нудоту вміст мого шлунка залишився при мені.

Я довго просидів у ванній кімнаті і вийшла з похмурим виразом обличчя.

'Чи він був настільки поганим. Що зі мною не так?

Раніше я дуже погано почувалася перед цими днями, але це ніколи не було так серйозно.

'Можливо, мені варто попросити Джина застосувати цілющу магію ...'

У крайньому разі, треба буде зайти до Джіна перед поверненням у столицю.

Коли мої очі зустрілися з очима Боббі, що топталась у вітальні.

- Це...

Вона похитнулася і рішуче прошепотіла:

- Я збережу це в секреті, леді. Не хвилюйтеся.

- Що? Що ти ...

Слонивши голову від її раптової фрази, я помітила, що вона торкається мого живота.

Я підстрибнула і замахала руками, усвідомлюючи її підозрою.

- Ох, ні, це ...!

Як і Каллісто, я не хотіла допускати такого шлюбу.

Звичайно, його позиція трохи відрізнялася від моєї, тому що він чекав на весілля вже п’ять років, але все - таки.

'Я ретельно використовувала контрацептиви ...'

Приблизно в той час у моїй голові промайнула розмова з Каллісто.

...Вибачте, я не знаю хто ваша наречена, але ви сьогодні виглядаєте чудово.

(...) Ха, вибачте? Ти сказала, що завтра тобі потрібно піти раніше. Перестань пити і лягай спати.

(...) Я розчарована. Між нами вже не та іскра, що була раніше.

(...) Ха... Ти хочеш мене добити сьогодні? Що у тебе знову не так?

(...) Судар, я кинула свою роботу, щоб привітати вас з днем народження, а тепер бачу, що ви тут фліртуєте з іншими дівчатами...

(...) Коли я це робив?

(...) Прямо зараз. Ви смієте відштовхувати мене, коли я намагаюся вас звабити? Ці дівчата кращі за мене? Ха? Тоді я продовжу, містер Каллі!

(...) Ми не зустрічалися і багато пили. Не знаю, хто тут дійсно розчарований... Почекай, леді. Ти з глузду з'їхала? Ти рвеш мій одяг, відпусти!

(...) Ай, не рухайтеся! Сьогодні я до смерті вас...

(...) Це не...

- Чорт...

Я ледве витягла з себе забутих спогадів і почала морити голову.

Це було місяць тому, на 28-му дні народження імператора.

Іменник Каллісто яскраво сяяв.

Не те щоб це було погано, але коли я оглядалася, то помітила, що всі дивляться на нього.

Аристократи вітали мого нареченого зі своїми доньками та племінницею, вважаючи, що в них є шанс, оскільки він ще не одружився.

Зазвичай я заспокоювала герцога, але той принц, який не хотів святкувати народження імператора, сьогодні був відсутній.

Коли я бачила вродливих жінок, то заздрялась і несвідомо потягла шампанське.

Звичайно, я напилася і Каллісто забрав мене з залу.

У результаті...

- Господи...

У мене закрутилася голова. Я похитнулася, мало не упавши.

- Професор! Вам тепер потрібно бути обережною ...

Від її слів голова закрутилася сильніше.

Боббі швидко підійшла і допомогла мені.

Я вагалася і сказала:

- Я ще не впевнена...

- Ви стежите за своїм менструальним циклом?

Я похитала головою.

Я часто працювала вночі, тому мій цикл був нерегулярним.

- Мені потрібно поїхати до Хорта і дістати трохи мадогу прямо зараз. Боббі, не могла б ти таємно приготувати для мене візку? - Я попросила її, взявши себе в руки.

Замість того щоб робити аборт, тут використовували мадогу.

Магазин мадогу був далеко від гори Мальтбану.

Хоча за допомогою магії Джина можна було дістатися туди за годину, він був вірним слугою імператора, який в першу чергу не повинен знати про мої підозри.

- Хіба в екіпажі дістатися до Хорте не надто довго? Це займе два дні. - Турботливо сказала Боббі.

Але я хотіла перевірити відразу.

- Я не можу піти з Джіном. Я зачинюся на два дні через хворобу, можеш сказати йому, щоб він мене не турбував?

- Професор, у нашому селі... Існує поширений спосіб підтвердження вагітності.

- Да? Який спосіб? Розкажи мені! - З ентузіазмом попросила я Боббі.

Однак вона вагалася похитала головою.

- Мені здається, це небезпечно, тому що в останні дні там з'являється багато монстрів. Краще просто попросити Джина доставити вас туди...

- Ти знаєш, наскільки Джин ненадійний! Боббі, будь ласка...!

Після моєї молитви Боббі розповіла мені про їхній народний спосіб, не маючи іншого вибору.

Почувши його, я просяяла.

- ...Це простіше, ніж я думала.

- Це треба робити вночі, тому я хвилююся. Можу я піти з вами, професор?

- Ні, це поруч з місцем проведення робіт, так що я можу піти одна, - з посмішкою обнажила я стривожену Боббі.

✔

Перевод: Mirasa

Дякую за читання!

https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert

Попередня главаНаступна глава