Бз-с-З-С-Бз!
На світанку до тихої кімнати донеслося гучне дзижчання. Прокинувшись усю ніч за роботою, я так втомилася, що просто відключилася, коли голова доторкнулася подушки.
'Знову?
Зійшовши, я встала з ліжка.
Незважаючи на роздратування, я відразу відкрила ящик і витягла кілька сувоїв для атаки та захисту.
Коли я поспішно вийшла за двері, накинувши кофту на піжаму.
- Хі-і-и-...
Поряд пролунав крик монстра.
Вжух-...
Над моєю головою промайнула чорна тінь.
Піднявши голову, я побачила осу-коня розміром з машину, яка швидко проносилася над селом.
- Жах.
Коли я побачив, як вісьового жака більше лучив списом, у мене пробігли мурашки по шкірі. Це було якраз тоді, коли я збиралася прокричати заклинання сувою, який принесла з собою.
- Заморозка!
Хтось мене випередив.
Величезний оса, який летів у небі, осідлав і впав на землю. На щастя, її падіння не нанесло, тому що вона впала на порожнє місце.
- Професор!
Герой, який розібрався з монстром, побіг до мене.
Джін, привітно привітався я.
Маг, якого Каллісто приставив до мене, був знайомий мені.
Ще в юному віці Джін був досвідченим магом. Досить досвідченим, щоб зрозуміти чому Каллісто обрав його в мої відповідальні.
- Це нижчий монстр, не хвилюйтеся. Через долину пролітає багато таких.
- Правда?
Джин був блідим.
Він тримав міцний бар'єр над усім селом.
Але територія була настільки великою, що коли Джину доводилося відволікатися на щось типу недавнього монстра, він сильно втомлювався.
'Ну, оси живуть роями.' - подумала я, дивлячись на п'ять-шість комах в небі.
На днях, коли він проганяв стадо коників, мені дуже хотілося залишити свої дослідження і втекти.
- Поки ми спали, бар'єр затримав більшість з них. Що трапилося, професор? Повертайтеся в ліжко. Ви пізно лягли спати минулої ночі...
Схоже, це була досить важка робота, судячи по тому, як Джін витирає холодний піт рукавами.
Коли він вперше приїхав у це село, його лякали подібні речі, але тепер, здається, він звик до цієї виснажливої щоденності.
Мені було трохи шкода бачити його таким.
"Звідки я могла знати, скільки років він буде супроводжувати мене і боротися з монстрами?"
З жалем дивлячись на нього, я вибрала один з сувоїв.
- Я вже прокинулася. Якщо я можу чимось допомогти, то допоможу.
- Ні! Якщо Його Величність дізнається, у мене будуть проблеми!
- Вогняний Фісон!
Проігнорувавши його прохання, я розірвала сувій. Вушах-!
Коли він пролетів над головою велетенська віспа загорілася.
- Хі-і-и-...
- Поквапся і розберись з ними.
Джін глибоко зітхнув і неохоче викрикнув заклинання, доторкнувшися на монстра, швидко наближається до землі з запахом гарі.
Як він і сказав, це були нижчі монстри, тому незабаром ситуація була під контролем. На пустир швидко впали тіла всіх шести ос.
Поки він з манометром перевіряв цілі тіла.
- Професор! Мені потрібно, щоб ви підійшли на хвилинку.
Один з охоронців села покликав мене. Я поспішила за ним.
- Це...
І здивовано втупилася на відкриту картину.
Перед лісовим лісом, за сільськими околицями, височіли гори.
- О боже. Це...!
Джін, який підійшов до мене, насупився.
- Хтось бачив, що сталося? - запитала я, повернувшись до охоронців.
Однак вони з розгубленим виглядом похитували головами.
- Вони були тут з самого початку. Ми знайшли їх, коли перевіряли чи залишилося тут монстрів.
- Ви не ведете війну за територію? - висунув правдоподібну теорію Джин, теж слухач охоронців.
Але це було не так.
Більшість звалених у купу туш було зарізано, а срізання був дуже чистим, як якби він робився по лінійці.
- О, у них відсічені тільки голови.
Джін, який вник у ситуацію, крокнув до мене.
- Мені попросити допомоги у Імператорського палацу?
- ...
Замість відповіді я з застиглим обличчям втупилася на ліс за тілами монстрів.
- Це вже не вперше, Джин? Якщо я попрошу підтримки, нам пришлють чарівників?
- Я рада, що ви вирішили привести армію, щоб стерти Мальтбан з карти.
Веселий голос заглушив серйозну атмосферу.
- Мариэнн!
- Доброго ранку, леді!
Маріен прийшла на роботу, підтримуючи роздутий живіт.
Чотири з половиною роки тому імператор дозволив мені зібратися в експедицію і виїхати.
Через шість місяців після цього Марієн сказала, що закохана в Седрику і вийшла за нього заміж через дошлюбний вагітність.
Ми з Каллісто не знали, коли це сталося.
Ця новина була для нас як грім серед ясного неба, а Меріен тоді з широкою посмішкою відповіла:
(...) Хо-хо! Коли я зустріла вашого помічника? Коли ви були з леді!
Їхня перша дитина народилася на прийомі нашої заручини після коронації Каллісто.
Каллісто деякий час обурювався, роблячи вигляд, що Седрика, не тільки обманював свого господаря, але й насміливого одружитися раніше імператора, немає.
Тепер Мариен щодня їздить з столиці в Мальтбан, бо цього разу вагітна потрійною.
- Тобі, напевно, важко. Що ти тут робиш? Просто відпочивай, поки ми не закінчимо.
- Розкопки майже завершено? Я з нетерпінням чекаю того, що під землею.
- Це так, однак...
Помітивши блиск очей Мариенн, яка приїхала сюди під кінець вагітності, я не змогла зупинити її.
5 років тому.
Після запеклої битви з Лейлом усі сліди стародавніх чарівників зникли, ніби їх ніколи не існувало.
Незабаром ми виявили дивне явище, яке і почали досліджувати, намагаючись знайти що-небудь.
Незважаючи на те, що послідовників нового царства Лейла, які колись створювали монстрів за допомогою експериментів, більше не було, монстри як і раніше з'являлися в усій Імперії.
У міру того як було проведено дослідження про зустріч з монстрами, люди почали швидко шукати її.
Ми швидко змогли визначити причину.
Там, де були давні руїни були і монстри.
Більшість з них мали форму тварин, рослин і комах, а не гротескні зображення, які складали послідовники Лейла.
Напрямок досліджень змінився після того, як з’ясувалося, що мана, яка залишилась в руїнах, впливає на навколишнє середовище.
Тепер мова йшла не про пошуки стародавніх експонатів, а про дослідження місцевості, де з’являються монстри.
Мені це подобалось. Я написала дисертацію і після кількох іспитів стала почесним професором Академії.
- Між іншим, ваш сором'язливий помічник сьогодні добре попрацював.
Коли Меріен вставала поряд зі мною, вона посміхнулася і дивилася в ліс.
Я нахмурилась і переклала тему.
- Коли я закінчу цю експедицію, я піду, Маріен.
Очі Маріен широко розкрилися від несподіваного оголошення.
- Справді?
- Так.
- О Боже! Не можу повірити, що ви йдете. Де та леді, яка завжди втікала від імператора?
Мене розсміїла Шумна Мариен. Насправді, я більше ні про що не жаліла.
Протягом багатьох років дослідження Каллісто, повністю зміцняючи його, закінчились.
На відміну від інших сфер, де бушував лише один або два монстри, в Мальтбані було постійне джерело манів і відповідну кількість чудовиськ.
Це було місце, звідки молоді люди їдуть як можна раніше, а старі залишаються лише тому, що не можуть нікуди піти.
Я була переконана, що його співчуття до Каллісто спонукало мене побудувати безпечне місце навколо села.
Це останній пункт моїх п'ятирічних пошуків.
Однак Мальтбанська гора була настільки великою, що пошуки джерела мани затягувалися. Крім того, це було неспокійне місце - кожен день на село атакували монстри.
Хоч би як мені це подобалось, я розуміла, що більше не можу цього робити.
- Я занадто довго не була в столиці. Останнім часом я швидко втомлююсь.
Мені завжди було ніяково йти від Каллісто, який просив мене залишитися.
- Я кілька років без продиху бігала туди-сюди...
Мариен зрозуміло кивнула.
- Ви не повністю кидаєте свою справу, вірно?
- Ну, я поки не занадто задумувалася про це.
- Ні, благородна леді. Наш департамент тепер одне з головних міністерства кабінету міністрів. Будь ласка, не залишайте мене.
- Тобі шкода не мене, а тих, хто буде працювати після тебе, коли ти підеш в декрет?
- Це так очевидно? Ха-ха.
Мариен з трьома дітьми всередині як і раніше посміхалася, як молода дівчина.
Я трохи заздрила їй, тому що вона виглядала такою щасливою, а я не знала чому.
- До речі, леді, хіба не минуло вже два дні з тих пір, як ви дзвонили Його Величності? - Раптом запитала і зблідла Мариенн.
- Эм... Начебто да?
Я була так зайнята в останні дні, що навіть не пам'ятала, зв"язувалася зі мною Каллісто чи ні. Він погрожував, що мені доведеться їздити в палац частіше на тиждень, якщо я не буду підтримувати зв’язок.
На п’ятий рік я відважився виступити проти нього, сказавши, що людина, яка працює на виїзді, не може постійно повертатися.
Звичайно, від цього постраждали лише інші люди.
- Можливо...
- Божечки, Господи! Дзвоните, зараз же! Не дивно, що Седрик останнім часом схожий на труп!
- Ви ще йому не дзвонили? - Раптом зустрів між нами Джин. - Його Величність через день відвідає знову! Ви ж знаєте, що мені життєво необхідний мій хвіст! Я стільки разів вам казав! Що ви стоїте!
Він ледь не плакав.
Хоча кожного разу його били по хвості, я все ще не знала точного значення цих слів.
Чесно кажучи, я і не хотіла знати...
- Ладно-ладно. Це можна зробити зараз.
- Покваптеся і зробіть це перед тим, як хтось постраждає, добре?
- Ви повинні зробити це прямо зараз!
Закриваючи вуха, щоб не чути, як вони воюють в унісон, я швидко повернулася до кімнати.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert