Блискуче око Седрика, що сяяло так, ніби він хотів дізнатися від мене відповіді на всі свої запитання.
'Чому ти так хочеш отримати від мене відповідь?'
Я пробурмотила трохи тремтячим голосом:
- Тоді так і зроби.
- Добре. Я зараз прийду! Дуже дякую за участь.
Подякувавши мені, він дістав ручку, блокнот і щось записав. Іноді він був трохи дивним, але після отримання моєї відповіді зазвичай приходив у норму. Хоча все це було дуже підозріло, я робила вигляд, що нічого не помічаю.
Тому що у мене було передчуття, що якщо я буду докопуватися до дивностей Седрика, в мене з'являться проблеми.
- О, і недавно правитель королівства Байен подала заяву про дипломатичні стосунки з Імператорським палацом. Що нам робити?
Седрик, який писав щось протягом тривалого часу, повільно підійшов до мене і поставив нове питання.
- Королівство Байен?
- Так, у королівстві Байен багато копалень і добре розвинені ремесла.
- А...
Посуд, зроблений майстрами Байена, настільки красивий, що його можна милуватись днями, але більша частина руди не надто цінна.
- Ясно.
- Ми хочемо монополіювати поставки посуду королівства Байен. А вони намагаються використовувати імперію, щоб підвищити їхню вартість.
Незважаючи на мою нечутливу відповідь, Седрик продовжував розмову. Його уперте обличчя нагадувало мені його боса.
- Це непогана пропозиція. Ми можемо очолити абсолютно новий напрямок у імператорському палаці, що нам і потрібно в цій ситуації.
Я спробувала втекти від розмови, але завагалася, почувши наступні слова.
Це зауваження мало сенс. Перше, що потрібно зробити при зміні влади - це позбутися колишніх верхів.
Але не мені про це говорити.
- Про це потурбується Його Високість наслідний принц.
- Ха-ха, леді, ви ж знаєте наслідного принца. Він запитає, для чого купував цей посуд, якщо не збирається використовувати його і переріже їм горлянки, а потім викине все.
Це страшно визнати, але Каллісто на це здатний.
- Яке рішення він прийняв би під час правління минулого імператора?
- Тоді він би не дивлячись наказав скупити все, щоб гроші стікали крізь пальці. Навіть неприторканий запас золота міг опинитися в небезпеці.
Седрик був справді видатним помічником.
'Не можу повірити, що він так добре розуміє свого господаря.'
Я повільно похитала головою, захитаючись через те, що така людина, як він, буде прив'язана до наступного імператора.
Я не могла залишатися осторонь. Через шалену систему я автоматично перетворювалася на калькулятор, коли справа стосувалась грошей.
- Немає сенсу витрачати гроші на неякісний матеріал.
Через мить я вже знайшла хороший спосіб.
- Можна заплатити за це відповідними дорогоцінними камінням, добутими в імперії.
- Що? Ви маєте на увазі ювелірні вироби?
- Так. Ти сказав, що руда з якої виготовляють посуд дешевою і знижує вартість продукції?
- А... - Зрозумітив зрозуміло простягнув Седрику, зрозумівши сенс моєї пропозиції.
В імперії, де магія була комерціалізована, коштовності використовувалися як основа для гравітування магічних заклинань. Через це на необроблені камені попит був низький.
- Я не думав про це... Леді, ви неймовірна, - захоплено похвалив мене Седрик і швидко записав щось в блокнот.
Я не знала, що мої знання як власника шахти допоможуть у цій ситуації. Але для мене в цьому не було нічого поганого.
Імперія не буде вести торг за високі ціни, тому бюджет не піде намарно. Доведеться зв'язатися з відповідними міністерствами і попросити їх скупити позосталі камені з усієї країни.
- Так, але це не повинен бути занадто дешевий матеріал.
Краще використовувати щось на зразок смарагда.
- Ізумруд... Дуже вам дякую, леді.
- Не варто подяки.
Дивлячись на те, як Седрик виводить "зумруд" у своїй записній книжці, я весело посміхнулася.
'Викличу дворецького, як тільки повернуся.'
***
Коли я увійшла в сад за палацом наслідного принца, Каллісто, яка сумувала гримасою згорнутий поглядом документ за обіднім столом, схопився зі свого місця і побіг до мене.
- Чому ти так пізно?
- Ви довго чекали?
- Ні, їжа ще не охолола.
Мене трохи покусила порада, коли я подивилася на його похмуре обличчя.
Це правда, що я досить довго говорила з Седріком про різні речі. Я швидко взяла його за руку і підвела до столу.
Тепер я знала, що гнів цього наслідного принца триває досить довго, коли він засмучений. Було очевидно, що в мене будуть проблеми, тому я покірно вибачилася:
- Простите. Дорога була досить довга.
На щастя, коли я взяла його за руку, Каллісто почав розслаблюватися і сів за стіл з більш спокійним обличчям, сконструював слуг:
- Подайте їжу ще раз.
Я з жалем дивилася на Седрика, який зібрав необачні документи.
- Якщо ви зайняті, чому б нам просто не перекусити?
- Хто тут зайнятий? Крім того, якщо я збираюся мати справу з демонами, то мушу добре харчуватися.
Я подумала, що йому варто зайнятися чимось іншим, але не почала цього говорити.
Коли Седрик закінчив підбирати всі документи, які були на землю, і встав.
- До речі, де ти залишив карету, яку я виділив леді для комфортного пересування?
Каллісто неохоче запитав помічника, чекаючи на свій годинник.
Плечі Седрика дуже здригнулися.
- У мене невідкладна справа, я піду.
Каллісто посміхнувся, дивлячись йому в спину, поки він квапливо залишав сад.
- Цей виродок знову ні в що не ставить свого пана. Потрібно привести його на шлях істинний.
- Не перестарайтеся.
Сьогодні я отримала дуже скромне становище, тому не захищала його від ярма.
- Я почуваю себе комфортно під час ходьби. Тому не потрібно присилати візку.
Каллісто підняв брови, ніби зовсім не розумів мене.
- Минулого разу ти відправила її назад. Що з тобою не так? Прогулки ж стомливі.
У той час увагу людей було обтяжливим, і я боялася розкрити наші стосунки.
Однак чутки, про які я так турбувалася, все одно розійшлися.
Якщо б я тепер використала карету, яку їм прислала, то пліткуватимуть про те, що принц пильно слідкує за своїми політичними противниками.
- Ви знаєте, які чутки ходять про нас з вами...
- Чутки?
Я була готова кричати від відчаю, але змогла прийти в себе і закрити рот, коли він запитав.
Якщо Седрик і Маріен просто тримали в роті бомбу, то рот Каллісто сам по собі був подібний до ядерної бомби.
Якщо я скажу щось не так, він може просто розсипити плакати по всій країні.
- Розкажи мені. Які чутки ходять про нас з тобою?
Я швидко замочила головою, коли він зацікавився і почав допитувати мене:
- Н-никакі.
На щастя, поява гарячих страв допомогла мені змінити тему.
Я нервово перемішала поданий слугою суп, від якого виходила пара.
- У будь-якому випадку, більше не відсилайте карету. Я повернуся, коли буде потрібно.
- Навіть якщо тобі це байдуже, це марення божевільного.
Він з дуже засмученим обличчям постукав ложкою по чашці. Дзень-! Роздався неприємний дзвін.
- Мені це не подобається.
- Ха.
Я розсміялася.
- Ви не дитина. Що це, чорт забирай, було? Хіба не ви скоро станете імператором? Поводься пристойно.
- Якщо хтось нас побачить, то не зрозуміє, мати ти мені або дружина.
- Помиляєтесь, ми ще не заручені.
- Чому ти така зла? Тобі не зійде це з рук.
'Тому що ти ніколи не даєш мені розслабитися!'
Я глибоко вдихнула, повільно пережовуючи шматок м’яса в роті.
'Смирись. Як культурна леді, я повинна витерпіти це.'
Слуги, які чекали нас, мабуть, чули всі наші розмови навіть на відстані.
Каллісто теж може бути ображеним, якби мене прирахували до нього.
Каллісто посміхнувся, як ніби знаходив забавним те, що я ковтаю м'ясо, закриваючи холодною водою.
- У тебе ноги не болять?
Його тон звучав невимушено, але це було не так.
Коли я вперше повернулася з місця реставрації, він влаштував скандал, побачивши у мене мозолі через непідхідне взуття.
Хоча все було не так вже й погано.
Було дуже дивно і ніяково усвідомлювати, що хтось так сильно про мене піклується.
Навіть стиснувши зуби, як тепер, мені іноді було важко стриматися від сміху.
- Все добре. Я навіть не ношу туфлі.
- Тц. Я казав тобі залишатися у палаці.
Каллісто посміхнувся разом зі мною і відразу заворчав, зморщивши ніс.
Цей теплий голос і очі.
Тепер вони стали мені таким дорогим і родинним життям.
Я не жалкувала про своє рішення залишитись у цьому світі.
- Ти мене зовсім не слухаєш.
- Як і ви.
- Це те ж саме, що образа імператорської сім'ї.
Звичайно, його огидні фрази не стосувалися цього.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert