- Аргх..!
Крпринц, який перетинав тронний зал і без вагань зарубував ворога.
Я тупо втупилася на втікача Каллісто, не може розсердитися на несподіваний поцілунок.
- Поблизу!
- Захищайтеся!
Пізно помічені комерсанти швидко витягли мечі. Лязг-, Дзинь-!
- Уг...
Однак не встигла з’єднатися Трійця, як на підлогу впав ще один. Кров хлинула фонтаном, і кількість дельманців у приміщенні в мить ока зменшилась до двох чоловік.
- Ах! Спадкоємець!
- А-атакуйте!
Тіні другого принца, імператриці і марказа Еллен рушили в бій, але кронпринц швидко розправився з іншими солдатами.
- Угх!
Граціозно розмахуючи мечем, він блискавично полоснув клинком з стегнах двох чоловіків.
Він випростався і вдарив у верхню частину тіла ворога, вклонившись від двох мечів. Меч по інерції зачепив шию другого. Резь-.
Лязг-, Півяк! Моя дзеркальна паличка, яку він тримав, зі дзвіном впала на підлогу.
Кров водоспадом потекла з його рота. Ті, хто спостерігав за цією картиною, здригнулися.
- Ух, а-а! Умри, наслідний принц ...!
У цей час три дворяни з фракції 2-го принца, що стояли в стороні, витягли свої мечі і побігли вперед.
- Тц. Я вб'ю вас, навіть якщо буду просто стояти на місці поки ви втрачаєте сили, намагаючись вдарити.
Каллісто роздратовано клацнув язиком і кинувся назустріч аристократам, які наближалися до нього. Як він і сказав, вони були просто "кусками м'яса".
Дворян розрізали одного за одним, як шредер аркуші паперу. Незадовго до того, як маркіз Еллен і імператриця опинилися загнані в кут.
- Як ся маєте, маркиз Еллен? Давно не бачилися, матусю.
Кранпринц з награною радістю привітався з ними, неквапливо втикаючи меч у іншої людини.
- Нас-наступний принц! Що ти робиш в Імператорському палаці? - завизала імператриця, коли на її платті виявилися бризки крові з меча Каллісто.
- Мамо!
- Імператриця! Відійдіть!
Побледилі другий принц і маркиз Еллен судомно відступили. Каллісто схилив голову.
- Тоді що ж тут витворяли мої дорогі брат і мати?
- Наслідний принц!
- О, наш богоподібних імператор. У нього була така гарна шия...
- Це...
Тільки тоді імператриця закрила рот. Її обличчя зблідло.
Вони щойно вбили імператора, нинішнього правителя імперії, а кронпринц тільки що спіймав їх з півкома.
- Я... Ваше Високість, будь ласка, заспокойтеся і спочатку вислухайте мене. Якщо Ваша Високість почує це, ви можете передумати... - Заклопотався маркиз Еллен.
Каллісто приклав руку до лоба.
- Лише мить тому у мене було гарний настрій, тому я збирався вислухати ваші останні слова, але ви просто смієтеся наді мною.
- Ва-ваше Високість!
- Я зараз зовсім не в дусі.
Він кинув погляд на трон, де лежала голова випадково вбитого імператора.
- Ой, йому все одно непогано! Якби він був живий, то зробив би те ж саме, що й...!
- Проблема в тому...
Раптом очі кронпринца вибухнули, коли він погано втупився на імператрицю.
- ...що мій батько і ваш син забрали те, чого я прагнув все своє життя.
- Нас-наступний принц..!
У блідої імператриці побігли мурашки по шкірі, і вона поп’яталася.
Сер-р-н. Спадок принц перехопив закривавлений меч і крокнув до неї.
- Що ж, в цьому немає нічого страшного, мені просто потрібно вирвати своє місце своїми руками.
Він з нетерпінням усміхнувся, дивлячись на неї. Як і в грі, він був кровожерливим наслідником.
'Слава богу, що ворог цього шаленого кронпринца - не я.'
Я здригнулася, коли побачила каверз Каллісто, що зірвався з ланцюга.
Як я вже казала, завдяки йому біля заручників нікого не було.
'Тепер у мене є можливість.'
Я ховалася в таємному проході і спостерігала за ситуацією, поки не дочекалася на найближчий час. Я негайно відкрила двері проходу і вибігла на Івоннну.
Але вона дивилася на мене так, ніби не збиралася зупинятися.
'Що? Вона так впевнена в чомусь?
Я нахмурилась. Звичайно, вона зібрала всі уламки, тому була впевнена в собі.
Безперешкодно діставшись до заложників, я відразу рушила далі. Виснажена дівчина сильно вирізнялася на фоні малих дітей у масках тварин.
Я дістала кинджал і першою розрізав мотузку на Емілі.
Коли я витягла ганчірку, яка затикала їй рот, очі Емілі майже випали з орбіт.
- Леді! Тут, як ви ...!
- Емілі, у нас немає часу. Давай, допоможи мені.
Я швидко звільнила від вручення іншої дитини, не дуже зворушила наше возз’єднання.
На щастя, моя покоївка відразу почала допомагати мені.
- Я думала, ви не прийдете...
- Знаю. Я теж не думала, що прийду сюди.
- Леді! Що ви...! - Обурливо скрикнула Емілі.
Я посміхнулася їй:
- Рада знову бачити тебе, Емілі. Ніхто з нас ще не помер.
Мої слова на її очах знову виступили зі сльозами.
- Да..! Справжня злодійка повинна померти. Чому помирають такі добрі люди, як ми?.!
Слова "справжня лиходійка" прозвучали досить різко, але я приводилася глухою, щоб справити на неї враження.
З Емілі я звільнила всіх дітей швидше, ніж планувала. Їх було лише сім.
- Емілі, подбай про дітей.
- Так, так!
- Ви все в порядку?
- Д-да...
Діти сказали, що я чужа для них.
За винятком хлопчика в масці лева, ніхто з дітей не знав мене в обличчя.
- Але... Хнг, Лео... Лео...
У цей час дитина в масці білки схопив мене за спідницю.
"Точно, Лео."
Я поспішно озирнулася на дітей. Але серед божевільних масок звірини не було жодного лева.
"Так, де моя дзеркальна паличка?"
Я пам'ятала, що вона випала з рук одного із дельманців, якого вбив Каллісто. Але її зовсім не видно, поки вона звільняла дітей.
- Лео, вбий всіх і принеси мені чарівну паличку.
До мене донісся тихий голос.
Я підняла голову і побачила біля неї лев’ячу маску. Дитина однією рукою вказувала на мене своєю чарівною паличкою, а іншою тримав мій дзеркальний жезл.
- Івонна!
Я відразу переклала погляд на Івону.
Але, на моє здивування, вона прослизнула в прохід за золотим троном, де сиділа.
- Що? Куди ти зібралася!
Я була збита з пантелику, тому що не бачила нічого подібного, коли визирала з таємного коридору з спадкоємцем принцем.
- Чорт! У неї є імператорський скарб. Вона намагається зробити щось під землею!
Коли життя марказа Еллен і другого принца, здавалося, підходили до кінця, наслідний Принц несподівано побіг в інший бік.
- Ва-ваше Високість!
- Я піду першим і зупиню її. Врятуй дітей і теж спускайся, леді!
- Ні, що мені робити в цій ситуації!
'Тут дитина, що вказує на мене паличкою!'
Але Каллісто вже пішов за Івоною в прохід і нічого мені не відповів.
Я не знала, радіти мені чи сумувати через те, що він переслідує втечучий Івонну заради мене.
Знову погорнувши голову, я подивилася у пусті очі дитини в масці лева.
- Емілі, повільно відійди разом з дітьми.
- Чому б нам не побігти і зв'язати його? Він - причина, по якій притулок ...!
- Шш-ш, не говори так. Це небезпечно, відійди, - попередила я Емілі і штовхнула її за спину.
- Лео... Хнык...
Діти висхлипували, кликавши Лео. Той не рухався і тільки відреставровано бурмотів:
- Вчитель, через мене мій вчитель...
- Лео, просто прийди в себе, - я м'яким голосом спробувала заспокоїти дитину.
Лео промила мізки Лейлу. Можливо, вона показала йому мою смерть, намагаючись врятувати його і він почувається винним.
Дітям було легше промити мозок, ніж дорослим. Тому Вінтер неодноразово повторював мені не провокувати в ньому почуття провини. Я лагідно заговорила про це, думаючи:
- Твій вчитель живий. Це не твоя провина.
- Ні. Мій вчитель загинув в результаті вибуху через мене... І я маю слухатися. Так я зможу врятувати своїх друзів.
- Лео! Ми тут!
- Це ми, це ми! Твої друзі!
Діти, що не чули ремствування Лео, кричали без зупинки.
- ...Мої друзі тепер у притулок? Вона сказала, що вони в безпеці...
- Ми тут! Ти змусив нас прийти сюди!
- Прийди в себе!
- Хлопці, перестаньте!
Мені вдалося зупинити дітей. Але було вже пізно.
- Ах, ах, ні! Це не я. Це був не я! Мне жаль! Я зроблю це! Ух, я зроблю, як ви говорите!
Лео раптом затрясся головою, як божевільний, і обома руками вчепився у своє волосся.
- Я вб'ю їх усіх! Я вб'ю всіх злих духів!
Потім він раптово змахнув своєю чарівною паличкою.
На її кінці як сніговий ком почав рости куля світла.
- Лео!
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert