Мене осліпила яскрава деградація, а коли відкрила очі, безчервоне синє море перетворилося на болото з мангровими заростями.
- Эм...
Я знала, що в кращому випадку повернуся до Тратан, але все одно озирнулася.
Каллісто, який втратив дар мови, також оглянувся з несхвальною гримасою.
- Ваше Високість...!
Приблизно 30 озброєних лицарів, які ледве пробились через виноградні лози, кинулися до нас. На щастя, їх вело знайоме обличчя.
- Ви повернулися, Ваше Високість. Давно не бачилися, леді.
Потрапивши до нас, помічник кронпринца важко зітхнув і низько вклонився. Не відповівши на вітання, наставлений принц роздратовано запитав:
- Де ми?
- У болоті ліси Бопулія, недалеко від кордону.
- Хто тебе про це просив? Чому ти покликав нас сюди, Седрик Портер?
- ... Що? Хіба не ви сказали мені використовувати заклик?
- Ти повинен був відправити нас в герцогство. Як ти можеш вести бойові дії з такою дубовою головою?
- Ха, но... Маги, які залишилися в Імператорському палаці під контролем Його Величності.
- Перенесе її в якесь безпечне місце, місто або щось у цьому роді. Що це за фігня?
Каллісто понув комок бруду, нехтуючи всім цим.
Я стала жертвою ганебної поведінки і непомітно відлучилася від нього, прикидаючись, що не знаю його.
- Н-ні, це ...
Седрик, який чітко слідував інструкціям, розгубився.
Він був схожий на мене в мої перші дні у герцогстві.
'Це найгірше, що зі мною траплялося.'
Поки я думала про це, дивлячись на золоті волоски в повітрі, Седрик у розпачі відповів:
- Ви знаєте якогось чарівника, який здатний переносити людей на такі великі відстані, Ваше Високість?
- А якби на нас напали, як тільки ми приїхали сюди, і леді б пошкодила, хто взяв би на себе відповідальність? Ти? - Раптом накинувся на нього природжений принц у відповідь.
'Що, чому ти мене прип'єш?"
Я здивовано подивилася на нього.
Седрик широко розкрив очі. Але кронпринц на цьому не зупинився і скинув наступну бомбу:
- О, якщо вже ми всі тут, то я представлю її. Будеш охоронцем майбутньої пари наслідного принца. Здохни, але захисти її.
Я буквально випустила щелепу.
- Що? Його Високість... Може одружиться?
- Я сплю?
- Знайшлася леді, якій потрібен наш принц ...?
Рицарі, що стояли за Седріком, негайно вишикувалися в чергу і один за одним почали кланятися.
- Вітаємо Ваша Високість, принцеса!
- Для нас велика честь познайомитися з вами, Ваше Імператорське Високість Спадщина! Ура!
Мій погляд у паніці метал сягав від людей.
Задоволений, на відміну від мене, кронпринц весело подивився на своїх підлеглих і повернув голову до мене.
- Леді, ці хлопці - ті, хто вже багато років разом зі мною на полі бою. Тепер ви будете бачити їх частіше, так що принаймні звикни до їхніх облич. Леді, ти куди?
Я не могла більше слухати його, так що відвернулася і пішла.
Але наслідок принц в мить оку заблокував мені шлях, змусивши мене зупинитися.
- Чому ти така червона?
Він раптово потягнувся до мого обличчя. Я відразу ж відкинула його руку.
- Якщо ви знову збираєтеся говорити дивні речі, забудьте про те, що ви йшли зі мною. Я піду сама.
- Про які дивні речі ти говориш? Я просто заради твоєї безпеки повідомив людей, які в майбутньому стануть твоїми підлеглими, о ...
- Закрийте рот!
Я кинулася до нього і закрила йому рот рукою
Очі Каллісто, що застиг на секунду, чудово зігнулися півмісьцями.
- О, так наші відносини були таємними? Вибачаюсь.
- Коли ми...!
- Не гнівайся. Дозволь мені подбати про твою безпеку, добре?
- Що...!
Каллісто повільно опустив мою руку, яка закривала його рот, дивлячись прямо на мене. Я несмачно фирснула у замішанні.
'Коли це я сказала, що ми в відносинах?'
Навпаки, я сказала, що ми не зможемо бути разом коли все закінчиться.
- Вибач, що привів тебе сюди.
Але коли він обережно доторкнувся до моєї руки, дивлячись мені в очі, я не змогла змусити себе вимовити це. Моє серце закололося в грудях.
А потім я усвідомила, що на нас дивно косяться.
- Кхм-кxм! У будь-якому випадку, як мені тепер повернутися до столиці?
Я поспішно вирвала руку і відступила.
- Повага леді, Його Високість погрожував вам, коли ви були одні? - Прошепотів мені Седрик в цей час, підійшовши до мене.
- А? Що...
- Якщо так, покажи двічі. Я що-небудь...
Седрик Портер, перестань нести ахінею і відійди від моєї нареченої, - вимагав чучий нерозумний наслідник принц, зарозуміло завдаючи підборіддя.
Нещасний Седрик, який не має права на заперечення, відступив від мене.
- Для початку доповідай ситуацію.
- Вчора вранці ми отримали інформацію про те, що цю місцевість збирається перетнути велика група повстанців.
- Наглі виродки. Вони мали цього очікувати.
Спадкоємець кивнув, окинувши округу гострим поглядом. Я теж оглянулася.
У густій болоті, що розтяглася, не було де сховатися. Це було непригане для воєнних дій.
'Як їм вдалося перекрити лінії постачання?'
На це запитання незабаром відповів Седрик:
- З тих, хто може переміщатись і ховатися в невидимій темряві, у нас лише два чарівники та елітні солдати.
- И.
- Я планував провести швидку операцію і повернутися до табору, а потім викликати Ваше Високість та леді. Но... - Седрик замився і з тривогою додав: - У нас немає постачання вже дві години.
- Чому ти відразу не повернувся в табір? - То ж він нахмурився.
Седрик тихо пробурчав:
- Тут болото, і я вирішив, що війська будуть рухатися занадто повільно, а маги були виснажені через великого витрата мани.
- Тоді ти повинен був покликати нас після того, як повернувся.
- Ха, а ви дали мені на цей час? - Запротестував Седрик з ображеним видом. - Хіба ви не погрожували мені, що якщо я не прикличу вас зараз же, пісок з моря, який ви зібравши, стане моїм основним продуктом харчування протягом всієї війни?
- Тихо.
Але після лютого рика наслідного принца скарги Седрики припинилися. Я співчутливо спостерігала за бідними Седріком.
Я сказала Каллісто, щоб він залишив Спекотний острів Арчі.
'Так ось чому він відходив від мене, коли розмовляв з ним.'
Він навіть погрожував своїм розбитим серцем своєму помічнику.
Я здивована подивилась на принца, який був з нами, не знаючи, чи справді мені треба дякувати йому за те, що він так швидко витягнув мене звідти.
- Тут занадто відкрита місцевість, - кинув кронпринц, оглядаючи тихе болото. - За дві години вони, ймовірно, змінили плани. Приготуйся йти.
- Хм, а я чув людей, які часто перетинали болота, що приблизно час розвідки в таких місцях - три години, Ваше Високість, - відповів Седрік, але Каллісто проігнорував його і пройшов повз лицарів.
Двоє молодих чарівників з імператорського палацу хапали ротом повітря, спираючись на кольорові палиці.
- Ей, ви там, коли знову зможете використовувати телепорт?
Спадкоємець рішуче підійшов до них.
- Ох, з минулого переміщення пройшло зовсім небагато часу, а народу багато ...
- То коли?
Темне обличчя принца миттєво змусило чарівника відповісти:
- Я-я думаю, нам потрібно відпочити ще годину.
- А якщо лише кілька людей? Чи можливо зробити це зараз?
- Якщо по одному...
- Тоді спочатку леді.
- Я обійдуся! - відразу закричала я, вже передбачавши, що він скаже. - Я можу почекати близько години. Верно, Седрик?
- Звичайно, леді!
Коли Седрика збиралась впасти в непритомність, її обличчя почало яскраво світити.
Тільки наслідний принц мимовільно вкинув брови.
- Про що ти? Повертайся перша. У тебе є справи.
- Що ви маєте на увазі, Ваше Високість? Якщо я піду першою, інші залишаться в незнанні про час свого власного повернення - непохитно відповіла я безжалісному наслідному принцу.
- Можна привести ще чарівників.
Я нахмурилася, коли він прямо при магах говорив про них як про якийсь розрахуваний матеріал.
- Ох, прошу! Мені вже до смерті соромно за те, що від мене стільки проблем, тому будь ласка, перестаньте.
- Чому соромно?
- Ваше Високість, ви продовжуєте погіршувати становище. Хіба ви не бачите, що на вас дивно дивляться?
- Хто посмів?
Як же нам бути такими нахабними?
Близько тридцяти людей дивними очима вдивлялася на принца, який постійно турбувався про мене.
Я була розчарована:
- Це лише годину. Я тут на правах нужденних в допомозі, так що можу почекати. Ми підемо разом.
- О, ти вже так сумуєш про своїх підданих? Яка турботлива.
- ...
Я вирішила просто проігнорувати його. Дивлячись на далекі гори, забутий принц вже спокійніше пробурмотів:
- У мене погане передчуття.
- Не хвилюйтеся. Я можу подбати про себе.
- Якщо ти будеш поранена... - Він зробив паузу і продовжив: - Думаю, це вкрай мене засмучує.
Ця репліка позбавила мене можливості говорити. Трохи почекавши, я знову заговорила:
- Ви сказали, що теж змінили свої плани. Поки нічого не сталося, так що ...
Я намагалася переконати його не поспішати, але раптово замовкла.
Шу-у-... Шум вітру змінився. Водночас я відчула себе трохи дивно. Цей вітер наче був викликаний якимось рухом ...
- Курлик!
Хлоп-, Голуб-угу!
З лісу на іншому краю болота вилетіла зграя птахів. Ш-шик-.
Рицарі один за одним витягували мечі, насторожені чимось.
- Я не відчуваю нічого в радіусі 2 кілометрів, - стривожено повідомив один лицар.
Як він і сказав, на величезному болоті крім нас нікого не було.
- Ти можеш встановити захисний бар'єр? - запитав наслідний принц одного з магів поруч із ним.
- Д-да! Але довго він не протягне. Моя мана...
- Приступай.
Не бажаючи слухати жодних виправдань, він холодно повернувся до нього спиною і наказав іншому чарівнику:
- Негайно відправ пані назад до табору.
- Ваше Високість!
Я була вражена наполегливістю наслідного принца, який повністю викинув з голови всю нашу попередню розмову.
- Н-но, я повинен накласти закляття невидимості в бою ...
- Не повинен вже, зараз же достави її в безпечне місце.
- Мені це не потрібно!
- Чого стоїш? Шевелись.
Це було тоді.
- Ваше Високість! - Хтось тривожно покликав Каллісто. - У небі! Зверху... Над нами з'явилися монстри!
Ми з кронпринцем рефлекторно підняли голови.
- Що?
Я широко розкривала рот. Багато схожих на птеродактилів монстрів наближалося до нас, як бджолиний рій.
Вжух-, Ушух!
Незліченні тіні пронеслися над нами. Невиденні мною раніше монстри задихали вогнем.
Але полум’я не торкнулося нас. Все завдяки захисному бар'єру.
Коли я обернулася, то побачила блідого молодого чарівника, якого наслідний принц віддав наказ.
Можливо, через те, що монстри були близько, прозорий бар'єр змагав всякий раз, коли вогонь потрапляв в нього.
Але коли вони пролетіли над нами, то розвернулися й піднялись вгору.
- Що...
Коли всі підняли голови до неба... Футь-!
Несподівано з темної хмари монстрів пролився дощ. Ша-а--
Це був дощ. Ні, стріли були подібні до краплі дощу.
- Це Дельман! - Заорал хтось.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert