Зрештою ми дісталися до величезного будинку.
- Це... Храм?
"Храм" було занадто гучним словом для того, що я бачила.
Квадратний темно-серий будинок без вікон було більше схоже на бетонну в'язницю.
- Вони називають це так, - відповів кронпринц, потиснувши плечима. - Пошли.
Він першим піднявся по сходах і простягнув мені руку.
Позаду нього була квадратна дірка, вхід. Коли я зазирнула всередину темного будинку без дверей, то не могла збагнути причини.
Я похитнулася мить і невдовзі взяла руку наслідного принца. Він злегка напружився і підняв мене.
Потім ми увійшли в храм.
Коли ми обминули вузький прохід, то досягли кам’яних сходів.
'У цих хлопців безумовно особливу залежність до підземель.'
Ця таємнича гробниця виглядала як їхній сховок, враховуючи те, що минулий вівтар був побудований глибоко під землею на острові Солей.
Будь обережна, - тихо сказав Каллісто, витягши меч, і пішов вперед.
Я мовчки пішла за ним.
Вузька драбина, в яку ледь поміщався один чоловік, розширялася.
Усередині було не так темно, як я думала. Повсюди висіли лампи.
Крім того, ніщо не заважало втручанню сторонніх людей. Хоча я була впевнена, що тут буде багато монстрів або послідовників Лейла.
'Ну, ніхто не може потрапити сюди, тому їм немає потреби встановлювати пастки.'
Храм був збудований посеред величезної пустелі на острові, поблизу якого живе кракен. Мені пощастило, що я мав магічну карту і не мусив блукати пустелею.
Перед нами нічого не висканувало, але ми продовжували обережно спускатися сходами. Зрештою, коли ми побачили нескінченну драбину, нас привели до велетенського залу.
- Це...
Ми зупинилися біля підніжжя сходів.
Тут сяяли гори золотих монет, коштовностей та інших скарбів.
Тисячі кісток.
- Ох...
Я відступила і затамувала подих, побачивши цю картину. Це були людські кістки.
- Послідовники Лейла. Вони викрадали людей, експериментували на них і ховали тут тіла? Стільки бруду.
Спадок принц насупився, можливо, через численні останків людей.
- Ні.
- Що?
- Тут... Це гробниця стародавніх Лейла.
- Гробница? - Перепитав Каллісто, наче я несла нісенітниці, але я нічого не відповіла.
Його коментар про ці кістки закрутив мою голову.
Я думала, що те "гробница" означало місце зберігання будь-яких цінностей, а квест підкинув мені справжнє захоронення.
"Безумна гра".
Оглядаючи гробницю з скам'янілим обличчям, я незабаром дещо виявила і розплющила очі.
- Дзеркало.
Це було набагато більше, ніж те, що я бачила у секретному сховищі Вінтера. Воно займало всю стіну цього величезного залу.
Через те, що воно стало іржавим і мутним після часу, його можна було б прийняти за стіну, якби я заздалегідь на знала, як це виглядає.
Я без вагань пробігла усі сходинки.
- Леді! - Здивований гукнув мене Каллісто.
Я проігнорувала його і безстрашно побігла далі, відтинаючи предмети зі свого шляху.
Дзеркало, яке я бачила уві сні. У якому віддзеркалювалася я. Мене турбували почуття тривоги і цікавості.
'Може бути, це ключ для повернення в мій світ?'
Дзяк-, Хрусть-! Я натрапила на ювелірні вироби та кості, але мене це не хвилювало.
- Гр-р...
Коли я майже досягла своєї мети, звідкись почувся жахливий рик.
Я зупинилася і обернулась. Щось повільно виходило з темного кута на світло.
Хоча плямистий орас і тілоскладання робили його схожим на гієну, але через свою неприродність та роздратований язик натякали на їхнє походження.
Це був монстр.
- Р-р-рау-!
Чудо, яке спливало слиною, погналося до мене через інерції з золотими монетами.
- Э-э...
Кактове вікно не з'являлося. Коли я застила, як дура. Бух-!
- Гра-а.!
- Не стій стовпом!
Монстр, який стрибнув на мене, раптово змінив траєкторію польоту через втручання іншої сили. Наслідний принц, який пнув монстра, притискав його ногою до підлоги.
- Цей трохи відрізняється від тих монстрів, яких ми зустрічали. Його, мабуть, давно морили голодом.
Як він і сказав, виривання монстра було знеміглим та виснаженим.
Хрючись-. Кронпринц, який легко обезголовив монстра мечем, озирнувся на нерухомо спостерігає за ним мене.
- Не дивися сюди. Чого ти дивишся?
Коли я збиралася огризнутися зі словами "чому ви тоді робите це навпроти мене"...
- Гра-р-ра!
Я знову почула дикий рик. Спадкоємець клацнув язиком, зауваживши іншого повільно виповзаючи з свого укриття монстра.
- Він такий же. Йди вперед. Я розберуся тут і догоню тебе.
Іншого разу я б запропонувала свою допомогу, але тепер, як не дивно, вікно свого весілля ніколи не з’являлося.
'Якщо я піду одна, мені доведеться розбиратися з ними самостійно.'
Подавши свою злість на гру, я в кивнула і відвернулась.
- Дякую.
Тепер моя первинна проблема - опинитися у дзеркалі. Резь-!
- Гра-...!
Я залишила Каллісто, без трудящого монстра, позаду і пішла вперед, поки нарешті не дійшла до масивного стародавнього дзеркала.
Скільки йому років? Дзеркало було майже розбито вдребезги. Покритий товстим шаром пилу поверхня навіть не відбивала мого обличчя.
'Оно точно працює?'
Я злегка протерла дзеркало, очистивши невелику ділянку.
Як і очікувалося, моє обличчя віддзеркалювалося на гладі розбитих уламків, а дзеркало було вкрите тріщинами.
Це було тоді.
<СИСТЕМА>
Супутний квіст: [По той бік правди] {У пошуках дзеркала істини} Це було успішно завершено!
<СИСТЕМА>
Ви досягли необхідного значення проходження квіста і тепер маєте право дізнатися Правду.
Перед мутним дзеркалом виблискує біле прямокутне вікно.
<СИСТЕМА>
Бажаєте дізнатися приховану історію через [Зеркало істини]?
[Созволиться.\ Відхилитися.]
Я не хотіла знати це.
Але, здається, це було одним з найважливіших подій прихованого руту, так що я нічого не могла з цим вдіяти.
Перед тим, як натиснути [Суголастися], я подивилася на принца - спадкоємця, раз за разом шаленим розмахуючим мечем.
'Дійсно, про кого я турбуюся?'
Я з полегшенням повернулася до вікна і натиснула [Согластися].
У цей момент дзеркало засяяло.
- Угх.
Я закрила очі руками рефлекторно.
- Леді...
Раптом я почула, як мене кличе Каллісто. У цей час перед моїми очима спалахнув білий колір. Бум-. Бум-. Бум-.
Я відкрила очі від громових ударів барабанів, виявивши себе в темному просторі. Бух-. Бух-. Пам-. Парам-, Пам, Пем!
Гучний звук барабанів раптом змінився урочистою музикою.
- Що за...
Я в паніці озиралася.
Я вже десь чула цей мотив. Це...
"Фонівна музика?"
Це була фонова музика гри.
Я повертала головою з боку в сторону, поки переді мною починалися білі слова.
[Начала, протягом епохи правління Золотого Дракона на континенті панувала мир]
- Що...
Я дуже хвилювалася, але невдовзі зрозуміла, що відбувається. Це була сцена з прологу гри.
Тобто опис світу за кадром.
[Дракон загнав темряву під землю і притиснув її своїми крилами. Добрі очі Дракона сяяли світ золотим світлом, а земля була багата зерном...
- Пропустити, пропустити! - відразу закричала я у все горло, не знайшовши кнопки [пропустити].
...
[Сок життя Золотого Дракона наближався до кінця, і він зник зі світу, залишивши свої клинки людям.]
Загублений уривок оповіді замінили на багатотоку.
[Тяма почала підніматися з-під землі. Сили зла, які називають себе богами, вийшли на поверхню і заснували країну під назвою "Балта", жорстоко та безжалісно винищуючи людей].
[Але була група людей, які могли їх зупинити... Стародавні чарівники!]
- Ха...
Розповідь перейшла до того, що я вже знала. Я зітхнула наполовину полегшено, половини роздратовано.
[Між стародавніми чарівниками і клоном Лейла лютувала жорстока війна. Але послідовники Лейла, які відбирали життя інших людей, ставали дедалі сильнішими.]
- Пропустити! Пропустити, я вже і так це знаю, - мимовільно пробурила я, і переді мною знову з'явилося багатотока.
[...Щоб вижити, Лейла напали на дзеркало. Після запеклої атаки край [Серкала істини] відколовся і розбився на 15 частин. Лейла заховали деякі фрагменти в гробниці Золотого Дракона, щоб у майбутньому забезпечити своє виживання.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert