Раптова поява Каллісто на якийсь час загнало мене в ступор, але його окрік змусив мене опам'ятатися.
- О-огнений Фісон!
Я забула про це і швидко атакувала відрізані щупальця.
Виспых! Рана монстра загорілася швидше, ніж вона змогла відрости нові кінцівки.
« 2/14 »
'Одалося!'
В повітрі виросли молоді люди.
- Хі-і-и!
Невже це спрацювало? Гігантський восьминіг затримався сильніше, ніж раніше. Від ударів щупалець корабель накоренився і почав руйнуватися. Речі на палубі скакали і падали у море.
- А-а...!
Матрос, розбитий дерев’яною бічкою, впав у море.
- Ух!
Я теж зробила хибний крок і мало не впала.
- Леді!
Але наслідний принц підхопив мене.
Він обхопив мене однією рукою за талію, швидко піднявся до кабіни, ухиляючись від падаючих предметів.
Кронпринц, який стрибнув з даху і підійшов до монстра ззаду, рішуче відрізав кінцівки восьминогів, які обв’язували та ламають корабель.
У цей час я відчувала себе мішечком картоплі. Перед очима все кружляло.
- Ох, будь ласка, відпустіть мене!
- Продовжуй вигукувати закляття, як робила це раніше!
- Вогняний Фісон!
Коли я заклинала, бджолоїдка спалахнула вогнем.
Шух-, Хи-і-!
З болючим криком ураженого монстра корабель повернувся в вертикальне положення.
- Молодець.
Тільки тоді наслідний принц опустив мене на підлогу.
Я схопилася за голову, що кружляла і уважно перевірила палаюче відрубоване щупальця. На місці розрізання не росли нові кінцівки.
'О, це працює.'
Розбравшись як боротися з цим, я почала постійно кричати магічні закляття.
- Ветряною Прашон! Огнений Фісон! Вітряний Прашон! Огнений Фісон!
« 7/14 »
Кількість зросла за одну мить.
Я відчувала на собі дивний погляд Каллісто, як ніби він був спантеличений тим, що я швидко прийшла в себе і билася без сторонньої допомоги.
Хлесь-!
Але я була необачною, і на нас поцілилося ще одне бджолоїдка.
- Тц.
Кронпринц мимовільно клацнув язиком і розрізав його мечем.
- Вогняний Фісон!
Спостерігаючи за тим, як ми вбиваємо монстрів, позосталі моряки побігли за смолоскипами, щоб спалити відрубані щупальця.
- Ветряною Прашон! Огнений Фісон!
Після кількох хвилин викрикуйте закляття.
« 14/14 »
- Хі-і-и-...
Зрештою цей скарб відірвав усі свої кінцівки.
<СИСТЕМА>
Позазапний шлюб [Усунення голодного Кракена] Кінець!
Нарешті з’явилося діалогове вікно про виконання місії.
- Ха...
Я зітхнула із полегшенням і похитала.
Через буйство восьминіг я до нитки промокла від морської води. З внутрішньої частини мантії і маски капало, я тремтилася від холоду.
І тому мимовільно зрушила брови.
Тіло хлопця було менше мого початкового, і мені було незручно бути гномом, тому я зняла свій магічний браслет і наробила замість нього мантію та маску.
Однак у битві з монстром вони були марні.
Важко дихаючи, я подумувала зняти робу, щоб ковтати свіже повітря.
- Пенелопа Еккарт.
Як раптом мене гукнув холодний як лід голос.
'О, точно.'
Тільки тоді я зрозуміла те, про що забула від полегшення. Те, що божевільний наслідний принц переслідував мене всю дорогу.
Коли я повільно підняла голову, промоклі від морської води кронпринц з яскраво червоними очима підійшов до мене.
Звичайно, я не зробила йому нічого поганого, але коли побачила вираз його обличчя, то відчула себе великою грішницею.
'Але як він виявився тут? Ми ж посеред океану.
Коли я засинала, то запитала його здивовану несподіванкою:
- Ем, я знаю, що ви на півночі через повстання, але як, чорт візьми, ви опинилися тут?
- Повстання зараз має значення?
Наслідний принц, який відразу став переді мною, зі злобою схопив мене за плечі.
- Одна приходити сюди небезпечно! Кого ти так хотіла знайти?
- ...ваше Високість.
- Коли я почув, що ти зникла з герцогства, я як божевільний помчав у столицю, підключивши чарівників Імператорського палацу.
- ...
- Я думав, що ти з цим одержимим злим духом, і коли я побачив його.! Я.!
Його обличчя, люте, як ніби він збирався вбити мене на місці, різко змінилося.
- Чому ти така жорстока?
Калісто більше не міг говорити і повільно нахилив голову. Тук-. Наші лобі зіткнулися. Але маска не передавала тепла.
- Хіба отруєння в день церемонії було недостатньо, чому ти продовжуєш зводити мене з розуму? - Прошепотів кронпринц.
Я вперше чула його завжди войовничий і насмішний голос таким. Я не знала, навіщо він це робив. Хіба він не сказав, що любить мене?
Але від його безсилого голосу моє серце... настільки боліла, що я перестала дихати.
Каллісто, який довгий час відновлював дихання, заколов і підняв голову.
- Тц. Що це за страх?
Він сердито зняв з мене маску, яка йому не подобалась і служила перепоною між нами. І грубо стягнув мокрий каптур мантії. Моє обличчя тепер обдував прохолодний вітер.
Мене трохи спантеличувало його поява буквально з нізвідки і те, що він відразу мене впізнав.
- Як ви дізналися, що це була я?
- Як я міг не дізнатися тебе?
Каллісто натягнувся на моє безглузде питання.
- Якщо це стосується тебе, я втечу з конференц-зала, з поля битви, звідки завгодно, Я кину все і примчуся до тебе.
Він підняв руки, які становили мене за плечі і витер воду з мого обличчя. Тільки тоді я відчула тепло.
Моє серце шаленіло. Перед очима раптово все потьмяніло.
- Ти поранена? - запитав наслідний принц, поки я мовчки дивилася на те, як він витирає воду.
- Ні, Ваша Високість...
Коли я збиралася запитати, чи не поранений він, у відповідь, мені в ніс вдарив запах крові.
Пошукавши його джерело поглядом, я знайшла пов'язку на його правій руці.
З неї сочилася червона рідина.
- Ви весь у крові! - Зполошилася я, схопив його зап'ястя.
- Це сталося не під час битви з цим восьминогом.
- Я по-вашому подарувала вам запонки в якості прикраси?
- Я не можу їх використовувати, це занадто марно.
- Що...
Коли я втратила дар мови, він посміхнувся, блефуя.
- Не про що турбуватися, леді. Я скоро видужаю.
- Біль приносить вам задоволення? Не дурійте. Чому ви так вважаєте?
Коли я розлютилася на нього, який не мав нічого спільного з ним, моє обличчя потягнуло в сторону.
'Угх!'
З тихим стоном, прибувши до тями, я опинилася в обіймах кронпринця, міцного і вологого.
- Приємно чути від тебе такі милі слова через довгий час, - сказав наслідний принц, піднявши підборіддя над моєю головою.
Через кілька секунд я зрозуміла, що сталося, і почала вириватися з його рук.
- Ч-що ви ..! Відпустіть мене!
- Тепер ти знаєш, що я відчуваю, леді?
- Звідки мені знати, що ви відчуваєте? Я не знаю! Відпустіть...!
- Більше ніколи так не роби.
Коли він зарився обличчям в моє волосся і прошепотів це, я чомусь перестала чинити опір.
- Тепер я знаю, чого ти хочеш.
- ...
- Що б це не було. Я зроблю все, відреагую ти від цього статусу, який заробив тобі стільки болю чи ні.
- ...
- Отже... Більше ніколи не роби так на моїх очах, Пенелопа Еккарт.
У цей момент у моїй голові злилися давно забуті слова Емілі.
(...) Його Високість не відходив від вас ні на секунду після того, як ви втратили свідомість.
(...) Знаєте... Щоночі Його Високість тримав вас за руку і відчайдушно благав вас не вмирати.
Якби я почула це перед закінченням складного режиму, чи щось змінилося б? Це було безглуздо.
'Вже пізно.'
Думаючи про це, я спробувала відштовхнути Каллісто. Але на практиці у мене нічого не вийшло.
Він стискав мої руки, пензля і тіло так сильно, що мені було важко дихати. Мені здалося, що я трохи розуміла його полегшення.
І я просто стояла стовпом не в силах відштовхнути його або обійняти у відповідь.
- Кхм-кxм!
Це було тоді.
- Эм, капитан, це...
Хтось мене покликав.
'Хм?'
Несподівано я побачила на нас упереджені погляди.
- Ой! - скрикнула я і вдарила наслідного принца кулаком в груди.
- Угх!
Кронпринц з тихим стоном відсахнувся від мене.
За нами в усі очі спостерігали моряки, які вижили.
Я смахнула вологу з обличчя і повернулася.
- Що? - Роздратовано запитала я власника корабля, який покликав мене.
Він не знав, що робити.
- Ем, ми прямуємо до островів Арчіна!
- Да?
Я переклала погляд у тому напрямку, в якому він вказував, і дійсно побачила великий острів зовсім недалеко від переможеного кракена.
- Ми вже тут? Куди нам йти, леді? - запитав наслідний принц, спираючись на щоглу і дивлячись кудись вдал.
- Звідки ви знаєте, куди я збираюся?
Я діливо дістала з сумки карту стародавньої Балти і розгорнула її.
- Хіба ти не збиралася на острови Арчіна?
Кранпринц підійшов до мене з лукавою посмішкою.
Я поглянула на листочок, який він тримав, і знову подивилася на свою карту.
'Хм?'
Усвідомлення цього справило на мене велике враження.
- Це...
Дві однакові карти і червона точка, що з'явилася в одному й тому ж місці.
'Якщо згадати, минулого разу він теж прийшов за мною на Солей.'
Виникло слабке відчуття дежавію.
Я запитала його:
- Що відбувається?
- Що?
- Чому на вашій карті показано моє місце розташування?
- Це не твоє місце, а моє.
Я поставила це питання не подумавши, але наслідний принц щось вловив у моїх очах і неохоче підтвердив мої підозри.
- ...Це копія.
- Що?
- Копія карти, яка визнала тебе власником.
- О, тоді минулого разу...
Раптом до мене дійшло, яким чином йому як признанню вдавалося переслідувати мене кожного разу.
Він поспішно вибачався переді мною, побачивши моє яскраве обличчя.
- Не зрозумій мене неправильно, леді. У процесі копіювання маги допустили помилку, це була випадковість...
- Сталкер-извращенець.
Коли я на знак презирства відвернула від нього голову, успадкований принц знову став нести нісенітниці.
- Ти маєш на увазі роль однієї з моделей поведінки коханців?
- Люб'язників? Про кого ви говорите?
- Про кого, питаєш? Про нас з тобою. Ты и я.
- На мій погляд, Ваше Високість страждає важкою хворобою розуму. Вам потрібно негайно звернутися до імперського лікаря...
Чмок~.
У цей час моїх губ на мить доторкнулося щось м'яке.
Цей рот постійно говорить неправильні речі, - з ображеним виразом обличчя пробудив насечений принц прямо перед моїм носом.
Я не розуміла, що щойно сталося, негайно прикрила рота і поб’юлася від нього.
- C-сумушый, эй! Що за...!
- Що значить "ге"? Ти не втомлюєш свою зухвалість щодо члена імператорської сім'ї, леді.
Навіть після моїх різких слів, наслідний принц луччезанно посміхався.
Губи прикриті руками, горіли вогнем.
✔
◯ ✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert