Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Фіналом лиходійки може бути тільки смерть

Розділ 142

Прочитано 0% глави

« Відкинути, відкинути! »

Я знову натиснула [відхиляти] нервово.

На мені було просте плаття, тому що я не хотіла потрапити на очі успадкованому принцу.

Але хіба мої зусилля не будуть винагороджені, якщо я станцюю з цими привабливими персонажами?

"К тому ж, чому я маю запрошувати їх?"

У нормальному режимі вони сходили з розуму, конкуруючи за "перший танець головної героїні".

Крім того, цей ідіот Рейнольд був занадто зайнятий очима з Вінтером, і я не могла знайти можливості навіть вимовити букву "п" із фрази "танцюй зі мною".

Коли я дивилась на них, цей дурень покосився на мене:

- На що ти дивишся?

- .......

Нахмурившись, я проігнорувала його і пішла геть.

Герцог і Дерік вже розлучилися шукати своїх знайомих. Я думала, що Рейнольд зробить так само.

Але дурень, який, як я вважала, відвернеться від мене, зробивши вигляд, що ми не знайомі, пішов за мною слідом.

- Эй, эй! Куди ти йдеш?

- Тобі не потрібно це знати, - дала я вичерпну відповідь і відійшла в тихий безлюдний куточок.

Я збиралася на гордому самоті відсиджуватися в укриттях, поки імператор не вийде і не вимовить привітну промову. Вихопивши келих вина біля слуги, я сховалася в тіні колони.

Рейнольд, який слідував за мною, нерухомо встав у декількох кроках від мене, схрестивши руки на грудях.

Хоч це було віддалене місце, то присутність Рейнольда привертала увагу людей до нас.

- Чому ти переслідуєш мене? - у замішанні поцікавилася я.

- Я не переслідую, просто це те місце, де я часто бию.

Я не удостоїла його дитячою відповіддю і пішла далі.

Але далеко мені не вдалося піти, тому що він міцно схопив мене за плече:

- Ти куди?

- Ти сказав, що це твоє улюблене місце. Тому я намагаюся піти звідси.

З таким же успіхом я могла прямо сказати, що не хочу залишатися з ним наодинці.

У цієї жорстокої гри є непогана схильність лякати мене раптовими нареченими, так що я не знаю, коли системне вікно знову випливне, якщо я залишуся з ним.

Залишатися подалі від головних героїв було б найкращим рішенням.

- Намагаєшся піти? Ти перша приставала до мене...

Рейнольд прожене мене похмурим поглядом.

Можливо, це було через освітлення, але його обличчя здавалося червонуватим.

- Ось же заноза в...

Потім він відвернувся від мене і пішов геть.

'Коли, коли я ...?'

Поки я дивилась на його спину, в моїй голові промайнула сцена.

(...) Це обов’язково? Може, ти просто залишишся зі мною....

(...) Ти з глузду з'їхала!

Це було напередодні змагань з мисливства.

У той час я не могла передбачити, коли з'явиться наслідний принц, і послідовні зникнення всіх моїх щитів приводили мене в жах.

Мене здивувало те, що Рейнольд все ще думав про це.

Замість того, щоб шукати його рожеве волосся, що загублюється в натовпі, я шукала світло-розову смугу шкали, яка ширяє над його головою.

Якщо подумати, я б уже перевірив його інтерес.

'Якщо він прийде знову, я перевірю його.' - подумала я і повільно відвела від нього очі. А потім несподівано відчула чийсь запалює мою спину погляд.

Повертаючи голову, я знову зіткнулася зі поглядом ультрамарінова-синих очей

'Н-нет. Я ж спеціально уникала тебе, як ти мене знайшов?'

Він теж сидів поряд і, ймовірно, опинився тут після мене.

Схоже, він переховувався від мене серед людей довкола.

Але я не могла не помітити фіолетового індикатора, що височіє над його головою.

'Я божеволію.'

Вінтер раптом піднявся зі свого місця. Я зрозуміла, що він іде в мою сторону.

'Це місце виявилося не кращим укриттям.'

Я повернулася, щоб знайти новий притулок.

- Що ти тут робиш?

Але хтось у чорному костюмі закрив мені шлях. Це був Дерік.

<СИСТЕМА>

Позазапний квіст!

(...) Тягар з тобою цієї палаючої ночі--! 

Чи не запросите ви на танець [Дерік]?

(Нагорода: +5% зацікавленості, плюс 50 Репутації).

[ Прийняти.\ Відкинути]

'Ха. Господи, змилуйся...'

Як тільки мій погляд впав на системне вікно, я зітхнула і відповіла йому:

- ...Просто стою.

У той же час я гадала, чому Дерік з'явився переді мною.

Цей виродок завжди був оточений аристократами.

Поки я була спантеличена, то знизилась граючий музиці і створювала романтичну атмосферу.

- Ти будеш танцювати?

Встами Деріка було сказано щось таке неймовірне, що я затремтіла:

- ... З вами?

- Так.

Дерік простягнув мені руку.

Я поняття не мала, чому людина, яка настільки ненавидить мене, що корчить гримасу відрази, коли я називаю його братом, несподівано зробив це.

- По..?

Я вирішила запитати: "Чому?", але закрила рот, побачивши Дерік здригнувся.

(...) Я не знаю. - Раптом згадала я його серйозну відповідь. Не тільки мені невідома причина його поведінки. Йому теж.

'Стоп, це ж квіст, який все одно буде спливати, поки я не виповню його хоча б один раз ...'

Замість того, щоб далі відмовлятися, буде легше здатися і виконати його.

Нагорода непогана, і мені не потрібно просити його танцювати зі мною. Я зробила вибір і повільно витягнула руку.

І як тільки зібралася натиснути [Приняти]...

- Будь ласка, пробачте.

Хвати-. Мене силою потягли за талію.

Хтось затягнув мою беззахисну тітку у свої обійми.

- Танцювати з благородною леді буду я.

Його золоте волосся, яскраво сяяне в світлі люстр, розвіялись перед моїми очима. Водночас вискочила ще одна прямокутна вікно.

<СИСТЕМА>

Хочете перевірити зацікавлення [Калісто]?

[2 Мільйона Золота] \ [200 Репутації]

Як тільки я підняла очі до його обличчя, з боків пролунав крижаний голос:

- Ваше Високість наслідний принц, що ви робите?

Я різко повернула голову.

Холодні очі Деріка були прикуті до руки, яка обвивала мою талію.

Тільки тоді я прийшла в себе і у паніці спробувала відкинути від себе кінцівку наслідкового принца.

- Що ви ... Ой!

Але моя рука не тільки зрушила, але й стиснула мою талію сильніше.

Кронпринц насупився, дивлячись на моє збентеження:

- Я трохи спізнився через свої справи і не зміг знайти тебе, скільки б не шукав....

- ....

- Виходить, ти ховалася тут. Між іншим, я реально дуже тебе шукав, леді.

- Я запитав вас, що ви робите.

Дерік смикнувся, ніби у нього було бажання негайно скинути з мене руку наслідного принца. Температура у залі миттєво впала.

- Приберіть руку.

- Не хочу.

Кронпринц схилив голову, не зважаючи на попередження майбутнього герцога:

- Ви брат і сестра, так що можете танцювати в будь-який час. Віддай її мені сьогодні.

- Вибачте, але боюся, я сьогодні не зможу, - отмахнувся Дерік від наказу наслідного принца. Останнім часом я був надто зайнятий на роботі, тому не міг виділити час для сестри. І було б краще, якби ви не грубили сім'ї Еккарт, Ваше Високість.

Це разюче відрізнялося від попередніх гостин. Дерик з кам'яним обличчям стояв на своєму.

Незабаром під імператором відбудеться урочистий збір, щоб підтвердити права на спостереження трону.

Скрр-.

Аж ось я почувся пронизливим скрегітом зубів. Він був настільки тихим, що тільки я, притиснута до крон-принца, могла його почути.

- Що означає "грубити"? Ви мене засмучуєте, - відповів Каллісто з усмішкою, яка зовсім не була такою. - Блародна леді моя партнерка, спадкоємець герцога.

- Ніколи не чув про звичай силою втасовувати жінку і виправдовувати це тим, що назвали її партнеркою.

- Я ввічливо відправив запит через свого помічника, і благородна леді погодилася.

- ....

Поки я стежила за їхньою розмовою, раптово настала тиша.

Дерік, який збирався відразу парувати слова наслідного принца, повільно закрив рот. Він зробив паузу і подивився на мене:

- ...Це правда?

Я пізно порівняла, про яку чуші говорив кронпринц і помила головою дивлячись на заморожену оранжеву шкалу:

- К... Коли я погоджувалась?

- Якщо відмовишся, я голосно закричу про героїну Імперії, що знищувала Солей, - прошепотів мені на вухо оливковим голосом успадкований принц.

Я дивилася на нього широко розкритими очима, а він просто усміхнувся.

'Цей божевільний виродок!'

Він мене дістав.

Але я знала, що якщо цей ненормальний чимось загрожує, він обов'язково приведе свою загрозу в дію.

- ...Старший брат, - врешті-решт покликала я Дерика зі сльозами на очах. - Я хотіла б подумати про ... честь бути запрошеною на танець Його Високістьм.

Я змогла вимовити цю пропозицію, рухаючи тремтячими губами. Тим не менш, я відмовлялася говорити що-небудь, що могло зробити мене його офіційною партнеркою.

- ...Пенелопа Еккарт

Дерік з силою стиснув щелепи, як завжди, і відразу ж обернувся, віддаляючись від нас. Незабаром я зник з очей і його мерехтливий оранжевий індикатор інтересу.

Мені стало трохи шкода його, хоча я відчула невелике полегшення.

'... Все буде добре, правда?'

Я переживала, чи все буде нормально, хоча на ньому поставила хрест. Це було тоді.

- Хе-хе, ніколи не бачив спадкоємця герцога таким. Я зміг зробити його завдяки тобі, леді, - злорадно захопив кронпринц.

- Що, чорт візьми, ви робите!

Мої брови розлючено злетіли вгору.

- Коли я сказала, що буду вашою партнеркою?

Спадкоємець перестав сміятися і спокійно відповів:

- А чому ні?

- Я йду. Танцюйте самі.

Я нервувалася.

- Леді.

Кранпринц затримав мене з найжорстокішим обличчям.

- Ти сердишся?

✔

Перевод: Mirasa

Дякую за читання!

Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.

Стан перекладу: редагування

https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert

Попередня главаНаступна глава