Я почала заїкатися від здивування:
- К-коли... Я...?
- Я здогадався про це, - кивнув Седрік і відразу прошепотів з серйозною особою, — Благородна леді, позичіть мені своє вухо на секунду...
Після цієї фрази я підняла голову і оглянулася.
Емілі і дівчина дивно дивилися на мене.
- Всім відійти назад, - поспішно відігнала я їх.
Потім, переконавшись, що вони відійшли від дивана на п'ять кроків, я нахилилася до Седріку.
Він тихо проговорив мені на вухо:
- Його Високість сказав, що якщо ви почнете все заперечувати зі словами, наприклад: "Коли це я погоджувалась?", я повинен передати повідомлення "Ти зобов'язана прийняти це як подарунок геройю, який врятував мені життя. Це краще, ніж отримати титул на очах натовпу."
- Що?
- "Якщо ти відмовишся, я буду розглядати це як дозвіл на продовження того, що я робив останнього разу."
- Ха!
Я була шокована.
Як тільки я почула слова "того, що я робив востаннє", в моїй голові промайнула сцена.
Морський пейзаж прохолодної вітреної ночі. Наслідний принц, залитий яскравим золотим світлом, раптом нахиляється до мене. І без роздумів принікає до...
'Агх! Боляче!
Я відчувала, як фарба підводиться до обличчя і грозом перетворює мене на помідор.
Седрик продовжував шепотіти мені з серйозною особою:
- Благородна леді, Його Високість вам погрожував?
- ....
- Якщо так, двічі моргніть. Я вам чимось допоможу.
Він раптово замовк і широко розкрив очі.
- До речі, вам погано? Чому ви раптом стали чіпати губи?
Здивувавши його словами, я прибрала руку.
Я навіть не помітила своїх дій, і в мене автоматично вирвалося:
- Ох, нічого.
- А.... - простягнув Седрик з дивним поглядом, наче щось зрозумів з моєї відповіді.
Я почувалась не в своїй тарілці і знову випросталася, нахмурившись.
- Дякую за подарунок, але я ніколи не чула про те, що вирішила стати його партнеркою, тому будь ласка, повідомте про це Його Вищості
- Що? Що мені сказати...?
- Ще невідомо, чи прийду я взагалі на банкет, тому вам краще знайти когось іншого, - посміхнулася я, невимушено потискуючи плечима. - Ніхто не знає, вірно? А може, цього дня у мене підніметься температура?
- Ох, да-да. Звичайно, все так, але...
Седрик мовчав. Ніхто не може передбачити майбутнє, так що я ні в чому не збрехала.
Деякий час він дивився на мене з сумнівом, здавалося, роздумуючи про щось. А потім різво встав.
- Дякую за чай, благородна леді. Що ж, тепер, якщо моя місія виконана я відкланяюся.
- Так, не буду витрачати час зайнятої людини, - зарозуміло похитала я головою, всім своїм виглядом кажучи: "Провали".
- Тоді я піду. Спасибі за те, що погодилися, благородна леді попрощався Седрик.
'А? У мене параноя, чи щось не так?
Я намагалася бути обережною у своїх словах, але почула щось дивне в відповідь і нахилила голову.
Невдовзі після цього принц, який був найспекотніший за свою країну, безпечно залишив її. Хоча це не було великою проблемою, я видужала.
- Емілі, будь ласка, збери ці речі і віднеси в мою кімнату.
- ....
Емілі?
Не дочекавшись відгуку, я повернулася.
Тоді я побачила загадково косих на мене на відстані п'яти кроків Емілі і палацкого. Останній підтиснув губи і вагався запитав:
- Леді, ви... справді ведете холодну війну з насліденим принцом, як кажуть чутки?
- Про що ти говориш ...?
Збираючись перепитати, я згадала про плітки, які ходили за мною і наслідним принцом серед аристократів якийсь час після полювання.
"Тайна пара століття, про яку ніхто не знав! Нажаль розставання чи холодна війна?
~' ''Бесконні залицяння принца за благородну леді привели до її відмови!'
Я квапилася замотати головою і запихала:
- Ні!
- ....
- Все зовсім не так! - луною пронісся в приймальній мій повний образи голос.
***
- Я ще не вирішила, піду на банкет чи ні, так що стежте за мовами, - кілька разів повторила я Емілі і палацом, а потім повернулася в кімнату.
На щастя, герцог поїхав до Імператорського палацу і тренувався на свіжому повітрі.
Нехай я не могла перешкодити асистенту принца приїхати сюди, принаймні про те, що я отримала такі розкішні подарунки, було відомо лише двом людям.
Через деякий час до мене прийшов чоловік, який отримав від мене наказ палацу. Він сам увійшов до кімнати.
- Де Ікліс?
- Гадаю, він зайнятий фехтуванням, леді.
- На заняттях? - Перепитала я.
'Я впевнена, він говорив, що наступні пару днів буде виїхати пізніше. ...'
Коли я трохи зрушила брови, палаций додав:
- Я перевірив задній двір особняка, там немає ні кучера, ані екіпажу.
- Тоді... Схоже, він дійсно поїхав на заняття.
Кучер відвіз би його тільки в село, де він тренувався.
Ікліс, який ніколи не рвав кудись йти, тепер з нетерпінням чекав нового заняття, але я не була проти. Не можна ігнорувати головного героя, який хоче навчитися фехтування.
'Мені потрібно буде вийти завтра'
Я бачила 4% інтересу, але намагалася не розслаблюватися. Якщо я не буду поводитися належним чином, все закінчиться погано.
Коли я роздумувала про те, куди б його звести, то раптом згадала ще дещо.
- Підготуй все до мого виходу, палац.
Дворецький, здивований моєю раптовою командою, спантеличено запитав:
- Без охоронців?
- Так. Я ненадовго.
- Куди ви збираєтеся ...?
- Ну...
Тук-, Стук-. Я замислилась і постукала по своєму столі.
Не уявляю, що може бути потрібно людині, у якої і без мене є все, чого він хоче.
Поїду до торговця зброєю.
Це було просто тому, що я не мала причин контролювати спонтанний порив.
***
Я швидко приїхала в особняку, як і пообіцяла палац.
- Эй! Я чув, сьогодні приїжджав його помічник! Для чого? - запитав, що повернувся з тренування Рейнольд відразу після того як я перейшла поріг.
- Нічого такого. Він дещо запитав про суд на минулих мисливських змаганнях.
- Що? Я точно позбувся всіх фальшивих пліток, що йому могло знадобитися?
- Рейнольд, я втомилася. Поговоримо про це пізніше.
- Эй! Що він питав? Просто дай мені відповідь і можеш йти далі!
Я відмовилася розмовляти і втекла до своєї кімнати.
***
Наступного дня.
Дворець сказав, що Ікліс повернувся на світанку набагато пізніше свого звичайного розкладу. Мене знову охопила тривога.
Однак, я скоро перестала думати про це, хоча й спробувала викликати його і відразу ж запитати, як минулого разу.
'Ну, я сама дала йому ліки.'
Звичайно, мені варто було нагадати йому, що в нього лише годину вільного часу, але того дня я не змогла зустрітися з Іклісом.
- Він поїхав на тренування, як тільки прокинувся.
Я відчувала себе дивно через звичку дворецький повідомляти погані новини з незграбним обличчям.
'Він ... тікайте від мене?
А для цього не було особливих причин.
Можливо, він був засмучений візитом помічника наслідкового принца, але навіть у цьому випадку не став би вести себе так.
Навіть якщо часами він перетворювався на матику, Ікліс приймав реальність і реальні проблеми швидше, ніж будь-хто інший.
Я хотіла негайно обійняти його і перевірити свою зацікавленість.
Але він так старався вивчити фехтування, що не встигав зустрітися зі мною.
"Скільки залишилося до церемонії повнолітніх років?"
Я подумки підрахувала дні до неї.
'Уже два тижні.'
Цього часу достатньо, щоб підняти його інтерес на 4 відсотки.
Але, незважаючи на мій неспокій, я не змогла побачитися з Іклісом ні наступного дня, ані через кілька днів після нього.
Коли я нарешті вирішила особисто відвідати його кімнату в гуртожитку, палац відправив запрошення на бенкет з нагоди дня народження Наслідного принца з вимогою присутності всіх членів сім'ї герцога.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert