Коли я проковтнула цю мову, наслідний принц злегка зачурився.
'Він потомчая віщка?'
Зкинувши бомбу на суддю, я планувала повернутися в герцогство відразу після полювання. От тільки він прокинувся раніше, ніж я очікувала, що дуже мене збентежило.
У мене на шиї вийшов холодний піт.
Мені вдалося зібрати сили в кулак і відповісти без дріжджів у голосі:
- ....Я чудом змогла змусити їх мені повірити.
- Схоже, тобі довелося нелегко.
На щастя, крон-принц не надав значення моїй замінці.
- Якщо подумати, леді чудово виступила на цих мисливських змаганнях. Ти заслужила винагороду за порятунок наслідного принца.
- Не варто....
- Ти чогось хочеш?
- Ні, зовсім ні.
Я не довго думала відмовилася.
Все було зроблено системою. Більше того, я навряд чи отримаю від нього що-небудь, коли він все дізнається. Але варто було мені навідріз відмовитися від безкоштовного приза, як крон-принц насупився.
- Має існувати принаймні одна річ, яку ти хочеш отримати.
- Нічого особливого.
- Так. Ти сказала, що тобі подобається мій колір волосся і золото.
- Що?
'....Хм? Він несе щось дивне.'
Ось що він мені сказав. Але наступні слова швидко відвернули мене.
- Ти хочеш, щоб я подарував тобі скриню золота?
- Сундук золота....?
Це була спокуслива пропозиція. Але тепер я єдина донька герцога Еккарт, а не стара першокурсниця коледжу, що б'ється з голубами за шматок хлібника.
Крім того, навіть якщо у мене буде багато грошей, я все одно буду не в змозі їх витратити, так навіщо мені марні дрібнички?
- Немає потреби.
Я з великим жалем відмовилася.
- Кажи, чого хочеш. Поки я не передумав.
Можливо, він образився на серію відмов і його наступив ненавмисно.
- Тоді... у мене є до вас прохання.
Роздумуючи про це, я вирішила добре забезпечити собі певну гарантію щодо того, що мене турбувало.
Каллісто схилив голову.
- Яка?
- Пообіцяйте, що виконаєте її. Що б не трапилося.
- Мені вже страшно, що ти попросиш щось нереалістичне.
- Це не так вже важко виконати прохання.
- Тоді виклади.
Він зарозуміло задирав підборіддя, розвалившись на ліжку.
- Тільки не проси у мене зараз голову Імператриці. Це займе деякий час. А ось головушка марказа Еллен, напевно, можна забирати вже зараз.
- Мені ні до чого голова маркиза Еллен.
Я не хотіла думати про це, тому відразу перейшла до справи:
- Що б ви не почули потім, будь ласка, не вбивайте мене.
- Що?
- Я сказала вам не вбивати мене, що б не сталося. Якщо ви хочете дати мені нагороду, пообіцяйте це.
- Ха.
Хоча я серйозно попросила про обітницю, відповідь була лише на сміх.
Крон-принц розгубився і запитав:
- Невже в очах леді я виглядаю кровожерним маніяком?
"Так і є, хіба ні?"
Мені хотілося вимовити це вголос, але мене зупиняли блискучі червоні очі.
'. ...Навіщо ти задаєш питання, якщо не хочеш чути на нього відповідь?'
Поки я бурмотіла скарги про себе, він підняв брови і перепитав у відповідь:
- Хіба молоді леді зазвичай не просять запросити їх у палац ще раз або коштовності імператорської сім'ї? Навіщо тобі якісь марні обіцянки, якими ніколи б не зацікавилися інші дівчата?
- Ви колись вже намагалися це зробити.
- .......
Як тільки я відсторонилася, крон-принц посміховисько.
Він задумався на мить, а потім відчинив очі з легким відтінком сумніви:
- Ти випадково... не наробила нічого в суді, поки я був у відключці?
- .......
Настав мій черга грати в мовчанку.
'Він реально медіум.'
Глоть-. Мені вдалося проковтнути крик.
Я перебувала в жахі від його тваринних інстинктів, які помітили невдале.
- Ох, нет же. Що ж такого я могла зробити?
- Тоді чому ти просиш мене про це?
- Я просто хочу запобігти те, що може статися наступного разу, якщо ми зустрінемося на банці. Тому що тоді мені дійсно було дуже погано.
Коли я надула губи, то розстроювалась і сказала:
- Ви ж самі сказали, що нагородите мене.
Я попросила це, тому що ти хотів дати мені нагороду так навіщо ти продовжуєш тиснути на мене?
- Тц.
Спадкоємець, насада, цокнув язиком.
І після довгих роздумів відповів:
- .... Я згоден.
- Правда?
Я була в захваті.
- Ваше Високість дає обіцянку від імені Вашого Високості! Ви точно згодні?
- Так.
Коли я отримала чітку відповідь, кутки мого рота смикали.
'Так! З цим я зможу пройти ще декілька епізодів гри! »
Це була найкраща новина, яку я почула тут.
Я відчула це під час полювання. Хоч би як я намагалась сховатися від викреслених з мого списку головних героїв, неможливо повністю уникнути зустрічей з ними в особливих епізодах.
Крун-принц, якому на відміну від мене було незручно, скомкано проговорив:
- Це так добре?
- Звичайно! Просто чудово.
Я так зраділа, що отримала обіцянку не вбивати мене від найнебезпечнішої людини, яка несподівано розплилася в широкому усмішку.
Каллісто, який, здавалося, був в поганому настрої через те, що його вважають "кровожерним маніяком", раптово розсміявся.
Він був вражений тим, наскільки я щаслива.
- Ты.... Така дивна.
Спадкоємний принц отруїв собі під ніс, кидаючи на мене загадкові погляди.
- Справді дивна.
[Интерес 45%]
Я намагалася тримати свої коментарі про справді дивну людину при собі.
Так чи інакше, у мене було хороше передчуття.
Дивно, але за рівнем інтересу Каллісто тепер стояв на другому місці після Ікліса.
І я подумала, що ця гра дійсно божевільна.
***
Останній день полювання видався сонячним. На відкритті, де проходила церемонія закриття, зібралися всі аристократи. Також до них входили герцог і двоє його синів.
Палички, куди звантажували наловлену дитсадку, були заповнені трофеями кожної сім’ї.
Я трохи спізнилася.
Спочатку я взагалі не збиралася приїжджати. Але крон-принц послав мені свого слугу, переконливо наполягаючи брати участь в цьому заході. Півдневе сонце непроникне. Я взяла з собою парасольку, щоб закритися від нього.
- Подивіться туди! Це благородна леді Еккарт!
- А ви чули? Поважана леді підстрелила кількох палаців з арбалету....
- Невже таємна зустріч з нашим наслідним принцом - це правда?
Як тільки я з'явився, там почали розноситися нарікання і шушукання.
"Так. Трещите скільки влізе, вперед.'
Мені було байдуже, я гордо стояла під тінню парасольки на краю поляни.
У моїй голові роїлися жахливі думки, як крон-принц, який почув останні новини, вискакує з нізвідки і без зайвих запитань кидається на мене з мечем.
Поки я думала про це, мене не турбували хвилювання героїв третього плану.
- Прибув Його Високість наслідний принц!
Потім на помст під гучне оголошення піднявся крон-принц.
Я прикрилася парасолькою, щоб він не відразу впізнав мене.
- Чи багато дикунів ви зловили?
Підвищується над усіма наслідний принц приступив до проведення церемонії закриття, зарозуміло дивлячись на натовп зверху вниз. Я трохи здивувалась, подивившись на нього крізь сонячні промені.
'Я майже впевнена, що ще вчора він був однією ногою в труну.'
Крон-принц на платформі не виказав жодних ознак нездужання.
- Ці мисливські змагання пройшли гладко.
Я була приголомшена його безтурботною промовою, яка створювала враження, ніби нічого не відбувалося.
(...) Майбутній імператор завжди повинен бути бездоганним.
Каллісто з честю відповідальність за свої слова. Він дійсно був "наступним принцом з залізним серцем".
- Всі зробили чудову роботу. Цікаво, хто буде найзапеклішим вимаганням цих змагань?
Аристократи посміялися над його словами.
- А тепер давайте перейдемо до підрахунку здобичі.
Крон-принц кивнув людям біля основи помста.
Один з слуг, які закінчили вважати дичами, виніс величезний аркуш паперу із результатами чотириденного полювання.
Невдовзі почали голосно оголошувати імена учасників, закінчення кількості трофеїв та місця.
- Моя здобич присвячена леді Джулії!
- Я віддаю свою здобич леді Наталі...
Час від часу до мене долинали крики молодих аристократів, які вивертали здобич на користь своїх об’єктів.
Слуги були зайняті створенням нових списків.
'О, а це цікавіше, ніж я думала".
Атмосфера швидко виживала завдяки красним, почувши своє ім’я, дамам та іншим свистом і оплеским.
Сенс жарту наслідного принца став зрозумілий.
Незважаючи на настрій, з яким прийшла сюди я зараз із зацікавленням спостерігала за процесом вибору переможця.
Звичайно, чим краща здобич, тим більше в загальному вона була.
Можливо, через призові грошей, деякі люди нікому не віддавали свою дичину. Серед них був герцог.
Імен головних героїв довгі хвилини не було чутно.
Як і слід було сподіватися від світу любові стимулятора, основні чоловічі персонажі намагалися монолювати перші місця.
Нарешті, через досить тривалий час.
- Лорд Рейнольд Еккарт, другий пан родини Еккар!
Чух різано знайоме ім'я.
- Два єнота, три фазани, троє косулі, вісім кроликів, живий! П'яте місце!
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert