Я повільно оглянулася на нього. Тепер він знову говорив про роботу.
'... Що це було? Питання?'
Мені здавалося, що це я повинна створити ситуацію, в якій дізнаюся його першої, і у мене навіть думки не проскакувало, як він сам розкриє себе. До того ж, таким чином.
Кілька секунд я роздумувала, що сказати. Вінтер до цих пір не був ні моєю страховкою, ані викресленим варіантом. Нарешті, я відхилено відповіла:
- Я не думаю, що щось ще станеться.
- Ви все-таки дізналися.
Він відразу відповів. Мабуть, я підібрала правильні слова.
- Я добре запам'ятовую зовнішні риси людей.
Неоднозначно посміхнувшись, я подивилася на нього.
- Ах.
Шпилька вирвала з нього слабке зітхання.
Це було безглуздо, і головна героїня миттєво здобула позицію Вінтера. Тому що вона змогла з'ясувати, що маркас і маг є однією й тією ж людиною за кольором його очей.
Однак, з власного досвіду, я зрозуміла, що в світі цієї гри такий зріст зацікавленості нічого не може зробити. Високомірні аристократи, які зневажають торговців, навіть не звертають уваги на зовнішній вигляд минулих.
- Якщо ви турбуєтеся, що я не зможу тримати язик за зубами, можете стерти мені пам'ять про дітей.
- Це не так.
Приблизно після того, як він підійшов до мене, я без вагань запропонувала йому стерти мої спогади. Вінтер різко похитав головою.
- Не так....
Проковтнувши закінчення фрази, він раптом простягнув руку до мене.
- Леді, здається вас ранять кожного разу, коли ми зустрічаємося.
Довгий тонкий палець доторкнувся до моєї шиї.
- Ай.
Спалах болю мимовільно викликала в мене короткий вереск. Вінтер здригнувся і забрав руку.
На цей раз я сама доторкнулася до цього місця. І відчула холод. Саме тут у мене була подряпина, яку обробляв Рейнольд.
Тоді я нічого не відчувала, а тепер жування посилилося. Здається, ранка непомітно для мене виспалася.
Оглянувши подряпину, Вінтер серйозно сказав:
- Не чіпайте. Вам краще сходити в медпункт....
- Пенелопа.
Це було тоді. Хтось покликав мене. Я повернула від Вінтера голову.
[Інтерез 29%]
Завдяки нагороді за її зацікавлення було відновлено до попереднього значення. Дерік підійшов до мене з кам'яним обличчям.
'Напевне, герцог пішов першим.'
Мене трохи здивувало його відсутність.
- Добрий день, майбутній герцог Еккарт.
Вінтер привітав Деріка легким кивком. Дерік, який намагався з ходу зав’язати зі мною розмову, замучився і неохоче схилив голову у відповідь.
- Дякую за показання, маркиз.
- Що ви, це мій обов'язок.
- Не знаю, про що ви хотіли поговорити з моєю сестрою, але у нас сімейні справи. Це надовго.
- Розумію.
Незважаючи на досить грубий натяк Деріка, Вінтер просто лагідно посміхнувся і відступив.
- Тоді, леді, ми обговоримо це наступного разу....
- Немає необхідності.
Я м'яко схопила Вінтера за зап'ястя. Це було ні що інше, як спроба уникнути розмови з неприємною мені людиною.
- Ми можемо поговорити зараз.
- Пенелопа Еккарт.
Дерік крижаним тоном вимовив моє ім'я. Я почала цікавитися темним волоссям, яке повільно заморгувало.
- ....Що ти робиш?
Обличчя Деріка, який помітив, що я тримаю Вінтера за зап'ястя, помрячело. Не звертаючи уваги на те, що я відчуваю не в своїй тарілці Вінтера, я нагородила Дерика холодним поглядом.
- Я ж сказала, що мені більше не про що з вами говорити.
-Тут багато цікавих очей.
Дерік стиснув щелепи.
- Відпусти його руку і зараз же йди за мною.
Коли я почула цю команду, мені спало на думку:
"З чого це я зобов'язана підкорятися цьому наказу?"
Мені дійсно було нічого йому сказати. Його сім’я не була заплямована пошаною, але всі мої проблеми вже розв'язалися.
- Коли вас почали хвилювати чиїсь цікаві очі?
Я не стримала ухмилки.
- Всі, хто дивляться, чудово знають, що я тільки встала з ліжка. Не варто турбуватися.
- Ты....
Поки я висміювала те, що він назвав моїм захистом, на його точеному лобі виступили вени.
Вінтер був хорошим щитом. Хоч би якою була його увага, Дерік не спішив затягувати мене силою. Глибоко зітхнувши, він трохи пом’якшив свій гнів.
- Так, визнаю.
- ... Що?
- Я был не прав.
- ...
- Але згадай, як ти поводилася раніше. Якщо взяти до уваги твою репутацію і ненажерливість, то кожен може зробити такий висновок.
- Ха.
Роздався сміх.
"Мені було цікаво, що він ще збирався сказати.'
А це... Просто відмова і докір. Він охрестив мене "сумброною", відкрито демонстрував свою недовіру до мене і навіть не збирався питати у мене, чи це було правдою.
Головний герой, холоднокровний хлопець, від якого я млювала під час гри, виявився противним.
- У вас все так просто.
- ....Що?
Фальшиве звинувачення у замаху на життя аристократів, звинуваченні в доведенні їх до божевілля.
- .......
- Це так просто вирішити, якщо повісити провину на мене.
Від мого сарказму очі Деріка зузилися. Індикатор його зацікавлення тривожно замерзав.
- Ви хочете сказати, що мене підставили через мою ганебну поведінку або що мені просто не можна звинувачувати інших?
- Пенелопа Еккарт.
« Інтерс -2% »
[Интерес 27%]
У мене не було ані краплини, ані найменшого зменшення інтересу. Мені, приниженою і образливою, було б байдуже навіть на втрату десяти відсотків за раз.
Його обличчя страшно спотворилося. Я ж, навпаки, широко усміхалася.
- Не переживайте. Я знаю, що це моя помилка. Тому й розібралася з нею сама.
- Хіба те, що ти зморозила, не пошкодить добре ім'я роду Еккарт? Роман з наслідним принцом. Тобі потрібно було сказати....
- Тоді що я повинна була робити?
Я дійсно не могла зрозуміти це, так що потиснула плечима.
Під час сутички з ведмедем, який несподівано зіткнувся зі мною, випадково прогулюючись повз крон-принц перерізав звіра горло і за нами погналися вбивці.
- .......
- Я повинна була сказати це?
Я повторила те, що сказала Дерику минулого вечора. Хоча це була чиста правда, знаючи, що мені ніхто не повірить, я розповіла про це лише Дерику. Але маркер Еллен вже опрацював і його.
Скажімо, я стала державною зрадницею. Чи тебе це б потішило?
- Припини перевертати все з ніг на голову.
Дерік ледве стримував свій гнів, але все одно не відставав. Погляд, що запалює мене, обіцяв мені короткочасне і нещасливе життя.
- Якби ти відразу сказала, що у тебе є докази, ми б розкрили їх, не допустивши скандалу, через якого на репутацію нашої сім'ї тепер лягає тінь.
- А хто змусив мене влаштувати цей безглуздий скандал?
Скрипнувши зубами, я обурилась:
- Ви дали мені можливість сказати, що у мене є доказ?
Було важко контролювати вираз обличчя. Я усвідомлювала, що вже ледве піднімаю рот. І відчувала, що Вінтер дивився на мене збоку. Але це не зупинило мене.
- Ви нічого не чули. Ні пояснень, що це брехня, ні виправдань, ані правди.
- ...Пенелопа.
- Це ви, молодий пане, не чули моїх слів. То чому я знову винна?
Мабуть, через те, що я занадто завелася. Я навіть не згадала, що мені потрібно називати його братом на людях.
(...) Перший молодий пан, я невинна. І в мене є доказ. Якщо коротко, то я ..
(...) ....Вам не здається, що я з якоїсь причини була змушена захищатися?
(...) Той, хто пройшов повз наслідний принц допоміг мені в скрутному становищі і він відрубав голову.
Спадкоємець і таємна зустріч. Я більше всіх не хотіла вживати ці слова в одному реченні. Але, незважаючи на безсонну, сповнену напружених роздумів ніч це було найкраще, що мені вдалося придумати.
Можливо, був кращий привід. Зі світлою головою Деріка і ім'ям Еккартів, я б зняла звинувачення набагато витонченіше. Саме тому я вирішила віддати Дерику кинджал вбивці.
Він тільки проігнорував мене і, зрештою, змусив взяти справу в свої руки.
- Якщо ви закінчите говорити, я б хотіла повернутися до розмови з маркисом. Ми, знаєте, обговорювали хід судового розгляду.
- Не закінчив.
Дерік швидко зупинив мене, ніби з хвилини на хвилину планував йти.
- Як ти знаєш, ситуація була надзвичайною, а яка у нас інформація - вкрай нудна.
- .......
Суспільство і далі зв’язувало ім'я Еккартів та замах на члена імператорської родини, тому слух, що ти вчилася стріляти з арбатету заради вбивства, став вкоріненим фактом.
Дерік знеохочувався і далі виправдовувався. Мені почало здаватися, що це друга частина вчорашнього вистави.
- Я думав, що краще як можна швидше покінчити з усім, щоб швидко витягнути тебе з в'язниці.
- Не розумію, що ви намагаєтеся до мене донести, але я в порядку, молодий пане.
Я відразу ж твердо відповіла.
- Я все одно нічого від вас не чекала.
У цей момент обличчя Деріка перекосилося в моторошній гримасі. З невідомої причини
Замість того щоб розлютитись, він відобразився в негативному світлі емоцій.
- ...Пенелопа.
Він глухий і покликав мене. И....
[Интерс 32%]
Миготливий інтерес швидко зріс. Я трохи здивовано втупилася на нього.
Щоправда, моя допитливість була недовгою. Невдовзі я без вагань кивнула йому на прощання.
- Ходімо, маркиз.
Коли я проходила повз нього з Вінтером під руку, Дерік застиг у кам'яну статую.
Він не намагався втримати мене.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert