- Тут хтось є?
Я моргнула від здивування.
Мене більше здивувало те, що наслідний принц помітив це, ніж ймовірність того, щоб ми тут не одні.
'Він екстрасенс....'
На відміну від Каллісто, в якого обережно забили очі, я не дуже хвилювалася. Тому що якби мені загрожувала небезпека, чортова система відразу повідомила б про це.
Однак ця ігрова система не мала жодного значення. Типово, крон-принц не розбивається в будь-якому випадку всіх їх переріже.
- Я повинен це перевірити.
Він одягнув плащ і підібрав меч, який лежав поруч. Але потім.
- Угх...
Раптом захитався, коротко проливаючи.
- Ва-ваше Високість!
Цього разу я нажахано схопила спадкоємця за руку і підтримала його. Якщо придивитися, він дійсно виглядав не дуже добре.
- Ваше Високість, вам боляче? Сядьте назад, будь ласка.
- Все нормально. У мене просто на секунду закрутилася голова.
- З вашими ранами щось не так? Ви дуже бліді.
Мій стурбований голос раптом розсмішив крон-принца.
- До чого ці питання? Ти ж дала мені ляпаса і, схоже, будеш танцювати від радості, коли я помру.
- О... Ви знали?
- Якби ми були біля палацу, тебе б відправили до в'язниці за звинувачення у державній зраді.
- Державна зрада!
Я відскочила від нього, відговаряючись:
- Це була крайня міра, все виключно для того, щоб розбудити вас, Ваше Високість.
Аъ±вАЦѕо
У цей час з печери знову підвівся вібрація, немов перешкоджаючи моїм незручним виправданням. Я зробила паузу.
Коли вітер вірш, наставлений принц швидко рушив вперед і пильно вдивлявся у печеру.
Приблизившись до багаття, він кілька разів чиркнув кремнем і знову запалив полум’я. Потім засунув у вогонь найдовго й товстішу гілку з усього хворосту, що він приніс. І отримав смолоскип.
- Що, що ви робите?
- Залишайся тут. Я скоро повернуся.
- Ва-ваше Високість!
Я поспішно вчепилася у накидку крон-прица, який намагався з імпровізованим смолоскипом зробити крок до темноти.
- Обов'язково це зараз перевіряти?
Спадкоємець викинув брову.
- Про що ти?
- Це може бути небезпечно. Давайте краще виберемося з лісу, а потім приведемо охоронців щоб вони всі перевірили.
У цей момент. У темряві за спиною крон-принца вислизло біле прямокутне вікно.
<СИСТЕМА> Розблоковано прихований квіст!
Чи ви хотіли б дослідити? [Подозбальна Печера]?
(Нагорода: невідомо)
[Прийти \ Відкинути]
Я безглуздо витріщилася на нього. Тільки я подумала: "Якщо б мені загрожувала небезпека, чортова система відразу повідомила би про це". І ось, моя думка матеріалізувалася. Це було моторошно.
- А якщо воно зникне раніше?
Спадкоємець відповів, подивившись на спину. Мабуть, йому здалося дивним моє раптове мовчання.
- В Імператорському палаці ніхто не може використовувати магію, крім чарівників, пов'язаних клятвою. Через принцип взаємного знищення конфліктуючої мани.
- ....
- Магія відчувається слабо, а значить, їх не так багато. Я швиденько вб'ю їх і повернуся.
Скрр-. Він обнажив меч, наче був готовий розібратися з усім в будь-який момент. Я ніколи не задумувався.
- Тоді, тоді я піду з вами!
Утримуючи сльози, які навертаються, я натиснула [Приняти]. Хоча у мене не було бажання кудись йти, мені більше нічого не залишалося. Я не знала, як це вплине на інтерес крон-принца, якщо він піде один.
Крім того, якщо подумати, всі нагороди за "сховані квісти" були корисними.
- У тебе закінчилися кулі, так?
Спадкоємець з усмішкою поставив мені запитання, коли я нагнулася підняти арбалет із землі. Це звучало так, наче без арбалета я була ні на що не здатна.
- Вдвоє краще, ніж одному, вірно?
- Думаю, ти будеш тільки тягарем.
- Не хвилюйтеся. Мені більше нічого стріляти, тому я цілком самостійно втечу подалі від того місця, коли зіткнуся з вбивцею.
- Ха! У мене немає слів, щоб описати твою хоробрість. Чому Еккарти не навчають імператорської родини?
Крон-принц клацнув мовою з таким поблажливим виглядом, як ніби розмовляв з дитиною.
'Ти перший почав!'
Я роздратовано відповіла йому про себе. А коли я випросталася, піднявши арбалет.
- ...
Раптом мою увагу привернуло щось блискуче. Поруч з арбалетом лежало незнайоме мені зброю. Це були скручені стріли і кинджал.
- Це....
Я відразу зрозуміла, що ці речі вчора побували в тілі наслідного принца. Як не дивно, блищав не гострий наконечник стріли, а ніжний кинджал.
'Чому він ..'
Коли я підійшла до нього, той став мерехтіти активніше, ніби хотів, щоб його взяли. Я підібрала кинджал з спантеличеним поглядом. І тоді.
<СИСТЕМА> Отримано нагороду: [Кинжал з візерунками].
Переді мною несподівано вискочила системне вікно.
'.... То це "спадкодія вбивці"?
Поки я підозріло розглядала кинджал.
- Скільки ти ще збираєшся там стояти? Якщо не хочеш йти, говори відразу.
Крон-принц нервово поквапив мене.
- Іду.
Ох. Який нетерплячий.
Я поспішно підбрела до наслідного принца з кинджалом.
- Навіщо ти це взяла?
- Я буду використовувати його замість арбалета для самозахисту.
- Ти вмієш поводитися з холодною зброєю?
Крон-принц здивовано на мене покосився. Звичайно, я й гадки не мала, що з ним робити.
- А тепер підемо.
Я вирушила дослідити [Подоззначну Печеру] з нашим наслідним принцем.
Чим глибше ми заходили в печеру, тим більше вона ставала звивистою. Іноді з стелі капала вода. З бігом часу сила вітру зростала.
Уу--вуш~! Ще один порив розгнівав полум’я смолоскипа Каллісто.
'Тут повинно щось бути.'
Я неохоче зробила крок вперед. Від цих кровожерливих завивання вітру у мене волосся вставали дибки. Кожного разу, коли у мене просказували жалю за прийняття крева, я хмуро дивилася на індикатор над головою крон-принца.
"Сподіваюся, все буде гаразд..."
Для мене було страшніше побачити падіння його інтерес, ніж трохи оглухнути.
Поки ми йшли звивистим печерним проходом, наслідний принц зупинився.
- Леді, поглянь туди.
Звернувши увагу на напрям, в якому він вказував, я побачила слабке сяйво далеко від нього.
- Це тут. Магія відчуває себе сильніше, ніж раніше.
У---у... ..
У цей момент з'явився ще сильніший вітер, ніж раніше. Навряд чи палаючий смолоскип погас. У вміг у вузькій печері стало темно.
Але вітер припинився, а видиме світло здалеку зникло. Це було досить загадково.
- Ідіть туди! Давай!
Я почала підганяти крон-принца, поспішаючи розправиться з квістом. Хоча мені хотілося втекти, я не могла обминути його через те, що шлях був надто вузькою навіть для однієї людини.
- Леді....
Спадок принц озирнувся на мене з кривою.
- Ти точно дворик?
- Що ви маєте на увазі?
- Зазвичай в такі моменти інші леді кричать і падають у мої обійми....
Я фирснула, коли зрозуміла, на що він натякає.
"Мечтай".
- На жаль, дорога занадто вузька, ваша високість. Я не забуду впасти в ваші обійми, коли ми опинимося на широкій стежці.
- З нетерпінням чекаю цього.
Крик-принц з посміхом відповів.
'Можеш не чекати, ми виберемося з лісу, і я більше ніколи не залишуся з тобою наодинці.'
З таким мисленням я йшла за наслідним принцем.
Нарешті ми дійшли до джерела світла. Він був за набагато вужчим розколинам, ніж недавній прохід.
- Стіни слизькі, так що будь обережна, не впадеш.
Крон-принц ледве протиснувся крізь щілину. Я була меншою за нього, тому пройшла цю перешкоду без проблем.
Коли я вийшла, наслідний принц уже був внизу.
'Мені потрібно стрибнути?'
Він незручно дав мені руку.
- Тримайся.
Здивований на нього, я швидко простягнула йому руку. Він підтримав мене.
Топ-. Так, з його допомогою я легко опустилася на землю.
Раптом перед нами засяяв яскравий синій світло і подув неймовірно сильний вітер.
- Ух!
Я зажмурилась рефлекторно. Зібране волосся розтріпалося, наче були готові ось-ось спуститися.
На щастя, вітер швидко вщух. Я обережно розплющила очі. Синє-блакитне сяйво погало.
Крун-принц вийшов вперед, не проронивши ні слова. Я озирнулась і повільно попрямувала за ним. Це було досить просторне приміщення, на відміну від шляху, по якому ми щойно пройшли.
Однак, наче печера не була природною людиною, а в центрі приміщення стояла кругла плоска платформа зі сходами.
Вона виявилася вище більшості людей, і я не могла розглянути, що на ній було.
Його наступник твердо ступив на нерівні камені і швидко зійшов на платформу. Крокаючи по його слідах, а після вставши поруч з ним.
Я широко розплющила очі, коли побачила розгорнуту переді мною картину.
- Це....
Дивовижно, що серед плоского кам’яного пьєдесталу стояла верхня частина скелета, підібравши руки з невідомими великими сувоями до неба.
У цей момент навколо мертвого тіла почав збиратися синій світло.
Вшу-!
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert