Здається, вібрація передавалася через фізичний контакт, що зводило на всі мої спроби приховати тремтіння.
'Сам ти тремтишся як дворяга!'
Мене перекосило від його огидного вибору слів. Але я не мала сили чинити зло, тому безпорадно відповіла:
- Це не тільки через холод.
- Тоді?
Крон-принц швидко задав нове питання.
- Просто....
- Просто?
Я спробувала зам'яти цю тему, але проти такої впертості такі тактики не працювали. Знімаючи і вилазячи холодні руки, що час від часу змагаються під довгою накидкою успадкованого принца, я як ні в чому не відгукнулася:
- Закриваючи очі, я починаю замислюватися про те що сталося....
- Проішем?
Крон-принц нахмурився, а потім з розумним "А!" припустив:
- Коли ми впали з скелі? Ох, ти ж відразу втратила свідомість, так що напевно не через це...
- ...
- Ти говориш про той момент, коли тебе, безстрашно вища вперед, ледь не вдарив ведмідь?
- Хаа... Да.
Я втомилася реагувати на все.
- Я трясуся, як двірниця, тому що безстрашно вийшла вперед, і мене мало не вдарив ведмідь.
Мій голос чомусь звучав занадто рівно для людини, що тремтячи від страху.
Коли я глибоко зітхнув, відверто зізналася, що наслідний принц не проколов ні слова. Я думала, він з сарказмом видасть: "Бішана собака може бути навіть такою?" або щось в цьому роді. Раптом.
У затишній печері, де горів вогнище, запанував спокій.
Звичайно, розмовляючи з крон-принцем, я приходила в себе, а озноб і тремтіння трохи вщухли. Однак вони стали дуже втомленими.
Я притулилася головою до великих рук.
'роз він схопив мене без моєї згоди, нехай тепер хоча б відігріває роль подушки.'
Десь у той час, коли мої повіки повільно відтяли.
Коли я був дитиною.
Від "кровати" раптово донісся подих. Мені було лести повертати голову, тому я глянула на нього тільки іскоса. Спадок принц розслаблено подивився на мене і продовжив:
- Думаю, мені було близько дев'яти або десяти років.
- ....
- Я зустрів ведмедя приблизно того ж розміру, що і леді сьогодні, в цьому лісі.
- ....Медвівши?
- Так.
Мене вразило те, що він раптом почав розповідати мені якусь історію. Але я мовчки слухала його.
- Тоді день народження другого принца збігся з полюванням, і я вперше побачив свого брата.
Очі крон-принца заволокло димкою, коли він занурився в спогади. Це змусило його виглядати трохи більш людяним.
Але на мить. Каллісто тут же скручив губи і повернув на обличчя колишній іронічний вираз:
- У дитинстві мені здавалося, що Імператриця протягом багатьох років не давала мені побачити і його волосся, тому що я міг зашкодити новонародженому.
- ....
- Вся знати зібралась на мисливських змаганнях, правда, вони були чисто символічними. Впродовж усього полювання другому принцу давали подарунки.
- ...
- Тільки я стояв з порожніми руками.
Він відреаговано бормотів. Здавалося, ці спогади трохи розчаровували його.
- Я хотів зробити своєму єдиному братові хороший подарунок.
- ...
- Тому, незважаючи на заборону батька, пробрався з луком в мисливські поля.
- ...
- Я збирався зловити дрібного звіра, наприклад, кролика, і подарувати йому.
Невдовзі Каллісто опам’ятався і пополуднів. Він більше не дивився на мене з озорою посмішкою.
'Не можу повірити, що він колись був таким наївним і чутливим....'
Це було дуже дивно. Я розгубилась, дивлячись на принца - спадкоємця, який розповів мені про своє минуле.
Справа в тому, що я зосереджена лише на спробах уникнути смертельної кінцівки, через яку мені не вистачало інформації про головних героїв складного режиму.
Мені було вигідно запам'ятати і використовувати що-небудь в майбутньому, щоб вижити. Тому я ретельно віддрукувала на підкорі головного мозку дитинство крон-принца, про який він мені розповів.
Я знайшов тваринку, яка мені сподобалась, але той утік надто швидко і не зміг підстрелити його. Погнавшись за здобиччю, я випадково зайшов у саму глуху.
- ...
- І натрапив на ведмедя.
Я трохи здивувалася. Ця історія була дуже схожа на те, що сталося зі мною сьогодні. Спадкоємець принц, помітивши мій інтерес, відразу продовжив:
На відміну від леді, я навіть не зміг вистрілити в ведмедя-рятівник.
- ....
- Мені було страшно. Я встиг втекти прямо перед тим, як він мене вдарив.
- ...Ви зіткнулися з ним, коли були набагато молодше мене, вірно?
Суперечливі слова Каллісто примусили мене зморгнути й уточнити.
Мене все ще трясе страх після зустрічі з ведмедем. Всього дев'ять-десять років. Наскільки маленький крон-принц злякався, коли зіткнувся з гігантською звіриною?
Хоча це було незаперечним пом’якшуючим обставином, Каллісто твердо похитав головою.
- Для спадкоємця престолу вік не має значення. Імператор завжди повинен бути бездоганним.
- Але....
- Крім того, я не зміг повністю ухилитися і по глупоті мало не підставив руку під кігті. Якби я замахнувся ще на секунду, вона була б не просто розодрана, а відірвана. Мені пощастило.
- Э-эмн...
Я почала мучити від лікіючої крові історії його лівої руки. Спадковий принц вигнув кутки рота, ніби йому було смішно бачити мене такою.
Коли я приносив ноги від звіра, що переслідував мене... Вилетіла стріла.
- Там була вартова?
- Я теж так подумав... Спочатку.
Кран-принц різко нахмурився.
- Поки я втікав від ведмедя, в мене почали стріляти вбивці у чорних костюмах.
- У-вбивці?
- Їх відправили вбити десятирічну дитину.
Я розкрила рот від його холоднокровного пояснення. Навіть якщо він наслідний принц. Невже посилати десятки вбивць до лісу, щоб убити дитину - це нормально?
Мені пригадалися двадцять сучасних найманців.
'... Він часто через це проходив.'
Ось чому, наткнувшись на вбивць у мисливських землях, крон-принц був чудово спокійний. Дитинство тирана, що погано розкрилось у грі, виявилося жахом, ніж я очікувала.
- ... Хто їх послав?
- Ну, в результаті, розслідування результатів не дало, і особи замовника залишилася невідомою.
Він потер підборіддя, і його очі раптом спалахнули.
- Але, ймовірно, це була імператриця або іноземна держава, яких не можна закликати до відповідальності. У той час другий принц був слабким дитиною, навіть читати нормально ще не вмів.
Я не відчула ні краплі прихильності в голосі того, хто назвав свого єдиного брата "слабою дитиною".
І раптово затурбувалася.
- Ця історія... Чи можете ви взагалі мені її розповісти?
- А що не так? Ти ж не підеш на сторону другого принца. Так і якщо перейдеш, не думаю, що в ній є щось корисне.
Я злилася, але він був правий. І все ж, чому мої руки стискалися в кулаки?
'Він був зламаний ще в дитинстві ...'
Я знову переконалась у причинах, які вплинули на формування його характеру.
- А потім?
- Незважаючи ні на що, я продовжував втікати від ведмедя до найманців, які прийшли по мою душу, і тоді мені в груди потрапила стріла, через яку я впав з схилу.
- В г-грудь?
- Так. На щастя, я не помер завдяки реліквії матері на шиї.
Я машинально опустила очі на шию Каллісто. На його сильному голому грудях не було навіть шматка тканини, нічого вже й сказати про реліквію.
- Зараз її немає. Більше я не міг використовувати цю річ, тому з тих пір зберігаю її окремо.
Спадкоємний принц ехидно розсміявся:
- Я дивлюся, у тебе більше немає претензій до мого виду?
- Кхм!
Моє обличчя запиляло. Я різко відвернула голову, вдаючи з себе закашляючись.
- Так що сталося потім? Що з Ведмедем, який за вами гнався?
Хоча крон-принц підступно присоромився, коли я спробувала змінити тему, він не відповів.
- Смішно, але через те, що я впав зі схилу, ведмідь просто пройшов повз мене і кинувся на вбивць.
Він знову посміхнувся, згадуючи про це.
- Це була кривава бійня. Ведмідь виявився дуже розумний. Він добре показав себе у битві з десятою озброєними людьми.
- Ого-го!
Десь пролунав ведмежий виття. Дуже розлюченого ведмедя-монстра. Переді мною постав сцена, в якій маленький наслідний принц затамовує подих і спостерігає, як ведмідь змітає найманців.
- ....Так хто ж переміг?
Крон-принц негайно відповів з незворушним обличчям:
- Обидві сторони були знищені.
- О...Обе?
- Нехай убивць і було більше, вони не мали при собі зброї ближнього бою.
- ...
- Ведмідь ж, з легкістю їх усіх убив, але після цього загинув від отрути стріл.
Зрештою з величної різанини вийшов живим лише юний наслідний принц.
- Я вижив, і як ти думаєш, що зробив потім?
Цього разу крон-принц несподівано поставив мені питання.
- .......
Я відкрила рота... І зачинила.
Що він міг зробити? Я б на його місці до моменту зіткнення ведмедя і вбивць вже давно би на всіх парах носилася куди подалі з цього лісу.
- Я відрубав мертвого ведмедя голову.
Але наслідний принц ще тоді був непередбачуваним.
- І з гордістю виграв полювання.
- ...
- Після церемонії награбування голову ведмедя, яку я приніс, кинули в купу подарунків другого принца. Тепла кров була неймовірно захоплюючою.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Муд крон-принца в будь-якій незрозумілій ситуації: * спробується відрубати комусь голову*
( he° ✔ ° appname)
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert