- Ч-що....!
Я на автоматі спробувала обурливо кричати, але швидко затремтіла рот.
'Хто тут з нас підійшов і почав приставати до мене, поки я нерухомо сиділа, будуючи зі себе скелю?'
Почувши відповідь крон-принца, Дерік негайно повернув до мене голову.
Цього разу холодніше поглядом почали скручувати мене.
Індикатор над його головою раптом закрутився.
« Інтерс -1% »
[Интерес 25%]
Я розчарувалася тим, що втратила інтерес до правди і не могла стриматися від того, щоб передати правду:
'Ні, неправда! Я нічого не робила!
Попередження про те, що "робо не закінчиться ув'язненням", все ще було свіже в моїх спогадах.
Дерік пильно подивився на мене, хитаючи головою, і незабаром відвернувся з тихим подихом, який могла розчути тільки я.
- Моя сестра ще не повністю видужала, Ваше Високість.
- ...
- Не знаю, який гріх вона вчинила. Але будь ласка, будьте милостиві...
- Леді обдурила мене.
- Обмазала....?
У мене відпала щелепа. Він розповідав про ті епізоди мого життя, яких я сама не пригадувала.
- Вона не дотримала нашої відвертої клятви і безжалісно розтоптала моє серце.
Я була готова поспішно спростувати його безпідставну заяву.
- Що ви маєте на увазі?
Але Дерік мене випередив. Його брови відразу зрушилися.
Спадок принц потиснув плечима.
- Ти забула? Я досі чітко пам'ятаю, які гарні слова шепотіла мені леді в саду-лабіринті...
- Ва....Ваше Високість!
Я перебила його криком.
Герцог і двоє братів вважали, що божевільний крон-принц поранив мене просто так, без будь-якої причини, тому що вони навіть поняття не мали, яку нісенітниця я ляпнула.
'Ох, чорт візьми, мені потрібно терміново затягнути його в безлюдне місце і пристрелити!'
Я рішуче кинула:
- Думаю, недавно я обговорилась... Давайте відійдемо поговорити на хвилинку, наодинці.
У ту мить, коли я, більше не в силах терпіти це фарс, зібралася забрати його і сховатися з очей Деріка.
- Кюу-!
- Ааа!
Роздався гучний крик і зойк.
Всі мої погляди, включаючи мене, навернулись у той бік.
Що це?
У куті банкетної поляни з’явилася гігантська повітряна куля. Розміром з двоповерховий будинок.
Коли він проходив повз озеро, у мене з’явилась асоціація із нефілім ґумовою качкою.
- Кэу, Кюэ-!
У цей момент повітряна куля завивів.
Я нарешті зрозуміла.
'О боже.'
Екзотичне створіння, видане жінками з іншої країни, стало величезним.
У цей час монстроподібний повітряний шар завився і побіг.
- Кюу, Кью-!
- АааАа! Рятуйте!
Люди побігли в розсипну, рятуючись від великих курячих ніжок.
Вій, який видавався мені милим, тепер лякав.
- Ааай! Допоможіть!
Одна з леді, яка втекла від того несподіваного монстра, спіткнулася і впала.
- Кюу-!
- Ааа!
Коли тінь пташиної ноги монстра-крорика опустилася на неї.
- Б* ***!
Дерік, який стояв поруч про мене, виснував нецікаве слово і кинувся до жінки, яка потрапила в біду.
Він витяг меча з піхви, швидко добрався до звіра.
І підставив свій клинок в центр курячої лапи, яка збиралася розчавити жінку.
- Кюу-...
Перед тим, як нога монстра зіткнулась з землею, вона на мить завмерла.
Меч прогнувся, і гроза зламалася в лічені секунди.
Але цього Дерику було достатньо, щоб схопити жінку за руку і витягнути до себе.
Леді, яка була в його обіймах, перебувала у легкому шокі.
Невдовзі після того, як вони вибрали меч Деріка повністю розлютило ногою монстра.
- Варта! Викличте варту!
- Кюу, Куе!
Створення стало ще жорстокішим, ніж колись. Просторна лужайка, на якій недавно панувала мир і спокій, поринула у цілковитий хаос.
- Наслідний принц там!
Свозь божевільні візги і крики, я почула чийсь гучний голос.
Я подивилася в його сторону широко розкритими очима.
- Убий його!
Кілька одягнених в чорне жінок, які пронесли чудовисько на самому початку, загрозили, показуючи на крон-принца.
Після цього дикий звір обернувся.
'Безумі.'
Туди, де пліч-о-пліч стояли ми з наслідним принцем.
'Це не той жанр! Чому в люблячому симуляторі раптом з'явився монстр?"
Я була приголомшена тим безглуздим поворотом.
- Кюу, Куее-!
Тим часом, почувши новий наказ, монстр шаркнув ногою об землю.
Як роблять бики, готуючись розбігтися.
- Твоєму братові ця жінка дорожча від його єдиної сестри.
Це було тоді.
Зраджений принц, який стояв за мною всупереч затору звіра, несподівано обійшов мене і заговорив.
- На його місці, я б ніколи не залишав свою сестру з хлопцем, який її мало не вбив. А тим більше, у такій небезпечній ситуації.
- ....
- Що, якщо я, який заманив тебе на розмову, кину тебе в якості приманки і втечу?
Від цих слів я застила.
Якщо він дійсно так зробить, мене затопче на смерть цього монстра.
Стояло мені мовчки побледнити, як крон-принц посміхнувся.
- Це жарт, розслабся леді. Я не буду так на очах у всіх.
- Це....
- Пора мені пожинати плоди своєї роботи.
Коли я спробувала запитати, чи це справді жарт.
Він уже блискавкою мітнувся вперед, з мечем наперевіс.
- Кюу, Куув-!
У цей час монстр теж перестав копати землю і зірвався з місця.
Тудх-Тудх... Земля затремтіла.
Наслідний принц, який іде на всіх парах перед самим зіткненням з монстром підстрибнув у повітря.
І встромив свій меч у око монстра.
- Киуу-!
Здичавий звір з хворобливим ревом заскакав.
Тіло крон-принца штормило в повітрі, як лист паперу.
'Ох, він впаде. ...!'
Однак я не могла довго хвилюватися.
Він балансував, тримаючись за ефес однією рукою, а потім.
Чмяк-! Меч різко б'ються.
Коли його ноги зрештою торкнулися землі, монстр перестав рухатися. И....
- Кюу....
Рухнуло.
Розплавлений по землі монстр був схожий на жванну гумку, тільки голова злегка фарбована, майже розколота навпіл.
'Е-е-э....'
Я зморгнула.
Все сталося в мить ока.
Спадкоємець, який закінчив зі звіриною менш ніж за пару хвилин не відривав яскраво-малих очей від чогось.
- Дивно.
"Чем-то" була група в чорному, яка контролювала монстра.
Вони збирались у коло, прикриваючи спини один одному і витягуючи свою кришталеву кулю.
Щоб палаци не могли наблизитися до них.
Мабуть, це спрацювало ліпше, ніж я очікувала. Адже навіть Дерік стояв біля них з обломком меча і не хотів іти в їхній бік.
Його рятівна жінка вже давно зникла з його рук. А крон-принц пильно дивився на банду злочинців, бурмочучи собі під ніс.
- Чому так тихо? Імперська сторожа давно повинна була прибути.
Ті, хто втікав від палацу, шепотіли про це вдалечині.
Справді, якщо подумати, при такому переполохі хтось неминуче викликав би варту
Тим не менш, як ні дивно, вона все ще не подавалася.
Крім того, якщо підкріплення затримується, зараз ідеальний час для вбивства.
Тому що, крім молодих людей на кшталт Деріка і успадкованого принца, які принесли з собою мечі на банкет, всі інші були беззбройні.
- Якщо думаєш, що все скінчено, то ти помиляєшся, Каллісто Регулус!
У цей час, одна з особин в чорному закричала. Хриплим голосом.
Через мініатюрне тіло, я припустила, що вона - жінка, але думаю, це не зовсім так.
- Тобі не піти звідси живим!
- Ви залишки Нового Царства Лейли*. Ха, ніколи б не подумав. що вони захочуть використовувати групу дівчат, видаючи їх за сіднок....
Мережі - це маленька безлюдна держава, розташована далеко від Імперії Інк.
Крон-принц опізнав їх.
Він потрапив в яблучко. Команда в чорному здригнулася. Не впевнена, але це була одна з повалених Імперією країн.
- Вам було б нелегко пройти огляд. Хто вам допомагав?
- Такий огидний тип, як ти, не повинен стати імператором!
Коли на його питання дали зовсім не та відповідь, яку очікувався, крон-принц нахилив голову.
- Чому?
Схоже, він і уявлення не мав, чому ні, якщо так.
Коли я побачив цю картину, компанія людей у чорному розлютила:
- Тому що через розпочату тобою війну були пролиті моря крові і втрачені десятки тисяч людських життів!
- Ну, не думаю, що ви, хлопці, які використовували людей в якості їжі і об'єктів для експериментів, можете так говорити.
- Заткнись!
Крім того, ви недавно викрадали дітей і експлуатували їхні магічні здібності.
- Це, все це було наказом великої богині Лейли: тільки тоді, коли мерзенні люди, що виступають проти бога, зникнуть...!
Це була обурлива заява. Адже кілька тижнів тому, я чула:
(...) Інші, язичницькі секти, проголошують фальшиве твердження лише тоді, коли всі істоти, які використовують магію, зникнуть, народиться правдивий імператор, вибраний Богом*.
'Що Вінтер говорив про цю організацію тоді?'
Уважно спостерігаючи за ними, наслідний принц глузливо запитав:
- У такому випадку, що ви думаєте про кланів Герс, які, ймовірно, вдячні мені за те, щоб я ліквідував вашу одноособово встановлений тиранію?
- Як посміхнулися ці маленькі виродки...
- Що ж, вистачить відповідей.
Раптом чоловік, який ставив запитання, підняв руку і зупинив потік слів та не слухав відповіді.
- У будь-якому випадку, ви все помрете від моєї руки, як і дикий звір, якого ви принесли сьогодні.
Скрр-.
З цією моторошною фразою він підняв свій меч, виблискуючи алими очима.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert