У мене щелепа відвисла. Що він, чорт візьми, несе?
Слова герцога звучали так, ніби він дозволив мені стріляти в людей.
- О-отец. Ви маєте на увазі...
Коли я заїкалася, то побоювалась, чи моя інтерпретація його слів є правильною. Тоді герцог голосно клацнув мовою.
- Тське, не згадай ганьбити сім'ю, бігаючи по окрузі буйної кобилою, як минулого разу!
- .......
- Вони втрачають свідомість, а потім і пам'ять, так що тобі просто залишається ліквідувати свідків. Второпав?
Він ніби намагався навчити уму-розумі свою незрілу донечку, яка постійно вплітає в неприємності.
'Але я чула, що мені заборонили брати участь у змаганнях на рік через загрозу пристрелити когось з арбалета!'
Однак замість того, щоб попередити мене не повторювати своїх помилок, він замінив болти на кулі з заклинанням позбавлення пам'яті.
'Боже...Герцог такий. ... Невероятный.'
Чи я маю сказати, що ситуація з Пенелопом неймовірна?
- Чому мовчиш?
Герцог одягнув на оніміла мене, наче починав терзатися сумнівами.
- А, так....
Я відреесно бормотала.
Я не хотіла говорити, що буду слухняною і ні на кого не полюватиму. Це підтвердить мою участь у спортивних змаганнях, чого я хочу уникнути...
- ... поняла, Отче. Я буду використовувати його з розумом.
- Кхем. Це добре.
Коли я вугрумо дала йому розпливчаста відповідь, герцог кашлянув і додав:
- Я запросив тебе сьогодні, щоб вислухати всю історію і віддати це, а не лаяти.
Як же несподівано з його боку потішати мене. Я подивилася на герцога широко відкритими очима.
- Ем-м, якщо ти все розумієш, закінчимо на цьому. Можеш йти. Наша розмова вже досить довго.
Не знаючи, що ще сказати, він усміхнувся і швидко звільнив свій стіл.
Потім одразу ж наказав покоївці віднести арбалет до моєї кімнати.
Дивлячись на столик, який був прибраний в мить, я злегка зам’ялась.
- Ем, я .....
Він дуже вдивлявся у мене, коли я залишилася сидіти на місці з дивним виразом обличчя.
- Хм?
Ах, ладно. Раз я принесла, ніщо не заважає мені подарувати його.
- У мене теж є дещо для тебе, Отче.
Я дістала предмет, який недбало хирала за спідницею.
На відміну від коробки, що я дала Емілі, ця була обтяжена розкішним оксамитом. Я відкрила її і обережно поставила перед герцогом.
Яскравий срібний блиск осліпив круглі очі герцога.
Він виглядав дуже здивований раптовим подарунком.
- Невже це...?
- На ньому вигравають заклинання телепортації, що активується в надзвичайній ситуації.
- Навіщо ти мені його даєш...
Як і очікувалося, він зреагував так, ніби не отримував навіть садового цвіту від своєї молодшої дочки.
Усередині похитавши головою від глупоти Пенелопи, я пояснила ніжним тоном:
- Сьогодні це найпопулярніший подарунок серед палаців, які беруть участь у мисливських змаганнях, Отче.
- Подарунок...?
- Так. Я чула, на це полювання запрошені гості з інших країн, і вони випустять на неї рідкісних тварин, яких привезли із собою.
- Верно.
- Я б хотіла, щоб ви тримали його при собі протягом всіх змагань, на всяк випадок.
Хто в цій імперії насмілиться на мене напасти?
- Вони можуть і не нападати, але неможливо передбачити, що зроблять несхвально господарі, націлений на політичний вплив родини Еккарт.
Після моєї відповіді герцог втупився на мене як на незрозумілу, небаченої раніше нікому звірі.
Блискучий срібний амулет, який я дала йому, був досить дорогим через закляття екстреної телепортації.
Насправді я думала про версію з захисною магією, але це виглядало краще.
Еккарти не брали участі в полюванні і дотримувалися нейтралітету. Але якщо хтось уб'є або нападе на герцога Еккарт, почнеться нова війна, тому жодна людина не стала б так необережно діяти.
'Тим не менше, його можуть взяти в заручники. '
- Якщо з моїм батьком щось трапиться, впевнена, з'являться сили, що намагаються залучити рід Еккарт в конфронтацію фракцій.
- Тільки подумайте, у тебе бувають такі чудові ідеї...!
Він був приголомшений, але подивився на мене і вигукнув: "Ні, нічого" та ненадовго замовк.
- Л-ладно, я буду носити його з собою.
Він відповів з таким же спантеличеним поглядом, як я отримала арбалет, оснащений "магією, що стирає цілі пам'ять".
Здавалося, він зовсім не очікував, що його безглузда прийомна донька дасть йому такий важливий подарунок.
- Тоді я піду.
Спочатку, цей "сюрприз" був призначений для того, щоб охолодити гнів герцога. Хоч би як там було, він був відданий з абсолютно іншою метою — обмін подарунками.
У мене чогось защемилося в серце, так що я стала і поспішила до дверей. У цей момент.
- Пенелопа.
Мене раптом очорнили низьким голосом через спини.
- Так, Отче.
- ...Ти помітно виросла в останні дні.
Герцог пропалював мене загадковим поглядом.
Це був приємний комплімент. Однак у мене в горлі встав кома. З невідомої мені причини.
В цю секунду мої губи мимовільно заступилися.
- ...Герцог.
Коли я через довгий час знову звернулася до нього за титулом, блакитні очі герцога повільно розширилися.
- Я не можу сказати, що ніколи не відчувала образи.
- .......
- Але...
Це заради жалюгідної Пенелопи? Или...
- Я ніколи не звинувачувала вас за те, що ви привели мене сюди.
... Через те, що до мене ніколи не ставилися навіть як до нерозумної дитини, на відміну від Пенелопи?
У цей момент.
<СИСТЕМА> Ви отримали 15 очок репутації за поліпшення ваших відносин з герцогом Еккарт.
(Всего: 30)
Незважаючи ні на що, хотілося плакати.
***
Полювання триває лише пару днів.
Вранці я викликала палацкого, щоб забрати тупі дерев'яні болти для тренування. Адже дорогі зачаровані кульки не були придатні для практики.
- Леді, ще ось....
Дворецький дав мені пачку болтів, але не квапився йти. Він кілька хвилин вагався, після чого подав мені паперовий конверт.
- ....Що це?
У мене відразу прокинулася підозра, бо я успішно зустрілася з Вінтером і наказала палацу спалювати всі запрошення.
- Це лист з палацу, тому я не маю повноваження розправлятися і з ним теж.
- Із.... Дворца?
Слова палацу змусили мої лицьові м’язи нервово скоротитися. Що могло знадобитися від мене палацу, якщо вони висилають мені листа?
Змій, видрукований на золотій восці, виглядав зловісно.
'.... Я не хочу читати це."
Але мені треба було переселитися, щоб підготуватися. Глибоко зітхнувши, я розкрила конверт канцелярським ножем.
Після, викинула зміст і почала читати.
[Дорога леді Пенелопа Еккарт,
З нашої судової зустрічі в лабіринті пройшло вже кілька місяців.
Весь цей час я наказав посилати леді запрошення на кожен банкет, великий і маленький, що проводили в палаці, але, схоже, ви не шанували жоден з них своєю присутністю.
Ви все ще страждаєте від отруєння металом?
На щастя, незабаром почнуться мисливські змагання і до нашої нової зустрічі залишилось кілька днів.
Леді, ймовірно, чула також, що заборона на вашу участь була знята, вірно? Я особисто заступився за свою болісну даму серця і проголосував на вашу користь.
Отже, бажаю вам поправитися найближчим часом, щоб я міг помилуватися вашим повністю здоровим обличчям.
Р.S. Ви ж не забули про обіцянку, яку дали мені? Краще б вам пам'ятати про нього, леді.
Я дуже сподівався на вашу відповідь і довго змучився в очікуванні, коли ви нарешті справитесь із цим проклятим отруєнням.
(...) Каллісто Регульус.]
- Ненормальний!
Прочитавши розмашистий курсивний підпис, я безжалісно зм’якшила папір, стиснувши зуби.
'Чому він ще не забув?'
Мене вразила впертість наслідного принца.
Я не могла зрозуміти, чому після реінкарнації в персонажа гри-симулятора-видань мені приходитьться отримувати листи з погрозами, а не любовні повідомлення?
- Л-леді?
Дворецький здивовано глянув на мене.
- Хіба це не лист?
Да. Просто лист від божевільного, з яким я не хочу мати нічого спільного.
- ...Дворецька.
Я не могла проковтнувши їдкого відповіді, швидко запитала:
- Коли сьогодні закінчується навчання лицарів?
- Наскільки мені відомо, о шостій вечора... а чому ви питаєте?
Спочатку, я збиралася постукати тільки один-дві рази, коли у мене знайдеться час щоб оцінити навички цього тіла, що влаштовував такий переполох минулого року.
Але передумала.
- Я планую скористатися тренувальним полігоном сьогодні.
З'явилась причина, через яку мені тепер потрібно було негайно опанувати арбалетом.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert