На небі не було жодної хмаринки. Ідеальна погода, щоб звабити любовну ціль.
Я підійшла до тренірового майданчика, розмахуючи віялом, що принесла мені Емілі, але я не почала швидко заходити на її територію, зупиняючись перевірити ситуацію здалека.
Еккарти, мечники Імперії, приділяли велику увагу навчанню лицарів, чого і слід було очікувати від людей, які носять такий титул, тому я не могла бути обачною переривати тренування.
'К тому ж, я не горю бажання торкатися меча своєї шия, як минулого разу."
На щастя, це рішення було правильним. Тренування було в самому розпалі.
Я заховалася в деревах і прибиралася до полігону.
Деякі групи тренувалися в парах, а інші з вмираючим виглядом тягали важкі металеві блоки навколо поля.
Поблизу учні з дерев’яними мечами тремтіли у художньому протиленні солом’яних чучел.
Я старанно дивилася на Ікліса, шукаючи його.
А коли нарешті знайшла його, потемніла обличчям.
'Чому він на самоті практикується в куті?'
На відміну від інших навчальних закладів, він сам тренувався.
Я гадала, що він став вигоїм, але коли побачила це на власні очі, моє серце почало обливатися кров’ю.
Але, дивлячись на його фігуру, я почала жаліти себе.
Тык-, Тук!
Чоловіки, які ледве вступили на шлях лицарів, завдавали точних та секованих ударів у життєво важливих областях.
Ікліс не просто проколов і бив по чучелу, він перетворив свою мішень у труху.
Резь-, Швах!
З кожним змахом його меча лякало завбільшки зі дорослу людину по швах.
Повсюди розліталися солом’яні осмітки. Не тому, що він крохав меч - манекени ламалися тільки від його грубої сили.
'О-о, ось вони які, вміння Майстра Меча.'
Звичайно, у мене мало що відомо про фехтування, вони викликали захоплення.
Хоча невдовзі я зрозуміла, що думала як простий обгортувач.
Витержену солом’яну ляльку вже витіснили, і вона зустрілася з тупим мечем Ікліса.
Хрючись-!
З гучним тріском дерев’яний меч зламався навпіл.
Ікліс зупинився і з сумом втупився на два куски дерева.
- Эй!
Це було тоді.
- Чорт забирай, скільки ще ти їх ламатимеш! Ти заплатиш за дерев'яні мечі, виродку!
Бух-!
Хтось підбіг і люто пнув Ікліса в живіт.
'Цей покидьок намагається вкоротити моє життя!'
Мені ледве вдалося стриматися і не поспішати до них.
Тому що я вирішила, що краще спочатку спостерігати за ситуацією, а не нестися вперед зломаючи голову.
Як правдивий головний герой, Ікліс не врятувався. Він лише трохи відступив назад.
Однак, здається, що суб'єкта, який атакував його тільки розстроює таку реакцію.
- Ей, ти не збираєшся вставати на коліна?
Вибачте. Відтепер я буду акуратніше.
- Скільки ти їх вже зламав? Ти хоч знаєш, яким поглядом нас обдаровує заступник генерала кожного разу, коли ми замовляємо нові дерев'яні мечі? Ану забудь. На колени.
- .......
- На коліна, виродку!
- ....Зараз йде тренування. Я прийму покарання після неї.
Ікліс відповідав з опущеною головою.
Мабуть, скандаліст був лицарем, відповідальним за спільну приналежність рицарів-учениць для тренування.
Ікліс говорив розумні речі.
Оформлення учнів рідко з’являлося під час навчання. Тому його закупили оптом і за низькою ціною.
Так що було несправедливо обговорювати його покарання і принижувати перед усіма за те, що він зламав один дешевий дерев'яний меч.
Однак Ікліс відповів, що отримає покарання пізніше, наче звик до такого.
Дивлячись на його невиразне обличчя, я усвідомила: "Це - норма."
- Ха, подивіться-но на цього виродка! Ти справді вважаєш, що рабам потрібно тренуватися?
- .......
- Та годі, невже віриш у свою господиню?
Мабуть, дебошира злило мовчання Ікліса і тому моєму охоронцю відвісили затручницю.
- Тебе ввели в оману, виродок. Пані, якою ти належиш, повне розчарування.
- .......
- Думаєш, фальшивка, яку викинуть за поріг, як тільки леді Івонна повернеться, буде піклуватися про простого раба? Вона навіть не може подбати про свою шкуру.
- Не ображайте мою господиню.
У той момент. Ікліс, перед тим як бурав землю поглядом, раптом підняв очі і заговорив.
Рицар, що вдарив його, розтрощився хохотом.
- Чому? Ми поливаємо брудом навіть короля, коли його немає поблизу. Чому ми не можемо вистрелити твою господиню, яка пропихнула тебе сюди, але і носа тут не видно?
- Ви не повинні ображати леді, коли називаєте себе лицарем.
- Ага-ага, дякую за демонстрацію щенячої вірності. Кидай цю справу! На коліна, швидко.
- .......
- Оце ж впертий осів! Эй! Хапайте його!
Він крикнув до інших лицарів, які непомітно зібралися навколо.
Усі вони, з цікавістю спостерігаючи за видовищем, здавалися частиною однієї банди, що оточила Ікліса.
Той не опирався, тільки мертвими очима дивився в порожнечу.
Я не розумів, чому Ікліс так поводиться.
'Я наказала йому змусити всіх людей в особняку прийняти його.'
Ікліс боїться, що якщо буде відбиватися, до моїх вух дійде чутки про створені ним безлади.
Він хвилюється, що його можуть відправити назад на невольничий ринок.
Люди, які схопили Ікліса, грубо повалили його на землю. Інші відтягли десь солом'яні килимки.
- Хэй! Давите его! Втопите в землю....
Я вийшла з-за дерев тоді, коли заводила почав збуджено вигукувати заклики бити сильніше.
У моїх руках був тільки веер.
Коли я підкралася, то вмозала його по голові.
- Ай, чорт! Який жах....!
- Привіт.
Мій негромкий голос відлунням рознісся по галасливому тренуванні полігону.
- Х-ха! Л-леді...!
Очі секунд тому мерзко чухікаючого індивіда розширилися, грозячи викатиться з очниць.
Коли він закричав від несподіваності, лицарі Ікліса раптово зупинились.
А ті, які помітили мене пізніше, відкрили роти.
Полюбившись їхніми безглуздими обличчями, я змінила свій погляд на Ікліса, що лежить у пилюці.
Можливо, він просто був здивований моїм несподіваним появою, але його тьмяні попільно-серві очі повільно розкрилися ширше.
[Интерес 28%]
Коли я побачила його щораз більше зацікавлення, то з полегшенням видихнула. Здається, моя поява була дуже вчасною.
Після перегляду фізіономії всіх присутніх, я байдуже констатувала:
- Вам, мабуть, весело грати з моїм охоронцем.
- .......
- Хтось може пояснити, що це було?
Мені, природно, ніхто не відповів.
На метушливому майданчику нещодавно стало тихо, як на кладовищі.
Навіть ті, хто перебував в інших районах, дивилися на мене і пристановили свою вправу.
Я подивилася на хлопця, якому щойно тріснула по затилку віялом.
- Ти, назви своє ім'я.
- Ви маєте на увазі мене?
- Так. До якої частини ти приписаний? Перша дивізія?
- Мене звуть Марк Альберт, другий взвод 3-ої дивізії.
Його відповідь розсмішила мене.
'Він наважився травити Ікліса, наче загнаного звіра, але наскільки високим виявилося його власне становище?'
У столиці в мирні часи 3-я і 4-а дивізії були замість вартових, що охороняють будинок.
А значить, він ніхто і звати його ніяк.
- Ти, доповідай ситуацію.
- Я-я?
- Судячи з побаченого мною, ти першим почав провокувати конфлікт.
- Це...
Коли я згадала про те, що стала свідком цієї сцени, він зблід і розгубився.
Того, хто глузливо називав мене підробкою, більше не було.
Через напружений вигляд лицарів я зрозуміла, що звістки про місіс Дон поширилися по всьому особняку.
- Чого ти зволікаєш? Хіба ти не хочеш швидко все прояснити?
- Д-да! Цей, ем, раб .. Ні, Ікліс завдав нам шкоди, тренуючись.
Я продовжувала наполягати, і він говорив.
- Які збитки?
- Ну... Він зламав дерев'яний меч, і ... Ціна дерев'яних мечів дуже виросла останнім часом, а він ламає їх вже не в перший раз.
- Ось як.
- Я-я його навчав. Але потім він несподівано штовхнув мене, старшого за званням, і...
- Справді?
- Д-да!
Мабуть, він вирішив переконати мене в тому, що я не можу стриматись від м’якого голосу.
- Але що, якщо я теж тут була?
- ....Що?
- Я чула, що оскільки ви поливаєте брудом навіть короля, коли його немає поблизу, то можете дозволити собі костерити і господиню Ікліса. Так що ж станеться, якщо його господиня, тобто я, буде поруч?
Його погляд оскленів. Я підняла кутки рота в сліпучій усмішку.
- Чи нормально буде стратити тебе тут і зараз за вияв неповаги до високопоставленого роду, який прийняв тебе на службу?
Полігон занурився у зловісну тишу.
- Угх, ем....
Хлопець переді мною хапав ротом повітря, вдивляючись у викинуту на берег рибу.
- Л-леди....
Один лицар, який не витримав цієї крижаної атмосфери, вийшов вперед.
У своїй охайній формі, на фоні покритих брудом інших лицарів він виглядав як важлива шишка.
- Перш за все, будь ласка. Заспокойтеся. Я зараз же приведу капітана, і...
- Ікліс.
Притулившись глухою на обидва вуха, я покликала Ікліса.
Хоча він все ще був на землі, його погляд відразу змінився.
- Убий цього виродка.
Я вказала на Марка одером.
І той самий момент, Ікліс зірвався з місця.
✔
Перевод: Mirasa.
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert