Рейнольд раптово нудьгував покохався в ухе.
- Тебе привезли сюди в якості заміни Івони, тому я думав, ти будеш хоча б намагатися наслідувати її.
Я просила всім серцем.
- О тебе, мавпі з арбалетом, і так ходить дурна молва, а ти також привезла раба невідомого походження підпортив свою і без того не ідеальну репутацію.
А у відповідь, мене завжди нехтували. Перезирали.
- Не маю уявлення, скільки мені ще доведеться терпіти тебе в особняку.
На обличчя Рейнольда наситилося чиєсь інше, отруйне кривіле кутки рота в усмішку.
- Чому мені доводиться бачити цю темну попрохайку навіть вдома?
У вухах набатом звенів далекий, але оглушливий голос.
Я не могла дозволити собі гризнутися, сказавши, що мені теж не приносило задоволення споглядання його тупої фізіономії.
Через страх опинитися на вулиці.
- .... заміни?
Не треба було йому нагадувати мені про цей інцидент, коли я тільки заспокоїлася.
- Ти коли-небудь розглядав мене, як її заміну?
Під час терміну "безінь з арбалетом" у мене ніби кленув перемикач, мої губи стали рухатися самі по собі.
Рейнольд, який відмовився прийняти мої вибачення, закричав у відповідь:
- Схоже, ти забула ким була раніше. Тобі, невідомій простолюдинці, дали найбільшу милість - підібрали і зробили леді. І що ж, я тебе на руках повинен був носити? Звертатися як з принцесою? Або відразу, як з королевою?
- Так. Ти повинен був холити і лелювати мене, хоча б на початку.
- ....Чого?
- Знаєш що? Якщо у мене буде гарний настрій, я можу відіграти роль твоєї пропавої молодшої сестрички для тебе.
Я стиснула зуби і усміхалася з похмурим обличчям.
З іншого боку, ухмилка Рейнольд почала поволі згасати.
Температура в приміщенні з кожною секундою ставала все нижча.
Це вже не та дрібна сварка, що сталася якийсь час тому. Зовнішній Рейнольд був готовий розірвати мене на шматки.
- Эй....
Він покликав мене приглушеним голосом. А потім.
"Інтерес -2%"
Трапилося Це.
- Дивись, з ким розмовляєш. Як ти смієш...
- Чому? Оскільки у мене є мова, я повинна використовувати її за призначенням.
- Эй.
- Думаєш, ти один можеш ненавидіти?
Я бачила, як 12 років Пенелопи стали моїми очима.
Я розуміла, що не можу продовжувати, але мені було важко зупинитись.
- Я теж можу. Якби знала, що буду приречена голодувати в цьому будинку я не прийшла б сюди ні за які коврижки.
- Пенелопа Еккарт.
- Як я переконала герцога? Легко. Я просто була собою, марною, нікому не потрібної жебраккою.
- Припини.
Рейнольд не міг повірити.
"Інтерес -1%"
Інтерес знову знизився.
Він був розлючений, але також здавався збитий з пантелику. Зрештою, дивитися на всіх звисока і насміхатися було тільки їхнім привілеєм.
Сердита Пенелопа гнівно впиралася, а потім накидалася і він, мабуть, був вражений, побачивши мене такою. Або, можливо, його здивував несподіваний перехід від пасивних вибачень до активного нападу.
У будь-якому випадку, я втомилася від цього.
- У мене не було грошей на похорон моєї матері, я голодувала кілька днів, поки одного дня з'явився твій батько, не назвав мене своєю донькою і сказав мені піти з ним.
- .......
- Ти коли-небудь пив дощову воду поруч з псуватим трупом?
Образ 12-річної Пенелопи поступово почав приймати риси 14-літньої мене.
- А як щодо чужих холодних залишків їжі? Ти коли-небудь збирав їх, змішував, примушував себе їсти цю кашу зі смаком сміття? Ні, вірно?
- ...ей.
- Чому я хотіла, щоб твоя сестра ніколи не поверталася?
"Інтерес -1%"
[Інтерес 4%]
Цікавість Рейнольда впав у ту ж секунду. Якщо я не хотіла померти, то мусив заткнутись і стати навколішки та благати.
- Можливо, тому що думала, що повернуся до тих днів.
Але замість того, щоб каятися і просити вибачення, я вирішила показати йому страх та розпач, які приховувала глибоко всередині.
Бо Пенелопа зробила б так.
Вона благала бога зробити так, щоб справжня леді не повернулася, боячись такого виходу.
- Може бути, тому що думала, що повернуся на вулиці і знову буду нескінченно чекати, коли хтось викине їжу.
- ...Пенелопа.
- Кажи, я слухаю.
Рейнольд ніби задихався.
Мій тихий плач закінчився. Важко дихаючи, я витріщилася на нього.
Страх перед падінням зацікавленості та подальшою смертю зник.
Навіть якщо це мої останні моменти, я не шкодую про це.
Це все було для дурної, наївної Пенелопи, яка виросла в глобальній ненависті і відрази. И...
- Я....
Поки я мовчала, чекаючи кінця.
Рядок над його головою раптово блимнула.
[Інтерс 7%]
- Я... У тебе...
Обличчя Рейнольд застигло, він ледве пов'язував слова.
Воно того варте. Той, хто виріс у дуже тісних умовах, нарешті дізнався про життя нізових.
Він довго вагався, перш ніж сказати:
- ....... Я не думав, що тобі було так важко.
Ситуація докорінно змінилася.
Було дуже приємно бачити, як Рейнольд співає і підбираючи слова зовсім недавно.
- Гадаю, що так.
- ...Пенелопа.
- Ти ж зневажав, але вважав мене досить талановитим, щоб промити мізки герцогу Еккарт і вкрасти місце твоєї молодшої сестри, маніпулятором.
- Це...
- У такому випадку, сподіваюся, зараз ти все зрозумів.
Я глянула на нього холодно, кидавши:
- Коли ти зробив з мене крадіжку, підкинувши намисто, я була звичайною 12-річною дитиною, яка навіть писати не вмів.
Рейнольд вже відкривав рот, збираючись відповісти, але тепер знову замкнув щелепи.
Мені було добре видно, як зіниці його блакитного ока розширилися від шоку, але я не стала щасливішою.
У цю хвилину.
Виу-Вшух- Бабах!
З відкритого вікна за спиною Рейнольд пролунав гучний вибух.
Темне західне небо під час нашої безглуздої суперечки спалахнуло вибухом.
Бум- Тудух!
Почався салют.
Залишивши на задньому плані казковий вид феєрверків, які прошивали світлом темноту, ми мовчки дивилися один на одного.
Щоразу, коли вибухали феєрверки, кольорові плями світла на мить обліплювали обличчя Рейнольда, після чого знову зникали.
Можливо, тому мені здалося, що він виглядав трохи схвильований.
У цей момент шкала над рожевим волоссям знову сяяла.
[Інтерс 14%]
Цікавість значно зросла.
Майже в той же час переді мною з’явилося біле системне вікно.
<СИСТЕМА> Квест [Свідчення на Фестівалі] с [Рейнольд] Це було успішно завершено!
Хочете забрати нагороду?
[Так.\ Ні.)
'...Ха.'
Я сумно посміхнулася несподівано і не до місця, що з’явилося на квісткові вікна.
'Отже, він буде успішно виконано, просто якщо дотримуватися його умови, і падіння зацікавленості на нього не впливає?'
Але, зрештою, я натиснула [Так.]. Ситуація не залишала мені іншого вибору.
<СИСТЕМА> Отримано +3% зацікавлення Рейнольда і [Арбалет].
Дивлячись на миттєве збільшення інтересу, я відчувала, що мій гнів вигорілий і вже тільки димився, як тліючі вугілля.
Буф-! Ф'ють-Бах!
Салют за вікном, на відміну від мене, продовжував повзати.
- ... Навіть якщо мене виженуть з цього будинку, я просто стану бідною Людинкою. Не так вже й страшно.
Я пробурмотала собі під ніс під звуки вибухів.
- Ти завжди виставляли мене попрощайся, ще більш жалюгідною, ніж раби.
Після моєї фрази обличчя Рейнольд повністю спотворилося.
Мабуть, саме тоді, коли я уявила своє життя без родини герцога.
Покинувши на нього погляд, що горіли в попіл холодні очі, я обернулась.
- Пенел....!
Рейнольд відразу покликав мене, спробувавши зловити.
Але, не озираючись назад, я вилетіла з горища.
Мої думки постійно перескакували з ростом інтересу Рейнольда на нашу імпульсивну розмову і назад, поки я спускалася сходами.
[Інтерс 17%]
Це був дуже щедрий результат, хоча я була близько до смерті.
Звичайно, моє минуле Пенелопи було суцільною брехнею.
"Звідки мені знати про нього, якщо його навіть у грі не показали?"
Я заявила, що вона пила дощову воду біля трупа і їла харчові відходи.
Хоча насправді ці неприємні, які дають на жаль події - просто мої припущення про те, що вона пережила.
.... А не моя біографія.
***
[Друго], нагороди за виконання крева "Свідчення на фестивалі з Рейнольдом", я отримала незабаром після цього.
✔
Перевод: Mirasa.
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert