П.п.: 1) Перчатка Деріка з попереднього розділу, за деякими джерелами, може бути хусткою. 2) Пеннел -> Феннель.
✔
- Угх.
Рефлекторно тремтячи і погладжаючи рубінове кільце на лівій руці, я цинічно подумала:
'Коли пес кусає свого господаря, натягують поводок.'
Звичайно, якщо поводок хоч трохи придумає пса, мені доведеться миритися з падінням інтересу.
'Я думала, що він стане моїм останнім шансом, але чому тепер мені здається, ніби він не підходить для цих цілей?'
Відганяючи тривожні думи, я пурхнула головою. А потім перейшла до останнього індивідуму.
- Вінтер Верданді.
Він був першим персонажем, який втілив у життя мій страх різкого зниження інтересу.
Вже тоді я відмовилася від нього, але пізніше "15%" наводили на суперечливі думки.
Найбільшу ваду Вінтера входило, що він раніше познайомився з героїнем, але вважав себе найбільш зміненим із них п’ятьох.
Тум-. Тум, Тума, тум-. Кончик ручки стукав по папері все швидше.
- Ха...
Так і не прийнявши чіткого рішення, я відкинула перо.
- Чому немає нікого легкого....
Це було тоді.
Тук-Тук-. Хтось постукав у двері.
Я була дуже чутлива, поки записувала важливі речі, які не були призначені для чужих очей.
Тому мій голос вийшов більш різким, ніж передбачалося.
- Хто там?
- Феннель, леді.
Це був палац.
- ...чекай.
Я, хитро всміхаючись, повільно убрала на столі паперу в ящик.
І тільки потім, ввівши ручку у підставку, дала дозвіл увійти.
- Входи.
Щелк-. Двері обережно відчинилися, і палаций увійшов всередину.
- Чого тобі?
- Я прийшов передати вам, що герцог хоче пообідати з вами, оскільки ваш останній спільний прийом їжі був досить давно.
- .... пообідати?
Я зморгнула. Це була така дивна пропозиція.
З тих пір, як виявилася тут я завжди їла в своїй кімнаті сама.
Чесно кажучи, порівняно з трапезами інших відомих мені палаців, це була просто серія абсурдних дієт, але мене все влаштовувало.
Тому що краще так, ніж їсти зіпсовану їжу або голодувати, як на початку.
До того ж, це давало мені можливість не зустрічатися з герцогом і його двома синами. А Емілі, яка часто викачала в мене голкою, зараз щиро турбувалася про мене.
"Як здорово є однієї.'
Я зовсім не хотіла спускатися на перший поверх у їдальні і обідати з неприємними мені людьми.
Крім того, мене нудило від думки, що доведеться їсти під пристойними поглядами слуг, які живлять мені люту ненависть за те, щоб я зайняла місце справжньої дочки герцога.
- .... Я не проти поїсти у своїй кімнаті одна, як і раніше.
Я хотіла уникнути цього, тому соромилася.
- І я не впевнена, що мій період роздумів про свої помилки вже закінчився.
- Герцог виявив бажання розповісти вам щось важливе, тому наказав леді теж приєднатися.
- Ти сказав "жорстко"... Чи це означає, що і мої брати будуть там?
- Звичайно.
Чорт. Мені ледве вдалося приховати огиду.
Було б безглуздо показати відверту ворожість до герцога і Дерику перед їхніми найближчими помічниками.
'Ха-а... Самоконтроль, не залишай мене ...'
Я глибоко зітхнула.
- Дворецький. Перш ніж я відправлюся в обідну залу, я віддам тобі наказ...
- Слухаю, леді.
Він якось підозріло на мене подивився.
- Якщо у тебе є що-небудь для шлунка, принесеш мені це після обіду?
Що-небудь для шлунка?
Через те, що я несподівано попросила ліки, ще навіть не пообідавши, палацовий розгублений перепитав.
- Так.
Я впевнено кивнула. Тому що після цього відчула біль у животі.
Я пішла за палацом і вийшла з кімнати.
Підготовка до обіду була завершена, і мене вже всі чекали внизу.
У мене не було достатньо вагомих причин, щоб відмовитися від цього примусового запрошення.
- Останнім часом, герцог, здається, сильно нагруз в імператорському палаці.
Ми мовчки йшли по порожньому коридору, коли дворецький раптом загнався зі мною і заговорив.
Я не знала, що герцог зайнятий. Помітила, що він повернувся додому пізніше за звичайного, але не дуже цікавився.
- Схоже на те.
Я кивнула і безбарвно відповіла.
Я відчуваю, що дворецький чомусь уважно стежить за моїм виразом обличчя.
- Раніше, коли герцог вчасно приходив додому, хіба ви не відвідували спільні обіди регулярно?
- .......
- Ви, випадково, не відчуваєте будь-які незручності в обідній залі?
Від його нескінченних питань я поморжилася.
'.... Пенелопа так робила?
Від неї завжди відгорялися. Коли вона приходила на сімейні обіди, то не отримувала нічого доброго.
Лише байдужість і презирство.
'Вона дійсно.... Ха-а.'
Але я не критикувала її, адже могла здогадатися чому вона наполегливо продовжувала приходити на обіди з сім'єю герцога.
У минулому, я постійно здавалася і ніколи не була такою наполегливою, як Пенелопа.
Але це не означає, що я менше страждала.
Дзвін посуду в їдальні, прості побажання доброго ранку, привітне спілкування - це була ідеальна сім'я, якщо не включати мене у неї...
- ... нелоба.... Леді Пенелопа?
Я отримав голос, який мене влучив.
Феннель, який несподівано дістався сходів, з цікавістю дивився на мене і чекав відповіді.
- Ніяких незручностей немає.
Я нарочито недбало відповіла, спускаючись по сходах, перш ніж він запідозрив щось погане.
- Оскільки я на домашньому арешті через свої гріхи, повинно бути доречно продовжувати носити їжу мені в кімнату.
- Не думаю, що хтось ще так вважає. Не беріть це в голову. Я обмовився.
Можливо, те, що Пенелопа вимовляє такі слова - незвично, якщо навіть широко розкрите очі палацовий скривдив зайвого.
Зробивши паузу, він швидко змінив тему.
- Через те, що леді не виходила з кімнати, герцогу було дуже самотньо.
- .......
- Не звинувачуйте його за те, що вам доводиться брати участь у спільній обіді.
Мене розсмішили промови Феннеля.
Герцог хотів насолодитися собачкою, яку виростив, коли вона перестала виходити зі своєї конури.
Голова сім’ї почувався самотнім, але його не турбувало те, що він їсть їм удочерену молоду дитину, зайшовши в кут своєї кімнати або вмирає від голоду.
- Добре. Мій перший старший брат теж так думає?
- Це....
Дворецький намагався відповісти на моє питання. але я не стала чекати.
- Відкривай.
Ми прибули в їдальню.
Дворецький зарозуміло кивнув слугами, відповідальним за прийняття їжі панів, які струнко стояли біля дверей.
Вони схилили голови, виконуючи наказ Бога, але не змогли сховати свої незадоволені очі.
Це не мало значення. Я не могла дозволити собі витрачати свої сили на другорядних персонажів.
Двері, тим часом, відкрили, і мені з'явилися особи людей, з якими я дійсно буду мати справу.
На чолі столу сидів чоловік середнього віку з різкими рисами обличчя, а справа від нього - [Інтерес 10%] і [Нтерас 20 відсотків].
- Ти не вмієш використовувати годинник, так? Чому так пізно?
Як тільки я зайшла в зал, на мене відразу накинувся з претензями хмурів [Інтерес 10%].
Так почався обід з моїх кошмарів.
Оскільки вони сиділи справа, я, природно, вирушила вліво.
Наступного разу я висунула стілець, а тоді пішов і переконався, що я сіла.
Я прийшла сюди своїми ногами, але відчувала себе злочинницею на ешафоті.
'Обід, чорт візьми. Та стіл ж буквально ломається від усіх цих страв.'
На столі були розкішні делікатеси, яких я не бачила навіть коли прийшла в цей світ.
Звичайно, через те, що я звикла їсти у своїй кімнаті, обсяг приготованої їжі був для мене занадто великий, але тепер дії Пенелопи знайшли сенс.
Поки я милувалася їжею, герцог, що стояв у центрі, негромко обронив:
- .... Приступите.
Ми отримали дозвіл скуштувати страву.
Чесно кажучи, я мало що знала про їдальню етикетку двірян.
Однак Пенелопа не була загальноприйнятою аристократкою.
Тому, навіть якщо я не буду дотримуватися норм пристойності, ніхто мені і слова не скаже.
'Яке щастя, що моя репутація і так нижче плінтуса.'
Краєм очей піддивляючи, які прилади вони використовують, я втупилася на виделки і ложки перед собою, збираючись спробувати повторити за ними.
- ...Хах.
І не стримала холодний сміх.
Всі столові прилади, які я отримав, були призначені для маленьких дітей, котрі вперше взяли до рук виделку.
- Щось не так?
Герцог, що сидів поруч, і тому, можливо почув мій сміх, впився у мене поглядом.
- Нічого.
Я швидко помотала головою і підняла першу лялечку.
Якщо подумати, їм наплювати, чим саме я буду їсти.
'Якби вони дбали про мене, герцог, що перебуває в безпосередній близькості від мене", відразу звернув би на це увагу.'
Вони б помітили, що хтось розіграв злу жарт з їх леді.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за прочитання.
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert