- Ох!
Підстрибнувши від несподіванок, я обернулася.
Після помітила на стіні щось дивне.
- ...Для чого ці лінії?
Там було намальовано чотирикутник.
Я наблизилась до нього.
Тудумх-! З цього місця знову спалахнув звук.
Зрештою я переконалася в цьому. У тому, що гуркіт виходив від стіни, де було намальовано чотирикутник.
Я простягла руку і доторкнулася до лінії.
- Це...
Ретельно її розглянувши, я виявила, що це не лінія, а щілина.
Це було не що інше, як двері. Двері, мабуть, ведуть в секретний хід.
- Охо-хо. Він намагається показати свою таємничість чаклунам?
Моє серце замерло в очікуванні. Це можна було побачити лише в книжках чи фільмах.
У грі Вінтер як привид з'являвся перед героїнем, коли та була чимось засмучена і показував їй чудові фокуси із магією.
Про одного письменника, Вінтера, можна було сказати досить чітко.
"Твоя єдина плакатьна жилетка, яка наведе і підніме тобі настрій, коли сумно!"
Мабуть, вони робили це з метою досягти успіху.
Нормальний режим був нереально легким, а Вінтер - найпростішим.
Він одразу виявив інтерес до героїну, на відміну від головних героїв.
Ось чому я не викреслила його ім'я зі списку, що склала. Він же піклується. Про всяк випадок.
'Хоча зараз я все-таки намагаюся підняти його інтерес до мене.'
Я перестала думати про це і оглядалася навколо.
- Як вона відкривається?
Ручки не малися, і це була не та двері, яку можна відкрити без неї.
Це була просто щілина у формі дверного проєму.
- Абсолютно впевнена, що це не якийсь офісний предмет інтер'єру.
Я потерла підборіддя і глибоко втупилася на двері. Потім знову спробувала доторкнутися до неї.
Хто знає, може там є прихована кнопка.
Прямо тоді, коли я відчула поверхню дверей під пальцями.
З'явився білий прямокутник.
<СИСТЕМА> Схований квес! [Розкрити таємницю чаклуна!]
<СИСТЕМА> Ви знайшли таємну оселю чарівника. Не хочете увійти?
(Нагорода: невідомо.)
[Прийти \ Відкинути]
Я широко розплющила очі, дивлячись на таємний квіст.
- Що?
Це не з'являлося в звичайному режимі.
Я подивилася на нагороду і відразу насупилася.
- Аргх!
Кент, як і написали, був "схований", так що про нагороду не було повідомлено.
Так само, як було з функцією [Вибір Вкл\ выкле].
- Чи треба мені це?
Я зупинилася трохи розкинути мізками, милуючись кнопкою "Приняти".
Цікавість Вінтера була єдиною річчю, що мала для мене значення, і я не дуже хотіла лізти до його скелетів у шафі.
У кожної людини є особисте життя, і що я отримаю від розкриття його секретів?
'У нагороду не обіцяють інтерес. І що, якщо трапиться щось погане? Ха!'
Тільки я збиралася натиснути кнопку "Відкинути".
Дунн-. По всій кімнаті знову пронісся гул.
Стіна вібрувала. Цього разу я бачила все власними очима.
Але якщо це таємна база Вінтера, значить вінтер може бути там.
Тепер я усвідомила, що мені було нелегко чекати. Він все ще не з'являвся.
Мені не варто думати так недалекоглядно. Це, можливо, одна з віток складного режиму, яку мені не вдалося розблокувати під час гри.
Я уважно перечитала рядки в прямокутнику ще раз.
Я пам’ятала лише нагороду, а штрафи за провал не мали ні слова.
Навіть якщо я потерплю невдачу, нічого страшного потім не повинно статися. Напевно.
- А знаєте що? Я вже тут, і я побачуся з ним перед тим як піти.
Я передумала і натиснула "Приняти".
Потім двері з гучним шумом відчинилися. Секретний хід показав себе в всій красі.
Я з упевненістю увійшла.
За стіною був широкий темний коридор.
А зовні здавалося, що не було стільки місця для такого великого і довгого шляху.
Я почувалася героїнею фільму, якими захоплювалася.
Тудумх, Дунн-!
У коридорі продовжував лунати гуркіт.
Я підняла руки і закрила вуха.
'Що він тільки творить?'
Шум, начебто, доносився з іншого кінця проходу. Крім того, в кінці тунелю було видно яскраве світло.
Я пройшла коридор з закритими вухами і, прийшовши, зупинилася.
На самому боці було здорове приміщення, розміром з поле при особняку родини Еккарт.
Кожна стіна була закладена легіоном книжкових полиць, набиті великою кількістю томів.
Бібліотека в особняку роду Еккарт була надзвичайно грандіозною, але це місце було на рівні Національної бібліотеки.
- Вау...
Я роздивлялася якесь магічне приміщення, яке навіть не побачила під час гри.
Окрім об’єму полиць та книжок, тут також було багато інших речей.
Скляні куполи на підлозі. А всередині них різноманітні аксесуари і дорогоцінні камені, яких я ніколи в житті не бачила. Чи це скам'янілості?
В іншій частині кімнати було багато гігантських кісток незнайомих мені тварин.
- Це місце як...
Я роздивлялася казкові хороми.
- Боже мій, воно чудово.
Лише подумайте: ще більш таємні речі в секретному місці!
Я хотіла ближче поглянути на них, тому несвідомо прибрала руки з вух.
А коли я зібралася зробити перший крок.
БАХ! ТИДИЩЬ-!
Про який я на мить забула, оглушливий гуркіт привів мене в відчуття.
- Эй, идиот! Я ж сказав тобі цілитися в цю штуку!
- В-ось так?
- Ось так!
Бах, Хрусть!
- Агх! Обережно з випорожненнями!
Я побачила маленьких дітей, розкиданих по різних місцях в іншому кутку.
У той же момент почали засипати дощем гострі уламки льоду.
У всіх малинівок були маски тварин. Леве, кот, білка, щеня, поросятко...
- А-а, чорт візьми! Обережно! Ми помремо, якщо хоч одна з цих ящиків зламається! Пан нас приб'є!
Устала дитина і закричала в лев’ячій масці, яка ледве зуміла втекти від крижаних уламків.
- Добре. Тоді я акуратно відрубую край.
Сумно пробурчав інше людське маля, щось піднявши.
'Посох? Вони чарівники?
Решта хлопців, що втекли від уламків, повернулися і також підняли свої жезли.
- Цього разу ти ліворуч! А я праворуч!
П’ятеро дітей оточили кригу льоду, що було вище за всіх.
Я вивчала айсберг. І вугілля зробила щось, що застрягло всередині нього, зв'язане льодом.
Дивним це я не порахувала.
Адже якщо пам'ять мені не змінює, це ...
"Реліквія стародавнього мага!"
[Ви отримали реліквію стародавнього мага!
Це намисто одного з давніх скам’янілостей, знайдених Вінтером на Півночі, є артефактом, який використовували стародавні чарівники. Воно змінює колір, якщо поблизу є щось отруйне.
А от формальні реліквії були знищені з їхнім відходом, тому це останній, єдиний артефакт у світі, і коли ви отримаєте його, то відчуєте брак інтересу Вінтера...
Я не пам'ятаю, на скільки виріс відсоток інтересу Вінтера.
'Є причина, чому на світі залишилася тільки одна реліквія!'
Прямо тоді.
- Ном Педаньён Перо Ссум!
Дитьо в масці поросінка прокричала дивне заклинання.
У ту ж секунду палиця заповнилась білим світлом і вистрілив лазерним променем.
И, Бум-!
Промінь торкнувся льоду, і той вибухнув.
- Агх! Змотується!
Діти знову втікали від каміння.
Незабаром білий туман розсіявся і на льоду було видно отвір, який майже досяг усередині.
- Вау, народ! Ми нарешті пробили його! Ми це зробили!
- Ми реально зробили. Давайте спробуємо так ще раз!
Я ошарашено спостерігала за стрибаючими від щастя маливками.
'Ета безумна дурниця! Ви повинні поводитися з стародавньою реліквією так само, як із новонародженою дитиною!'
Судячи з того, що вони роблять, лід напевно буде зруйнований, ось тільки і шкатулку ця доля не пройде.
- Гей, діти!
Я квапилася до хлопців.
- Ном Педаньён....
- Діти, припиніть!
Я зупинила діточину, що знову почала кастувати це дивне заклинання.
- Що ви зараз робите?
10? Ні, 11 років? Погляд дітей звернувся до мене.
Маска лева відвернув жезл від льоду і вказав на мене.
- А-а! Хто ви, тітка?
- Тобто "Тіти"?
Я стала серйознішою.
- Але ви носите маску, яка виглядає як обличчя деяких благородних текти!
- Так, так! Страшне обличчя знатної тітки!
Коли вони пояснили, я згадала про маску.
'Але чому благородна тітка?'
Я нахилила голову, ніби розуміючи.
Можливо, біла маска з усміхненим обличчям асоціюється у них зі поважними жінками.
- Я не благородна тітка. Я прийшла сюди в якості клієнта.
Заспокоївшись, пояснила їм, як доросла жінка. І запитала:
- Хто ви, хлопці?
- Ми найкращі учні пана господаря.
- Ідіот! Ти не повинен був цього говорити!
- Гей, клієнтам сюди вхід заборонено!
- Вони не можуть прийти сюди! Як вона увійшла?
Я не могла ясно мислити, коли всі діти розмовляли одночасно.
Навіть у світі, який належав мені, я не дуже ладила з дітьми.
Не знайшовши собі місця, я роздумувала над подальшим планом дій, коли в моїй голові з'явилася абсолютно детсадова ідея.
- Діти! Стоп, зупиніться! Абракадабер, вся увага сюди!
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert