25%
Серед усіх інших, Екліпс найбільше цікавився.
Проте, дещо не давало мені на честь цього почати танцювати від радості.
Рейнольд і Деріка він виростали лише на 2-3% за раз, максимум 5 відсотків.
Але Екліпс, я не так давно зустрілася з ним, як завжди, інтерес піднімався по годинах.
'Чим швидше щось змахує ввись, тим легше його упустити. '
Якщо повернутися до того часу, коли я грала гру, у складному режимі інтерес часто падав найнепередбачуваніше.
Ось чому у своєму порятунку я не можу повністю покладатися на Екліпса
Я повинна мати запасний варіант на випадок, якщо щось піде не так.
Холодні краплі дощу, які впали на мої руки, допомогли мені охолодити голову.
- Так, так і зроблю. Це було не зовсім несподівано, так що не потрібно панікувати.
Я взяла себе в руки. Моє невдале дихання знову прийшло в норму.
Я відчувала нудоту, і дощ змив мене.
- Емілі буде хвилюватися.
Коли я відчув охолодження, то опустив очі на свої мокрі плечі.
Тц-. Цокнула и почувала вперед.
Заспокоївшись, я почала відчувати холод і втому.
Я впевнена, якби не поспішила назад, слабкий організм Пенелопи цього б не витримав.
***
Всі інформатори, яких Емілі відправила на пошуки, виконали мою задачу менш ніж за два дні.
- Леді. Ось те, що ви від них хотіли.
Емілі поставила чорний чай і шматочок тортика, які я просила, на стіл, а потім поклала на той же піднос, де стояли пиріг та чаю, конверти.
Кожен конверт був запечатаний як бджолиний восок, з логотипом агентства на ньому.
Я заполонила роман, який читала і розкрила всі промови.
У всіх листах було виявлено по одному аркуші паперу з довгим списком імен і прізвищ аристократичних родів.
Списки відрізнялися тільки на одне-два імені.
- Це все?
Запитала я, переглядаючи листки.
Емілі витягнулася по струнці. Вона вирішила, що мені не сподобалися її результати і вона почала пояснюватися:
- Вони сказали, що було б бажано, щоб леді розповіла їм про цю людину трохи більше. Так вони зможуть знайти...
Емілі мигцем поглянула на списки, і тому її голос в секунди ставав все тихіше та спокійніше.
Звичайно вона буде турбуватися. Вона пішла, сповнена впевненості, що в короткий час знайде цього чоловіка, але повернулася з такою великою кількістю імен.
Але це не її вина.
[Аристократ сек Білий носовим хусткою, який присутніх на Вечер дні народження Другий Принца.]
Даних, що я намала на бушці і віддала Емілі, очевидно було недостатньо, щоб знайти людину.
Мати при собі хустинку - одна з основних речей на вечір.
- Я піду шукати інших інформаторів, леді.
- Ні, все нормально. Цих списків достатньо.
Емілі сказала, що я похитала головою. Це змусило мене сумніватися, що я справді маю намір знайти цю персону.
- Це число інформувачів, до яких ти ходила. Ти розповідала, що відвідала багато місць.
- Ах...
Емілі нарешті зробила обличчя простішим.
- Тепер, коли я дивлюся на них, одного не вистачає.
Емілі нахилила голову набік, вважаючи це незрозумілим.
Я знову перевірила конверти. Жодна з печаток на воску не була символом "Білого Кролика".
"Думала, вони з'являться негайно."
Я вирішила не робити нічого стосовно Вінтера.
Залишився лише один спосіб змусити його здатися.
Я повинна відвідувати всі банки, на яких він міг би бути і шукати його сама, як героїня з нормального режиму.
'Як дратує.'
Я зітхнула.
- Мені підійти до них ще раз?
Емілі обережно запитала, чи я розчарована.
- Немає потреби. У будь-якому випадку, як пройшла оплата?
- Без проблем. Я віддала їм усе необхідне для життя.
- Хороша робота.
Роздумуючи над подіями, які позначалися на вечорах, що відкривалися у звичайному режимі, я сказала:
- В останні дні ти дуже вколювала, так що невитрачена частина коштовностей - твоя.
- Ч-що .. ...!
Честь Емілі зустрілася з полом, ніби та знайшла нагороду занадто грандіозною.
- Ні, мені і так добре, леді! Я принесу ящик, як приберуся.
- Чому? Тобі не подобаються коштовні камені? Тоді я дарую тобі трохи золота...
- Ні, ні!
Емілі розмашисто замочила головою, відмовляючись.
- Я...! Я не хочу нічого з цього, леді.
Ця фраза відвернула мене від лівих думок і змусила повернутися до неї обличчям. Видок у неї був не ахти.
'Хіба люди в таких випадках зазвичай не приходять у захоплення і не приймають винагороду?'
Але Емілі виглядала зовсім не щасливою, а так, ніби вона була жертвою знущань.
- Мені не потрібні ці речі, леді. Замість них....
- А-а.
Тоді я згадала, що обіцяла Емілі.
- Не переживай. Я позбудуся голок, як і зобов'язувалася.
- В-вам нечем! Леді може просто залишити її собі.
- ....Хм?
Я в замішанні підняла брову.
'Особа, що впадала у паніку через голки, тепер бажає, щоб вона залишилася у мене?'
Я трохи напухла, коли не знала її мети.
- Викладай, чого ти хочеш.
Емілі почала говорити про своє бажання, і зустрілася з моїм зосередженим поглядом:
Я... я хочу бути справжньою приватною покоївкою.
- .......
Коли я прийшла на Емілі, то спробувала визначити, чи вона справді хоче про це знати. А потім затемніла:
- Ти вже моя особиста покоївка. Я більше нічого не можу зробити.
- Леді!
Емілі плюхнулася на коліна.
- Я-я шкодую!
- .......
- Я робила так багато поганого по відношенню до леді досі. Як я посміла... що леді не довіряє мені.
- Емілі.
- Але якщо ви дасте мені ще один шанс, я покажу вам! Я покажу, наскільки корисною покоївкою можу бути!
Через її відповідь я втратила слова.
- То ти кажеш, що хочеш бути моєю правою рукою?
- Так!
Я не могла зрозуміти. Раніше Емілі постійно трула Пенелопу.
Через що Пенелопу дивилися звисока в цьому особняку.
Життя було гіршим, ніж у місцевих робітників. "Фальшива герцогська леді".
'Невже вона думає, що, можливо, отримає ще більше, якщо з цього моменту буде триматися поруч зі мною?'
Якщо так, то її сором через те, що Пенілопе любила спускати гроші на вітер.
Вона могла придбати прикраси, тільки подзавши ювеліра і купивши їх через палац або герцога, в залежності від ситуації.
Емілі знала про це найкраще, бо працювала покоївкою Пенелопи протягом багатьох років.
'Що вона замислила?'
Емілі впевнено сказала:
- Ви можете зберігати голку при собі, щоб показати її герцогові, якщо виявите, що я займаюся чимось сумнівним.
- ....Ти маєш на увазі те, що говориш?
Емілі кивнула з усіх сил у відповідь на моє питання.
Я не надто ретельно заглядала в її обличчя, але воно точно не було схоже на фізіономію брехуна.
Емілі стояла переді мною на колінах, зайняли у мене приблизно секунду.
Це були непередбачені обставини. Тобто, що другорядна героїня, яка, як я думала, щось викине, якщо я дам їй зразкову нагороду добровільно сказала, щоб підтримати мене.
'Це один з ігрових епізодів?'
Якщо чесно, щось подібне, але те що сталось у реальному житті не мало б змісту. Проте, не те що б це могло якось негативно на мене вплинути.
'Тим не менше, мати одну вірну покоївку - корисно.'
Мої роздуми тривали недовго.
- Тоді віднеси ящик з коштовностями туди, де вона була раніше.
- Леді...!
Емілі раптом піднялася на ноги з посміховиським виразом обличчя.
- Дякую! Дякую, леді! Я робитиму все можливе, щоб і далі служити вам!
- Відпочинь тепер.
Емілі постійно дякувала мені, навіть коли я зламала їй рукою.
Клац-. Тільки Емілі покинула мою кімнату, як навпроти моїх очей з'явився білий прямокутник.
<СИСТЕМА> Ви отримали +10 очок репутації за поліпшення ваших відносин з людьми, що працюють в цьому особняку.Всього: 15)
- Цікаво.
Я побігла очима по рядках у білому прямокутнику.
Моя репутація, від якої я з самого початку відмовилася, несподівано почала зростати.
***
Сонячне світло, яке відновлюється, проникло в мою кімнату через вікно.
Стіл, який колись стояв біля вікна, був відсунутий в сторону, а я сиділа на підлозі, задовбавши.
Я думала вийти прогулятися, але утрималася, бо не знала, коли і де можу зіткнутися з двома "Х"-ами.
Але коли я так сиділа на сонці, то з радістю прогулювалась.
'Як спокійно...'
Справді, тепер не було часу так поводитись.
Я прочекала ще два дні від того, як отримала роботу інформаторів, які доставили мені через Емілі. Але вінтера не відповідала на мої запитання.
Ось чому у мене не було іншого вибору, крім як попросити палацового дечого.
- Збери всі запрошення на банківські банки, які можуть відвідати молоді високородні аристократи.
Прямо так.
Здається, що двоє людей були сманами і сказали мені що я знову почну обертатися у світських колах.
Скільки скандалів мала влаштувати Пенелопа, щоб змусити палацового рефлекторно робити таке обличчя?
"Пфю, моя щаслива перерва. Тепер мирний час прийшов до кінця....'
Я збиралася відвідати всі можливі вечора, щоб знайти Вінтера і вже заздалегідь жалкувала себе.
Прямо тоді. Скрип-.
Вікно, що я трохи розкрила, раптом стало відчинятися сильніше, поки повністю не розчинилося.
Незабаром через нього в мою кімнату зірвалася потужна струмка повітря.
Фу--уш-!
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert