Я була в депресії. Якщо я не хочу йти на тріумф, мені потрібно поговорити не з Герцогом, а з Дериком.
Але якщо я так зроблю, то ризик знизити його відсоток зацікавленості.
'Я б ще спробувала зіграти в рулетку, якби це був Рейнольд. '
Озираючись на негативні числа зацікавленості Рейнольда, я зітхнула.
Мені було достатньо лише спроби утримати його на нулі.
Про те, щоб ризикнути і зіграти проти Деріка, я навіть не думаю.
- Л-леді.... Ви в порядку? Ви збліднули.
Емілі обережно запитала, дивлячись на моє зосереджене обличчя.
- Вийди з кімнати. Мені потрібно дещо обміркувати.
Я роздратувалася.
Вітхнула, коли вона ретувалася.
- Ха....
Умру, якщо не піду, і помру, коли я відійду. Наскільки жахлива ця гра?
Я починаю сумувати за тими мирними благами часів мого "відпуску".
- Все буде добре, якщо я буду уникати його якомога частіше, вірно?
Я освіжила спогади історії. Але там не було особливо що запам'ятовувати.
Зустрілася з крон-принцем в лабіринті палацового саду і померла, перш ніж з'явилася можливість почати нормальний розмову. Знову і знову.
Серйозно, мені доводилося натискати кнопку скинення кожні 5 секунд.
- Думаю, просто не приходити туди, зіславшись на хворобу, було б кращим реш....
Ах.
У цей момент в моїй голові з'явилася геніальна ідея.
- ... можливо, спробувати померти?
Якщо подумати, це непогана ідея. Ніхто не знає. Можливо, я повернуся у свій світ якщо помру в цьому.
Що буде робити система, якщо гравець матиме « кінець гри »?
Краще відразу здатися, ніж намагатися дійти до кінцівки з персонажем, на якого я навіть не сподіваюся.
До речі, в цій грі була кнопка скинення.
Навіть звучить божественно. Кноп. Сбро.са.
Звичайно, кнопки "Назад" та інших піктограм не було видно, як і під час гри на телефоні.
Єдине, що я можу бачити зараз - це квадратне віконце вибору.
Але якщо існує функція вибору ВКЛ, хіба не повинна бути кнопка скинення?
- Чому я не подумала про це раніше?
Поки є кнопка скинення, я краще зіткнуся з усім обличчям до обличчя.
- Неймовірно.
Давайте зустрінемося з нашим принцом і помремо!
✔
Я встала раніше і як півтруп пройшла через всі ранкові процедури.
Відлежуючись у ванній з молоком та пахучим екстрактом, вона зробила маску для обличчя і тіла. Кілька разів повторювала ці одноманітні кроки.
Я почувалась живою, коли вийшла з ванної кімнати і сіла за косметичний столик.
Але це ще не кінець.
- Леді, як вам це плаття? Воно було куплене минулого разу і з того часу ні разу не одягалося, тому практично нове.
- А як щодо цих сережок? Вони повинні добре підійти до плати.
- Мені здається, що краще заплести тільки половину вашого волосся, а не все. Що ви думаєте про це?
- Який ви хочете собі макіяж....
Покоївці продовжували питати, утримуючи мене.
'Вони дійсно ненавидять Пенелопу?'
Ці дамочки були більш схвильовані за мене.
Я підняла голову і подивилася у дзеркало.
Схоже, процедури, які я зробила вранці, зробили свою справу, тому що моє обличчя зараз сяяло навіть більше ніж зазвичай.
'Що ж. Звичайно, було б цікаво нафарбувати таке обличчя. '
Я кивнула і зрозуміла, чому вони так реагують.
- Понесіть це плаття назад і знайдіть мені таке, що закриє всю мою шию. Я одягну мінімальну кількість аксесуарів, які зобов'язана носити і все інше теж візьму простіше.
- Э-э-е?
Покоївці здригнулися від моїх слів, а потім заперечили.
- Але леді. Це запрошений вечір. У королівському палаці, який ...
Між рядком ніби читалося: "Чи не потрібно вам вдягатися красивіше, ніж інші."
Кораллово-різове плаття з широким декольте, яке принесли покоївки, напевно прекрасно співпадає б із вільно-розовим волоссям Пенелопи.
А ювелірні прикраси, які виглядали як комплект до плати, наповнювали б її красу.
Але я не збиралася, щоб показати свою красу павичам у палаці.
Але я не могла сказати, що збираюся померти, тому просто пробурмотіла, як Пенелопа.
- Вам не потрібно так сильно намагатися. Просто робіть, що я кажу.
Горничі не могли більше переконувати мене, почувши мій прохолодний голос, і тому з сумними обличчями пішли до гардеробної
Всі три сукні, які пізніше принесли покоївки були стриманого фасона, на відміну від попереднього.
- Це.
Я вибрала темно-зелене вечірне плаття.
Воно прикривало мої ключі і було спокійного, не кидаючись в очі кольору.
Я вдягнулася у нього і змусила покоївок зробити макіяж якомога легшим.
Маленькі сережки смарагдового кольору, що нагадує Пенелопи.
Загорнувши преображення, я подивилася у дзеркало і побачила дівчину настільки чеснотливою, що мені здавалося, ніби йду до церкви молитися, а не на світський вечір.
'Цего достатньо, щоб стати майже невидимою.'
На відміну від мене, що світиться від задоволення, покоївки виглядали засмученими.
- Емілі залишається, а інші можуть йти.
Я наказала їм піти, а потім попросила ще дещо у моєї приватної покоївки.
- Емілі. Чи не могла б ти підготувати рукавички під колір сукні?
- Леді, ви одягнете і рукавички?
Якщо я це зроблю, то буде просто ідеально.
що хотіла зупинити мене.
- Тоді що? Я ж не можу показати всім це.
Сказала я, показуючи відмежини від голки на моїй руці.
Сліди були слабкими, вони вже зараз ледь помітні.
Однак завжди можна знайти добре знаних людей, які мають гострий зір і бачать це.
Як тільки я показала їй, Емілі збліднула.
- Поквапся і принеси їх.
- Х-добре!
Я окнула мовою, спостерігаючи за тим, як вона в паніці йде.
Іноді вона трохи вагалася у своїх наказах, коли до неї ставилися надто добре.
Треба було змусити її нервувати поруч зі мною.
Пізніше, коли я одягла рукавички, підготовка була закінчена.
✔
Дерік поглядом просканував мене з голови до ніг і зробив обличчя, яке ніби говорило: "Яка рідкість".
- Здається, за останні дні свого відпочинку ти стала більше схожою на людину.
Це була наша перша зустріч за останні кілька днів, але його ставлення до Пенелопе залишалось незмінним.
Але я не встигла розстроїтися з цього приводу. Всему винному ясний рядок над його головою.
[Интерес 5%]
'Що за.... Коли він піднявся?'
Його інтерес до мене виріс, не підозрюючий про це. Ще й на 5 відсотків!
Я була трохи збентежена. Якщо його інтерес до мене зростає, коли він не бачить мене, наскільки сильна його ненависть до Пенелопе?
'Якби я знала про це раніше, я б сказала йому що не зможу піти через хворобу.'
Я почала шкодувати про своє рішення.
Але було занадто пізно. Причутлива карета з гербом Еккарт вже стояла перед головним входом.
Я злегка схилилася на знак вітання і простягнула руку охоронцю, який стояв неподалік.
Тому що візка виявилася вищим, ніж я думала.
Я не могла побачити, чим в той момент був зайнятий Дерік, тому що підняла свою сукню, щоб сісти у карету.
Коли я успішно залізла в візку, то обернулася подивитися на Деріка.
Він тримав руку витягнутої вперед, дивлячись на мене з кам'яним обличчям.
'Що з ним?'
Я нахилила голову, спантеличена його діями. Але нам треба було поквапитися і вже виїжджати, якщо ми хочемо прибути вчасно.
Він ніяк не міг їхати в тій же кареті, що і я, тому я чекала коли дверцята повозки закриється.
Але потім Дерік сів у карету, що застиг на місці.
'Що, що відбувається! Чому він заходить сюди!
Я намагалася зрозуміти, чи зробила щось не так.
Але мені нічого не спало на думку. Не дивно, що ми зустрілися сьогодні тільки зараз та і привіталися щойно.
Поки думала про це, Дерік встиг сісти на сидіння з того ж боку, з якою сиділа я.
- На-ви їдете зі мною?
Від мого несподіваного питання він насупився брови.
- У тебе з цим якісь проблеми?
- Н-ні. Нічого такого....
'Що з тобою не так! Ти ж раніше ніколи не робив нічого подібного!"
Я похитала головою, переконавшись, що не сказала це вголос. Але хоча я цього не сказала, хмурість не покидала його обличчя.
- Якщо у тебе проблеми, їдь в іншій кареті.
Сказав він крижаним тоном.
Я виглянула у вікно візки, насправді вирішивши зробити так, як він запропонував.
Але він вже закрив дверцята карети, коли сідав, і буде смішно, якщо я знову відкрию її та вийду.
- ...Мені це не подобається.
Я озирнулася на Деріка і нерішучість видала з себе слова.
- Мені... це сподобається?
А потім я пильно втупилася на Деріка, очікуючи його реакції.
Він, не спускаючи очей з мене, повернув голову в сторону.
'Я хочу сказати, якщо тобі це так не подобається, чому ти робиш незручно і ніяково для нас обох?'
Це новий спосіб тріпати нерви Пенелопе?
Мене приголомшило те, як потужна його тіло випускає крижану аура.
Але невдовзі це змінилося, коли я поглянула на те, що було над його головою.
[Інтерс 6%]
Він виріс на відсоток.
Я дивилася на нього широко розкритими очима, коли карета прийшла в рух.
"Та ладно. Що може статися в кареті.'
Зі мною цілих 6% інтересу.
Мабуть, нічого такого, що може розірвати 6%, за такий короткий час подорожі не трапиться.
Пам'ятаючи слова "Якщо ти не можеш цього уникнути - розслабся і півкола задоволення" я вирішила їм і слідувати.
Але невдовзі після від’їзду я пожалкувала, що залишилась у вагоні з Дериком.
'Я задихаюся! Спасите!
✔
Здавалося, що ми проминули вічність аж поки нарешті не прибули до палацу.
Я тільки в перший час могла дозволити собі просто спостерігати за відрізаним красенем, який сидів зі скрегоченими руками і ногами.
У тихій кареті була лише тиша, яка змушувала мене відчувати себе супер чуйною і навіть дихати ідеально.
Вирішила спробувати відкрити вікно, коли вже більше не могла цього виносити, але Дерік впився у мене поглядом, як тільки я поворухнулася, тому я була неспроможна нічого зробити.
Коли я трохи пізніше здригнулася, він різко відкрив свої раніше закриті очі і втупився на мене.
"А-а, чому ти так дивишся на мене!"
Я потіла, час від часу кидала погляд на [Інтерес 6%].
Коли візка зупинилася в палаці, я подумки закричала від щастя.
Нарешті я зможу звалити з цієї карети смерті.
'По швидкому піду, а потім підішу свіжим повітрям.'
Клац-.
Але перед тим, як я змогла здійснити свої бажання, Дерік раптово встав, коли візка зупинилася.
Після, він відкрив двері до того, як це встигла зробити я, і вийшов.
Потім....
- Візьми її.
✔
Перевод: Mirasa
Дякую за читання!
Увага! Можливо, цей переклад ще не готовий.
Стан перекладу: редагування
https://literna.net/uk/books/258-finalom-likhodii-ki-mozhe-buti-tilki-smert