- Пане Орочимару, ми... — Голос, який був заповнений страхом і плазуном, звучав та відбивався від стін підземного залу. Сакон на пару зі своїм братом-близнюком Уконом схилився коліна разом з Таюєю перед обличчям змії аж до характерних очей і блідості.
— Заткнись, — з холодною охолодою й люто вигукнув один із палицями Саннінов, висідаючи на місці. Поруч ще по праву руку мовчки стояв Якуші Кабуто.
- Зможеш ще раз проникнути в Коноху? — Через кілька секунд білий змій звернувся до починеного в окулярах, щоб допомогти своїй персоні. Я мушу знати про план майбутнього нападу на мою Дерню Звуку. А воно буде... Ще як... Очевидно, Шінобі Ліста не відпускала би своїх ворогів просто так, щоб вони спокійно поступилися навіть тоді, коли б їх було повернено Саске Учихи. А це означає...
Змії очі потім блиснули отруйним світлом, коли Орочимару знову подивився на Сакона і Таю, не приховуючи жахливого шипіння у своєму голосі:
— Це означає, що ви можете навіть не підозрювати про це!
- Пан Орочимару... - Таюя дуже встала, що спочатку здригнулася від страху і хотіла виправдатися та розповісти про те, як вони все перепростували, але дуже швидко вся її душа збліднула від того, який напад на неї надів Орочімару своєю жадобою крові й вбивством.
— Мне плювати на Кидомару и Джиробо! Клан Яманака не зможе покопатися в їх головах. Інакше спрацює спеціальна друк і ті помруть зі вибухом всередині мозку. Але ви двоє... Ви все зіпсували... Де мій Саске Учиха? Мені потрібне його тіло! Терміново!
Ніколи ніхто з присутніх не бачив Санні настільки розлюченим. Зазвичай він здавався загадковою і незбагненною фігурою, яка рідко виявляла гнів. Але зараз все було зовсім по-іншому. Вся приміщення заповнила страшною токсичною аурою. Змієві очі горіли в темряві під час поганого освітлення і загальної блідості силуету. І найближче до Орочимара Якуші Кабуто відчував нестерпний подих і дещо приглушив тремтіння в колінах.
У такі-то моменти і усвідомлюється вся небезпека такої людини як Орочимару...
- Пане, я... Я обов'язково проникну в Дерівню Ліста і визнаю все що вам потрібно ... - З тремтінням у голосі сказав Кабуто з легким поклоном, але зовні залишаючись все таким же спокійним, однак в цей момент навіть і не сміяючи задумувати що-небудь їдке в своїй голові, як це зазвичай буває.
— Начинай, — з похмурою сталлю наказав змій і Якуші в той же момент зник як тінь, залишивши Сакона та Таюї наодинці з цим монстром...
І що ж тоді їх чекає? Все законно. Вони провалили дуже важливу місію і, ймовірно, розселилися в Орочимару. Крім того, Саске Учиха після перебування в бочці безумовно зміг впоратися з другою кількістю проклятої печатки, але що він дасть йому, якщо хлопчисько не опиниться у логіці змія? Все просто пішло не за планом. І все ж, як улюблений учень Хірузена Сарутобі не сварився на своїх підлеглих бажаючих вбити, він був зовсім дурним і розумів, що теж у всьому винен.
Чому?
Тому що Орочимару поспішив. Або ж...
“Ні... Я і так чекав довгий час, готуючись на багато років вперед... Я не можу чекати ще більше, як це було раніше до нападу ... Це тіло, воно зношується з кожним новим днем ... Або мені доведеться вибрати когось зараз з тих варіантів, що у мене є з усіх ув'язнених або я можу поміряти в затрепленій плоті ... Ке-ке... Саске Учиха... Будь ласка, стань! »
Удалося у своєрідні роздуми Санні, між тим в розумі з довірою до того, що йому розповіли Сакон і Таю про свою « подорож» від країни Огня до краю Звуку. Шинобі Ліста завжди кашлявий мечник. У минулому піддослідний з клітинами Хашірама, тепер довірене обличчя Хірузена — він ж Тензо. И... Молодий хлопець з густими бровами.
А ще:
Кімімаро загинув, пожертвувавши собою заради нього і щоб бочка з Саске потрапила на базу. І все ж виходило гадо, що настільки важлива жертва виявилася даремно. Орочимару не було шкода останнього члена клану Кагуя. Він шкодував, будучи брудним маніпулятором, що така дорогоцінна пішка в силі і характері остаточно покинула його й померла. До того ж та хвороба, яка в кінцевому підсумку наздогнала хлопця...
Як же шкода-жастро.
Тим не менш, якщо змію все-таки доведеться боротися проти Конохи, то він природно змінює свою оболонку. Хоча він хотів уникнути такої битви. Одна справа об'єднатися з кимось, а потім проникнути в тил ворога. І ще одна річ, коли проникнуть у ваші незаконні володіння, щоб узяти і прибити одним порогом ніби ти якась комаха.
... Тому прикро виходить?.
...
Один чоловік, який встиг відіспатися і вийти з коми Какаші Гатаке побачив на білій стелю своєї намету й чекав гостей. Ззовні доносився голос. Хтось йшов і розмовляв. За весь цей час Джоніна лягала на койці було досить можливостей, щоб почати обмірковувати різні ситуації і відчути едакий дзен спокою. Все-таки тиждень пройшов.
Тим більше не так давно Гай прийшов до нього і розповів, що з Саске все в порядку. Нарешті можна зітхнути з полегшенням. І нехай той і був схвальний з огляду на певний період, підпорядкований Орочимару по дорозі до Ітачі, але Шинобі Ліста повернули брюнета поки не стало пізно.
Особливо, бровастий чоловік не забув розповісти про те, що саме його улюблені учні витримали цю місію. Що вже сказати, Какаші в певному розумінні був цьому радий. Якби не вони, то завдання могло б провалитися. Принаймні так думав Хатаке, взагалі не сміяючись недооцінювати цих хлопців.
— Елітний Джонін Какаші Хатаке, — через півхвилини в його палату заявив третій Хокаґе: — Як ти почуваєшся?
- Я б був пильнунком. — Голосним тоном відповів чоловік з пов’язкою на обличчі. Так, поки він лежав у ліжку, її встигли зняти, але коли в того з'явилася можливість знову рухати тілом, то першою справою Какаші дістався до своєї маски...
— Це добре, — сказав Хірузен. Слідом протримався будничний, але водночас серйозний тон: — Саске вже в строю і йому ніхто не загрожує. Але поки що він перебуває під наглядом моїх Анбу. Орочимару зайшов занадто далеко...
Закуривши і вдихнувши тютюновий дим, Сарутобі стиснув кулак і не припиняв свого монолога: — Зрештою важко відразу до кінця розібратися як працює його клята друк, але факт відбудеться в тому, що Саска завдяки їй може підсилювати свої здібності Шінобі у декілька разів. Але що ще може робити ця друк? А що, коли вона може контролювати тіло чи розум людини? У тому-то і питання. Тому я вирішив час від часу стежити за Саскою для його ж безпеки.
- Я розумію, пане Хокаґе. — Як зазвичай коротко відповів Какаші.
— Ти братимеш участь в швидкому набігу на Деревню Звука. Раз Орочимару виявляє таку зарозумілість до нашої волі Вогня і не може так легко залізти на дно, то ми здолаємо його і вб'ємо ... — постанова горяла в старих очах.
Хірузен підійшов до вікна і подивився глибоким поглядом на ту красу, яка простягалася до горизонту. Будівлі, будинки, магазинчики, ресторани та кафе. А також найважливіше: монумент Хокаґе. Величний і символічний.
Те, що потрібно для того, щоб дати народові надію на чудове майбутнє. Сарутобі це чітко усвідомлював. Недавня атака на Дерівню могла, як і похитнути віру громадян у ту саму волю вогню, так і піднести її на зовсім інший рівень. І останнє саме так і сталося. Хіба ж були важливі жертви?
На словах тільки старійшина, про якого мало хто чув. На папері ж з десяток звичайних Шинобі.
- Я розумію, пане Хокаґе. Дайте мені пару днів, щоб привести себе в форму і я з радістю прийму цю місію - проговорив спокійно Какаші, прибравши покривало та спробую, цілком успішно вставши, аби також підійти до вікна: "Хто ще буде брати участь у цьому?
- Найкращі Шинобі Конохі, у тому числі Джираї. Крім того, коли ми підтримуємо дерево Песка, це допоможе нам підтримувати його. Все-таки повинні нам як-никик. Ось їм і час відплатити за нашу доброту - знову заповнили нікотином свої легені старий, слідами видихає та отруює повітря в палаті.
— Треба б відкривати вікно пошире... - Пробнил Хатаке собі під ніс, розкриваючи форточку на всю.
- Відразу скажу. Я сподіваюся на тебе і на Гая в майбутній битві! Джірая саме собою сильний і швидше за все навіть сильніший від мене нинішнього, але... Він може з'явитися над Орочимару, як і я колись, а ось ви двоє ні! Особистість Орочимару для вас нічого не означає, адже в ваших очах він лише зрадник і Нукенін!
Тож, коли Хірузен вийшов з палати і дозволив Джоні Какаші ще трохи полежати та відпочити до наступного дня.
