Сакон і Таюя з усіх сил поспішали до кордону країни вогню, щоб пройти до держави Звуку. Головне - дістатися до так званої Долини завершення, яка і виступає певною рисою між цими двома країнами. Там же стоять дві величезні і прекрасні статуї пари могутніх Шинобі прямо з минулого часу.
Це Учиха Мадара і Сенджу Хашірама.
— Як думаєш, Кимімаро справився з ними? — запитала у голосі Таюя з нервовістю, а також вибираючи на обличчі випадкові локони волосся, які так і затягли через вітер застелити очі.
— Звичайно! Ніхто не сильніший за Kmamaro з тих, хто знаходиться в руках пана Орочимара. Саме тому... Якщо він все ж програє занадто швидко і не зможе нікого затримати для нашої місії, то нам сьогодні точно кінець... - І хоча Сакону хотілося відмахнутися якоюсь зарозумілою відповіддю, як це зазвичай буває, він також не був до критичності наївною особою і усвідомлював всю загрозу, що нависла над ними через захоплення такою фігурою як Саске Учіха. Тому лідер нинішнього Четверкі звуку при переміщенні на верхніх шляхах намагався і працював у поті похмурої особи як ніколи раніше, іноді навіть ненавмисне обганяючи куди менш стійкою Таю.
- Давай швидше... Якщо ти продовжиш зволікати, то я просто кину баласт... Якщо Конохі - гонитель, то заодно ти не зможеш... — протио скелелазився Сакон. І він зовсім не брехав, коли говорив, що готовий залишити Таю, свою союзницю, позаду. Якщо це допоможе в місії, то він піде на подібне і навіть не помолиться.
— Я!. Я знаю, що б ти не забрав, Саконе! Добре-добре, чорт візьми!. Я біжу да бегу!. - Билася дівчина з темно-розовим волоссям, що має темне відчуття серця, почуття втрати і небажаності так просто помирати...
Я не раз задумувався над тим, що відбувається з того самого розряду: і чому я роблю це?
Все-таки в її віці представниця жіночої статі зазвичай думають про щось прекрасне, про романтику тієї ж, щодо хлопчиків, а не про те, як втекти від переслідувачів з боку великої Скритої Дерені Ліста!
Але дороги назад немає. Її просто не існує. Не можна повернутися до чогось минулого, тому залишається тільки шепотіти вперед, ніби не існує ризику взяти і померти в глушині лісу.
Однак її думки були дуже похмурі. Як по липці пальців повітря позаду підозріло заповнилося гострим свистом. Кілька кунаїв і сюринів летіли в спину Сакона та Таї. І ті двоє могли цілком нарватися на них, якби не їх чудові бойові інстинкти, які виробили ще на базі у Орочимару, коли їм доводилося постійно боротися з кимось заради свого виживання. Зараз подібне як ніколи до речі...
- Це знову вони! - З роздратуванням хмикнув Сакон, на долю секунди повернувшись назад і побачивши знову-таки колишніх переслідувачів. Тільки ось з скороченим числом.
— Хех, видати Кимімаро все-таки неслабно потріпав їх перед своєю смертю! Їх тепер лише двоє замість цілої команди! — У своїй задоволенні Таюя, яка насолоджується садистським задоволенням. І все ж вона не звичайна дівчина, забудьте. Вона маніяк, що прагне побачити пролиту кров своїх ворогів!
Генма і Райдо ж стрибали з однієї гілки на іншу, тому що чудово знали територію країни Огня, то розуміли, що їхні цілі рухаються до Долини завершення, бо звідти найлегше потрапити в країну Звуку. Проте, вони все одно відчували себе неважливо через всю біготу, а також через битви, де ще трохи і двоє Шінобі могли цілком померти.
І все тому, що противником був удосконалений геном, який майстерно вправлявся з кістками у своєму тілі.
На щастя, під час конгресу з боку Деревні Ліста прибули нові сили. У результаті цього Райдо і Генма сподівалися, що з Тензо, Хаятї та молодими хлопцями на Чуніну все буде гаразд і вони впораються із тим Шинобі Звуку. Наприклад, варто було додати, що вони подумки переживали про останні. Недосвідчені підлітки як-никик. А ще одна помилка може вплинути на ціле життя!
- Зустрінемося з ними і закінчимо на цьому! — Сакон націлив злобу, різко зупинявся на одній із гілок і подивився на також дуже пом’ятних та стомлених ворогів. Головний член загону Четверки Звуку скинув зі своєї спини бочку і відклав її в сторону, щоб не заважало. Тим більше як думав хлопець, більше переслідувачів не було.
— Добре... — Трохи загальмовано кивнула Таю, кусаючи себе за палець і проливши кров для техніки заклику. Крім того, одночасно з цим активує другий рівень проклятої печатки, що змінив її вигляд.
Її заклик був дуже дивним, якщо так можна висловитися. Замість тварин, як звичайно це буває, дівчина заохочувала трьох гігантських потворних істот з зашитим ротом. Кожен був схожий на нього, але всі троє були м’язистими і стримували сильний тиск однією своєю присутністю. Один з великою шипастою дубинкою наперевіс, інший з клинками на руках з якихось жовтуватих через старість кісток, а третій і зовсім без верхніх кінцівок і весь в бинтах, як огидний мішок. А йшли вони за допомогою мелодії флейти Таюї...
“ Нам потрібно лише затримати їх ще більше... Коли Тензо сюди з'явиться, все це закінчиться... - так думав Райдо і ті ж думки разом із ним поділяв Генма. Обидва розуміли вирази обличчя одне одного. Але побачивши такий химерний, але на вигляд напевно небезпечний заклик, двоє Шинобі Конохі вже приготувалися до найгіршого з усіх варіантів подій.
Тобто до своєї смерті!
“К тому ж є ще інша... ” — подумав він уже Генме, коли змінив свій погляд на Сакона, що скелелазився як ненормальний у чорних плямах від першого рівня проклятої печатки і вже збирався кинутися на нього та Райдо разом з закликом дівчини.
Виходило, що одна, яка друга, весь дует з Делевні звука був однією суцільною грізну загрозу...
Після того як почувся звук мелодійної мелодії, усі три потворні дива прийшли до дії. Спочатку вони нагадували ляльки у своїх механічних рухах, але за секунду ніби настроїлися на контроль і вже перестрибувалися як звичайні люди. Перший, що з кийкою і довгим волоссям, підйняв свою зброю і готувався з наскока прибити Генму та Райдо. Останні вже складали печатки для ніндзюцу. Але вони не мали такого вибору, тільки боротися і битися!
Тому безжалісний вогонь зірвався з їхніх уст, закривши весь огляд. Далі Райдо і Генма стрибнули вниз, бо через мить з двох різних сторін, то б'єш збоку, атакували ті два істоти, де один з клинками, а інший просто без рук. Перший хотів порізати їх на частини, а другий затоптувати...
Проте коли двоє Шінобі Ліста, здавалося б, змогли уникнути спільних нападів з боку заклику, Сакон з особливим упоєм і прагненням крові настали саме тоді. Ще тоді, будучи в польоті, Генма і Райдо думали зупинити себе лісками та створити зручний простір, але тепер одному з них доводилося приймати на свій блок потужний удар ворога!
Сакон же не був звичайним Шинобі. Він також має удосконалений геном. А точніше сказати вони. Врешті-решт весь цей час хлопець ходив зі своїм братом, що злився з ним на молекулярному рівні.
Так і зараз, сталася лише одна маленька допомога від старшого брата-близнюка Сакона, він же Укон. Останній в мить удар теж запрацював свою кінцівку, виростивши її прямо з тіла молодшого брата, отже удар отримався з двома кулаками одночасно, а значить усильний вдвічі...
— Агхк... — Райдо виплюнув кров, влетив у дерево і застряв у деревній корі. Генма просто збита, і тому я зміг вчасно закріпити її на нижній гілці. Але Шинануї негайно довелося бігти за своїм приятелем, щоб той не помер остаточно від іншого нападу з боку заклику Таюї.
"Якщо нічого не зміниться, ми просто помремо", констатував як факт Генма на ходу випливаючи сенбон, що навіть так зі свистом полетів в сторону одного з гігантів.
— Ви не просто помрете, ні... Я розкрию ваші черепи, а відрубані кінцівки трохи пізніше відправлю в лан Інузука, щоб їх шавки нарешті підкріпилися... — Сакон зловжив злобу, сівши на гілку під двома Шинобі Ліста, що було вкрай жалюгідно.
Генме довелося швидко схопити свого майже відрубаного друга, щоб його не прибило одна з істот, які пливли через флейту. Мелодія не нав’язливо продовжувала кружляти в просторі, обсідаючи неприємним вантажем на серці двох ніндзя Конохі. Хотілося якось перевернути хід битви, проте хто такі Шинануї і Намаші для цього?
Що один, що другий просто звичайні Токубецу Джоніни, які навіть не кланові виходи люди...
Однак.
Якщо Генма і Райдо не можуть щось змінити, то чому б не зробити це комусь іншому?
Це ніби підтримала сама доля або всесвіт. Не інакше сказати, що крізь мелодію флейти пролунав ясний і гучний голос:
— Бочка у мене!
Кожен різко повернув голову в бік однієї гілки. Це було б так, ніби Сакон був недалекоглядним. Хлопець з густими бровами і в чорному хаорі стукав пальцями по бочці, де сидів у несвідомому стані Саске Учиха.
— Молодець, - зробив велику похвалу ще один голос. Через нього, зокрема в шокі Сакону довелося різко відстрибувати, бо гілки дерева, на якому він знаходився, чомусь засувалися і почали тягнутись за ним у своїй залізній хватці.
Один з гігантів, що націлився на Генму і Райдо, підняв булеві для атаки, але був спіритний клинком зі стихією вітру. Гекко Гаятє спокійно заблокував напад під кутом і дробні зброю противника прослизнуло по іннерції трохи вперед, дозволивши чоловікові зробити кілька вертикальних кроків верх по корі дерева і здійснити різкий змах мечем, що залишав остаткові зображення, і безжалісно знести велику голову тому.
Так, ситуація на полі бою повністю змінилася з початком загону Тензо!
