Територія за межами Дерені Ліста.
- Пан Орочимару... — Кабуто, який був ввічливим і шанобливим, звернувся до білого змія, одяг якого тремтіли, а фіолетовий пояс трохи розв’язався, готовий зісковзнути з його власника.
— Заткнись! — Майже не ряв Санні, відмовляючись зараз розмовляти зі своєю правою рукою.
Сам вигляд у нього був далеко не кращий, хоча і без видимих ран на тілі. Але він все ж скинув свою «шку» в потрібний момент. Це частина зміїних технік. Тим не менш, зіткнувся Орочимару з дуже серйозним опором під кінець всієї зустрічі зі старим вчителем. А все тому, що битва далася надто важко, особливо з врахуванням того, як вчасно Хірузен прибував до нього на місце. Серед них Хатаке Какаші і Майто Гай, які мали силу вважатись.
- Пан Орочимару... — Слідом поруч з ним появилась Четверта музика із виглядом монстрів.
Кожен розкрив другий етап - проклятої мітки, щоб справитися з у гонитвою за Конохі. До того ж одному з них, а якщо говорити конкретне, то саме Кідомару, довелося використовувати свою броню із липкого золота, оскільки Анбу Хокаґе для розвіювання бар'єрного ніндзюцу після повернення Хаширама створив ліс, атакували як раз його. У будь-якому випадку йому ще пощастило, що він зміг все ж вижити, а не паща як невдаха.
Мені потрібен Саске Учиха!. Його тіло!. Його шарінгун!. Терміново!. Я обов'язково повинен отримати його собі!. — Очі Орочимару блищать, і вловлюються у тонку лінію, а його отруйний голос був твердим та озлобленим.
Зрештою, як же важко втриматись у емоційному плані після такої гучної поразки? Адже з самого початку Санні планував покінчити зі своїм старим учителем. Надіслати того на спокій раз і назавжди за всі попередні образи. Знищити Деревню Листа, з якої він втік. Амбіції горіли в чоловікові, як ніколи раніше! Однак...
Що тепер робити?
- Це тіло... Воно вже не витримає... Ще кілька місяців і мені доведеться міняти його... Ідеальна посудина... Сусуд Саске Учиха... — Блутав змій з розфокусованим поглядом, хапаючись за фіолетовий канатний пояс і все ж совиволив він підв'язати в бант. Через кілька хвилин орочимару загасили очі, і він знайшов своє життя разом з похмурою рішучістю.
Повертаючись до Кабуто, він суворо сказав, блиснувши зміїними очима і таким чином звертаючи на свого головного підтверезного невидимого тиску:
— Протягом кількох місяців ми повинні захопити Саске. Не важливо насильно або добровільно. Не важливо, як і в якому стані. Ми просто зробимо це і все.
Але коли якуші кивнули і опустили голову, то це було наче вірний раб. Однак сьогодні Орочимару було трохи жалюгідно. Все ж стільки готуватися до нападу на Коноху і в кінцевому підсумку повністю програти...
Проте Санні зміг вижити і вийти з цього всього неушкодженим, крім втрат рядових Шинобі звука. Проте Кабуто добре розумів свого пана Орочимара і знав, що він не зупиниться на такому рівні. Але така річ як легка і незацікавлена на своєму великому шляху поразка божевільної волі науковця-змія точно не загасити.
Це був улюблений учень Хірузена Сарутобі, який прославився в кінцевому рахунку не стільки своїм геніальним розумом, скільки прагнення до чогось нового і невідомого...
І ці бажання, а також знання в своєму ідеальному ідеалі холодної людини і його надломленої розуму змогли знайти духовну форму безкомпромісної особистості разом з безжалісною метою на все життя:
Вивчайте всі технології.
...
Рок стояв прямо на вершині скелі з особами всіх Хокаґе. Села Ліста виявилася в великому порядку, хоча зараз скрізь знову були будівельники. Гражданських і личинок Шинобі, які ще навіть звання Генінов не отримали і вчилися в академії, змогли швидко сховати у спеціальних місцях на подібні випадки, якщо хтось вирішить все ж розколоти Селення Скритого Листа зсередини.
Отже, від самого початку було мінімум жертв.
Однак це не означало, що жертви взагалі зникли. Багато поранених і є навіть мертві. І це з боку саме Шинобі Конохі, які відчайдушно боролися заради захисту рідної землі.
І як би звучало це урочисто, але на ділі сумно і сумно. Лі людей не з Чорним серцем. Він знаходив усе це положення неправильно, тому що йому було відомо саме майбутнє. Можливо, був варіант повністю нівелювати всі втрати...
Але учень Майто Гая все ж відкинув подібну нісенітницю і викинув її з голови. Врешті-решт, він зробив все що міг у цій ситуації, коли дозволити комусь дізнатися, що ти не з цього світу, прирівняється до моментальної програшу і репутації повного психа.
І нехай Рок досяг потрібної сили, щоб не боятися того ж теперішнього Хокаґе і його вірних загону Анбу, але все одно не хотів просто так ризикувати, якщо на коні нічого немає, тільки порожнеча.
Але те, що зараз знаходиться у бровастого хлопця в інвентарі цілком можна прирахувати до цього ризику, адже варто лише дізнатися про це...
Чотири шарингана!
Цілих чотири!
Це чотири Ізенги в руках покійного Данзо!
Чотири хвилини безсмертя!
Ті ж самі клітини першого Хокаґе все одно досягали їх.
"Чи має сенс мені пересаджувати для себе шарінгун? Все-таки я не Учиха і якщо буду ходити з ним, то тільки як Какашісенсей, а це звучить мені певними проблемами не лише з тілом, але й із окремими питаннями інших людей..." - всерьоз задумався Рок, намагаючись зважити всі за та проти.
Проте, сильно в цю тему піти з головою хлопець не міг, так як почув за спиною жіночий чаруючий голосок, який ніс за собою атмосферу тепла і весни з освіжним вітром:
— Рок.
— А? - Він повернувся з запитання і побачив легкий крок Тентен, на прекрасній обличчі якої цвіла миша усмішка.
- Що ти тут робиш? До того ж у повній самоті... — У нього стріляли своїми карими очима дівчина, змушуючи хлопця тихо посміхнутися і укласти ту в міцні обійми.
що нам потрібно тренуватися ще більше, ніж зараз. Наприклад, нехай ти перемогла свою суперницю і цим показав хороший бій на арені. Можливо, тобі здається, що вже можна повністю загордитися тим фактом та прийняти себе за сильну, але дивись вище — Тенте! Тобі потрібно дістати таку силу, щоб боротися з тим же Орочимару! — З упевненістю перепровадив тему Лі, змусивши свою кохану спочатку поспішати, а після демонстрактивно надихнутися в несправжній образі.
- Про що ти говориш мені? Эй!. Я й не думала про те, щоб зазнятися, коли тільки недавно відбулося цілий напад на Коноху! Це найприємніше Орочимару!. І взагалі ти такий хам, Рок!.
Дівчина з каштановим волоссям хмикла і спробувала відвернутися від хлопця, як би продовжую бути задіткою, але той зовсім не хотів відпустити її зі своїх обіймів, а тому Тентен тільки й залишалось, що відчувати як його сильні руки гладять її ясню вишукану спину. Близькість майже не максимальна, тому що вона фарбувала і злякалася на рівному місці, але не сміла якось вимовити словами або діями невдоволення таким розкладом справ, бо їй самій все подобалося, по правді кажучи.
Я відчуваю прихильність і симпатію до коханої людини, на яку ти молишся...
Це п'яно!
А підлітки тим більше в силу свого молодого віку були слабі до цього романтичного « Алкоголі »!
- До речі... Там внизу Неджі все ж влаштував спарінг з тем Учихою. Точніше погодився. Команда другого вийшла підтримати його в цьому і навіть підбадьорюють криками. Не хочеш зробити також? Все-таки Неджі наш товариш, - раптово запам'ятала дочка коваля, коли приємні почуття трохи відступили, а точніше поступилися у своїй ейфорії, розказавши про те, настільки цим гіперактивним Геніном робити нічого в цю годину, якщо вони вирішили на додаткові поєдинки між собою після всього цього.
Варто сказати, що церемонія прощання з померлими запланувала на завтрашній день. І на відміну від канону, як бачив хлопець, загальний склад розуму в Конохі не був занадто пригніченим, де всі ходили з постними обличчями, а на вулицях лив дощ, і все через те, що третій Хокаґе не загинув...
- Ти можеш піти і передати від мене Неджі, щоб він не щадив Саске, хах. А я... Я хочу побути на самоті ще довше, — сказав Лі з маленькою паузою та замічкою. Зрештою, забагато всього навалилося. І він все ще не зовсім відійшов від того, що став повноцінним вбивцею ...
— Добре, - трохи усміхнулася Тентен, відчувши як ті хто тримає її руки все ж послабили, дозволивши звільнитися з їх борців. Чи вона справді хотіла цього? Відповідь, очевидно...
Ні.
...
Того ж вечора.
— Це... Я не вірю цьому. — шепотів і відверто кажучи в шокі бредив Хірузен. Він разом з Анбу увійшов всередину того будинку, яке було зовнішнім прикриттям підземної бази Корня. Тепер воно потріскалось і стояло на фундаменті дуже невпевнено...
Але те, що було в результаті всередині...
Замість підлоги величезна щілина. Дыра, в яку заглянути і нічого не побачити. І Данзо третього Хокаґе не зустрічав, хоча повинен був у такому випадку. Зрозуміло, що після такого в голову старенькому закралися різні підозри. Взагалі, весь цей місяць підготовки Сарутобі з незрозумілих навіть йому причин намагався не шукати свого приятеля. Він згадав, що йому хотілося попросити того підтримати Коноху коли станеться напад Орочимару, але чомусь цим все і закінчилося...
Чомусь у результаті Хірузен так і не зміг поговорити на цю тему з Данзо.
"Це дивно..." - проміло в розумі старого. Так, він старий, але все ж не маразматик повний. Все має бути причиною.
— Перевірте це місце і те, що знаходиться внизу - віддав наказ твердим тоном Хокаґе своїм підпорядкованим.
Сьогодні йому все ж доведеться жахнутися, коли він побачить труп свого останнього друга ...
