Після того як Рок пішов і забрав з собою клона минуло близько години.
Неджі та Тентен рухалися вперед, збираючись по дорозі знайти якусь випадковою команду і відібрати в них сувій неба. Якщо звичайно в них була така мала. А якщо ні, то ці двоє тоді б не вступали у бій і берегли би сили для реальної можливо битви з кимось того ж рівня. Саме такий план вони розписали у себе в голові на даний момент.
Але з б'якуном не ставало важко стежити за територією навколо, щоб не потрапити в пастки інших команд та Генінів, які ще не факт що передбачалися для людей. Наприклад, деякі були зроблені спеціально під тварин, мабуть для того, щоб приготуватися до виживання в лісі і набрати для себе конкретне м'ясне харчування, адже не кожен зможе дійти до вежі у центрі за один день.
Але тепер Неджі більше не відчував в межах 70 метрів проблем, тому чітко прокашляючись, він вирішив порушити навколишнє середовище тихою розмовою з Тентен:
- Вибач за особисте питання, але твої стосунки з Роком... Наскільки вони серйозні? Нам лише тринадцять років, і в такому випадку все це не стає звичайною бездумкою та дитячою нісенітницею, приправленою малим віком?
Але Тентен не повинен був так сказати. Її погляд залишався абсолютно спокійним, швидше навіть впевненим в чомусь своєму, так що вона природно не образилася і знайшла для всього цього відповідь:
- Це тільки твоя думка, Неджі. Такі хлопці, як ти думаєш лише про свою силу. Рок теж такий. Але сила в любові. Любов робить нас сильнішими. Коли зможеш когось полюбити, згадай мої слова і ти зрозумієш все.
І під кінець каштановолоса дівчина яскраво посміхнулася. Так яскраво, що Х'юга навіть задумався над її простими, але потужними словами. Можливо, він все-таки в чомусь і не правий.
Але надто довго думати про цього володаря б’якугана не зміг. Раптом на краю свідомості і зору зашевелися деякі фігури. Генини з Девні Листа, села. Незнайомі Неджі, бо з іншого видання, тобто старше на рік. І саме ті, що мали при собі сувій Небес, якщо він все правильно запам'ятав ще на старті другого етапу іспиту на Чуніна. У будь-якому разі, Х'юга зупинився і сказав Тентен зробити те ж саме.
- Троє рухаються до нас. Вони з нашого села, але це не означає, що ми можемо спокійно і просто так розлучатися. Крім того, вони мають потрібні нам сувої. Заготовимо кілька пасток, щоб послабити їх. Недді відверто сказав: « Якщо ви відчуваєте цілковиту байдужість до того, як розкрадете односельчани на сувоях ». Йому було дуже байдуже, бо він член клана Х'юга, який не холодний аристократ тільки перед командуванням.
— Ладно. Я думаю, що Рок зробив би також, а це означає, нам не про що хвилюватися, вірно? — Трохи посміхнулася Тентен, слідом доставивши з сувою тонку ліску і кілька слабих вибухів печаток, що швидше більше оглушать, ніж уб’ють. Знову-таки чиєсь погибель бачити вони не хотіли.
Незабаром через 10 секунд все було встановлено і Неджі з Тентен затаїлися з різних боків по боках, ховаючись за дерева. У той же час тройка Генінів з Конохії розсікала повітря переходами вгору, а в багатьох випадках просто намочуючи круги по лісу смерті, щоб знайти ворогів і отримати у них один із двох сувоїв.
— Кан, у тебе найзореле око серед нас трьох, це факт, так що... Ти бачиш когось? — звернувся Генін до іншого. Одягалися вони типово. Футболки, шорти і протектор на лобі.
- Поки що ні! Але запевняю, що побачу в разі чого. Може я і не вискочка з клану Х'юга, але довгий час тренувався над тим, щоб циркулювати чакру біля зорових нервів. У цьому мастак, повірте! — Кан відповів, бо пальцем хвальковано вказуючи на свої чорні очі.
І його слова в певному розумінні змогли зачепити одного власника б'якугана, що якраз ховався поруч...
- У мене погане передчуття... - Нарешті третій член команди дав голос, але був надто пізно. Їхній лідер групи, Генін на ім’я Кан, зачепив ліску в повітрі і полетів у бік кунаї та сюрикені з двох сторін.
— Що?. — З шоком вигукнув він, дещо встиг скласти друк техніки заміни і врятуватися від страшної участі...
Участи бути запущеним холодними снарядами з тупими, а не гострими кінцями. Кан даремно так злякався, адже єдине, що його чекало б, це лише синці. Але його командам пощастило менше. Вибухи прогоріли. Розповсюдився дим. У Кана прокатався піт по лобі. Він навіть не зміг зрозуміти, як це сталося на величезній гілці. Хьюґа з дуже крижаним поглядом став перед ним.
— А-а? Х-хьюга? А як? — Голос Кана очевидно почав тремтіти, але він сам.
— Найзоріше око в команді? Я теж. Може тоді влаштуємо спарінг двох найзорих? Як тобі така пропозиція? Чи ти просто брехав? - Просто і водночас з цим загрозливим тоном Неджі говорив все сам за себе. Поблизу пролунав глухий стукіт і Кан повернув голову, побачивши, що його сотоварища валялися як зв’язані залізним ланцюгом каштановолосої дівчини.
— У них сувій Небес. Саме те, що нам і потрібно. Ура! — Усміхнулася і зраділа Тентен. Залишалося тільки дочекатися повернення Рока.
— Так, — кивнув Неджі і одним ударом у сонечку противника вибив увесь його дух. Генін миттєво знепритомнів. Ці хлопці в принципі опинилися жахливо слабкі і непідготовлені. Серед інших Шинобі вони нічим не вирізнялися, тому і програли за лічені секунди.
...
Але перенесімося до Рока, що рухався за клоном Неджі, який сказав про те, як поблизу знайшовся потужне джерело темної і гадюки чакри, а це означає, ніби він встелив ще кілька джерел. Вони прискорилися, і світ розмив зелену картину. Але з наближенням, двоє чоловіків могли сказати більше і сказали:
— Там... Саске, сакура и... Хтось ще... Я не знаю хто, але він напав на них!. А Наруто я не помітив!.
І це кінцевий знак для Рока. У наступний момент в ньому все змінилося. Буквально. Брови трохи нахмурилися, зуби стисувалися, а погляд став серйознішим, ніж зазвичай. Коротке пряди подлинулися до лопаток і загострилися в голки на кінчиках. Знайшовши у своєму тілі перших Врата, він зменшив напор в лівому мозку півкулі і вивільняв сто відсотків сили від м’язів. Другі Ворота хлопець відкриє тільки тоді, коли почне втомлюватися, але зараз...
— Стій на місці, а я про все подбаю, - сказав Лі, хоча клон Неджі навіть не знав про яке "за всім" він взагалі говорить. Але за допомогою б’якугана він помітив, що тіло хлопця заповнене новою обновленою енергією, яка наклалася на минулу, роблячи чарку Рока щільніше в кілька разів.
Далі фігура в зеленому барі розмивалася. З'явилася рухома швидкість. На жаль, двоє людей не могли почути його так. Але все ж бачив як невідомий чоловік склав друк і його бліда біла шия подвоїлася, перемістившись близько до пораненого Саску, що був ніби паралізований разом з сакурою. А що конкретно відбувалося перед цим клонування насправді навіть і речень не було. Явно бійки, але якого рівня?
Але ось хто бачив все з перших рядів так це Сакура Харуно. Налякана дівчинка не могла нічого зробити, коли з'явилася невідома Генін і відразу напав на них. Вона могла тільки подумки підтримувати Саске і Наруто. Спочатку вирішив здатися і віддати сувій, але блондин переконав того, змусивши черево битися.
І Учиха бився. Бився як ніколи раніше. Якби не патава ситуація, очі Сакури б сяяли від захоплення, але тільки не в даний момент, коли їх хотіли вбити...
- Саске, твій потенціал... Він навіть більше, ніж твій старший брат - дуже зжердженим отрутою голосом вимовив невідомій, чиє обличчя було ніби обтягнені ще над однією зморшистою шкірою.
- Хто ти такий і чого тобі потрібно від нас? « Саске злився і відчував невимовну безсилість, коли був паралізований ». Він доклав стільки зусиль у цій битві, але ворог все ще залишався неушкодженим.
- Моє ім'я Орочимару. І ми ще обов'язково зустрінемося, але для початку ти повинен зіткнутися з Шинобі із Деревні Звуку, а також ... Постарайтеся над двома сувоями, — сувій Небес команди номер сім спалахнув вогнем у руках цього чоловіка.
Тепер випробування в Лесі смерті ускладнилися. Сакура і Саске не могли обуритися, бо тиск на них як команду тільки збільшився. Але Орочимару зовсім безжалісно. Сказавши, що це подарунок, він витягнув свою шию і вчинив укус уже шиї Учихи, залишивши не тільки там рану, але чорну мітку у вигляді трьох коми. Засновано складений план прийшов в дію...
Однак.
У цьому плані не було дещо висвітлено. А саме летюче лезо з чакри, що загрожувало просто-напросто перерізати подовжену шию Орочимару. Одного дня довелося негайно повернути її в колишній стан, щоб подивитися на вгору, де з гілок спускався молодий Шинобі. Чудові інстинкти змія не дали можливості потрапити на чужу дальню атаку.
Після того як ми пропливли, ніби тінь біля саска і Сакури з’явився Рок Лі.
— Орочимару. Саннін. Колишній Шинобі Скритого Листа. Рухаючий Нукенін. Мені вже зачитувати тобі вирок?
Бровастий хлопець не більше ніж розряджував обстановку, сам чудово усвідомлюючи, що не йому зараз намагатися здолати змія з його піковою формою, де навіть руки знаходилися цілими і цілком працюючими.
— Ке-ке... А я думав, що в селі намагаються про мене не говорити... - Видав хижу посмішку Орочимарові.
- Так і є. Ви ж такий слизький тип, чи не так? Але я все ж чув про вас, — відповів Рок, стискаючи і розтискуючи кулак правою рукою. Тримати Перші Ворота відкритими на постоянці для нього в нинішньому стані не особливо і складно, отже він міг би виділити деякий час на типовому для цього світу розмовники перед бітовою.
— Лі... — Сакура прошепотіла з деяким полегшенням, слідкуючи за тим, як Саске схопився за шию в агонії. Вона підсунулася до нього і той знепритомнів, впавши на неї.
Проте, як би Харуно не мріяла про те, щоб все це швидко закінчилося, попереду так і так розрослася ще одна битва...
