Цього року останній іспит виявився астрономією. І, через якийсь не надто вдалого збігу обставин, я був змушений здавати цей іспит в компанії Поттера. Не знаю, як так сталося, але саме з ним у групі мені довелося малювати карти зоряного неба і відповідати на численні запитання про те, яким чином небесні тіла впливають на магію. Не надто складно, але досить нудно і довго. До того ж, з деякими питаннями мені довелося серйозно попотіти, оскільки цього екзамену я особливо не готувався, змушений викручуватись із вже наявних знань.
Власне, через це я кілька і затримався, просидівши на екзамені майже до самого кінця. І знаєте, це несподівано принесло мені велику користь, дозволивши вчасно виявити легкий магічні обурення з боку Поттера, а так його раптовий приступ сонливості. Більш очевидні ознаки чергового « розпізнавання » усіх улюблених героїв. Я навіть вирішив ще трохи посидіти, дочекавшись пробудження хлопця, перш ніж здати свою роботу ...
І недарма, ошелешенний, переляканий і якийсь дикий погляд хлопця явно натякав на те, що побачив воно щось з ряду геть ... З урахуванням того, що директор сьогодні з самого ранку відсутній, і навіть МакКошка вирушила по якійсь справі в міністерство магії. Мда, занадто багато збігів для просто випадковості. Очевидно, момент, якого я так довго чекав, нарешті настав.
Я переконався у цьому, коли побачив в розумі Герміона схвильованого хлопця, що він щось казав про свого друга Хаґріда зараз катує Волдеморта... Що звучало як первосортний марення, тим більше вранці лісничий був у себе в хатині. Та й не стане Темний лорд мучувати якогось напіввелика, при бажанні банально зламавши хильну охорону розуму даного індивіда. Але Поттеру це було не пояснити, він падав на свого друга, незважаючи ні на що.
Очевидно, надлишок зілля в організмі остаточно відключив у хлопця раціональне мислення. І голос розуму, у вигляді Герміона, теж не відповідав. Той впевнено стояв на своєму, чи майже кричачи про те, що в Хогвортс не залишилося жодного члена Ордена фенікса, щоб розповісти їм про події... Дівчина ж не хотіла покидати замок через таку безглузду причину, сподіваючись на те, що потрібно для початку перевірити, чи зараз Хаґрід у себе в падіці.
І з кожною хвилиною скандал між "друзями" все продовжував наростати, остаточно переконуючи мене в тому, що Поттер від свого не відступиться... У мене навіть почалося відчуття, що той кілька перешкодив на ідеї вирватися в відділ таємниць, ну або взагалі банально знаходиться по чиїмсь контролем. Але я не квапився вимовити свої підозри, я взагалі ніяк не збирався втручатися в їх розбірки, займаючись де важливіші речі.
А якщо говорити конкретніше, то готував свій « відряд підтримки» до швидкої операції. Добре, всі потрібні мені люди і так були в стінах міністерства, через що проблем з їх збиранням у мене не виникло. Правда, це все одно зайняло досить багато часу, яке я чисто фізично не зміг провести спостереження за Поттером. Довелося одночасно з'єднатися по ментальному зв"язку з Нарцисою і леді Грінграсс, що зайняло левову частку моєї уваги. Все ж підтримувати два ментальних канали одночасно - складно. Та й розмови з жінками вийшли досить напруженими.
В основному в силу того, що всі ми були напружені через майбутню небезпеку. І якщо Нарциса просто до істерики боялася за мене, через що її поведінка було занадто емоційним, то леді Грінграсс та сама була залучена в майбутню операцію. Лише за кілька хвилин до зв'язку зі мною, жінка прилетів патронус Дамбльдора, повідомивши про екстрений збір ордену...
Ну а відразу ж після даних вістей, білий фенікс поскаржився і до мене, передавши голосом старого дуже однозначний наказ висуватися до Поттера. Сперечатися з цим я не став, так і сенсу сперечатися із заклинанням як би не було, тим більше що Поттер зі своєю компанією до того моменту трохи заспокоїлися і, переконавшись у відсутності Хаґріда на місці, але вирішили відправитись в міністерство. І нехай Герміона все ще ставиться до всього цього з величезним скепсистом...
Але моя поява дещо змінила ситуацію. Нехай для цього і довелося зіграти маленьку сценку, під час якої дівчина відстала від своєї компашки щоб примудрити носик. Правда, замість туалету та попрямувала прямо до мене, побачивши мене на горизонті і вирішив повідомити про все мені. Розумна дівчинка, нічого не скажеш правда, мої накази тій явно не сподобалися. Ну ще б, я ж насправді відправив ту зі своїми друзями-ідіотами незаконно проникнути в міністерство ...
Добре, дівчина не стала ставити під сумнів мої накази в цей час. Мабуть, той факт, що в міністерстві я збираюся поїхати разом з ними, про що прямо сказав дівчинці. Якщо бути чуйною конкретним, то я наказав дівчинці нагадати своїм друзям, що Драко Малфой так-то є членом ордену фенікса і цілком собі міг їм допомогти... Ну а ще я додав, що в разі чого зможу ту захистити. І навіть якщо ця заява була дещо фальшивою, Герміона не була мені настільки близько, щоб я ризикував за неї власною шкурою. Але в цілому, якщо ситуація не вийде з-під контролю, будь погрози для своєї іграшки я запобігу.
І навіть якщо дівчина погоджується з моїм планом, то не відразу дала потрібні результати, адже Поттер зі своїми друзями ставилися до мене більш ніж негативно, але в кінцевому підсумку це вийшло краще. Поки Поттер з Роном та близнюками, що помітили склад компанії і легковажно запропонували допомогу, намагалися знайти прийнятний спосіб потрапити в міністерство, моє прикриття отримало дорогоцінний час для того, щоб зайняти свої позиції.
Ну а коли компашка гриффіндорців пару раз облажавшись, спочатку не зумівши покинути Хогвортс через Флітча, а потім наткнувшись на неробочий камін в кабінеті свого декана ... Двері в які дані імбецили банально виламали. Ну та не суть, головне, що коли всі плани гриффідорців зазнали краху і ті вже зібралися було справу летіти в міністерство на мэтлах, Поттер все ж переборився себе, прислухавшись у уже кричащого на цього ідіота Герміоне.
Ось так ось, компашка гриффіндорців і прийшла до мене, заставши мене в одному із навчальних класів разом з професором Флітвіком. Так, помітивши моє « неробочі» маленький професор покликав мене на невелику розмову, в якому пропонував свою посільну допомогу у швидкому здачі на майстерність в чарах... Він обрав не найприємніший час для таких розмов, бо спочатку я навіть не зрозумів, про що йдеться, але в кінцевому підсумку мені вдалося взяти себе до рук і підхопити розмову з професором. Добре, він не вимагав від мене негайної відповіді і взагалі схоже просто пропонував свою допомогу перспективному студенту.
Загалом, нічого страшно не сталося, нехай навіть я і відвівся на деякий час через цю розмову. Але коли Поттер і компанія прийшли до мене, вимагати допомоги, я був дійсно кровожерливо спокійний, ідеально відіграючи свою роль ... Не ту, яка стала вже звичною маску, загнучого хлопця немає, та зараз була явно надмірною. Цього разу мені довелося відіграти роль добропорядного члена Ордена фенікса, що був готовий переступати через особисті образи, заради загального справи.
І навіть якщо я і далі знущався над тим, що мене попередили, але вислухавши їх свою розповідь та зізнавшись, ніби Хаґрід міг стати мішенню для Темного лорда, все ж він « хотів допомогти » міністерству. І от жарт, особливих проблем ця задача у мене не викликала. На відміну від грифінідорців що майже годину бігали по всьому Хогвортсу, намагаючись спочатку залишити його, а потім і знайти працюючий камін, я діяв за перевіреною схемі ...
Зайнявся в кабінет до Снейпу, а зрозумівши, що того теж немає на місці, просто зламав захисні чари на його приватних спочинках, де і перебував повністю працюючий камін. І ні, проблеми через це у мене не з'являться. Снейп сам у свій час навчив мене « безпечно» зламувати двері в його кімнату, щоб я міг спокійно залишати Хогвортс по справах Ордена, навіть коли сам п'євар був на черговому зустрічі Пожирач.
Ну а те, що цього разу я потягнув за собою в міністерство ще й компанію гриффідорця - не так вже і важливо. Я все одно покинув Хогвортс по справах Ордена...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda