Мабуть, раптова активність у міністерстві не занадто те і сподобалася Темному лорду... А як ще пояснити раптову активність його пожирачів, що вже деякий час влаштовує заворушення по всій країні. При цьому це були не якісь там підражачі, що намагалися своїми діями привернути увагу справжнього Темного лорда. Ні, такі "умники" звичайно також були, але в основному « залякані» проводили справжні пожирачі смерті... Провокуючи кризу в економіці та політиці життя.
Не надто приємна ситуація, тим більше що кримінальний світ в цілому зараз дуже активно бурлив і кипів. Я щодня отримував звіти від своїх учнів, що нарікали на численні проблеми з веденням бізнесу. Загалом ситуація в країні почала накочуватися, змушуючи чарівників відверто панікувати і дедалі сильніше тиснути на міністерство, у чиї обов'язки та захист цивільного населення магічної Британії.
У такому світлі, дедалі активніша Амбридж виглядала навіть смішно. Здавалося, що та намагається відволікти школярів від подій у світі. І нехай виходить у тій це відверто погано, але все поповнення перелік тупих заборон уже давно почав без силувати... Студенти особливо обурювалися, коли ця жаба заборонила газети і навіть приймати листи ззовні замку. Що взагалі виходило за рамки здорового глузду, перетворюючись у масраз.
І що найжальніше - мій рідний факультет під керівництвом Нотта-молодшого дуже активно підтримував ініціативу цієї дури, скеровуючи всі інші школи проти себе ... Вони навіть цю свою "Інспекційну дружбу" організували, знищуючи нерви всім навколо. Добре, на фоні цих подій стало досить ясно видно мій конфлікт з факультетом, через що всезагальна ненависть і приздріння не перекинулися ще й на мене. Навпаки, Пенсі і я вважали себе досить непоганими старостами.
І те, що я все ще відвідував « Відряд Дамбльдора» де Поттер продовжував вести якісь там заняття, ну а Амбридж так і не дізналася про місце та час їх збору, додавала мені багато симпатії з боку членів цього клубу... Ну, якщо не згадувати про дружню ненависть з боку рудої родини. Але про цих болезних я навіть не хочу, тим більше, що батька цієї родини як раз нещодавно звільнили з міністерства, коли стало остаточно ясно, як від лікантропії того вже не лікує.
І це їм ще пощастило, що у всьому тому бардаку, яке зараз діється в міністерстві, не знайдено нікого, хто додумався б повісити кілька десятків своїх гріхів на Артура. Отже, я покидав своє робоче місце те, що можна сказати про стан здоров'я. До того ж, деякі знайомі Артура все ще намагаються вступити за того, натякаючи всім кому тільки можна, що таке звільнення цілком собі було б можливо обкликати пенсією ... Навіть якщо й з чисто символічними щомісячниками, то це може коштувати салаги.
Але не суть, головне, що руда сім'я, дізнавшись від своєї матері « головного винуватця», я ще й її сам мало не покалічив, дуже нервово реагували на мене. Близнюки навіть намагалися підчепити мене своїми жартами, але в результаті нападали лише п'ятьом семикурцям у Когтеврана, яких я наймав, попросивши заспокоїти тих ненадовго. Ну а там вже я сам спробував, на пару з Пенсі натиснувши на даних дебілів досить потужне прокляття ... Що вже навряд чи дозволить тим колись продовжити свій рід. Та й дівчата, в принципі, їм теж навряд чи будуть цікаві...
І це я ще, можна сказати, виявив милосердя до своїх кривдників. Я не буду робити деякі плани на молодшу сестру, і близнюки могли взагалі ніколи не повернутися до звичайного життя. У мене є, знаєте, парочка особливо огидних проклять, які цілком собі можуть перерости в категорію родових прокляття. Особливо, якщо помітити тих досить пізно і не забезпечити правильне лікування...
Але годі вже про цих ідіотів. У мене на прикметі є ще кілька не менш позитивних дебілів. І це я зараз кажу про Поттера і його шестерку, що хіба що кулаками на мене не кидаються при будь-якій зручному можливості. При цьому вони б кидалися, не зупиняй тих Герміона, що останнім часом із деякою заздрістю дивиться на моїх дівчаток... Ну так, після двох весіль я якось почав менше часу приділяти Гриффіндорці. Вона заздрить, і я її не бачу.
Хах, і що найсмішніше, дівчинка навіть не думає про те, щоб завести когось на стороні, чудово розуміючи, що я її за подібне потім точно по голівці не гладжу ... Ось тільки цікава ця ситуація лише для мене. Сама Герміона вже майже очима мене не пожирає... Хоча її друзі розуміють ці погляди дещо неправильно, вважаючи, що Герміона поділяє їхню ненависть до мене... Ну, на що? Поттер з Уїзлі і вважаються парою баранів.
Вон Джині вже напевно все зрозуміла. Вона, ще зшиючись на секретній базі Ордена Фенікса минулого літа, повинна була все зрозуміти. Тепер ця і взагалі почала наближуватись до Герміони, гадаючи, що через неї може зблизитися зі мною... Що ж, мене такий розклад теж влаштує. Я, можливо, найближчим часом навіть приділяю трохи уваги цим двом Гриффіндоркам. Одну як слід задовільнити, другий влаштую непоганий перегляд...
Так, так і зроблю. Залишилося тільки знайти на все це трохи свого часу, а то за всіма цими тренуваннями я іноді починаю відверто втрачатися у часі. Хоча, це все одно ніяк не впливає на мої щоденні розмови з Беллою. Навпаки, останнім часом я вважаю спілкування з нею добрим відпочинком... І це при тому, що я продовжую копатися біля тієї в голові, використовуючи ледь помітними колодами у її обороні, Що Том залишив спеціально для себе. Власне, через ці колоди, які я знайшов практично випадково, я і можу відпочивати під час розмови з цією жінкою.
Хоча, сама Белла вже не раз намагалася втекти під час наших розмов, все ще сподіваючись несподівано вирубати мене і забрати мою чарівну паличку... Ось тільки для мене ці її спроби були лише можливістю показати власну силу. Сила, що тільки сильніше наблизить мене і той образ, який Том у свій час сильно вбив у голову Беллі. І знаєте, це навіть працювало, тому що вже через тиждень нашого спілкування тітки дуже непогано до мене відходила.
Так, постійні спроби мене вирубати або зачаровувати це ось жодного разу не відмінювало, але я відчував, що вже встиг зайняти досить важливе місце в серці цієї божевільної відьом. Ну ці її вічні спроби втечі з'їхалися в своєму роду грі, що лише додає пікантності нашим стосункам... Якщо б та не чіплялася так сильно за Волдеморта, я би вже навіть почав думати про те, щоб схилити її на мою сторону. Занадто добре працювала вибрана мною тактика, і це при тому, що я в якийсь момент практично перестав на ту розраховувати...
Мда, Бела дійсно божевільна. Не просто так я часто зміню свою думку на її рахунок, хоча вмію давати досить точні характеристики іншим чарівникам. Ось тільки це її божевілля, не виключає того факту, що Нарциса все ще хоче зустрітися з сестрою. Та що вже там, та навіть пропустила в хід свої « жіночі штучки», сподіваючись, що я дозволю їй зустрітися з сестрою... Я навіть не думав, що слухатиму наказ і все ж я голова роду та її чоловік. А з подібним статусом ця жінка не буде сперечатися. Виховання в родині Блека не дозволить.
От тільки піддатися на її умовляння я все одно можу, що в підсумку і сталося. Не просто так, я пообіцяв двом жінкам, але влаштувати їх зустрічі на цих вихідних, незважаючи на те, що деякий ризик для Нарциси все ще присутній... Хоча моя матуся не є кришталевою ваза, та й мої спогади про розмови з Белллою я так і робив. Сумніваюсь, що ця сестра дозволить своїй сестрі використати себе для втечі. І взагалі, стояти за себе та, ймовірно, зможе, незважаючи ні на які родинні почуття... Ну або це я так виправдовую для себе власне рішення.
Насправді, я не зміг відмовити ну дуже вмілому ротику своєї матусі, коли та так старанно мене просила про це.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda