Знаєте, коли я чекав на допомогу Дамбльдора з знищенням хрестражів, я якось не дуже очікував, що вже буквально через два дні Том відправити свого фаміляра у вільне плавання. А якщо бути конкретним, то мої шпигуни повідомили про те, що Воландемор відправив свою змію в міністерство для виконання якогось завдання. І якщо бути чесним, Том виграв максимально незручний для нас час, заставивши здорово піднапружився, знімаючи людей з інших напрямів роботи, просто щоб відстежити шлях змії.
А все через те, що ми з Дельфіною вже кілька підривали надію на те що Том взагалі дозволить своєму фаміляру прогулятися Британськими островами. Ось і скинули більшу частину фактично без діючих чарівників для вирішення інших завдань, яких все ще було багато. Залишилося тільки кілька чарівників з групи швидкого реагування, що примудрилася втратити слід Нагайни ще на самому початку її шляху.
І нехай кінцева мета змії і була нам відома, але проводити операції по знищенню чужих хрестажів прямо під міністерством - не найкраща ідея, навіть якщо я був готовий піти на подібний крок, якщо вибору зовсім не залишиться... Але вибір залишився, тим більше що Аміта якраз досить довго капала на мізки нашому директору на рахунок гострої необхідності ось зараз знищити хрестражі Тома. Про них, до речі, я сам розповів жінці, оскільки точної інформації на цей рахунок її бачення їй не давали.
Але не все - таки, головне те, що Дельфіна сказала про можливість знищити один з хрестирів. Дамбльдор був готовий використати цю нагоду по повній. І навіть якщо самопогано залишати Хогвортс той не збирався, але і побічної допомоги директора було достатньо, щоб мої люди, скооперувавшися з аврорами із Ордена Фенікса, вже через пару годин сиділи в засідці, очікуючи появи змії. І відбувалося все це прямо під носом у Міністерства, що ще раз показує рівень зв'язків і впливу Дамбльдора.
Але зрештою цього не вистачало, адже міністерство є занадто великим і складним за свейною структурою, щоб десятки людей могли повністю тримати його під наглядом. Тому зрештою, ми тільки й мали стежити за найважливішими цілями для нападу або розвідки, сподіваючись, що одна група побачить змію вчасно... Що сталося в результаті, але не зовсім так, як нам би того хотілося.
Адже незважаючи на попередження, людський фактор все одно дав про себе знати ... І скільки б ми не попереджали своїх людей про можливу небезпеку фамільєра найспокійніших лордів, деякі індивіди все одно не змогли змусити себе вважати « якусь там змію досить небезпечною... За що і поплатилися. І це добре, що команди були сформовані по трьох осіб через те Еммелін Венс - член Ордена феніксу і молодший стажер у відділі контролю за магічними істотами в міністерстві, встигла подати сигнал про появу зміїв до того, як її саму вивела з ладу « якась там змія».
Ця сама змія вже встигла прокусити шию одному з моїх співробітників, і прогризти ногу знаменитому Артуру Візлі. Пам'ятати про те, що і Еммеліна не довго втрималася у схопленці з любою подругою Тома, говорити мені не варто. Обличчя дівчини досить швидко було знешкоджено магічним отрутою чужого фамільєра, змусивши саму дівчину відключитися від болівого шоку... І це їй ще пощастило, адже залишся та в свідомості і відчула б всю гаму відчуттів від того, як магічний отрута роз'єднує спочатку очі, а потім мозок своєї жертви...
Але не будемо згадувати про невдах і дебілів, що померли за власною ж дурість. Головне, що Нагайна була вчасно виявлена, поставивши решту членів раптового нічного патруля, рвати в потрібну сторону... Ну а там уже у змії не залишилося і шансу. І навіть якщо її захищали закляття подібного монстра, то останнім часом Том став цим магічним змієм. Але він все одно не зміг багато протиставити групі чарівників, що вже не мали зайвих упереджень на його рахунок.
Правда, так просто вбити істоту, що було якором душі для одного Темного лорда, виявилося не так вже й легко, через яке ще три людини було серйозно поранено, але Авада в підсумку не залишила шансів навіть для такого живучому твориві... Та все ж змія - це не дракон, щоб її аура могла протистояти силі вбивця напевно прокляття. І сам хрестраж, як правило, руйнується у взаємодії з непростимим прокляттям... Що не завадило моїм хлопцям врешті спалити труп змії, так би мовити на всяк випадок.
Тим більше, що інші члени патруля в цей час мали важливіші завдання. У них так то два трупи на руках мали, та ще четверо магів дуже швидко наближалися до цього стану. Все ж отрута Нагайни була достатньо сильною, щоб буквально за кілька хвилин відправити невдаха на той світ. І тут потрібна допомога дійсно професійних цілителях, щоб пацієнт не помер за ці кілька хвилин.
Добро, серед членів ордену були досить освічені люди, щоб без сумніву евакуювати поранених у Мунго. І навіть якщо це підняло певний переполох у міністерстві, що тільки посилився кошт спотворених трупів потрапити на очі тих, хто потрапив до відділу Тайну чарівників. Але це вже не було так важливо, тим більше, що наслідки всього цього довелося розхлебувати Дамбльдору.
Це його люди не вміють читати ситуацію, залишаючись на місці злочину без вагомих доказів того, що це не вони вбили кількох магів і ще цілу купу поправили в Мунго з серйозними ранами. Мої оперативні дані, кожен з яких часто має злочинне минуле, швидко зрозуміли, чим їм загрожує кілька секунд затримки від Міністерства вмістить поранених товаришів.
Так, я був більш ніж задоволений ситуацією. Ну а те, що сім'я Уїзлі мало не позбавили свого годувальника, взагалі окремий привід для радості... Не люблю я Уїзлі, хоча останнім часом це не так вже й помітно. Особливо у світлі того, що одна конкретна Уїзлі цілком спокійно зі мною спілкується. Інші змушені мене ігнорувати в світлі те, як я ніби член Ордену їх обожнюваного директора.
Хоча все це так - дрібниці, головне, що один з хрестажів Тома був знищений, а значить, я став ще на крок ближче до перемоги у цій війні. Правда, тепер потрібно щось невідкладно вирішувати з Чашей Пуффендай, поки Том не посхопився, забравши ту із гоблінських сховищ. І ця справа знову буде у відповідності з Дамбльдором, бо своєю силою я вже не ризикну збігатися в гоблінський банк... Остання операція, як ніколи чітко показала мені, що найрозумнішим мною може стати і напівмудріша змія, яка вже говорить про войовничих корашок.
До того ж, директори напевно мають деякі зв'язки з гобліном. Авто вийде в усьому розібратися і без прямого злодійства, що було б просто чудово, навіть якщо й практично неможливо. Якщо гобліни самі дозволять тобі вкрасти щось у себе. Інакше просто ніяк, історії багатьох невдах тому на підтвердження... І мені ось щось не посміхається стати одним з цих невдах, що цілком можливо в випадку прямої конфронтації. Нереалістично заперечувати такий ризик, особливо коли мова заходить про гобліни та їх мстивість.
Так що так, скооперуватися з директором в даному випадку просто необхідно. А то в пророцтвах Аміто Патіл є такі неслабкі на те, що Том звільнить своїх послідовників з Азкабану, а там вже і про втрату слідів одного із хрестражень недовго залишиться. Усе ж таки Том не дурень, навіть дурний, але він точно усвідомлює, що його хрестражі навмисно знищуються і, ймовірно, знають кожен їхній Хрест.
У такому світлі цілком очевидно, що позосталі цілі хрестражи варто переховувати в угоду власної параноїї... І це добре, що оних хрестажів залишилося не так вже й багато. Якщо не згадувати Поттера, що після останнього знищення Нагайни відправився у лікарняне крило. Відкидатися під зіллями після численних кошмарів...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda