Двадцятого грудня — Йоль, зимовий день і одне з головних магічних свят. День, коли ніч панує над світом і багато ритуалів та обрядів набувають особливої сили. День, коли сама природа сприяє найбільш ефективному прив’язанню магічних зв'язків і створення очних. І саме в цей день була запланована наше весілля з сестрами Патіл, що вже от-ось збиралися змінити прізвище на "Блек"...
До самого весілля був майже цілий місяць. Але ось підготовка до нього вже почалася, що я активно провадив, кожні вихідні відходячи на Гриммо дванадцятьох, готувати пологовий вівтар для майбутнього ритуалу... Але не тільки я працював над підготовкою до весілля. Батьки моїх невіст теж без діла сиділи, і якщо я вже звик мати справу з лордом Патіл, то раптова поява на горизонті матусі близнюків.
Чесно кажучи, я вже й не вірив, що ця спеціальна особа може шанувати мене своєю присутністю і просувати свої рішення через чоловіка. І мене це, якщо бути чесним, повністю влаштовувало... Ну не хотів я особисто зустрічатися з дійсно сильним пророком, кім і була леді Патіл. Правда, моєї думки на цей рахунок ніхто не питав, а сама Аміта Патіл приїхала до Англії під кінець листопада, змусив мене витрачати свій час ще й на зустріч з нею...
Хоча, так виражатися не зовсім правильно. Все ж таки мати моїх майбутніх жених - досить важлива персона, щоб я не розмірковував над тим трохи свого часу. Просто постійна завантаженість все-таки дає про себе знати, змушуючи кілька нервово реагувати на нові завдання... Правда заспокоювався я дійсно швидко, та і в руках тримав себе просто відмінно, так що на останні вихідні восени цієї осені я, у супроводі двох індивіданок, але прибув до заміщення чети Патіл. Де і мав честь вперше побачити відомого вуздечка пророка...
І, чесно кажучи, перше враження було неоднозначним. А все через те, що реальність сильно відрізнялася від моїх очікувань... Я то собі уявляв леді Патілл етикою повнолітньої версії своїх дочок, нехай і з поправкою на величезну магічну силу, що просто зобов'язана бути у такого видатного пророка. Все ж, заперечення - дисципліна не тільки складна, але й дуже вимоглива до магічного резерву... Особливо деякі її підрозділи. Так що так, я підсвідомо очікував побачити сильну, впевненою в собі, і можливо навіть кілька високомірної чари...
І почасти так все і було. Це ж магічна сила, яку я бачив у чарівниці мало поступалася таким чином в Дамбльдора. Так, та була практичних вдвічі сильніша за мене, майже не фізично даваючи на мене власною силою. Спокійно бурляючі та шукаючи виходу сила, що тільки-тільки зароджується в її дочірках ... Так, Аміта була дійсно сильною чарівницею, найсильнішою з усіх жінок яких я зустрічав, але було одне НО.
І цим же було тіло жінки... Залежний до інвалідного візка, хворобливе тоне, кутове і не складене тіло жінки. Здавалося, що та на останньому видиханні навіть не дивлячись на молоде обличчя і волю багнистого ока... Чи варто пояснювати який диссонанс виник у мене в голові від розуміння того, що сіль велика магічна сила ув'язнена в подібному тілі. Кілька секунд я буквально не міг співставити свої відчуття з недовірою дивлячись на леді Патіл, що не уникало самої вині моєї стану.
- Бачу, ти здивований моєю зовнішністю. - Слегка посміхнулася жінка, пропустивши чисто символічні вітання. Все ж заочно ми були і так знайомі, та й сплутувати її з будь-ким, я вже точно не зміг би. Та й не хто б не зміг, хоча б через те, що ми були на території маєток родини Патіл.
- Так. - Не став приховувати я, чудово розуміючи, що це в будь-якому випадку вже безглуздо. Моя перша реакція вже і так все сказала краще ніж будь-які слова. - Чесно кажучи, леді Патіл, я уявляв вас дещо інакше... Хоча деякі мої сподівання справдились. - Присаживаючись навпроти жінки і дозволяючи близнюкам притягнути за спину своєї матері, сказав я. Я помітив легкий відблиск провини в очах моїх невіст. Вина за те, що не попередили мене про подібне наперед. Очевидно, вони мали достатньо вагомих причин.
- Розумію. - Трохи сумно зітхнула жінка, опускаючи погляд. Багато хто, вперше зустрічаючи мене на живу реагують приблизно так само... Хоча ні, ти ще відмінно себе стримуєш. Багато хто взагалі довгий час не міг повірити, що я - це я. - Не менш сумно додала та, але швидко підібралася, повернувши свій погляд мені на обличчя. - Але не про це, Драко Малфой-Блек. Але у нас не так вже й багато часу, а теми для обговорення в нас і без цього передбачувано. - Вмиг ставши максимальн серйозною, і навіть якийсь холодної, сказала жінка. Я лише кивнув на ці слова, не збираючись і розвивати тему хворобливого стану жінки.
Ось так почався різкий перехід між двома поколіннями. І якщо спочатку ми обговорювали дрібні нюанси проведення шлюбу і того, на яких умовах дівчата увійдуть в мою не зовсім звичайну сім'ю, добро все це вже й так було не раз обмовлено, а тому багато часу не зайнявся, то ось потім перейшли на трохи більш глобальні теми. Зокрема, на наступаючу громадянську війну в Британії та про користь з цього всього можна було б отримати.
А вигода ж дійсно має місце бути. Тим більше, що на бік Воландеморта вже починають тягнутися багато « звичайних мішки» нашої країни... Природно, що після поразки Тома, якщо нам вдасться його затиснути, дані люди будуть витеснені з політичної та фінансової арени, і тому їх місця зможе зайняти хтось інший. Цим кимось і хоче стати рід Патіл, що не так вже й складно буде організувати. Тим більше, що я в будь-якому випадку свою вигоду з усього цього отримаю, повернувши традиційний бізнес мого другого роду ... Але за час відсутності Блеків майже повністю витіснили з ринку, що не є гуд.
Аміта Патіл чудово все це розуміла, не претендуючи на сімейний бізнес роду, в який ось-ось ввійдуть її донечки. Це лише власні інтереси, а точніше сказати про свої потреби. Та все ж Патіл - це далеко не одна сім'я, але повноцінне покоління магів, що практично і не залишилося няньку на Британських островах. Хіба що пару шотландських родів все ще можна вважати саме такими, а не благородними сім'ями, але ні про те мова...
Головне, що один компроміс і загальна вигода у майбутній війні ми для себе вже визначили і навіть зачно поділили... Залишилося тільки виграти війну, що буде не такою вже й простою справою. Добре, леді Патіл і сама все це розуміє, пообіцявши відправити нам на підтримку кілька десятків першокласних бойових магів. Ну так, чисто заради додаткової безпеки новозаселенної комірки суспільства. Ну або якщо говорити зовсім на чистості, то для захисту власних дочок. Що мене цілком влаштовує... На відміну від її бажання зустрітися з директором.
- Запам'ятай, Драко. - З силою збивши порцю на своєму інвалідному візку, звернулася до мене жінка. - Якщо Темному лорду дати ще одне літо на підготовку, то всі наші плани можна сміливо викидати у трубу, оскільки в Англії для нас просто не залишиться місця. - З абсолютною впевненістю сказала Аміта, що мимовільно змусило і мене повірити в її слова. Та все ж переді мною сидить не аби хто, а один з найсильніших пророків сьогодні живих.
- А значить, покінчити з тим ми повинні найближчим часом... Що просто неможливо без підтримки Дамбльдора. - Тихо прошепотів я, мігом зклавши повну картину подій у себе в голові. Добре, і я так чудово розумів, до чого все йде, а тому особливого шоку слова жінки в мені не викликали. - От тільки захоче сам Дамбльдор нам допомагати? - Я задав, мабуть, найважливіше питання з усіх можливих. Все ж директор Хогвортсу не та людина, що буде танцювати під чужу дудку, навіть якщо це піде йому на благо...
- Захоче... Адже у нього не залишилося вибору. - Загадково посміхнулася жінка, викликав масову міграцію муашок по моїй спині... На секунду, навіть мій дар до бойової магії дав про себе знати, попереджуючи про ту небезпеку, що в той момент почала виходити від даної жінки. Жах... Як бадьорує.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda