Перше вивчення клубу Поттера почалося досить стандартно. Хлопці трохи поговорили, призначили Поттера тепер офіційним лідером і потурбувалися на мій рахунок. Молю, якого це такого диявола я вшиваюся на зборі їх клуб. Тим більше, що мене ніхто не кликав, та й взагалі інших змій тут не було... Я мусив знову пояснюватись, але цього разу нічого не говорив про прохання директора і відправився на Герміону. Ну так, чисто на всяк випадок чи мало що може статися під час чарівництва.
Таке пояснення не всіх зробило, а Ґерміону почали дивитися декілька недобрих зауважень. Але це було дуже швидко і коштувало лише кількох пуффендуйців заінтригуватися про те, що й я справді проходив цього літа практика в Мунго. Не знаю, звідки вони отримали цю інформацію. Але я не розповідав про свої досягнення, але це не так вже й важливо. Крім того, у барсучата було повно родичів з Міністерства, що і могли донести до них таку цікаву інформацію. Однак ті, хто виходить з чистокровних родів, рідко працюють цілителями, щоб навчитися самостійності своїх пологів або ж займаючи пост у міністерстві, якщо є така можливість.
Загалом так, проблеми з моєю присутністю швидко розв'язалися, як би Поттер при цьому не кривався. Добре, на його крики ніхто особливо не звертав уваги, ну а потім хлопчина і самому стало не до мене. Студенти, що займалися нормальним чаклунством, активно взялися до тренування, навіть якщо це лише обеззброєння. Ага, першим заклинанням для спізнення виявився Експелліармус, що не так вже й погано. І все ж рівень знань у учасників клубу сильно понизився, в тій силі і через курс учня.
Експелліармус дійсно можна було вважати одним з перших заклинань, що повинен освоїти нормальний маг. Воно не дуже складне, легко відтворюється в екстремальній ситуації, а магія майже не вимагає того, що теж важливо. Але серед учасників клубу було багато відверто слабких чарівників... Ну, як на мій погляд. Так то в Хогвортс приймають виключно талановитих у магічному плані чарівників, чий резерв в теорії спокійно дозволяв закінчити всі сім курсів школи. Так що на фоні звичайних обивачів ті дійсно будуть виділятися в кращий бік, але я вважаю, вони все одно занадто слабкі для свого віку.
Так, почав Поттер досить грамотно, можливо той навіть підготувався до даного заняття... Але його фінальна мова дуже змазала відчуття. Банально через те, що замість повсякденних занять Поттер пропонував збиратися один, ну два в кращому випадку, раз на тиждень, це взагалі неприйнятно, коли мова заходить про повноцінні тренування. Крім того, сам процес навчання більше проводився в Хогвортсі.
Сумно... Нехай і не для мене. Мене взагалі влаштує будь-який результат цього тренування, особливо якщо ніхто не вб'ється під час цих занять. А те мені щось не дуже хочеться відповідати перед директором, якого біса я дозволив довести справу до подібного. Але це в будь-якому випадку малоймовірно. Нехай навіть ця компашка і тренує заклинання один на одному, але нічого небезпечного вони не використовують, так що хвилюватися поки що ні про що ...
Сказав би я, не замітити одну маленьку дивність в самому Поттеру... А саме те, що хрестраж в його шрамі почав набирати силу. При цьому дуже активно почав набирати силу, поступово залишаючи в аурі хлопця поки що непомітні, але все ж небезпечні сліди. І я щось сумніваюся, що той же Дамбльдор знає про це. Банально через те, що помітити сліди не так вже й просто, і якщо б я не був поблизу Поттера кілька годин до ряду, чисто від нудьги тренуючи безалковий варіант скануючі заклинання ... Та я б не помітив нічого подібного в житті навіть на те, що відмінно відчуваю сам хрестраж. Той все ще манив мене до себе, зводячи живіт в голодному спазмі, ну або щось близько того.
Не суть, головне, що зміни в Поттеру були, і мене це турбувало. Характер хлопця і так останнім часом досить сильно змінився, щоб закривати на подібні "молочі" очі. А раптом він викине що-небудь взагалі з ряду геть, або взагалі стане маріонеткою Темного лорда ... Воно нам потрібне? Особисто мені ні, хоча може сам Дамбльдор і радіти подібному розвитку подій. Використовувати Поттера як іншого шпигуна може бути досить вигідно для нашого директора.
Правда, на практиці все виявилося трохи не так, адже варто було тільки Дамбльдора дізнатися про мої спостереження, так у нього хіба що борода не зашемилася від гніву і занепокоєння... Старик навіть не питав у мене, яким методом я зміг отримати таку інформацію, направивши Поттера в лікарняне крило. Тому, природно, ніхто і нічого не пояснював, та й мене відлучили від усього цього справи, зарахувавши борг закритим...
Але це все одно ніяк не перешкодило мені дізнатися всю потрібну інформацію про Поттера у самої мед відьми, що і проводила повну перевірку аури хлопця, а також виписала тому кілька дорогих зілляв для зміцнення аури... З чого можна було зробити висновок, що Поттер - це досі Поттер, а вплив Тома на його розум не такий вже й великий. Правда, зупинити розвитання "Доля" все ж не завадить, тим більше, що Темний лорд є дуже сильним магом. На відміну від того ж Поттера, про окупацію нічого й не чув.
І його, начебто як, ніхто і не збирався освічувати в таємниці подібної магії, ну, донедавна так точно. Тепер же, коли з'явилася реальна можливість одержимості, Дамбльдор таки зайнявся цією проблемою... Тому Снейпа зобов'язався займатися з Поттером тією самою ментальною магією. Що не подобалося взагалі всім, будь то Поттер, Снейп або навіть я, що мало не втратив регулярних спарринг з деканом.
Добре, Снейп зміг переконати директора в тому, що йому зовсім ніяк не варіант займатися ще й цим. Тим більше що у нього і так проблеми додавалося через необхідність варити зілля для стабілізації аури Поттера. Так що так, невелику відстрочку крестий собі заробив ну а частина роботи з зеленими зіллями той умудрився звалити на мене, що було не так вже й страшно. Все ж таки, коли я відчував потребу промаринуватись у випарах від котла, то це не було проблемою для мене.
Тим більше, що в спогадах Тома було достатньо теоретичних знань про зілля, щоб я досить комфортно себе відчувати навіть при варці дійсно складні зелені. Звичайно, деякі проблеми з практикою все одно були, але і тут я досить добре впорався, тим більше що Снейп відмінно мене страхував, не дозволяючи зробити зовсім очевидних помилок. Ну а дрібні вігріхи були не так вже й важливі, тим більше що готували ми для Поттера. А у нього і так тіло зіллями отруєне, щоб сильно турбуватися надмірною токсичністю моїх підробок.
Правда, через всю цю допомогу своєму декану і досить довгого відновлення після наших спаррингів, багато з яких закінчувалися нехай і не серйозні, але травмами, я кілька затягнув із реставрацією нормального спуску в Таємну кімнату. Але, право слово, це не так вже й страшно, тим більше, що невелика перерва під час тренування пішов на користь моїх відносин з дівчатами. І він, як і більшість людей, мав позитивні наслідки. Крім того, вже через тиждень після першого зібрання « Відряда Дамбльдора » задзвонив місяць для всіх необхідних магічних закладів у Таємну кімнату.
Так що так, допомога Снейпу не сильно то мені і перешкоджала, тим більше, що він умів бути вдячним, дійсно збільшивши кількість наших спарінгів. Що було дуже важливо для мене, адже ці спарінги дозволяли мені швидко відточувати свої навички, паралельно з цим поступово наближаючись до повноцінного використання свого роду до бойової магії. Поки що той, все ще працював дуже спонтанно, та і не в повну силу, що очевидно, але це було кроком вперед для мене, чому я й радів.
Ну а до середини листопада мої тренування з дівчатами теж повернулися в колишнє русло, через що виникли вже кілька інші проблеми...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda