Цього року повернення в Хогвортс було більш ніж стандартним. Хіба що Поттер знову відзначився, прибув на Хогвортс-експрес під самим справжнім конвоєм. Але після його недавнього походу по Косому перепулку мене такі дрібниці не дуже то й хвилювалися. Я взагалі повертався в Хогвортс у надзвичайно спокійному стані, відглядаючи тільки на свої нові обов'язки, як старі голови школи.
Добре, що я ще пам'ятаю Тома, а за минулі роки в цьому аспекті мало що змінилося. Та й помічниця у мене цього разу була чудова. Пенсі зробили старостуту у дівчат, так що більшу частину обов'язків я, при необхідності, завжди міг кинути на це особливе. Добре, та була зовсім не проти, нехай я і не збирався особливо цим користуватися, чудово розуміючи, що мені саме легше виконувати основні обов'язки старости... То биш наглядати за порядком і не дозволяти малюкам самоубиватися.
Щоправда, патрулювання Хогвортс-експрес було досить нудним заняттям, але тут вже нічого не поробиш. Тим більше, я все одно знайшов чим себе розважити, заїхавши на територію вагона Гриффіндорців. Звичайно, знущатися над ними не вдавалося, але й мені і тонкому шмагалі вистачало, щоб нервувати алогенний факультет протягом декількох годин... Потім мене вже мало не вигнала зі свого вагона Герміона, зауваживши, що я вже зовсім затуляв деяких гриффіндорців і того й дивишся на бійку з семикурниками...
Герміона також отримала значок старости, що була дуже задоволена. Все ж для неї загальне визнання все ще залишалося досить важливим аспектом життя. Та й можливість ночувати у власній кімнаті, яка покладена всім старостам, ту навряд чи до писанка не пояснювала, настільки та була задоволена... Розчарувало дівчину лише одне маленьке становище. Риже і до божевілля некультурне становище, що поняття не мало, щоб робити старосту свого факультету. Ага, це я так Рона описати, який так і не вдосувався вити на патруль власного вагону.
Але не суть, головне, що я таки знайшов спосіб як швидко подорожувати, паралельно потріпивши нерви деяким занадто гарячим « львятам ». В іншому ж вересні для мене було досить звичною новиною про призначення нового професора з ЗОТІ, якими новинами не стали. Кілька тижнів тому, зв'язки в раді опікунів дозволили мені дізнатися про те, що міністерство вирішило переспати у Хог свого чоловіка. Сумує лише те, що він виявився Долорес Амбридж... Характер, говорять, у неї той ще.
Але не суть, вже мені точно плювати, якщо посада викладачем з ЗОТИ займе черговий самодур. Минулого року у нас взагалі Пожирач смерті цей предмет викладав і нічого, більшість студентів непогано здали іспити, що й нам цього року належить. Крім того, у мене за спиною ще й Снейп мачить, чи майже відкрито вибагуючи « власного улюбленого »... Хоча я сумніваюся, що декану доведеться втручатися в всю цю справу. Але Амбридж - не остання людина в міністерстві, а значить і розуміти те, що зірватися зі мною ось взагалі не вигідно, повинна краще за багатьох.
Крім того, у мене і без цього було достатньо справ, бо як я очікував, факультет Слізерін таки розколовся на тих, хто співчуває Волдеморту та всіх інших... Під іншими я розумію не таке вже й багато людей, чиї сім'ї не мали зв'язків з фракцією Темного лорда. І, звичайно ж, найбільше таких людей було на моєму курсі - банально в силу того, що більшість цього курсу я і мої дівчата разом зі сквайром.
Але в інших роках навчання було набагато сумніше, особливо коли ми пам’ятали шосту і сьому курси. Там взагалі настрою гуляли такі, що іноді мені здавалося, ніби наші старші товариші того і дивишся ось прямо в цю ніч підуть катувати й вбивати бруднокровок з гриффідора... Але це дрібниця. Тим більше, що на старших курсах зараз не так вже й багато народу, шість чоловік в сумі якщо бути точним.
Подібна кучка "друзів за інтересами" мало на що могла вплинути, тим більше що Снейп і як декан та дієвий Пожирач, тримав тих у їжаках, не дозволяючи й крок в сторону брудних кров'яних речей зробити... Хоча атмосфера на факультеті все одно стояла та, погрожуючи ось-ось перерости в повноцінний конфлікт. Конфлікт, в якому я і мої близькі будуть виступати проти всього іншого факультету, що не дуже то й радує. Хоча в наших силах я був все ж впевнений.
Незважаючи на те, що Слізерін славиться тим що наші студенти в середньому сильніші від таких з інших факультетів. Це тому, що у деяких благородних сім'ях все ще панує досить строге традиційне виховання, а як такого відстаття в школі ми не можемо. От тільки цього все одно буде ну дуже мало, щоб порівнятися не те що зі мною, а хоча б з моїми дівчатами. Все ж наші спільні тренування, та й заняття з справжніми майстрами магії, багато чого нам дало. Особливо в цьому плані можна піднести Пенсі, що з категорій « краще за середнього» на одній упертості та таланті малацига зросла до категорії « Не чіпати якщо життя і яйця ще дороги.
Шкода тільки решти факультету не дуже то і знає про наші здібності, але це нічого. Нехай нам і доведеться витратити деякий час та сили на пояснення чужих помилок, але я впевнений, після пари десятків сутичок людей хочуть спробувати нас на зубок не залишиться. До того ж, дівчатам буде корисним такий досвід. Вони то ніколи в своєму житті у серйозних поталуках вважали, що й не брали участі... Хоча у тієї ж самої Пені ця проблема подвоїлася до того, щоб її майстер компенсував, що була горазда навчати свою ученицю... зовсім нестандартні засоби.
Дафна має подібні обставини. Все ж, якщо ви виховуєте некромантів у традиційному середовищі, то вам важко назвати їх звичайними. Та й сама дівчинка не бігає від своєї родової спеціальності, спокійно тренуючись під початком матусі. А тренування у некромантів ті ще. Після них ніяких проблем з участю в різних поталуках у дівчинки точно не буде ... Некромантія взагалі одне з тих напрямів магії, що залишає на своєму власнику невиявлений відбиток і тільки ментальна магія допомагає трохи стерти обхідний слід.
Добре хоч у Дафни з даною магією все гаразд, а значить, турбуватися про те, що вже дуже скоро в моєму ліжку виявиться рехнулась до краю чарівниці, не варто ... Ну, якщо не згадувати про те, що Місяць таки згадала мою обіцянку, а значить вже дуже скоро варто чекати її візиту до мене в спальню пристрасті. Але тут вже я сам винен, та й взагалі не проти, так що не будемо турбуватися на цей рахунок ...
Краще зосередитися на прикрих єдиного слабкого ланку в нашій компанії — Асторії. Все ж сестричка моєї нареченої вчиться на курс молодший за нас, а отже і оточення у неї зовсім не дуже сприятливе. І це при тому, що сама дівчинка сильно поступається сестрі в пані навичок і магічній могутності. Їй навіть те, що вона вже як не перший рік практикує з сестрою некромантію, мало чим може допомогти.
Застосувати некромандію на території замку точно не стоїть, навіть якщо директор зараз як би на нашому боці. Той, чи знаєте, теж далеко не від усього може помазати, особливо якщо будуть жертви, так ще й під чуйним наглядом Міністерства. А в інших напрямках магії дівчинка не сказати щоб дуже сильна, на відміну від тієї ж Дафни. Та і характер у неї ось зовсім не той, щоб відчути в різних формах конфліктів.
Так що так, дівчинка повинна б убезпечити, паралельно з цим зайнявшись, нарешті, її навчанням. Та в будь-якому випадку входить у зону моїх інтересів, а значить залишати все як є ніяк не можна. Звичайно, зробити з неї копію її ж сестри не можна, та і не вийде, чого вже там приховувати. Але і закалити характер дівчинки, показавши воднораз як саме треба ставитися до тих хто сміє піднімати на тебе чарівну паличку, все ж варто ...
Добре, Дафна сама все чудово розуміє, взявши цей відповідальний обов'язок на себе... Дельфіна не проти такої ініціативи, особливо якщо пам’ятати, що та й сама не дуже задоволена своєю молодшою дочкою. Хоча Дафні все одно краще погодити подібний момент з матір'ю. Ну так, на всяк випадок, а то мало які у леді Грінграс плани на Асторію є.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda