Покидаючи невелике маєток, в якому і жив лорд Патіл, під час своєї роботи у Британії я прибував у досить... Протилежний стан. В основному через те, що договір до якого ми прийшли з лордом Патіл і самими близнюками, який прибув у Британію всього на один день від канікул в Індії, був дещо неоднозначним. З одного боку, він мене більш ніж влаштовував, все ж ціна двох дівчат і якогось союзника з Індії була не настільки вже й висока. Звичайно, її теж не назвеш, але я був віддати за дівчат і більше...
З іншого боку, я тепер був єдиним багатоженцем в Англії... Ну або одним з небагатьох. При цьому мій статус був більш ніж офіційний і законний. Та що там законний, я, постфактум, навіть укладений угоду про одруження з тими ж Грінграс не порушив, що, як мені раніше здавалося, в принципі неможливо. Адже в контракті суворо говорилося, що я, майбутній лорд Малфой, повинен буду мати одну дружину і ніяк інакше ...
Проблема лише в тому, що я зараз не просто лорд Малфой. Я ще й Лорд Блек, який дає мені якийсь простір для манівра, яким ми і вирішили скористатися з лордом Патіл, офіційно роблячи Парваті та Падму моїми нареченами... Що також багато розходиться з законами магічної Англії, але повністю нормально з точки зору магії Індії, ніж ми і скористались.
Кончено, мені всі ці викрадення не були дуже то й потрібні, я взагалі хотів би, щоб дівчатка просто стали моїми наступними коханками, як та ж Пені. Але ні, народ Патіл, а якщо читати між рядами, то мати дівчаток, хотіла зробити тих саме що моїми жінками. Я не противився такому бажанню, тим більше, що серйозні проблеми ця нюанс моїх стосунків з дівчатами мало на що вплине.
Так, леді Грінграс навряд чи зрадіє подібним розвитком подій, але зараз ця не в тій ситуації, щоб звертати на це увагу. Та й те, що її дочка в будь-якому випадку стане леді Малфой, повинно неслабо так заспокоювати жінку. Адже основна мета нашого договору в будь-якому випадку буде виконана, а її дочка отримає цілком офіційний статус моєї дружини і леді мого роду. А це дуже важливий статус, який говорить, що тільки наші спільні діти в майбутньому можуть успадкувати мій рід.
Загалом так, з цього боку я був повністю прикритий, бентежив тільки той факт, що через особливості свого прокляття, у мене може народитися всього один син, як це було і раніше в роду Малфоїв ... Ось тільки тепер, крім леді Малфой у мене є відразу ж дві пані Блек, що також можуть породити мені цілком офіційних спадкоємців лише зараз вже для роду Блек і асимілювати який, роблячи той частину роду Мальфоїв, мені ось ну ніяк не вигідно ...
Так, в майбутньому у мене можуть виникати проблеми з спадкоємцями. У тому плані, що як мінімум один з моїх родів доведеться очолити моїй донечці або, можливо, людині з поза межами. Що саме по собі не дуже добре, але турбуватися про це я все ж поки що не буду. Зарано для тривоги про такі речі. Тим більше, що померти найближчим часом я точно не збираюся, я так-то взагалі помирати не хочу ... І у мене вже навіть є цілком собі життєздатний план по досягненню якщо і не безсмертя, то уже зазвичай довгого життя так точно.
Щоправда, цей план може бути лише задумом у моїй голові через те, що зароджений темний лорд - це більш ніж серйозна загроза моєму життю. Власне, саме через цей факт я і не збирався дозволяти собі на цих канікулах скільки або серйозні розваги. Залишилося тільки три вільні дні, а справ було дійсно невпроворот... Добре, мій розклад і готовність деяких людей прогнутися під цей графік дозволили мені все закінчити в строк... Ну, я так думав...
І не дуже помилявся. Звичайно, не вдалося вкластися у розклад. Той самий ритуал знімання рабської печатки з Дельфіни дуже розтягнувся за часом, так мені і в два етапи довелося діяти, щоб не просто розірвати зв'язок між леді Грінграсс та Темним лордом. Але зробити це ще й так, що сам Том нічого не відчував, а Дельфіна не отримала серйозної травми в аурі, яка була б вирішувати не один місяць, але рік.
Загалом, часу на це пішло багато, сил збільшилося. А в нагороду я отримав дуже заковисте прокляття, що Дельфіна викачала на хвилю емоцій і тієї жахливої болі, яка відчувала жінка під час справжнього горіння чужого клейму з її аури. Добро, ця підлянка не змогла мені серйозно зашкодити, через що я таки зміг завершити ритуал так як треба. Хоча, звичайно, занижений час я все одно втратив.
Хоча б через те, що сам впоратися з прокляттям я не зміг. У мене потрапив щось дійсно заковисте, що сильно прагне на ауру і ментальну активність своєї жертви, то биш мене. Позбутися такої гидоти власними силами я не зміг, все ж майстром мальець мене поки що називати занадто рано, а це якраз робота для когось подібного. Добре, хоч розповсюдження і закріплення в моїй аури прокляття я зміг зупинити майже відразу.
Інакше леді Грінграсс, що майже добу після операції повернула собі можливість нормально чарувати, не змогла б без наслідків зняти своє ж прокляття. З яким я, поки Дельфіна відходила від ритуалу, як у попу зажаний мотав з сім'ями моїх вассалів, що теж в свій час складалися в одному знаменному ордені Темного лорда ... І чиї мітки мені довелося банально запечатувати, тимчасово захищаючи своїх людей від впливу Воландеморта. З прокляттям у своїй аурі це було не так вже й просто, але я впорався, а там уже і Дельфіна більш-менш відновилася.
Звичайно, приємний епізод назвати складним, але майже два дні без сну мене сильно вимотували, та воно того в будь-якому випадку коштувало. До того ж, ця казаса з прокляттям якось своєю присутністю запобігла будь-якому обурення леді Грінграсс про мою « другорядну шлюби». Я і так зробив ну максимально по-родному, не стаючи ставити жінці за власне прокляття, що могло б добре так підпортити відносини між нашими родуми ...
Але це вже так, я радше намагаюся знайти позитивні в даній ситуації, все ж приємного у ній дійсно мало. Та і напружився я неслабо так, боячись того, що прокляття некромантки може мені дійсно серйозно зашкодити. Але в некромантії свої, абсолютно унікальні, майже завжди несумісні з життям, прокляття. І мій випадок не був винятком, адже повне пригнічення аури практично гарантовано зробило б з мене самого справжнього овочу, нездатного і двох слів зв'язати ...
Я вважаю, що це було дійсно страшно. І все ж таки розум є головною і незаміною зброєю. Одна думка про те, що мій розум підлягає такій великій небезпеці, мимовільно змушує мене жахатися. Я навіть починаю думати про те, що занадто легко я простив даний інтендант Дельфіні. Правда, банальна логіка знову переконує мене в тому, що псувати стосунки з цією жінкою мені зараз ось максимально невигідно ...
Правда, це ніяк не завадить мені звалити на ту трохи більше обов'язків, ніж я спочатку планував. Тим більше, що тій в будь-якому випадку доведеться привести у рух наш план ... Який ми все ще не продумали до кінця. Поки що, всі мої дії були спрямовані на створення максимально прибуткових для нас умов у цій ситуації, адже пізніше я вже просто не зможу цим зайнятися, будучи замкненим в Хогзі.
Ось так і вийшло, що повноцінний план ми досі не продумали. Хоча, звичайно, деякі ідеї на цей рахунок у мене вже давно є. Залишилося тільки обговорити все це з Дельфіній, та попросити у тієї її спогади про часи ще до падіння Темного лорда, для кращого розуміння ситуації в цілому ... Чи я вже попросив Дельфіну про це? Ні, поки що начебто тільки збирався попросити ...
Херр! Через виснаження мені вже власну пам'ять відмовляє ... Чи це залишковий ефект від прокляття, що провисла в мене в аурі майже два дні? Не впевнений, але завтра потрібно буде перевіритися. Якраз останній день відпустки...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda