Від Грінграсів я поїхав прямо в Хогвортс. У мене просто не залишалося часу побути наостанку вдома. Я навіть до Хогвортсу цього року закупався за допомогою домашніх ельфів, не ім'я ні сил чи бажання займатися всім цим. Та й часу, що вже там, дуже бракувало. Хоча Нарциса прийшла до Грінграсів попрощатися зі своїм сином. А то вийшло б трохи негарно перед матушкою.
Нехай ми і легко зв'язуємося з один одним через ментальні артефакти, та й без них, якщо відстань не надто велика, але це все одно не те. А тим більше, останні кілька днів Нарциса тільки тим і робила, що полоскувала мені голову з приводу раптового « соска» моїх сил. І ні, в цілому матуся була більш ніж задоволена таким відкриттям, але для жінки подібний стрибок у здібностях... Це було занадто.
Вона і так мало не в захопленні дивилася на мої тренування у метаморфозі та цілительстві цього літа. Але вони все ще залишалися в рамках норми, нехай і з поправками на ярлик геніальності, кой на мене вже давно населяє Нарциса. Недавня ж битва показала, що "геніальність" - це кілька не про мене. Жоден геній не зможе так швидко, буквально за кілька років у Хогвортсі, наробити такий рівень навичок і магічних сил.
Хоча про мою магічну силу Нарциса і так знала, але сприймав як щось належне. Все ж генеалогічна лінія у мене більш ніж вражаюча. Так і дари, в тому числі раптовий метаморфізм, як би натякають на те, що слабким магом я бути просто не міг... Тому Нарцис більше турбувався моїми магічними здібностями. Зря була стурбована, і тепер я зовсім не розумію, як це можливо.
І тут я її розумію як ніхто інший. Все ж без спогадів Тома і абсолютно унікального поєднання родових дарів, а також моїх особистих якостей... Заберіть хоча б одну з цих складових, як мій успіх стане просто нереалістичним. Та що вже там, не отримай я пам'яті Тома у свій час, був би зараз уже мертвим, як і Нарциса. А в тому, що терористи вбили б нас я навіть не сумніваюся, жертв під час того нападу було більше ніж достатньо, нехай міністерство і намагається приховати цей факт.
Так що так, мої зусилля на тренуваннях не були даремними. Ось тільки тепер мені потрібно якось пояснити Нарцисе, що, як і звідки. Довелося навіть про бібліотеку заручини розповісти, а також про всі свої тренування протягом минулих трьох років. Так, в цьому аспекті я навіть трохи збрехав не бажаючи шокувати маму тим, що добився подібного результату всього за два роки. Але в іншому був досить чесним, розповідаючи навіть про ті навички, які так і не продемонстрував у цьому бою.
Не хотілося мені більше брехати Нарцисі, тим більш, що зараз та дійсно моя вірний союзник. Позбавившись поводка Люціуса і впустивши мене у своє серце ще й як чоловіка, та позбавила мене різних сумнівів щодо своєї вірності. А тому і брехати їй я не збирався, будучи повністю впевненим у цій жінці... Правда, про магію не варто було розповідати.
Все ж та навіть для Нацрісси була чимось завбачливим і взагалі власністю вибраних, до кого вона зарахувала і себе, скінчено ... І ось тільки мої навички та вдосконалення « Відчуття магії» змусили жінку піти в довгий і глибокий носок. Та навіть у ментальному плані закрилася, не дозволяючи мені хоч якось з нею зв'язатися.
Але наступного дня, знову зв'язавшись зі мною, Нарциса вже куди швидше сприймала мої слова і розпитавши ще трохи про деталі моїх тренувань взагалі заспокоїлася. Мабуть, якась картина того ж моменту склалася в голові жінки, оскільки та стала з деяким розумінням ставитися до моїх досягнень... навіть попросила допомоги в опанували безпорадну магію вже сама.
Саме тоді я зрозумів, що Нарциса знесла більшість моїх досягнень на те саме « почуття магії». Раптом з'явилися знання, та списала на виручку і мої чудові здібності в ментальні магії... І була не так вже й неправильною, тому я спокійно підтверджував її безпідставні припущення своїми історіями. А допомогти Нарцисі з магією я був дуже навіть не проти.
Сильні та віддані товариші - це, звичайно, дуже добре, але не менш сильна і віддана матушка - ще крутіше. Тим більше, що вже дуже скоро народить мені доньку... Це ще більше підвищить цінність моїх очей. Тепер, коли я закінчу тренуванням, то буду вести заняття і для Нарциси. І це не так вже й складно, якщо згадати раптове змінене зв'язок між мною і матушкою.
Головне не перенапрягати Нарцису. Нехай та й не давала підстав сумніватися в своїй розсудливості, але то було раніше. Зараз же та вагітна, що різко збільшує градус її блеківського божевілля, і ідеєю відчути власну магію загорілася ця не по-дитськи. Що було кілька не вчасно, хоча б через вагітність жінки. Дитина, знаєте, навіть за підтримки зілля та відварів, тягнеться із чарівної палички дуже і багато магії.
Природно, що я почав турбуватися з цього приводу, але бігти і щось із цим робити не поспішав. Навіть навчальний план для Нарциси вирішив скласти трохи пізніше, на свіжу голову. Зараз мені було трохи не до цього. Хогвортс-експресс, святковий бенкет і перший тиждень школи завжди були досить насиченою на події, щоб я міг дозволити собі складні думи в цей час.
Мої друзі й знайомі, які повернулися з літа, вимагали мене. Ну а якщо згадати, що знайомих у мене — цілий факультет зміїк і ще трохи більше за нього ... Під кінець поїздки в Хогвортс-експрес у мене вже голова почав побавляти від обливання абсолютно марною і досить цінною інформації. Та й ходити з одного вагона в інший я порядком збожеволів, навіть згадав часи, коли Тома був старою змійкою...
На святковій вечірці мені дозволили трохи розслабитися в компанії знайомих і таких звичайних дівчат - Дафни, Асторії та Пенсі. Несмішне тріо оточило мене майже з усіх боків, дозволяючи трохи розслабитися. Все ж вести з тими самими активні розмови не потрібно, ми всі зустрічалися відносно нещодавно, зі сьострами Грінграс так і взагалі разом на поїзд сідали.
Загалом так, дівчата мене врятували, хай і вимагали за цю невелику винагороду. Але хто я такий, щоб відмовляти такій маленькій дівчинці в крапельці своєї уваги. Та й повечеряти за тими я був дуже навіть не проти, нехай з боку моє метання відразу між трьох дівчатами повинно було виглядати досить забавно... Правда, на мене майже ніхто не дивився, всі були зайняті своїми власними компаніями...
Тільки Поттер, падла така, трохи псувати апетит своїм вже пристойним поглядом, але його я цілком собі міг і терпіти, тим більше, що дивився він зовсім не тільки на мене ... І останнє було досить цікаво, адже другим метою для спостереження він вибрав одну мою хорошу знайому... якщо даним терміном взагалі можна назвати Чжоу Чанг, що є моєю рабинею. От тільки Поттер про це не знає, чи мало не закоханим поглядом спостерігаючи за моєю китаянкою ...
Сюрприз, однак. Раніше я не помічав за ним такої уваги до азіатської. Потрібно буде поговорити про це з Чжоу Чанг, хоча вона і сама вже, напевно, помітила спостереження з боку хлопця... Ну і придумати, як цю любов Поттера використовувати. Поки що ідей немає, мені просто нічого брати з окуляра. Хіба що подітися над тим трохи не завадить, але в світлі майбутнього Турніра Трих Чарівників, наш з Поттером конфлікт кілька втратиться.
А значить і особливого сенсу з ним вражати зараз у мене немає ... Хоча садист у мені так і підбурює мене « випадково» показати одну з наших із Чжоу Чанг ігор. Ммм, може так і вчинити, не ламаючи собі голову зайвий раз? Звучить гарно.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda