Бушуючий в крові адреналін підстигав і без того дикі рефлекси, замулюючи мене майже не запалюючи крутитися навколо Нарциси, що вже практично закінчила встановлювати стаціонарний захист довкола нашої троїки, у яку знаходилась ще й Дафна, чого очікуємо абсолютно марною в цій ситуації. Ну, тут безглуздо ту звинувачувати дівчинку що тільки-тільки йде на четвертий курс Хогвортса. Атака деяких чарівників з явною бойовою виучкою на табір уболільника — це зовсім не та ситуація, до якої можна бути готовою.
Так само, коли вони наслідують пожирачів смерті, то жахаються. Занадто вже боятися британські маги Волдеморта і приступну організацію, що він створив. Так що так, марний виявилася не тільки Дафна, але й дев'яносто відсотків уболівальників, кожен з яких має універсальну зброю - магічною паличкою і своєю магією... На жаль, загалом це все.
А як все добре починалося - прогулянки по табору з Дафною, що здавалося, вирішила відігратись на мені за всі попередні образи, влаштовуючи мені день шопінгу... І я дуже вдячний, що в таборі не було продавців одягу. Я і після покупки різного роду дрібничок встиг уморитися з цією дівчиною. Та все ж, коли та хотіла, вона вміла добре капати на мізки і робити те, що я так не люблю у жінках - а саме, витрачати мій час.
Так, початок чемпіонату було навіть сказати хорошим. Та й сам матч пройшов досить ефективно, незважаючи на сім'ю Уїзлі і Гаррі Поттера в міністерській ложі. Я не знаю, хто їх туди протягнув, але дуже йому дякую. Я навіть знати не хочу, що б я зробив, почни міністр магії вести зі мною так само як нещодавно вів з Поттером. Ну його, нерви у мене не залізні, а псувати відносини з міністром магії мені якось не з руки.
Грейнджер, на відміну від решти компанії Поттера, цілком нормально зі мною привіталася, як я відповів тим же. І нехай наймолодші Уїзлі і сам Поттер дивилися на цю справу навряд чи як на розмовну табуретку... Що ж, чай з п'яницями дракона чи щось таке, що на трансфігураціях меблів не є рідкісною ситуацією. Але не суть, головне, що Поттер і Уїзлі були шоковані подібною ввічливістю з мого боку до « гронокровки »... Та й сама Герміона тих багато здивувала, розпочавши розмову першої... Ну а там вже і Джіні трохи збентежено привіталася.
Так, сам матч пройшов на диво добре, я навіть грою зміг насолодитися, після того як наслав парочку проклять на дрібного Уїзлі, що наважився щось там в'язати у мою сторону. Благодать... Що була перервана бажанням міністра Але познайомитися зі мною ближче. А відмовляти Фаджу в простій зустрічі після чемпіонату Нарциса не змогла, нехай і хотіла... Ну, приблизно так я і опинився в поточній ситуації - прийшов до намету міністра магії, познайомився з деякими главами відділів, що вже були тут же, незважаючи на відсутність самого Міністра ...
А потім шатер раптово атакували бамбардами і стихійною магією. При цьому нападників було дуже навіть не мало, а паніка в рядах звичайного уболільника зростала зі швидкістю світла. Добре, що хоч шатер міністра охороняли десятки аврорів, які змогли частково відбити першу атаку нападників. Чесно кажучи, я сумнівався у своїх силах захистити Нарциса і Дафну від першої атаки. Раптом я сказала... Нехай буде інтуїція, попередила мене про небезпеку в останню мить.
Але потім та працювала бездоганно. Мені було потрібно лише усвідомити ситуацію, коли я почав збирати плани відходу і протистояти нападникам, як мені в голову різко вплинуло розуміння того... Важко пояснити, але я ніби відчував, звідки в мене наступний момент полетить атака. Так і план бою в моїй голові вибудувався підозріло швидко, дозволяючи знаходити досить необачні, як мені здається, слабкості у будуванні атак.
Дивне відчуття, але в результаті я був дуже тому вдячний. Почни я намагатися приховувати свої здібності в магії, і яке-небудь заклинання мало всі шанси перетворити мене на гнилий шматок тіла, що вже почали жрати зсередини трупні черви. Так, прокляття нападників використовували ось зовсім не жартівливі. Одного невдалого аврора буквально спалили зсередини якісь магічні паразити, так що я не надто то й перебільшував з приводу свого можливого результату...
Добре, я дійсно швидко відкинув всі сумніви, перетворюючи своє тіло метаморфізмом і прискорюючи струм Віте в своєму тілі. Такі хитрощі дозволили мені на одній лише окремій зустрічі в швидкостях затиснути парочку особливо реактивних « пожирачів смерті», що зробили нашу компанію своєю метою. Мабуть, вони не очікували від молодої жінки з двома підлітками такого опору.
Правда, пізніше на нас звернули увагу інші терористи, змусивши мене викладатися на повну, тільки щоб зупинити їх спільний наступ. І це було дійсно складно, атакуючи виявилися достатньо досвідченими та сильними чарівниками, що чудово вміють працювати в команді... На відміну від аврорів, що в голу нас кинули, намагаючись захистити тільки паруочку міністерських щурів і власні дупи. Уроды, и я їм ще це пригадаю...
Ех, добре хоч Нарциса проходила в свій час реальну бойову практика десь за кордоном. Якби не її підтримка і раптово відкривалася майстерність у захисній магії, мені було б дуже сумно. Так і її благословення, що дозволяли мені на деякий час забути про власну охорону та зосередитися на атакі... А вже атакував то я знатно, від душі так сказати.
Так, мої тренування в чарівній магії і невербальних чарах не пройшли безслідно, дозволяючи мені зараз майже наодинці започаткувати чортову десятка магів. Вони не очікували від нас такого рівня магії, а суміш вогню та вітру була потужною і звичайними заклинаннями я зі швидкістю досвідченого дуелянта. Мені для повноти картини хіба що бойової трансфігурації і не вистачало ... Але це я зрозумів занадто пізно, вже під час бою, що не завадить мені в майбутньому заповнити цю прогалину.
Та і голимікою варто зайнятися, а то мої зомбі, підняті з убитих аврорів дюже швидко були розоровані на шматки бойовими заклинаннями противника. Ех, а оскільки вони навіть спеціалізовані закляття проти неживи не використовували, що особливо засмучує. Не дотягає моя некромантія навіть до мінімального дозволеного значення. В бою ту поки що застосовувати практично безглуздо, навіть як магія підтримки.
що я розумію такі речі прямо під час бою. З іншого боку, добре, що я взагалі усвідомив такі слабкості. Все ж, я не збираюся помирати в сьогоднішній потопі, тому закрити свої слабкості у мене ще буде час... Правда зараз мені краще зосередитися на битві, навколо майже нікого з живих не залишилося, навіть міністра вже встиг відступити на надто велику відстань, а значить - можна відпустити останні гальма...
Не те щоб я колись стримувався, але ту ж некромансію я використовував скоріше від розчарування. Блокувати авади було просто життєво необхідно, і трансфігурувати захист досить швидко я просто не міг. Та й не подумає ніхто на нас в разі чого, не після того як кілька проклятих обернули аврорів у дійсно жахливе видовище...
Так, раніше я думав лише про те, щоб зупинити напади ворога. Тепер усе змінилося. Нарциса встановила стаціонарні чари захисту, що захищали Дафну і її саму від більшості проклять, приступивши до змістовної битви. А підтримка Нарциси сама по собі дорого коштує, дозволивши мені дуже швидко вирватися з п'ятої землі, на якому я до цього часу мусив вернутись акі вже на сковороді, уникаючи особливо пакостних проклять і тих же авад.
Я вже повернув крапельку зосередженості, що дало мені змогу використовувати ментальну магію не тільки для прискорення власної свідомості і розгону реакції. Ні, тепер то я вже згадав і про атакуючі можливості даної магії ... Так, спочатку я ту теж спробував задіяти, але тоді у мене просто не було часу пробиватися крізь захист ментальних артефактів, кімі противник був обвішений з ніг до голови...
Зараз я мав таку можливість... Так само як і у Нарциси. З якою я зовсім несвідомо почав ділитися магією. Тієї самої магії, що діяла до мене з родових джерел Малфоїв і Блеків... Мда, а я раніше навіть не пробував ділитися магією з іншими членами роду. Боявся зашкодити вагітній Нарцисі, а інших батьків у мене поки що і ні.
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda