Так, Пенсі та Німфадоре, що дуже реагнула на моє запрошення погостювати, заселитися до мене в Менор, як життя відразу ж стало... Динаміничніше. В основному через те, що тепер, крім своїх основних справ, я був змушений приділяти і крапельку своєї уваги дівчаткам. Не те щоб вони вимагали якогось пригляду з мого боку, але і забувати про своїх гостей я собі не дозволяв ... Крім того, спілкування з дівчатами вже давно замінило мене повноцінним відпочинком у школі. Що впливає на моє ставлення до всього цього так.
Загалом так, більшість мого вільного часу тепер проходила в компанії Пенсі та Німфадори. І хоча Німфадору дуже наполегливо намагалася здобути прихильність Пенсі, дівчата не полагодили між собою. Я вже казав їй, що це не дуже добре. Моя вірна помічниця не дуже то й скаржила нову людину в моєму оточенні, ну а те, що Німфадора взагалі-то моя кузина, дівчинка мало хвилювалася.
Ну і нехай їх. Незважаючи на свою природу, я не дуже хотів підколювати яйця ще й до Німфадору. Нехай мені і було б цікаво порозпорушитися з іншим метаморфом, але сама дівчинка мені... Ні, не те щоб не подобається. Я просто розумію, що ми занадто різні, щоб я міг без серйозного втручання в її свідомість, схилити ту на свою сторону. Максимум - подякувати мені союзником. Це не означає, що ми вірні.
Просто в силу того, що Німфадора сама по собі була дуже довірливою і піддатливою до будь-яких маніпуляціях дівчиною. Так, це її риса вже принесла мені велику вигоду у вигляді її відмови від спадщини Блеків, але і вербувати таку ось ... Пуфендуйку, я не дуже то і хотів. Такі люди в моєму ближні мені не потрібні. Легше вже записати тих у боржники, налагодити з ними добрі стосунки і використовувати їх в темну ... Ну чи не в темну, тут вже від ситуації залежить.
Загалом так, деяких особливих планів на Німфадору я не будував, в чому, до речі, і запевнив матір дівчини, що вже почала турбуватися про свою чадо. Інша річ, що Нарциссе була дуже приємною для племінниці. Я часто помічав як матуся про щось розмовляє з цією дівчиною-метаморфом, при цьому атмосфера між ними була більш ніж привітна. Але знову ж таки, такий розклад влаштовувався. Тим більше, що обмежувати Нарциса в спілкуванні я точно не збирався, а Німфадора образити когось може хіба що у своїй уяві ... Навіщо вона взагалі в Аврорат пішла? Я не знаю.
До слова, повертаючись до моєї обіцянки перед Німфадорою — «дом мрії» для дівчини вже зараз будується і зачаровується. У цьому плані я скупився не став, дозволив дівчині самій обговорити всі деталі свого майбутнього житла з професіоналами. Я для такого випадку навіть з гоблінами про купівлю спеціальних захисних артефактів для будинку домовився, не бажаючи ще більше ображати кузена. Я і так відчував себе справжнім злодієм, що відібрав у нерозумної дівчинки її спадок ... Мене навіть дивує сумління Драко, але до неї я зазвичай прислухаюсь.
Один вчитель для дівчини чогось вартий. Майстер із світовим ім'ям, колишній вчитель у Шармбатоні, що залишив школу народження наукових знань і навчання високоосвічених майстрів. Цей старий вже довгий час мітить у повноправні магистри як за силою, так і з соціальною освітою. Самій Німфадор ніколи б не вийшла на такого майстра. Та я б і сам далеко не факт, що зміг би з тим домовитися, якби мій дід старих знайомих цього чарівника. Зв'яжи, що тут ще скажеш.
Правда, я теж не образив себе, найнявши для свого навчання не тільки професіоналів своєї справи, але й вчителів з реальним досвідом викладання. Саме такі люди, як правило, і умить можуть передати навіть абсолютно безспективному учневі більшу частину своїх знань та навичок. Я ж не вважаю себе нічого поганого в тому, що я борюся з періодичними приступами нарцисизму, які вже тут приховувати...
Загалом так, штат майстрів в моєму менорі зібрався бвалячий. Хоч власну школу магії відкривай. Правда, я навіть близько уявити не можу, що це за школа вийде, де будуть викладати метаморфізм, цілительство, трансфігурацію і малафецизм, вона ж магія проклять та благословенний. Остання стати, доля Пенсі. Саме для неї я і найняв одну знайому Нарцисси - справжню відьму, що вже друге століття копіює цю землю.
Вона, до речі, старою не виглядає і взагалі з кожним роком лише молодіє, як говорить Нарциса. А вона ту знає ще з часів свого власного навчання... Так, я вже починаю побавитися за Пенсі, та все ж буває занадто захопленою натурою. Хоча пофіг, хороша, а головне віддана, відьма мені не завадить. А те, що деякі прийоми з арсеналу старожитої відьми лякають мене як чоловіка, чи майже до сивих волосся... Нічого, я точно зможу впоратися зі своїм страхом.
Тим більше я і сам не лисиком шиш, що й довів своїм власним майстрам. Вони, нарешті, знали мій зразковий рівень, але все одно ставилися до підлітка досить скептично. Я мав більше, ніж достатньо магічної сили. Мій ремісник по цілицтву, я взагалі перевищував чисту силу, що вже там. І навики, які-никові, у мене були. Кончено, те ж цілительство я знав на рівні надання першої медичної допомоги, Том у свій час не дуже цікавився даним розділом магії ... Але ось у тому ж метаморфізму я був дуже навіть не поганий.
Деякі мої рішення, за типом прискорення природного розвитку організму, для розвиток фізичних характеристик, Олександр Фішер, німець з походження, взагалі вважав майже геніальними. Сам він, принаймні ніколи про таке навіть не чув, хоча знайомий з десятками метаморфів з різних країн... А якщо згадати, що метаморф є явищем взагалі-то унікальним, то дані аргументу більш ніж серйозні.
Загалом так, в багні обличчям я не вдарив, нехай майстра з самого першого дня і показали мені, що їм є чого мене навчити. Ну, я на це взагалі-то і розраховував, милостиво простивши трохи зухвалу поведінку Олександра. Він все ж таки був дійсно крутим метаморфом, що вмів змінювати своє тіло у дуже широкими межах. Так і вчитель з нього вийшов непоганою, не просто так той працював приватним репетитором по трансфігурації у себе на батьківщині.
Про моє навчання цілительства я ж взагалі волію не згадувати. Це було, особливо в порівнянні з метаморфізмом, нудним і навіть банальним. Ава Аддерлі, єдина англійка з компанії майстрів, була такою собі суворою вчителькою за типом МакКошки. У них навіть рік народження збігався, нехай цілителька і виглядала куди як молодший заступник Хогвортса... А більше я нічого про ту сказати і не можу.
Вона вчилася дуже обережно, і всі її пояснення були майже інтуїтивно зрозумілими, а особисті знання та досвід у тієї була передбачливо. І це було не дуже цікаво, а те, що я могла робити до того ж близько. Що в принципі і логічно, все ж я був би не повним, але профаном у зціленні собі подібних. Це калічити і вбивати я вмію просто відмінно, а ось зціляти ... Це мало не з нуля, що й обумовило мою нудьга.
Базові знання завжди найцікавіші, на мій погляд. Але і без них нікуди, так що я спокійно й не наречених вивчав абсолютно нову для мене магічну теорію та фізіологію чарівників... І так само багато інших, не менш важливих речей, предметів, але майже ніякої практики. Лише кілька десятків заклинань, багато з яких стосуються самозакоханого зцілення, але обов’язково треба бути вбиті на підкорення свідомості цілителя.
Нудьга взагалі, але без неї нікуди. Я і сам чудово розумів, що без "магічного скальпеля" та «рентгена» мені не варто навіть думати про щось більш складне, але все ж... Багато скануючих заклинання медичного типу я вивчив і без всієї цієї теорії, відмінно те використовуючи на практиці. Пам'ятати про магію крові, що взагалі може майже повністю замінити цілительство, при правильному рівні володіння і ніжкою частки фантазії, я зовсім не хочу.
Ви, напевно, знаєте, що ви почуваєте себе молодшою студенткою, маючи при цьому майстерність, нехай і не підтверджене офіційно, в тій же ментальній магії. Я готовий витримати, але задля сили і знання. А ще, що щось в мені дійсно "шевелитися" - від однієї лише думки стати повноцінним цілителем. Не інакше як дар дає про себе знати ...
https://literna.net/uk/books/256-drako-malfoi-i-spadok-temnoho-lorda